Постанова

від 06.10.2021 по справі 761/6838/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 761/6838/17

провадження № 61-1097св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Медичне Консалтингове Агентство ,

третя особа - Приватне підприємство Ерідан ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2019 року у складі судді Волошина В. О., та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Панченка М. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Медичне Консалтингове Агентство (далі - ТОВ Медичне Консалтингове Агентство ; агентство), третя особа - Приватне підприємство Ерідан (далі - ПП Ерідан ; підприємство), про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 06 січня 2006 року між ним та ПП Ерідан укладено договір № 1/06 на будівництво частини офісних приміщень адміністративної будівлі технічного обслуговування з офісними приміщеннями на АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого підприємство зобов`язалося своїми силами та засобами (самостійно чи за допомогою третіх осіб) збудувати та передати йому об`єкт будівництва, а він - забезпечити відповідне фінансування об`єкта будівництва та прийняти його у власність. Термін здачі об`єкта встановлюється графіком будівництва, але не пізніше 30 грудня 2006 року. Однак до цього часу позивач не отримав в натурі проінвестовані ним нежитлові приміщення. У подальшому, як йому стало відомо, 30 червня 2011 року між ПП Ерідан та ТОВ Медичне Консалтингове Агентство було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень, розташованих на третьому поверсі адміністративної будівлі у АДРЕСА_2 , загальною площею 654,5 кв. м, за умовами якого ПП Ерідан гарантувало ТОВ Медичне Консалтингове Агентство , що нерухоме майно, яке є предметом купівлі-продажу, не є предметом позовів чи претензій з боку третіх осіб сторін. На його переконання, на момент укладення вказаного договору купівлі-продажу адміністрації ПП Ерідан було відомо, що підприємство має невиконані зобов`язання щодо передачі йому частини площ третього поверху будівлі, згідно з договором будівництва від 06 січня 2006 року № 1/06. Крім того, зазначав, що спосіб оплати, обраний сторонами, свідчить про те, що за даним договором взагалі не здійснювалася будь-яка оплата його ціни, адже за згодою сторін 91,45 % відсотків всієї ціни договору не було сплачено у передбачений законом спосіб, а було зараховано згідно з попереднім договором. Факт належної оплати покупцем придбаної нерухомості нотаріусом ОСОБА_2 не перевірявся, а попередній договір, що за змістом є невід`ємною частиною договору, не був посвідчений нотаріально.

ОСОБА_1 на підставі статей 203, 215-220, 228, 230 ЦК України просив:

визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30 червня 2011 року, укладений між ПП Ерідан та ТОВ Медичне Консалтингове Агентство , посвідчений приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Копійкою В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3797 від 30 червня 2011 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У рішенні та постанові судів попередніх інстанцій зазначено, що:

- при зверненні із позовом позивач просив визнати недійсним оспорюваний правочин з підстав, визначених статтями 203, 215-220, 228, 230 ЦК України, наголошуючи на тому, що даний договір порушує його права, як сторони за договором від 06 січня 2006 року між ним та ПП Ерідан за № 1/06 на будівництво частини офісних приміщень адміністративної будівлі технічного обслуговування з офісними приміщеннями на АДРЕСА_1 , оскільки до цього часу позивач не отримав в натурі проінвестовані ним нежитлові приміщення;

- у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача на відсутність розрахунків за оспорюваним договором купівлі-продажу, а також нотаріальної форми попереднього договору, який є частиною основного оспорюваного правочину;

- твердження позивача про те, що оспорюваний правочин є недійсним у силу того, що договір не був направлений на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, а також введення покупця майна в оману, є необґрунтованими. Для визнання правочину недійсним з підстав, встановлених статтею 230 ЦК України, необхідно встановити факт введення в оману однією стороною правочину іншу сторону. Позивач в обґрунтування недійсності договору вказував про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу керівництву третьої особи, а саме - директору ПП Ерідан було відомо, що підприємство має невиконані зобов`язання щодо передачі йому частини площ третього поверху будівлі згідно з договором від 06 січня 2006 року № 1/06 на будівництво частини офісних приміщень адміністративної будівлі технічного обслуговування з офісними приміщеннями на АДРЕСА_1 . Позивач вважав, що ПП Ерідан свідомо приховало факт того, що частина приміщень, які були предметом оспорюваного договору, належать позивачу на підставі договору від 06 січня 2006 року № 1/06. Враховуючи положення статей 104, 598, 609 ЦК України, а також обставини, встановлені ухвалою Господарського районного суду міста Києва від 21 червня 2017 року у справі № 910/11045/14, яка набрала законної сили, зобов`язання між позивачем та третьою особою за договором від 06 січня 2006 року № 1/06 припинилися у зв`язку припиненням ПП Ерідан ;

