Рішення від 22.09.2021 по справі 921/489/19

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 вересня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/489/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою, поданою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , що діє в інтересах

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке , 47333, Тернопільська обл., Збаразький р-н. с. Заруддя, вул. І. Франка, буд.16

до відповідача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1

про стягнення збитків в розмірі 1 208 065,78 грн.

За участі представників:

Позивача: адвокат Тришак Олег Григорович, ордер серія ТР №065554 від 30.07.2019 ; адвокат Семененко Людмила Михайлівна, ордер серія АА №084813 від 22.02.2021 (без обмежень), посвідчення адвоката України №63 від 18.06.1993 ;

Відповідача: адвокат Букавіна Оксана Ігорівна, довіреність №1509 від 26.08.2021 (дійсна до 26.08.2024);

ОСОБА_2 Іван Мефодійович, паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Збаразьким РВ УМВС України в Тернопільській області 31.07.2012 (присутній при оголошенні скороченої частини рішення).

1. Судові процедури.

1.1. Суть та рух справи.

Суть справи. ОСОБА_1 Микола Петрович, що діє в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке" звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою вх. №607 від 02.08.2019 до відповідача - ОСОБА_2 , у якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 збитки в сумі 1 208 065,00 гривень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ, справу 921/489/19 передано на розгляд судді Гевко В.Л.

Ухвалою від 12.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання вперше призначено на 02.09.2019.

Ухвалами суду, в порядку та на підставі статті 183 ГПК України, судом неодноразово відкладалось підготовче судове засідання та його розгляд продовжувався з підстав, зазначених в ухвалах.

Розгляд справи неодноразово зупинявся та поновлявся у зв`язку з призначенням експертиз та для розгляду клопотань експертів. Востаннє 18.01.2021 у судовому засіданні судом ухвалою поновлено провадження у справі № 921/489/19 та продовжено підготовче провадження у справі.

У судовому засіданні 02.02.2021 судом закрито підготовче провадження у справі № 921/489/19 та призначено судове засідання по розгляду справи № 921/489/19 по суті на 23.02.2021. У судовому засіданні 23.02.2021 суд відкрив засідання по розгляду справи по суті.

Судові засідання по розгляду справи по суті, в порядку статті 216 ГПК України, неодноразово відкладались та розгляд справи розпочинався спочатку, з підстав зазначених в ухвалах суду, зокрема, і у зв`язку з долученням сторонами нових доказів та пояснень.

Суд, у судовому засіданні 22.09.2021, після виходу з нарадчої кімнати, оголосив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

1.2. Зупинення та поновлення провадження у справі

з метою проведення експертиз.

26.12.2019 ухвалою суду призначено у справі судово-економічну та судово-технічну експертизи, проведення яких доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено до проведення судових експертиз.

30.03.2020 на адресу суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання (лист №2786/2787/20-71 від 03.03.2020, Вх.№2326 від 30.03.2020) про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи, в якому зазначено, що для надання обґрунтованих відповідей на питання необхідно надати в розпорядження експертів оригінали або належним чином оформлені додаткові документи.

Ухвалою суду від 03.04.2020 поновлено провадження у справі. Задоволено клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (лист №2786/2787/20-71 від 03.03.2020, Вх.№2326 від 30.03.2020) про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи.

Витребувано у Позивача - Ковальчука Миколи Петровича, що діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке" для проведення даної експертизи:

1. Касову книгу за 2016 рік;

2.Касові звіти з видатковими та прибутковими касовими ордерами, що складені до касових книг за 2016, 2017, 2018 роки;

3. Бухгалтерські регістри де відображено рух грошових коштів по касі, журнал-ордер та картка рахунку 301 по роках (2016-2018);

4. Платіжні доручення та/або виписки банку щодо повернення грошових коштів за період 2016-2018рр.;

5. Договір № 2625/21622/361 в належній якості, зазначений у банківській виписці АТ "КБ "Глобус" по рахунку НОМЕР_2 ( т. 1 с.119-121);

6. Баланс за 2016, 2017, 2018 роки та регістрів бухгалтерського обліку, які включено до складу рядків 1155, 1125, 1170, 1690;

7. Інші піддержуючі документи для підтвердження заборгованості.

