Постанова

від 12.10.2021 по справі 266/4783/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №266/4783/16-ц

провадження №61-10593св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Бон Аппеті ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2021 року у складі судді Д`яченка Д. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 27 травня 2021 року у складі колегії суддів Баркова В. М., Мальцевої Є. Є., Лопатіної М. Ю.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду до товариства з обмеженою відповідальністю Бон Аппеті (далі - ТОВ Бон Аппеті , товариство), третя особа - ОСОБА_2 , з позовом, в якому просила стягнути з відповідача борг за договором від 05 травня 2008 року, 3 % річних від простроченої суми за цим договором та інфляційні втрати за період з 05 травня 2014 року по 29 січня 2019 року та борг за договором від 09 лютого 2016 року № 1/16, 3 % річних від простроченої суми за цим договором та інфляційні втрати за період з 10 листопада 2016 року по 29 січня 2019 року на загальну суму 647 000,47 грн.

Позов мотивовано тим, що позивач є співзасновником та директором ТОВ Бон Аппеті , якому неодноразово надавалася поворотна фінансова допомога з метою поповнення обігових коштів відповідача і підвищення обсягів виробництва на підставі договору поворотної фінансової допомоги б/н від 05 травня 2008 року. За умовами цього договору позивач надала відповідачу грошові кошти в загальній сумі 251 252 грн, що підтверджується прибутковими касовими ордерами. Строк дії цього договору сплив 04 травня 2014 року. Крім того, 09 лютого 2016 року між нею та відповідачем був укладений договір №1/16 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до якого товариству були надані грошові кошти в сумі 14 000 грн.

Оскільки відповідач надані грошові кошти не повернув позивач просила стягнути борг за договорами з урахуванням 3 % річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 27 травня 2021 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Бон Аппеті на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором б/н від 05 травня 2008 у розмірі 222 802,00 грн, 3% річних у розмірі 31 680,61 грн та інфляційні втрати у розмірі 302 498,28 грн, на загальну суму 556 980,89 грн; заборгованість договором №1/16 від 09 лютого 2016 року у розмірі 14 000 грн, 3 % річних у розмірі 933,21 грн, інфляційні витрати у розмірі 3 943,80 грн, на загальну суму 18 877,01 грн та судовий збір в сумі 7 206,61 грн.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що між сторонами існують договірні правовідносини з приводу позики, а також встановленим є факт невиконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором, а отже наявні правові підстави для стягнення з відповідача суми позики.

За договором від 05 травня 2008 року відповідно до наявних роздруківок на рахунок товариства були зараховані грошові кошти у сумі 222 802 грн, а за договором №1/16 від 09 лютого 2016 року - зараховано 14 000 грн, які підлягають стягненню з відповідача разом із інфляційними втратами та 3% річних від простроченої суми.

Оскільки сторонами не надано відповідні касові книги, суд встановив розмір наданої поворотної допомоги виходячи із фактично зарахованих коштів на рахунок товариства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 не погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій щодо доведеності факту укладання договорів поворотної фінансової допомоги (позики) та факту отримання відповідачем коштів і порушення ним зобов`язання щодо їх повернення, суперечать статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Сторонами не надано доказів існування заборгованості товариства перед позивачем ОСОБА_1 , оскільки відсутній повноцінній бухгалтерський облік за 2008-2009 роки з боку ТОВ Бон Аппеті ; відсутні в повному обсязі первинні бухгалтерські документи, касова книга, видаткові касові ордери.

Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки посиланням третьої особи ОСОБА_2 на те, що договори поворотної фінансової допомоги, всупереч вимог частини третьої статті 238 ЦК України, укладено від імені кредитора та позичальника однією і тією же особою, тобто позивачем ОСОБА_1 , яка є співзасновником та директором відповідача ТОВ Бон Аппеті .

Судами не враховано, що фактично договори поворотної фінансової допомоги направлені на реалізацію інтересів однієї особи, а саме ОСОБА_1 , яка виступала одночасно представником обох сторін по договорам.

Безпроцентна фінансова позика є вкладом, а внесення учасниками додаткових вкладів належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства.

На час виникнення спірних правовідносин, питання внесення додаткового вкладу на умовах поворотної фінансової допомоги належало до виключної компетенції загальних зборів учасників, тобто директор ОСОБА_1 на час укладання спірних договорів поворотної фінансової допомоги не була наділена повноваженнями на вчинення таких правочинів від імені товариства.

У постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2014 року №3-110гс14 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 09 березня 2017 року у справі №910/12144/16 та від 28 лютого 2008 року у справі №7/40.