- колегія суддів апеляційного суду визнала безпідставним аргумент апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ПП Ерідан та відповідач вчиненням оспорюваного правочину спільно вчинили юридичну дію, яка згідно з положенням частин другої, третьої статті 13 ЦК України є по своїй суті зловживанням правом та спрямована на завдання шкоди позивачу, прямо порушила його законні права та інтереси, при тому, що зазначення у тексті договору щодо відсутності спорів стосовно об`єкту купівлі-продажу свідчить, на переконання позивача, про наявність обману продавцем покупця щодо суттєвих обставин, які могли перешкоджати покупцю у прийнятті рішення щодо придбання спірного майна. Позивач не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу, ним не заявлено жодних майнових вимог відносно нерухомого майна, яке є предметом оспорюваного ним правочину. Учасниками оспорюваного договору купівлі-продажу були ПП Ерідан та ТОВ Медичне Консалтингове Агентство , якими не заявлено вимог щодо наявності обману при укладанні даного договору;

- дійсність оспорюваного позивачем правочину уже була предметом перевірки судів, за результатами якої ухвалено рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, у яких встановлено факт повного розрахунку ТОВ Медичне Консалтингове Агентство з ПП Ерідан за договором купівлі-продажу від 30 червня 2017 року. Вказане спростовує доводи про те, що цей договір не був направлений на реальне настання обставин, що ним обумовлені, та доводи щодо укладення правочину під впливом обману;

- доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що укладення оспорюваного правочину мало на меті порушення права на володіння спорудженим за його кошт нерухомим майном, є таким, що не підтверджено належними та допустимими доказами. Договір будівництва від 16 травня 2006 року № 1/06 було розірвано 22 жовтня 2008 року на підставі укладеного сторонами додатку № 8 до договору, що встановлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 червня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2017 року та постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року. Крім того, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року, на яке посилається позивач, було скасовано постановою Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року. Тому необґрунтованими є посилання позивача щодо порушення його прав оспорюваним договором купівлі-продажу;

- посилання в апеляційній скарзі ТОВ Медичне Консалтингове Агентство на помилковість висновку суду першої інстанції, викладеного у мотивувальній частині оскаржуваного рішення про те, що зобов`язання між позивачем і третьою особою за договором від 06 січня 2006 року № 1/06 припинилися у зв`язку з припиненням третьої особи, колегія суддів апеляційного суду визнала необґрунтованими. Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 21 червня 2017 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2017 року та постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року, ОСОБА_1 на підставі поданої ним заяви визнано кредитором по відношенню до ПП Ерідан з грошовими вимогами на загальну суму 1 264 936,00 грн. Також зазначеними судовими рішеннями визнано доведеним, що додатком № 8 до договору 22 жовтня 2008 року договір № 1/06 від 06 січня 2006 року між позивачем та ПП Ерідан було розірвано й останнє зобов`язалося повернути ОСОБА_1 сплачену останнім суму 1 262 500,00 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 05 листопада 2018 року ПП Ерідан , як банкрута, ліквідовано. Встановлено, що як юридичну особу ПП Ерідан припинено 21 листопада 2018 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У січня 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що:

- суди попередніх інстанцій не врахували, що як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі він наполягав на очевидності обману продавцем покупця щодо факту наявності у момент продажу майна майнового спору між продавцем та ним (позивачем) щодо приміщень, які відчужувались, та посилався на положення статей 228, 230 ЦК України, які захищають право або інтерес будь-якої особи, якій нанесено шкоду в результаті укладення оспорюваного правочину. Суди не перевірили наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину відповідно до вказаних положень матеріального права;

- суди не перевірили його доводів про те, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року у справі № 2-7592/11 (за його позовом до ПП Ерідан про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва та зобов`язання виконати умови договору) зобов`язано ПП Ерідан виконати свої зобов`язання перед ним за договором № 1/06 на будівництво частини офісних приміщень адміністративної будівлі технічного обслуговування з офісними приміщеннями на АДРЕСА_1 шляхом передачі йому об`єкта будівництва з внутрішнім облаштуванням та оздобленням. Судовий розгляд у даній справі № 2-7592/11 у суді першої інстанції відбувався з 18 березня 2011 року (почався до моменту продажу 30 червня 2011 року) і тривав до 17 жовтня 2013 року;