Витребувано у Відповідача - ОСОБА_2 :

Підтвержуючі документи для заперечення заборгованості (квитанції до прибуткових касових ордерів, копії видаткових касових ордерів).

Зобов`язано сторони витребувані документи та письмово викладені пояснення, міркування, заперечення тощо стосовно повідомлення експертів про те, що редакція питань за клопотанням відповідача (6.2, 6.4 - 6.8) не відповідає вимогам Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень надати у Господарський суд Тернопільської області або вказати причини з яких вони відсутні у них до 28.04.2020.

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

01.04.2020 на адресу суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання (лист №4335/20-34 від 24.03.2020, Вх.№2367 від 01.04.2020), відповідно до якого також повернуто на адресу суду матеріали справи №921/489/19.

Ухвалою суду від 03.04.2020 поновлено провадження у справі №921/489/19.

Задоволено клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (лист №4335/20-34 від 24.03.2020, Вх.№2367 від 01.04.2020) в частині погодження судом строку виконання експертизи у справі №921/489/19, в термін, що перевищує 90 календарних днів. Погоджено продовження строку проведення судової експертизи призначеної у справі згідно ухвали суду від 26.12.2019 № 921/489/19 в термін, що перевищує 90 календарних днів.

Задоволено клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (лист №4335/20-34 від 24.03.2020, Вх.№2367 від 01.04.2020) в частині відшкодування витрат за проведення судово-технічної експертизи.

Зобов`язано відповідача - ОСОБА_2 оплатити вартість судово-технічної експертизи, докази чого надати суду. Судом надіслано Пірогу Івану Мефодійовичу копію рахунку №914 від 19.03.2020, який долучений експертами до даного клопотання.

Задоволено клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (лист №4335/20-34 від 24.03.2020, Вх.№2367 від 01.04.2020) в частині витребування додаткових документів для проведення експертизи.

Витребувано у Позивача - Ковальчука Миколи Петровича, що діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке" та у Відповідача - ОСОБА_2 :

- порівняльні зразки документів - оригінали достовірно датованих документів, в яких у період із січня 2017 року до листопада 2019 року, рукописно виконано записи та підписи синіми та синьо-фіолетовими пастами кулькових ручок (такими ж за кольором та відтінком, як і в записах та підписах у касових книгах за 2017 та 2018), у кількості не менше двадцяти зразків з різними датами складання за кожен рік досліджуваного періоду.

Зобов`язано сторін витребувані документи надати у Господарський суд Тернопільської області або вказати причини, з яких вони відсутні у них до 05.05.2020.

Витребувано у сторін письмово викладені пояснення, міркування, заперечення тощо стосовно:

- клопотання експертів в частині надання дозволу суду на вирізання експертами штрихів рукописних записів та підписів у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах, відповідно доп.4.1 ст. 103 ГПК України, оформлений ухвалою, оскільки, відповідно до п. 4.12. Інструкції, потребує вирізання достатньої кількості штрихів записів (підписів) як у досліджуваних документах, так і в порівняльних зразках документів, при відсутності їх перетинання із забарвленими речовинами інших реквізитів документів. Вирізані фрагменти штрихів будуть необоротно втрачені під час проведення досліджень, що не дозволить проводити їх додаткові та повторні дослідження. Вирізання фрагментів проводиться після попереднього збереження зовнішнього виду документів на електрофотографічних копіях, які додаються до висновку експерта;

- надання досліджуваних документів та порівняльних зразків документів у відокремленому ("розшитому") від матеріалів справи вигляді;

- оптимізуванням об`єктів, які необхідно досліджувати (вказати які конкретно записи та підписи підлягають дослідженню у вищевказаних документах) для відповіді на питання ухвали " 7.1. Чи здійснено записи у касовій книзі за 2017 рік дійсно в 2017 році? 7.2. Чи здійснено записи у касовій книзі за 2018 рік дійсно в 2018році 7.3. Чи здійснено записи у касовій книзі за 2017 рік та книзі за 2018 рік у вересні, жовтні 2019 року?" у зв`язку з великою кількістю об`єктів дослідження.

Зобов`язано сторін витребувані письмово викладені пояснення, міркування, заперечення надати у Господарський суд Тернопільської області або вказати причини з яких вони відсутні у них до 28.04.2020.

Провадження у справі №921/489/19 зупинено на час проведення експертизи.

