Ухвала

від 11.10.2021 по справі 11/66/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги на дії або бездіяльність

органу ДВС, приватного виконавця

"11" жовтня 2021 р. Cправа № 11/66/2011/5003

Господарський суд Вінницької області у складі судді Василя МАТВІЙЧУКА, розглянувши у відкритому судовому зсіданні матеріали скарги Приватного підприємства "Карпати" № б/н від 28.09.2021 (вх. №01-39/22/21 від 30.09.2021) на дії державного виконавця у справі

за позовом: Прокурора Замостянського району міста Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, м. Вінниця

до: Приватного підприємства Карпати , м. Вінниця

про стягнення 586 336 грн.

за участю секретаря судового засідання Анни МАРУЩАК,

представників сторін:

прокурор Людмила ТАРАНЮК за посвідченням;

позивача (стягувача) Тетяна СТОРЧАК згідно витягу з ЄДР;

відповідача (боржника, скаржника) не з`явився;

органу ДВС не з`явився

В С Т А Н О В И В :

30.09.2021 до канцелярії суду подано скаргу № б/н від 28.09.2021 (вх. № 01-39/22/21) Приватного підприємства Карпати на дії державного виконавця.

Ухвалою суду від 01.10.2021 скаргу Приватного підприємства Карпати призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.10.2021.

06.10.2021 до суду надійшов відзив Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) № 54644/18.25/30 від 05.10.2021 на скаргу, в якому Відділ просить відмовити в задоволенні скарги Приватного підприємства Карпати в повному обсязі.

На визначену судом дату з`явились прокурор у справі та представник позивача (стягувача). Відповідач (боржник, скаржник) та орган ДВС правом участі в засіданні суду не скористалися. Про час та місце розгляду скарги учасники повідомлені належним чином, ухвалою суду від 01.10.2021, яка направлена на адреси електронної пошти сторін, на, в силу положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 01.10.2021.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 342 ГПК України, за якими неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу ДВС, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Зважаючи на те, що матеріали скарги є достатніми для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд скарги Приватного підприємства Карпати за відсутності представника відповідача (боржника, скаржника) та органу ДВС.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне.

На розгляді Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 11/66/2011/5003 за позовом Прокурора Замостянського району міста Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до Приватного підприємства Карпати про стягнення 586 336 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.08.2011 у справі № 11/66/2011/5003 позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з приватного підприємства Карпати на користь Вінницької міської ради 532 760 грн. - вартості земельної ділянки; 26 778 грн. - пені за порушення зобов`язання за договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення та в дохід Державного бюджету України 5 863 грн. - державного мита і 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зменшено розмір пені на 26 788 грн. та в позові в цій частині відмовлено.

29.08.2021 на виконання вказаного рішення видано відповідні накази.

Відповідно до витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень заступником начальника відділу Васінкіною О.В. в межах виконавчого провадження № 45767160 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Вінницької області № 11/66/2011/5003 від 29.08.2011 винесено наступні постанови:

про відкриття виконавчого провадження віл 11.12.2014;

про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника від 15.12.2014;

про звернення стягнення на майно боржника від 15.12.2014;

про стягнення виконавчого збору від 18.12.2014;

про розшук майна боржника від 24.12.2014;

про зупинення виконавчого провадження (п. 4 ч. 1 ст. 38);

про повернення виконавчого документа стягувачеві (п.7 ч.1 ст.47) від 25.01.2016.

30.09.2021 до канцелярії суду подано скаргу № б/н від 28.09.2021 (вх. № 01-39/22/21 від 30.09.2021) Приватного підприємства Карпати на дії державного виконавця, відповідно до якої скаржник просить:

визнати дії Староміського вiддiлу державної виконавчої служби Вiнницького мiського управлiння юстицiї правонаступником якого є Третiй відділ державної виконавчої служби у місті Вiнницi Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо відмови у знятті арешту з нерухомого майна, а саме: 21/100 (двадцять одна сота) частка будинковолодіння, загальною площею 5762,7 кв.м. виробнича будівля, позначена на плані літ. "Б", 1954 року побудови, автомобільна бункерна естакада, позначена на плані літ. № 2, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4, належне Приватному підприємству "Карпати", накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 45767160 від 15.12.2014 року (обтяження 8079825) - протиправними;

скасувати Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 45767160 від 15.12.2014 року (обтяження 8079825) в частині накладення арешту на: 21/100 (двадцять одна сота) частка будинковолодіння, загальною площею 5762,7 кв.м. виробнича будівля, позначена на плані літ. "Б", 1954 року побудови, автомобільна бункерна естакада, позначена на плані літ. № 2, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4, належне Приватному підприємству "Карпати";

зобов`язати Третій відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зняти арешт з нерухомого майна, а саме: 21/100 (двадцять одна сота) частка будинковолодіння, загальною площею 5762,7 кв.м. виробнича будівля, позначена на плані літ. "Б", 1954 року побудови, автомобільна бункерна естакада, позначена на плані літ. № 2, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4, належне Приватному підприємству "Карпати", що накладені на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 45767160 від 15.12.2014 року (обтяження 8079825) та внести відповідні відомості в державні реєстри.