- апеляційний суд не розглядав його апеляційну скаргу в частині основних заявлених у позові вимог - вимог щодо застосування положень статей 228, 230 ЦК України для захисту порушених, невизнаних та оспорюваних відповідачем законних прав, свобод та інтересів позивача;

- докази, долучені ним до матеріалів справи переконливо доводять, що спір між ПП Ерідан та ним стосовно нерухомого майна, спорудженого за його кошти і незаконно проданого 30 червня 2011 року, було розпочато ще 25 грудня 2009 року, тобто за рік до укладення попереднього договору;

- усупереч вимогам закону суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки наданим ним і наявним у матеріалах справи доказам, які повністю спростовують твердження відповідача про нібито дійсність Додатку № 8 , у всій їх сукупності, а саме: Додатковій угоді, якою сторони інвестиційного договору продовжили його дію до 25 грудня 2011 року, відсутності доказів подання ПП Ерідан до суду Додатку №8 від 22 жовтня 2008 року у момент подачі ним позову про розірвання договору 18 березня 2011 року; запереченням ПП Ерідан проти проведення технічної експертизи Додатку № 8 у зв`язку із заявленим позивачем за зустрічним позовом сумнівом у його достовірності; поданню (появі) копії даного доказу лише на етапі апеляційного оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року; наявність судового рішення у справі № 2-7592/11 на його користь;

- суди не звернули увагу на те, що повна ціна договору не була оплачена, та висловив сумнів щодо достовірності копій доказів оплати (платіжних доручень), наданих на вимогу суду відповідачем у Додатку №1 до Додаткових письмових заперечень ТОВ Медичне Консалтингове Агентство від 14 грудня 2017 року;

- у судовому засіданні 11 грудня 2019 року апеляційний суд задовольнив його повторне (не розглянуте судом першої інстанції) клопотання про витребування оригіналів дев`яти платіжних доручень, що повинні засвідчити факт оплати повної ціни договору Відповідач пояснив суду, що в нього оригіналів витребуваних судом платіжних доручень, які він подавав у якості доказів до суду першої інстанції, немає. Тобто він повністю підтвердив його версію про самостійне виготовлення ним (без участі банку) доказів, які розглядались судом першої інстанції, і на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення в частині визнання повноти оплати ціни договору;

- до цього часу відповідач не використовує придбане приміщення за його цільовим призначенням, а саме як офісне приміщення. В ньому не обладнано офісу, немає робочих місць, воно не здається в оренду і не використовується ТОВ Медичне Консалтингове Агентство самостійно. Про це свідчить, зокрема, наданий ним у додатку до позовної заяви доказ - фотографія 3-го поверху будівлі. Жодних доказів отримання власником орендної плати або використання відповідачем приміщення за його цільовим призначенням у якості офісу (наприклад фотографії) відповідачем не надавалося і у матеріалах справи немає.

Короткий зміст відзиву

У лютому 2020 року до Верховного Суду від ТОВ Медичне Консалтингове Агентство надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін. Вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до оспорюваного правочину наслідків, передбачених статтями 228, 230 ЦК України. Матеріалами справи достовірно встановлено, що договір будівництва від 06 січня 2006 року № 1/06, який укладався між ОСОБА_1 та ПП Ерідан , був розірваний, що підтверджується додатком від 22 жовтня 2008 року № 8, а також судовими рішеннями у справах № 910/11045/14. Звертає увагу суду на те, що ним до матеріалів справи було долучено копії платіжних доручень, згенерованих із системи Клієнт-Банк , засвідчених печаткою агентства та підписом директора, якими підтверджується факт проведення розрахунків за оспорюваним договором. Дізнавшись про те, що позивач ставить під сумнів надані в суді першої інстанції платіжні доручення про оплату за оспорюваним договором, агентство в ході апеляційного розгляду справи надало суду оригінали платіжних доручень про проведення розрахунків з відміткою банку для огляду та копії цих документів для долучення до матеріалів справи. Вказані оригінали були оглянуті судовою колегією, а копії долучені до матеріалів справи. Факт повного розрахунку за оспорюваним договором підтверджується судовими рішеннями, що набули законної сили (справа № 761/22687/17). Заявлений позов не направлений на захист прав позивача.