Проте матеріали справи повернуто експертною установою суду без виконання.

У судовому засіданні 10.08.2020 судом протокольними ухвалами поновлено провадження у справі, продовжено строк підготовчого провадження у справі.

17.08.2020 згідно ухвали судом, серед іншого, ухвалено таке.

Повторно призначити у справі № 921/489/19 судово-економічну експертизу.

На вирішення судово-економічної експертизи поставити експерту, з ініціативи суду, наступні питання:

- Чи підтверджується документально отримання відповідачем з каси ТОВ "Олишківецьке" отримані грошові кошти в загальній сумі 2 485 800,00 грн, якщо ні то в якій сумі?

- Чи підтверджується документально повернення відповідачем суми в розмірі 1 277 735,00 грн, якщо ні, то яка сума?

- Чи підтверджується документально сума вказана позивачем у прохальній частині позову у розмірі 1 208 065,00 грн ?

Додатково за клопотанням відповідача на вирішення судово-економічної експертизи поставити експерту такі питання:

- Чи повинні ідентично відображатись реквізити касових ордерів в картках рахунку 3773 за 2016,2017,2018 роки, і чи є вони ідентично відображеними в долучених до справи Позивачем документах?;

- Чи є роздрукованими з програми "1С бухгалтерія", картки рахунку 3773 за 2016,2017,2018 роки, чи дана програма дає можливості зміщення стовпчиків, як на наданих суду документах? Зокрема, у стовпчиках є такі змішення;

" рах" , "раху", "поточне саль" ( картка рахунку 2016 р);

"Аналітика Д", "Аналіти", "раху", "рахуно", "Поточне сальд". (картка рахунку 2017р); "Аналітика" (без Дт.і Кт 9 дебет, кредит), "рах" (картка рахунку 2018р);

- Чи повинно сальдо на початок та кінець періоду по картках рахунку 3773 за 2016, 2017, 2018 роки, ідентично відображатись в рядку 1155 звітів та балансів Товариства за 2016, 2017, 2018 рік і чи є вони ідентично відображеними в долучених до справи Позивачем документах?

- Чи можливо дійти до однозначного висновку, із аналізу долучених Позивачем документів, яка саме із сторін була позичальником, а яка позичкодавцем, і в яких із долучених до справи первинних бухгалтерських документах це зазначено?

- Чи можливо встановити точну суму внесених та повернутих готівкових коштів в касу підприємства на підставі долучених Позивачем документів?

- Чи підтверджується сума завданих збитків, фактичним рухом готівкових коштів (призначенням, отриманням, внесенням) по розрахунковому рахунку підприємства, згідно завірених банківських виписок?

- Чи повинна завдана матеріальна шкода бути відображеною в акті ревізії чи інвентаризації, складеному на момент звільнення з роботи працівника?

- Які порушення вимог нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку і контролю, могли призвести до матеріальних збитків (нестачі грошових коштів), і хто був зобов`язаний забезпечити дотримання цих вимог?

Суд також, серед іншого, ухвалив таке.

Повторно призначити у справі № 921/489/19 судово-технічну експертизу.

На вирішення судово-технічної експертизи поставити експерту наступні питання:

Чи здійснено записи у касовій книзі за 2017 рік дійсно в 2017 році?

Чи здійснено записи у касовій книзі за 2018 рік дійсно в 2018 році?

Чи здійснено записи у касовій книзі за 2017 рік та книзі за 2018 рік у вересні, жовтні 2019 року ?

Одночасно судом у клопотанні позивача про проведення почеркознавчої експертизи від 14.08.2020 (вх. № 5435 від 14.08.2020), відмовлено.

Судом, також, в ухвалі витрати по проведенню судово-економічної експертизи розподілено між сторонами пропорційно до питань, які виносились кожною з них. Зобов`язано позивача та відповідача оплатити, кожного свою вартість проведення експертизи в частині, визначених по кожній із сторін питань.

Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, що знаходиться за адресою: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6. Попереджено експерта про кримінальну відповідальність.

Вирішено судом і ряд інших питань експертизи, які викладено у змісті ухвали від 17.08.2020.

17.08.2020 провадження у справі № 921/489/19 зупинено до проведення судових експертиз.