Судами попередніх інстанцій не з`ясували та не встановили чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого вона звернулась до суду.

Судами порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства, а саме статтю 13 ЦПК України, оскільки згідно уточненої позовної заяви, вимогами позивача є стягнення з ТОВ Бон Аппеті на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 647000,47 грн, з яких за договором поворотної фінансової допомоги б/н від 05 травня 2008 року сума основного боргу складає 251 252 грн, а за договором №1/16 від 09 лютого 2016 року сума боргу - 14 000 грн. Проте, суд першої інстанції зазначив, що загальна сума зарахованих коштів відповідно до прибуткових касових ордерів складає - 222 802 грн. Тобто, стягнення згідно договору б/н від 05 травня 2008 року підлягає сума у розмірі 222802,00 грн. Позивач наполягав на стягненні 251 252 грн по договору від 05 травня 2008 року, проте він не зверталися до суду з заявою про зменшення позовних вимог, а тому є невстановленим, які суми і відповідно до яких прибуткових касових ордерів були судом першої інстанції зараховані в загальну суму у розмірі 222 802 грн.

Апеляційний суд також не надав відповіді, які суми і відповідно до яких касових ордерів були зараховані в загальну суму 222 802 грн за договором від 05 травня 2008 року.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти доводів ОСОБА_2 та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Фактичні обставини, встановлені судами

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 7, 8, 10 договору поворотної фінансової допомоги від 05 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Бон Аппети , засновник надає товариству поворотну фінансову допомогу,

а товариство зобов`язується повернути отримані гроші в установлені строки. Поворотна фінансова допомога надається для поповнення оборотних засобів товариства. Фінансова допомога вноситься засновником окремими платежами на протязі одного року від підписання цього договору. Проценти та інші види плати за користування фінансовою допомогою не нараховуються. Фінансова допомога повинна бути повернута Засновнику за його першою вимогою, але не пізніше шести років від підписання даного договору. Якщо на момент вимоги Засновника про повернення фінансової допомоги на сплинув строк, зазначений у п. 7 цього договору, то фінансова допомога повинна бути повернута у строк, зазначений у вимозі Засновника. За невиконання своїх обов`язків по даному договору сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

Поворотна фінансова допомога перерахована відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру: №118 від 05 травня 2008 року - 16 500 грн; №137 від 23 травня 2008 року - 5000 грн; №163 від 25 червня 2008 року - 8 800 грн; №171 від 01 липня 2008 року - 25200 грн; №178 від 08 липня 2008 року - 4 700 грн; №201 від 31 липня 2008 року - 4 500 грн; №209 від 06 серпня 2008 року - 12 582 грн; №217 від 14 серпня 2008 року -

12 000 грн; №222 від 22 серпня 2008 року - 10 000 грн; №229 від 28 серпня 2008 року - 7 425 грн; №232 від 01 вересня 2008 року - 8 000 грн; №238

від 08 вересня 2008 року - 10 000 грн; №241 від 11 вересня 2008 року -

9 095 грн; №244 від 22 вересня 2008 року - 11 500 грн; №246 від 24 вересня 2008 року - 8 000 грн; №248 від 30 вересня 2008 року - 5 000 грн; №250

від 30 вересня 2008 року - 4 000 грн; №251 від 02 жовтня 2008 року -

5 300 грн; №253 від 08 жовтня 2008 року - 8 000 грн; №256 від 13 жовтня

2008 року - 12 000 грн; №258 від 15 жовтня 2008 року - 8 000 грн; №262

від 16 жовтня 2008 року - 3 000 грн; №263 від 17 жовтня 2008 року -

10 000 грн; №269 від 29 жовтня 2008 року - 2 500 грн; №271 від 31 жовтня 2008 року - 3 450 грн; №273 від 05 листопада 2008 року - 6 350 грн; №275 від 12 листопада 2008 року - 8 050 грн; №281 від 26 листопада 2008 року -

4 960 грн; №292 від 23 грудня 2008 року - 5 240 грн; №6 від 14 січня 2009

року - 2 000 грн; №12 від 27 січня 2009 року - 1 500 грн; №33 від 26 лютого 2009 року - 8 600 грн.

Листом від 27 березня 2014 року засновник ТОВ Бон Аппеті ОСОБА_1 звернулася до головного бухгалтеру ТОВ Бон Аппеті з вимогою повернути грошові кошти, внесені у якості поворотної фінансової допомоги за договором від 05 травня 2008 року у сумі 251 252 грн не пізніше 04 травня 2014 року.