Короткий зміст відповіді на відзив

У березні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ТОВ Медичне Консалтингове Агентство , у якій, зокрема, зазначає, що викладена у відзиві позиція відповідача зводиться лише і виключно до того, що, на його думку, звертатись до суду із позовом про порушення законних прав та свобод шляхом укладення недійсного правочину може тільки і виключно одна із сторін договору. Відповідно він (позивач) не має такого права взагалі, однак такі посилання суперечать загальним засадам цивільного судочинства - принципам справедливості та добросовісності. Висновок відповідача про те, що нібито він не надав жодного доказу введення в оману покупця, повністю спростовуються інформацією, викладеною у касаційній скарзі, та змістом оспорюваного правочину у сукупності зі змістом рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року у справі № 2-7592/11. У касаційній скарзі він наголошував, що ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не надали жодної оцінки впливу чинних і порушених ПП Ерідан зобов`язань перед інвесторами будівництва щодо орієнтовно 650,00 кв. м при укладенні правочину щодо відчуження 654,00 кв. м на користь відповідача ні як суттєвих, ні як несуттєвих у своїх рішеннях. У справі, що переглядається, дійсності не відповідала відома продавцеві (прихована) інформація про наявність інвестиційних договорів та судового спору стосовно нерухомості, що відчужувалась. Наявність цих обставин не відповідала волі відповідача придбати нерухомість, необтяжену жодними зобов`язаннями і волі ошуканого позивача. Інакше відповідач повинен заявити, що знав про наявність цих обставин та свідомо придбавав нерухомість, що відчужувалася протиправно, чого він не зробив, бо розуміє, що насправді є співучасником злочину.

Рух справи в суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року: відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання судових рішень відмовлено.

У пункті 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 07 грудня 2010 року між ПП Ерідан та ТОВ Медичне Консалтингове Агентство укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлового офісного приміщення, предметом якого було зобов`язання укласти та нотаріально посвідчити основний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 , на 3-му поверсі. Вказаний попередній договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Копійкою В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 7734.

30 червня 2011 року ПП Ерідан та ТОВ Медичне Консалтингове Агентство уклали між собою договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме - нежитлових приміщень, розташованих на третьому поверсі адміністративної будівлі в АДРЕСА_1 , загальною площею 654,5 кв. м, за умовами пункту 3.1 якого ціна продажу майна становить 4 410 666,67 грн, крім того, ПДВ (20 %) у розмірі 882 133,33 грн.

Згідно з пунктами 3.2, 3.3. вказаного договору передбачено порядок сплати вартості майна, відповідно до якого: 4 840 000 грн, у тому числі ПДВ (20 %) у розмірі 806 666,67 грн, сплачені покупцем відповідно до попереднього договору, зараховуються у часткову оплату ціни майна; 226 400 грн, у тому числі ПДВ - 37 733,33 грн, сплачується покупцем протягом 5 банківських з моменту підписання та нотаріального посвідчення даного договору; 176 400 грн, в тому числі ПДВ 29 400 грн, сплачується протягом 10 банківських днів з моменту підписання та нотаріального посвідчення даного договору; 50 000 грн, в тому числі ПДВ 8 333,33 грн, сплачується протягом 3 банківських днів після недоліків, визначених актом приймання-передачі майна.

02 вересня 2011 року за ТОВ Медичне Консалтингове Агентство зареєстровано в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна право власності на зазначені приміщення.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року у справі № 2-7592/11 задоволено частково позов ОСОБА_1 до ПП Ерідан про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, зобов`язання виконати умови договору. Зобов`язано ПП Ерідан виконати свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за договором № 1/06 на будівництво частини офісних приміщень адміністративної будівлі технічного обслуговування з офісними приміщеннями на АДРЕСА_1 від 06 січня 2006 року, а саме п. п. 1.1., 3.1., 3.3. цього договору, шляхом передачі ОСОБА_1 об`єкта будівництва з внутрішнім облаштуванням та оздобленням, передбаченим п. 1.1 договору № 1/06 на будівництво частини офісних приміщень адміністративної будівлі технічного обслуговування з офісними приміщеннями на АДРЕСА_1 від 06 січня 2006 року. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року, апеляційну скаргу ТОВ Медичне консалтингове агентство задоволено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