Ухвалою від 27.10.2020 провадження у справі № 921/489/19 поновлено. Клопотання КНДІСЕ (№б/н від 30.09.2020) про надання додаткових доказів, задоволено частково.

Зобов`язано Позивача - Ковальчука Миколу Петровича, що діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке" та Відповідача - ОСОБА_2 надати до Господарського суду Тернопільської області до 17 листопада 2020 року:

- порівняльні зразки документів - оригінали достовірно датованих документів, в яких у період із січня 2017 року до листопада 2019 року, рукописно виконано записи та підписи синіми та синьо-фіолетовими пастами кулькових ручок (такими ж за кольором та відтінком, як і в записах та підписах у касових книгах за 2017 та 2018), у кількості не менше двадцяти зразків з різними датами складання за кожен рік досліджуваного періоду, для подальшого скерування їх судом до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз;

- відомості щодо оптимізації об`єктів, які необхідно досліджувати (вказати, які конкретно записи та підписи підлягають дослідженню у вищевказаних документах) для надання експертами відповіді на питання ухвали суду від 17.08.2020 "6.1. Чи здійснено записи у касовій книзі за 2017 рік дійсно в 2017 році?, 6.2. Чи здійснено записи у касовій книзі за 2018 рік дійсно в 2018році?, 6.3.Чи здійснено записи у касовій книзі за 2017 рік та книзі за 2018 рік у вересні, жовтні 2019 року ?" (у випадку їх ненадання вказати причини).

Судом, після отримання від позивача та відповідача витребуваних додаткових матеріалів та відомостей щодо оптимізації об`єктів, невідкладно скеровано їх до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Надіслано оригінал рахунку № 914 від 19 березня 2020 року Відповідачу - ОСОБА_2 на адресу : АДРЕСА_1.

Зобов`язано Відповідача - ОСОБА_2 оплатити вартість проведення експертизи, згідно рахунку КНДІСЕ № 914 від 19 березня 2020 року, докази чого надати до КНДІСЕ.

В частині клопотання КНДІСЕ (№б/н від 30.09.2020) щодо надання досліджуваних документів у відокремленому ("розшитому") від матеріалів справи вигляді, відмовити.

Експертам виконати ухвалу суду від 17.08.2020 про повторне призначення експертизи у справі №921/489/19. Експертам провести судово-економічну та судово-технічну експертизи по наявних документах, що знаходяться у матеріалах справи №921/489/19. Експертам, у разі неможливості проведення експертизи із питань, визначених в ухвалі від 17.08.2020, надати суду пояснення із зазначенням причин неможливості проведення такої експертизи повністю або частково.

28.12.2020 КНДІСЕ повернуто справу №921/489/19 до Господарського суду Тернопільської області без виконання призначеної експертизи. Одночасно, у супровідному листі №2786/2787/20-71/22288/20-34 від 15.01.2020 підставою повернення матеріалів справи №921/489/19 у 6-ти томах директором експертної установи зазначено те, що станом на 15.12.2020 оплата за проведення призначеної експертизи №2786/2787/20-71/22288/20-34 не надходила.

1.3. Допит свідків.

24.04.2019 позивачем через канцелярію суду подано клопотання №б/н від 24.09.2019 (вх.№17227), із проханням викликати та допитати в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 (Відповідача у справі).

Зазначене клопотання мотивоване тим, що як вбачається із позовної заяви, позивачем доводиться факт отримання відповідачем грошових коштів, шляхом зловживання своїм службовим становищем. В матеріалах справи також наявні письмові докази, в яких містяться особисті підписи відповідача. Саме тому, позивач вважає за необхідне заявити дане клопотання з метою встановлення підстав, місця, часу та обставин, за якими відповідачем було отримано грошові кошти в сумі, згідно заявлених позовних вимог.

На підставі зазначеного позивач просить суд викликати та допитати в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 (Відповідача у справі), місце проживання: с. Олишківці, Збаразького району, Тернопільської області та зобов`язати представника відповідача адвоката Букавіну Оксану Ігорівну забезпечити явку до суду свідка ОСОБА_2 .

Системний аналіз параграфу 3 глави 6 (З`ясування обставин справи та дослідження доказів) ГПК України, свідчить, що допит свідків повинен відбуватись після вступного слова учасників справи та дослідження доказів на стадії розгляду справи по суті.

Суд, у судовому засіданні 29.04.2021 розглянувши клопотання позивача №б/н від 24.09.2019 (вх.№17227 від 24.04.2019), задовольнив його з підстав зазначених в ухвалі суду від 29.04.2021 та викликав для допиту у судове засідання 25.05.2021 в якості свідка: - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1.

Крім того суд: викликав для допиту у судове засідання в якості свідка: - ОСОБА_3 . Зобов`язав представника позивача - адвоката Тришака О.Г. забезпечити явку свідка - ОСОБА_3 в судове засідання 25 травня 2021 року для дачі показів. Попередив свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань, згідно статей 384,385 КК України. Витребував у позивача - ОСОБА_1 оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, а саме: видаткових касових ордерів за період 2016-2018 років в кількості 47 шт.; прибуткових касових ордерів за період 2016-2018 років в кількості 39 шт.; платіжні доручення в кількості 3-х штук ; Карток рахунків №3773 за період 2016,2017,2018 років ; звіт та баланс Товариства за 2018 рік та інших доказів, копії яких долучено до справи.

Розгляд справи відкладався неодноразово у зв`язку з неявкою свідків для допиту судом.

23.06.2021 судом опитано у судовому засіданні як свідка ОСОБА_2 (протокол звукозапису).

Щодо свідка ОСОБА_3 то, незважаючи на неодноразові виклики її судом у судові засідання як свідка у справі №921/489/129 для дачі показань, вона у такі не прибула. Разом з цим, подала суду медичну довідку з висновками про її важкий стан здоров`я, який перешкоджає її прибуттю у судове засідання, а також подала суду свою нотаріально завірену заяву свідка від 25.08.2021 р., яка прийнята судом до розгляду.

Позивач подав на вимогу суду оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, а саме: видаткових касових ордерів за період 2016-2018 років в кількості 47 шт.; прибуткових касових ордерів за період 2016-2018 років в кількості 39 шт.; платіжні доручення в кількості 3-х штук ; Карток рахунків №3773 за період 2016,2017,2018 років ; звіт та баланс Товариства за 2018 рік та інших доказів, копії яких долучено до справи.

Вказані докази оглянуті сторонами у судовому засіданні.

У судовому засіданні 06.09.2021 судом досліджено (заслухано) як доказ звукозапис розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Кожна із сторін додатково подала свої пояснення та зауваження до нього.

2. Аргументи сторін.

2.1. Аргументація позивача, викладена ним у позові.

У поданому позові позивач, серед іншого, зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Олишківецьке було створено у 2009 році. Згідно статутних завдань метою діяльності Товариства є вирощення та реалізація сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку.

Відповідно до положень статуту Товариства, виконавчим органом Товариства є його Директор, який вирішує усі питання діяльності Товариства, окрім тих, які віднесені до компетенції Загальних зборів.

Відтак, 21 січня 2013 року, згідно рішення учасника Товариства, Відповідача було призначено на посаду Директора ТОВ Олишківецьке , на якій останній пропрацював до 2018 року після чого був звільнений із займаної посади.

Згідно п. 2.1. Трудового контракту укладеного між Позивачем та Відповідачем (далі контракт), за даним контрактом Директор зобов`язувався здійснювати поточне управління оперативно-господарською, правовою, кадровою та фінансовою роботою Товариства, забезпечувати виконання його статутних цілей і фінансової дисципліни, діяльності на отримання прибутку, ефективно використовувати майно та інші об`єкти власності товариства.

Відповідно до вимог пункту 4.2 Контракту, Директор несе повну матеріальну відповідальність перед Товариством за збитки, які заподіяні Товариству його винними (умисними, або з необережності) діями. Директор несе особисту відповідальність за створення боргів Товариства і доведення його до банкрутства.

Частиною четвертою ст. 23 Закону України Про господарські товариства встановлено, що Посадові особи відповідають за заподіяну ними товариству шкоду відповідно до чинного законодавства України.

Частинна друга даної статті визначає, що до посадових осіб Товариства, зокрема відносяться члени виконавчого органу, в нашому випадку це Директор.

Із аналізу вищезазначених норм, як внутрішньо-розпорядчих документів Позивача, так і вимог Закону України Про господарські товариства вбачається, що Директор Товариства є матеріально відповідальною особою та відповідає за збитки завдані Товариству його неправомірними діями або бездіяльністю.