За умовами договору № 1/16 поворотної фінансової допомоги від 09 лютого 2016 року засновник надає підприємству поворотну фінансову допомогу, а підприємство зобов`язується повернути отримані грошову кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 14 000 грн без ПДВ. Вся сума надається засновником не пізніше трьох робочих днів з дати підписання даного Договору. Поворотна фінансова допомога надається підприємству на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення засновником, але не пізніше ніж 365 днів з дати надання поворотної фінансової допомоги. Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою засновника.

Квитанцією від 10 лютого 2016 року ОСОБА_1 перерахувала 14 000 грн на розрахунковий рахунок ТОВ Бон Аппеті .

Листа від 18 жовтня 2016 року засновник ТОВ Бон Аппеті ОСОБА_1 звернулася до головного бухгалтеру ТОВ Бон Аппеті з вимогою повернути грошові кошти, внесені у якості поворотної фінансової допомоги за договором №1/16 від 09 лютого 2016 року у сумі 14 000 грн у строк не пізніше 15 робочих днів з моменту отримання даного листа.

Відповідно до Статуту ТОВ Бон Аппеті , затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства, протокол від 14 березня 2012 року, державна реєстрація змін до установчих документів проведена 27 березня 2012 року, учасниками товариства є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до розділу 5 Статутний капітал товариства, у пунктах 5.1., 5.3. зазначено, що статутний капітал товариства складається з суми вкладів учасників і становить 742 154 грн. Статутний капітал розподіляється на частки, які належать учасникам товариства. Частка кожного учасника у статутному капіталі товариства складає: ОСОБА_1 - 50% - 371 077 грн, ОСОБА_2 - 50% - 371 077 грн.

Учасники формують свої внески до статутного капіталу товариства у порядку, строки та засобами, які визначені рішенням загальних зборів учасників. За погодженням між учасниками розмір статутного капіталу товариства може бути змінено (збільшено або зменшено).

Відповідно до бухгалтерської довідки від 05 лютого 2018 року заборгованість ТОВ Бон Аппеті станом на 01 січня 2018 року перед засновниками з фінансової допомоги складає 283,6 тис. грн, в тому числі перед ОСОБА_1 -

272 100 грн, перед ОСОБА_2 - 11 500 грн.

Станом на 05 лютого 2018 року заборгованість ТОВ Бон Аппеті перед засновниками з фінансової допомоги складає 286,9 тис. грн, в тому числі перед ОСОБА_1 - 275 400 грн, перед ОСОБА_2 - 11 500 грн.

Відповідно до фінансового звіту суб`єкту ТОВ Бон Аппеті від 01 січня 2017 року інші поточні зобов`язання (рядок 1690) складають: на початок звітного періоду - 267 000 грн, на кінець звітного періоду - 280 000 грн.

Відповідно до роздруківок рахунку № НОМЕР_1 були зараховані грошові кошти у сумі: 05 травня 2008 року - 16 500 грн (прибутковий касовий ордер, призначення: поповнення поворотних коштів); 23 травня 2008 року - 5 000 грн (призначення: внесок засновника); 25 червня 2008 року - 8 800 грн (призначення: внесок у статутний фонд); 01 липня 2008 року - 25 200 грн (призначення: внесок засновника без ПДВ); 31 липня 2008 року - 4 500 грн (призначення: поповнення поворотних коштів); 06 серпня 2008 року - 13 000 грн (призначення: поповнення поворотних коштів); 14 серпня 2008 року - 12 000 грн (призначення: поповнення поворотних коштів); 22 серпня 2008 року - 10 000 грн (призначення: внесок засновника ОСОБА_1 без ПДВ); 28 серпня 2008 року - 7 425 грн (призначення: внесок засновника ОСОБА_1

без ПДВ); 01 вересня 2008 року - 8 000 грн (призначення: внесок засновника ОСОБА_1 без ПДВ); 08 вересня 2008 року - 10 000 грн (призначення: внесок засновника ОСОБА_1 без ПДВ; 11 вересня 2008 року - 17 300 грн (призначення: внесок засновника ОСОБА_1 без ПДВ); 22 вересня 2008 року - 11 500 грн (призначення: внесок засновника ОСОБА_1 без ПДВ); 24 вересня 2008 року - 8 000 грн (призначення: внесок засновника ОСОБА_1 без ПДВ); 30 вересня 2008 року - 4 877 грн (призначення: поповнення поворотних коштів); 02 жовтня 2008 року - 5 300 грн (призначення: внесок засновника ОСОБА_1 без ПДВ); 08 жовтня 2008 року - 8 000 грн (призначення: внесок засновника ОСОБА_1 без ПДВ через ОСОБА_3 ); 13 жовтня 2008 року - 12 000 грн (призначення: внесок засновника без ПДВ через ОСОБА_3 ); 15 жовтня 2008 року - 8 000 грн (призначення: внесок засновника ОСОБА_1 без ПДВ через ОСОБА_3 ); 16 жовтня 2008 року - 3 000 грн (призначення: внесок засновника ОСОБА_1 без ПДВ через ОСОБА_3 ); 17 жовтня 2008