Обґрунтовуючи вимоги скарги відповідач наголошує на тому, що за час перебування наказу Господарського суду Вінницької області від 29.08.2011 на примусовому виконанні скаржник не отримував жодної постанови про відкриття виконавчого провадження. Про те, що виконавчі провадження відкривались йому стало відомо з отриманої відповіді органу ДВС 21.09.2021.

При цьому відповідач посилається на наступну правову позицію Верховного Суду.

Так, у постанові №554/13475/15-ц від 31.07.2019 Верховний Суд дійшов висновку, що державний виконавець не може обмежитись лише направленням рекомендованого поштового відправлення з постановою про відкриття, а і пересвідчитись у його отриманні боржником. Державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й установити факт її отримання.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду №916/1605/15 від 07.05.2018, у разі неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Зважаючи на наведену правову позицію Верховного Суду, відповідач вважає, що подальші дії державного виконавця щодо накладення арештів є незаконними.

Посилаючись на положення пункту 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (далі - "Інструкція №512/5"), в редакції чинній на момент винесення постанов про повернення виконавчого документа стягувачу та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", відповідач наголошує, що арешт з майна скаржника (боржника) підлягав зняттю суб`єктом оскарження при поверненні виконавчого документа стягувачу, про те останнім у виконавчих провадженнях цього зроблено не було.

Окрім того відповідач стверджує, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.12.2014 № 45767160 накладено арешт, зокрема, і на таке нерухоме майно: 21/100 частки будинковолодіння, загальною площею 5762,7 кв.м. виробнича будівля, позначена на плані літ "Б", 1954 року побудови, автомобільна бункерна естакада, позначена на плані літ. №2, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4, що належить на праві власності ПП "Карпати", та відповідно до договору іпотеки від 19.10.2007, укладеного між ПП "Карпати" та АКБ "Форум" , перебуває в іпотеці. На підставі даного договору були зареєстровані записи про іпотеку в державних реєстрах. Тому скаржник вважає, що оскільки належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувача, іпотечне майно підлягає звільненню з-під арешту.

Поряд з цим, Третій відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (надалі Відділ) у відзиві заперечує проти задоволення скарги, посилаючись на наступне.

По-перше, у Відділі на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження АСВП № 45767160 з примусового виконання наказу № 11/66/2011/5003 від 29.08.2011 виданого Господарським судом Вінницької області про стягнення 532760,00 грн. - вартості земельної ділянки, 26778,00 грн. пені з ПП Карпати код 23064416 на користь Вінницької міської ради. Арешт на все майно боржника - ПП Карпати був накладений з метою належного виконання виконавчого документа. Дана постанова в установленому законом порядку боржником не оскаржувалася, а тому боржником пропущено строк оскарження даної постанови.

На підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна накладено арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику ПП Карпати .

Дане виконавче провадження завершено 25.01.2016 згідно п.7 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження в редакції до Закону від 21.04.1999 № 606-ХІV, що виключало підстави для зняття арешту.

По-друге, у відповідях на звернення боржника від 06.04.2021 та від 21.09.2021 Відділом було запропоновано сплатити 532760,00 грн. - вартості земельної ділянки, 26778,00 грн. пені або надати докази виконання наказу № 11/66/2011/5003 від 29.08.2011, сплати виконавчого збору в сумі 55953,80 грн. та витрати виконавчого провадження в сумі 166 грн. Проте, станом на 05.10.2021 в Відділі відсутні будь - які документи про виконання наказу № 11/66/2011/5003 від 29.08.2011 та сплати виконавчого збору і витрат виконавчого провадження.

По-третє, у поданій скарзі вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю БРАЙТ 2 є іпотекодержатилем, однак відсутні будь-які підтверджуючі документи, що саме ТОВ БРАЙТ 2 є іпотекодержатилем, так як скаржником подано Іпотечний договір від 19.10.2007 відповідно до якого іпотекодержатилем є Вінницька філія АКБ ФОРУМ .

По-четверте, боржником пропущено строк оскарження встановлений ст. 341 ГПК України. ПП Карпати дізнався про арешт майна 06.04.2021 оскільки звертався до Відділу із заявою про зняття арешту з майна, а в подальшому звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з аналогічною скаргою (справа № 127/2-330/10 від 22.04.2021).