Так в період з 2016 року по 2018 рік, Відповідачем з каси ТОВ Олишківецьке були отримані грошові кошти в загальній сумі 2 485 800, 00 грн, що підтверджується відповідними видатковими касовими ордерами в загальній кількості 47 шт., та картками рахунками за вказаний період.

Згідно даних, які містяться у видаткових касових ордерах підставою видачі грошових коштів Директору за вказаний період служив договір позики, однак номер договору та його дата відсутні, про що вказано в ордерах.

В цей же проміжок часу, Відповідачем було повернуто в касу Позивача суму коштів в розмірі 1 277 735, 00 грн., що підтверджується відповідними прибутковими касовими ордерами в загальній кількості 39 шт., та 3-ма платіжними дорученнями.

Позивач звертає увагу суду, що зазначенні видаткові та прибуткові касові ордера видані та містять усі необхідні відомості визначені розділом 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, що втратило чинність року та розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148.

Підставою видачі грошових коштів Відповідачу в період 2016- 2018 роках, слугував нібито договір позики. Водночас під час проведення внутрішньої перевірки та опитування осіб, що брали участь у видачі коштів, учасником Товариства було встановлено, що насправді жодного Договору позики не існує.

Відсутність договору позики та відсутність існування будь-яких правовідносин між Товариством та Відповідачем щодо позики, підтверджує і сам Відповідач у своїй відповіді на вимогу Товариства про повернення боргу від 12.04.2019 року. Зокрема. Відповідач вказує, що за весь час роботи ним на посаді Директора ТОВ Олишківецьке не було жодного факту отримання ним Позики.

Таким чином, враховуючи сказане, слід прийти до переконання, що Відповідач обіймаючи посаду Директора, зловживав своїми правами та шляхом обману отримував із каси Товариства грошові кошти, а оскільки договору Позики насправді не існувало, про що стверджує сам Відповідач, відтак мала місце видача підзвітних грошових коштів.

Відповідно до п. 17 Положення № 148, суб`єкти господарювання використовують готівкову виручку (готівку), у тому числі готівку, одержану з банку, для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов`язковими платежами).

Відповідно до п. 19 цього ж Положення №148, готівка видається під звіт на всі інші виробничі (господарські) потреби - на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівки під звіт. Звітування за одержану під звіт або на відрядження готівку здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно п. 3 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.09.2015 № 841, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

Попри все в бухгалтерських документах Товариства відсутні будь-які документи, зокрема звіти Директора про використання коштів, які були отримані останнім згідно видаткових касових ордерів за період з 2016-2018 років.

Таким чином за відсутності договору позики та звітів про використанні кошти, слід прийти до переконання, що Відповідач умисно, зловживаючи своїм службовим становищем отримав у касі підприємства грошові кошти та привласнив їх, чим наніс збитки товариству на загальну суму 1 208 065, 00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1,2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Протиправна поведінка особи є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Із наведених у справі доказів вбачається, що Позивачем доведено усі умови відповідальності за завдання шкоди, а саме:

в чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, це отримання грошових коштів з каси підприємства без реальної правової підстави та відсутність відповідних звітів щодо їхнього використання;

в чому саме полягає завдана шкода, наявністю збитків в розмірі суми грошових коштів, що були вилучені з каси Товариства та використані поза межами виробничо-господарського діяльності Товариства;

наявності вини Відповідача. Вина Відповідача полягає в тому що дії, які були вчиненні директором, на отримання грошових коштів з каси Товариства, були спрямованні на заволодіння цими коштами з метою їхнього використання на власні потреби, а не потреби Товариства.

Підсумовуючи все вищесказане та враховуючи наведенні обставини у справі позивач вважає, що дії Відповідача на посаді Директора ТОВ Олишківецьке в період з 2016 року по 2018 рік, що пов`язані із отриманням з каси Товариства грошових коштів та використання їх на власні потреби, а не на виробничо-господарську діяльність Товариства, суперечать положенням Статуту Товариства та Трудового контракту укладеного з Відповідачем та які призвели до завдання Товариству збитків в розмірі вилучених з обороту та не повернутих сум грошових коштів.

2.2. Правова позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву.

У поданому відзиві на позов відповідач вважає позовну заяву безпідставною, серед іншого, з таких підстав.