У постанові Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2017 року в справі № 910/11045/14 встановлено, що звертаючись до місцевого господарського суду із кредиторською заявою до боржника, ОСОБА_1 просив визнати його кредитором приватного підприємства Ерідан на суму 17 400 000,00 грн. Вказані вимоги ґрунтуються на укладеному між ОСОБА_1 та боржником договорі від 06.01.2006 року № 1/06 на будівництво частини офісних приміщень адміністративної будівлі пункту технічного обслуговування з офісними приміщеннями по АДРЕСА_1 . Відповідно до умов вказаного договору, ПП Ерідан зобов`язалося своїми силами і засобами (самостійно чи за допомогою третіх осіб) за рахунок коштів ОСОБА_1 збудувати та передати останньому об`єкт будівництва, а ОСОБА_1 зобов`язався забезпечити відповідне фінансування об`єкту будівництва, згідно графіку внесення коштів, та прийняти його у власність на умовах цього договору. Об`єктом будівництва було визначено частину офісних приміщень офісної будівлі пункту технічного обслуговування з офісними приміщеннями по АДРЕСА_1 загальною площею 500 кв. м. Договором також було встановлено, що термін здачі будівлі в експлуатацію встановлюється графіком будівництва, але не пізніше 30.12.2006 року. При цьому, колегією суддів відзначається, що між сторонами 06.01.2006 року було укладено додаток №1 до вищезазначеного договору, яким було погоджено графік внесення ОСОБА_1 коштів на рахунок ПП Ерідан . Крім того, 06.01.2006 року сторони підписали додаток № 2 до договору, яким погодили вартість одного квадратного метра площі будівництва. Також, 22.06.2006 року було укладено додаток № 3 до договору, яким сторони погодили, що об`єктом будівництва є частина офісних приміщень офісної будівлі пункту технічного обслуговування з офісними приміщеннями по АДРЕСА_1 загальною площею 350 кв.м. Інші 150 кв.м. площі було виключено з договору. При цьому, 06.08.2006 року було укладено додаток №4 до договору, яким погоджено новий графік фінансування. Додатком №5 від 12.09.2006 року до договору, було погоджено, що об`єктом будівництва є частина офісних приміщень офісної будівлі пункту технічного обслуговування з офісними приміщеннями по АДРЕСА_1 загальною площею 250 кв.м. Інші 100 кв.м. площі було виключено з договору. Згідно додатку №6 від 12.09.2006 року до договору, було погоджено новий графік фінансування, а додатком №7 від 20.11.2006 року обумовлено внесення змін до протоколу погодження договірної ціни та нова вартість одного квадратного метру загальної площі об`єкту будівництва. Також, було погоджено новий графік залишку фінансування об`єкту, перенесення строків закінчення будівництва і здачі об`єкту будівництва в експлуатацію на новий термін - не пізніше 01.03.2009 року. При цьому, колегією суддів відзначається, що 22.10.2008 року було укладено додаток № 8 до договору, яким з 22.10.2008 року було розірвано договір № 1/06 від 06.01.2006 року, а приватне підприємство Ерідан зобов`язалось повернути ОСОБА_1 сплачену останнім суму 1262500,00 грн . Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року касаційну скаргу кредитора ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2017 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 21 червня 2017 року в частині грошових вимог кредиторів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишено без змін. Касаційне провадження за касаційною скаргою кредитора ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2017 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 21 червня 2017 року в частині кредиторських вимог ТОВ АКСЕПТ-ТРАНС закрито.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження

№ 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

У постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі

№ 6-1528цс15 зроблено висновок, що: статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок. Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо .

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14 зроблено висновок, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю .

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установивши, що позивачем не доведено наявності підстав, передбачених статтями 228, 230 ЦК України, для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30 червня 2011 року, укладеного між ПП Ерідан та ТОВ Медичне Консалтингове Агентство , суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

При цьому колегія суддів враховує, що ухвалою господарського суду міста Києва від 05 листопада 2018 року в справі № 910/11045/14, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2019 року; затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП Ерідан ; ліквідовано банкрута - ПП Ерідан як юридичну особу у зв`язку з банкрутством; дію мораторію припинено; провадження у справі про банкрутство № 910/11045/14 закрито. Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до реєстру внесено запис 21 листопада 2018 року, № 0731170024025829, про те, що ПП Ерідан припинено згідно судового рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 05 листопада 2018 року.

Посилання ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року у справі № 2-7592/11 колегія суддів відхиляє, оскільки зазначене рішення було скасоване постановою Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року.

Твердження у касаційній скарзі про те, що повна ціна договору не була оплачена не свідчить про наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук