Постанова

від 27.05.2021 по справі 266/4783/16-ц

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1151/21

266/4783/16-ц

Головуючий у І інстанції Д`яченко Д.О.

Єдиний унікальний номер 266/4783/16-ц

Номер провадження 22-ц/804/1151/21

Доповідач Барков В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року м. Маріуполь

Донецький апеляційний суд в складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів Мальцевої Є. Є.,

Лопатіної М. Ю.,

секретар Сікора М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Бон Аппеті про стягнення суми боргу, третя особа: ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ТОВ Бон Аппеті в якому просила стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 647 000 грн. 47 коп. В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що вона є співзасновником та директором ТОВ Бон Аппеті , якому неодноразово надавалася поворотна фінансова допомога з метою поповнення обігових коштів відповідача і підвищення обсягів виробництва на підставі договору поворотної фінансової допомоги б/н від 05 травня 2008 року. За умовами цього договору нею були надані відповідачу грошові кошти в загальній сумі 251 252 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами. Строк дії цього договору сплив 04 травня 2014 року. Крім того, між нею та відповідачем був укладений Договір №1/16 про надання поворотної фінансової допомоги від 09 лютого 2016 року, відповідно до якого відповідачеві були надані грошові кошти в сумі 14 000 грн.

Оскільки відповідач надані грошові кошти не повернув, просила стягнути борг за договором від 05 травня 2008 року, 3 % річних від простроченої суми за цим договором та інфляційні втрати за період з 05 травня 2014 року по 29 січня 2019 року та борг за договором № 1/16, 3 % річних від простроченої суми за цим договором та інфляційні втрати за період з 10 листопада 2016 року по 29 січня 2019 року на загальну суму 647 000 грн. 47 коп., а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволене частково.

Стягнуто з ТОВ Бон Аппеті на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором б/н від 05.05.2008 у розмірі 222 802,00 грн., 3% річних у розмірі 31 680,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 302 498,28 грн., на загальну суму 556 980,89 грн.; заборгованість договором №1/16 від 09.02.2016 року у розмірі 14 000,00 грн., 3 % річних у розмірі 933,21 грн., інфляційні витрати у розмірі 3 943,80 грн., на загальну суму 18 877,01 грн. та судовий збір в сумі 7 206,61грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги зазначає, що суд зробив висновок щодо часткового задоволення вимог за відсутності належних та допустимих доказів існування заборгованості відповідача перед позивачкою. Крім того вважає, що суд не взяв до у ваги те, що учасниками ТОВ Бон Аппеті в рівних долях є як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 , що унеможливлює укладення спірних договорів лише між ОСОБА_2 та ТОВ Бон Аппеті від імені якого діє головний бухгалтер ОСОБА_3 на підставі довіреності, виданої позивачкою як директором товариства, що вказує на нікчемність таких угод.

З рішенням суду також не погодилась ОСОБА_2 , яка у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та наданим доказам, просила рішення змінити та стягнути на її користь ще заборгованість в сумі 71 142 грн. 57 коп., у стягненні якої їй було відмовлено. В обґрунтування скарги зазначає, що суд помилково не врахував усі надані докази зарахування коштів на рахунки відповідача за договором від 05 травня 2008 року помилково надавши перевагу відомостям, які містяться у банківських виписках, а не в первинних документах бухгалтерського обліку товариства.

Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки адвоката Жило І. А., який просив задовольнити скаргу ОСОБА_2 та залишити без задоволення скаргу ОСОБА_1 , пояснення ОСОБА_1 , яка просила задовольнити свою скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші.

У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що за договором від 05 травня 2008 року відповідно до наявних роздруківок на рахунок № НОМЕР_1 товариства були зараховані грошові кошти у сумі 222 802 грн., а за договором №1/16 від 09 лютого 2016 року - зараховано 14 000 грн., які і підлягають стягненню з відповідача разом із інфляційними втратами та трьома процентами річних від простроченої суми.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановивши факт існування між сторонами договірних правовідносин з приводу позики, а також факт невиконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми позики.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , вказувала на те, що договори поворотної фінансової допомоги, всупереч вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України, укладено від імені кредитора та позичальника однією і тією ж особою, тобто договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи

Проте з такими доводами погодитися не можна, оскільки згідно із ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно із п. 7.3.4 Статуту ТОВ Бон Аппеті питання про укладення договорів безпроцентної позики на умовах поворотної фінансової допомоги не належить до виключної компетенції загальних зборів учасників, а відтак позивачка, як директор товариства, була наділена повноваженнями на вчинення таких правочинів від імені товариства.

Крім того, позивачка, перерахувавши на розрахунковий рахунок ТОВ Бон Аппеті грошові кошти, діяла не у власних інтересах, а в інтересах товариства, керівником якого була, за змістом укладених договорів вона не мала наміру збагатитися за рахунок товариства та не переслідувала іншу корисливу мету всупереч інтересам своїх посадових повноважень. З позовними вимоги про визнання спірних договорів недійсними з цих підстав ОСОБА_1 до суду не зверталася.

Відповідно до положень ст. 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження надання поворотної фінансової допомоги товариству, позивачкою були надані суду першої інстанції квитанції до прибуткового касового ордеру на загальну суму 251 252 грн. за договором від 05 травня 2008 року та 14 000 грн. за договором від 09 лютого 2016 року.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04 р. № 637 (далі - Положення № 637) всі операції з готівкою підприємства повинні проводитися (оприбутковуватися/витрачатися) через касу підприємства.

Пунктом 2.6 Положення № 637, визначено, що готівка, яка надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Також у п. 4.2. Положення № 637 зазначено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Оскільки сторонами не були надані суду першої інстанції відповідні касові книги, суд обґрунтовано встановив розмір наданої поворотної допомоги виходячи із фактично зарахованих коштів на рахунок товариства.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому його необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 374, 367, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 01 червня 2021 року.

Судді В. М. Барков

Є. Є. Мальцева

М .Ю. Лопатіна