року - 10 000 грн (призначення: внесок засновника ОСОБА_1 без ПДВ через ОСОБА_3 ); 05 листопада 2008 року - 6 350 грн (призначення: внесок засновника); 12 листопада 2008 року - 8 050 грн (призначення: внесок засновника ОСОБА_1 без ПДВ через ОСОБА_3 ).

Загальна сума зарахованих коштів відповідно до прибуткових касових ордерів складає - 222 802 грн.

Відповідно до протоколу №8 загальних зборів засновників ТОВ Бон Аппеті від 14 червня 2005 року головою товариства обрано ОСОБА_2 , обрано ревізійну комісію у складі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Головою ревізійної комісії обрано ОСОБА_4 .

Відповідно до протоколу №3 загальних зборів засновників ТОВ Бон Аппеті від 01 липня 2005 року директором товариства з правом першого підпису на розрахунково-платіжних та звітних документах обрано ОСОБА_1 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порівняльний аналіз диспозицій наведених норм права дає підстави для висновку про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, аналогічне правове регулювання. Окрім цього, необхідно врахувати, що у законодавстві не встановлюється будь-яких обмежень щодо кола осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Тому позикодавцем та позичальником можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти. Чинним цивільним законодавством не передбачено обмеження також й щодо суми позики.

Встановивши факт існування між сторонами договірних правовідносин з приводу позики, а також факт невиконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми позики.

З урахуванням наданих позивачем квитанцій до прибуткових касових ордерів на загальну суму 251 252 грн за договором від 05 травня 2008 року та 14 000 грн за договором від 09 лютого 2016 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано встановив розмір наданої поворотної допомоги виходячи із фактично зарахованих коштів на рахунок товариства та стягнув її з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Доводи касаційної скарги третьої особи ОСОБА_2 , що спірні договори, усупереч вимогам частини третьої статті 238 ЦК України укладено від імені кредитора та позичальника однією і тією ж особою, тобто договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для повернення позики.

Так, згідно з частиною третьою статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом частини третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, перевірив права та обов`язки директора Ірхи В. Є. на час виникнення спірних правовідносин, встановив, що питання про укладення договорів безпроцентної позики на умовах поворотної фінансової допомоги не належало до виключної компетенції загальних зборів учасників, тобто позивач на час укладення договорів безпроцентної позики на умовах поворотної фінансової допомоги була наділена повноваженнями на вчинення таких правочинів від імені товариства.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що на виконання укладених договорів ОСОБА_1 , перерахувавши на розрахунковий рахунок ТОВ Бон Аппеті грошові кошти, діяла не у власних інтересах, а в інтересах товариства, керівником якого вона була, за змістом укладених договорів вона не мала наміру збагатитися за рахунок товариства та не переслідувала інших корисливих мотивів всупереч інтересам своїх посадових повноважень.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду України від 23 вересня 2014 року у справі №3-110цс14 про стягнення боргу з орендної плати та визнання договору недійсним, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними зі справою, яка переглядається. У цих справах відсутні тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Обставини наведеної справи, що формують зміст правовідносин є відмінними від справи, що переглядається.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на постанови Вищого господарського суду України від 09 березня 2017 року у справі №910/12144/16 та від 28 лютого 2008 року у справі №7/40, оскільки викладені у цих постановах висновки не є висновками Верхового Суду у розумінні частини четвертої статті 263 ЦПК України щодо застосування норми права, які мають враховуватись судами, та не підлягають врахуванню, як підстави для касаційного оскарження за пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Враховуючі законодавчі обмеження щодо формування єдиної правозастосовної практики, висновки, викладені вищими спеціалізованими судами, зокрема Вищим господарським судом України не є обов`язковими для врахування судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Верховний Суд перевірив правильність застосування апеляційним судом норм матеріального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій дали оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицького

І. В. Литвиненко