Положеннями ст.124, п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява №56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст.1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 N 11-рп/2012).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон України Про виконавче провадження ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини 2 наведеної норми визначено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п`ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові №554/13475/15-ц від 31.07.2019 державний виконавець не може обмежитись лише направленням рекомендованого поштового відправлення з постановою про відкриття, а і пересвідчитись у його отриманні боржником. Державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й установити факт її отримання.

Так, за доводами відповідача (скаржника) останній не отримував жодної постанови про відкриття виконавчого провадження, відкритих по виконанню наказу Господарського суду Вінницької області № 11/66/2011/5003 від 29.08.2011, а про наявність постанови про арешт майна від 15.12.2014, довідався лише з відповіді Відділу від 21.09.2021.

Дослідивши надані учасниками докази, надані на підтвердження наведених доводів суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються ( ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України).

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, встановлений приписами ст. 341 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 119 Господарського процесуального кодексу України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ним не було отримано жодної постанови з виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 29.08.2011 № 11/66/2011/5003, а про перебування на примусовому виконанні згаданого наказу останній довідався з відповіді Відділу від 21.09.2021.

При цьому суд зважає на доводи Відділу, наведені у відзиві на скаргу, за якими відповідач дізнався про арешт майна 06.04.2021 так як звертався до Відділу із заявою про зняття арешту з майна, а в подальшому звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з аналогічною скаргою (справа № 127/2-330/10 від 22.04.2021).

На підтвердження своїх доводів Відділом до відзиву долучено копію заяви ПП "Карпати" від 30.03.2021 з вимогою про звільнення нерухомого майна, а саме 21/100 частка будинковолодіння загальною площею 5762,7 кв.м. виробнича будівля, позначена на плані літ. "Б", 1954 року побудови, автомобільна бункерна естакада, позначена на плані літ. №2, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4, від арештів, що були накладені Староміським відділом державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на підставі:

ВП № 45767160 (постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.12.2014 (обтяження 8079825));

ВП №967683 (постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.11.2009 (обтяження 9380591)).

Листом № 18072/18.25/30 від 06.04.2021 Відділом надано відповідь на заяву ПП "Карпати", де повідомив про відсутність підстав для зняття арешту, накладеного в межах виконавчого провадження № 45767160.

В подальшому, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ПП "Карпати" звернулось до Вінницького міського суду Вінницької області зі скаргою на дії державних виконавців Староміського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), зокрема, Васінкіної Олени Володимирівни, в межах виконавчого провадження № 45767160, за якою Вінницьким міським судом Вінницької області 22.04.2021 відкрито провадження у справі № 127/2-330/10 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2021 у справі № 127/2-330/10 скаргу ПП Карпати , за заявою представника скаржника ПП Карпати - адвокатом Оверковського К.В., залишено без розгляду.

Наведеним стверджується, що про наявність постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.12.2014 у виконавчому провадженні № 45767160 відповідачу (боржнику, скаржнику) було відомо щонайменше 30.03.2021.

Замовчування ПП Карпати даного факту унеможливило встановлення вказаних обставин на стадії прийняття скарги до розгляду.

З огляду на те, що зі скаргою відповідач (скаржник) звернувся до суду 28.09.2021 (відтиск поштового штемпеля на конверті), суд прийшов до висновку, що останнім пропущений строк звернення до суду, в той час як строк оскарження дій державного виконавця, в даному випадку, чітко визначений.

Так як скаржник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку, то відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України скаргу слід залишити без розгляду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення без розгляду скарги Приватного підприємства "Карпати".

Керуючись статтею 73, 74, 86, 234, 235, 326, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу Приватного підприємства "Карпати" № б/н від 28.09.2021 (вх. № 01-39/22/21 від 30.09.2021) на дії державного виконавця залишити без розгляду

Копію ухвали надіслати згідно переліку рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення. Додатково направити на відомі суду електронні адреси сторін: Вінницької окружної прокуратури - vinnytsia@vin.gp.gov.ua ; Вінницькій обласні прокуратурі - sekretariat@vin.gp.gov.ua ; Вінницької міської ради - vinrada@vmr.gov.ua ; відповідача - veteran_legal@ukr.net; виконавчої служби - info_stm@vnm.vn.dvs.gov.ua.

За приписами ст.255 ГПК України ухвалу може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту ухвали 18.10.2021

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Вінницька окружна прокуратура (21020, м. Вінниця, пров. Цегельний, 8)

3 - Вінницька міська рада (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59)

4 - Приватне підприємство "Карпати" (21001, м. Вінниця, вул. Короленка, 7)

5 - Третій відділ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15-А)