1. При обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач помилково керується ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України. В даному випадку позовна заява стосується вимоги відшкодування завданих, на думку Позивача, збитків посадовою особою (працівником) при здійсненні господарської діяльності у перебуванні у трудових відносинах з даним підприємством. Тому, загальні правила щодо матеріальної відповідальності (відшкодування збитків) працівників визначаються гл. IX Кодексу законів про працю України та застосовуються строки визначені ст. 233 КЗпП України. Зокрема, відповідно до чинного законодавства у галузі праці, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третя статті 233 КЗпП України). Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу. Дана позиція підтверджується узагальненням судової практики ВСС України Про практику застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників, заподіяну роботодавцю від 27.01.2016 року.

2. Позивач посилається на те, що ОСОБА_2 , який був директором ТОВ Олишківецьке в період з 21.01.2013р. ( згідно долученого позивачем Протоколу № 2 Зборів учасників від 21.01.2013р.та Наказу №1 від 21.01.2013р.ТОВ Олишківецьке по 27.12.2018р. (згідно долученого позивачем Рішення учасника № 5 від 27.12.2018р., та Наказу №20-К від 27.12.2018р. ст.133 КЗпП) має відшкодувати заявлені збитки в повному обсязі, оскільки відповідно до Трудового контракту від 21.01.2013 р. директор несе повну матеріальну відповідальність перед Товариством за збитки, які заподіяні Товариству його винними діями.

Однак, чинність Трудового контракту є припиненою 17.10.2018р. у зв`язку із зміною складу власників ( учасників) Товариства згідно п.7.3 (е) даного Контракту.

Жодні інші письмові документи про взяття на себе повної матеріальної відповідальності між новим власником та директором не укладались, тому не долучені Позивачем до матеріалів позовної заяви.

Таким чином, усі посилання Позивача на норми Трудового контракту є безпідставними і слід керуватись загальними нормами трудового права та Статутом Товариства.

Згідно ст. 23 Закону України Про господарські товариства посадові особи відповідають за заподіяну ними товариству шкоду відповідно до чинного законодавства України.

Зокрема, випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників визначає ст. 133 КЗпП України - п.2 ст.133 КЗпП визначено, що у відповідності до законодавства обмежену матеріальну відповідальність несуть: керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.

Вичерпний перелік випадків повної матеріальної відповідальності працівників визначений ст.134 КЗпП.

Згідно Статуту ТОВ Олишківецьке (в редакції 2016 р. п.6.5 визначено), що Директор відповідає за техніку безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, протипожежної безпеки, також відповідає за збереження круглої печатки та штампу.

Докази подані до даної позовної заяви Позивачем, не можуть бути достатніми оскільки не можуть забезпечити всебічне, повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи.

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення збитків за 2016-2017 роки є абсолютно безпідставними, оскільки вищий орган Товариства володів, перевіряв та міг вжити відповідні заходи у разі виявлення будь яких порушень за результатами проведених перевірок господарської діяльності органа управління, оскільки відповідно до статуту мав право затвердити щорічний звіт і баланс Товариства, виключно після отримання акту Ревізійної комісії.

Зокрема, п.6.2.9. Статуту Товариства передбачено, що виключною компетенцією Засновника (учасника) Товариства є затвердження річних результатів діяльності Товариства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків, а також визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів ( п. 6.2.10.).

Пунктом 6.7. Статуту визначено, що Товариство проводить ревізію своєї господарської діяльності не рідше ніж один раз в рік. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії Засновник Товариства не має права затверджувати баланс (п. 6.9.Статуту).

Згідно п.6.10. Статуту ревізійна комісія має право порушувати питання про скликання позачергових зборів Товариства, якщо виникла загроза суттєвим інтересам Товариства, або в разі виявлення зловживань з боку посадових осіб Ревізійна комісія. Ревізійна комісія має право вимагати від посадових осіб Товариства надання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських та інших документів, а також особистих пояснень ( п.6.11 .Статуту).

Відповідно до п. 6.12. Статуту Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок вищому органу Товариства.

Окрім того, вимоги Позивача не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки до моменту (27.12.2018р) звільнення ОСОБА_2 з посади директора Товариства у нового власника ОСОБА_1 не було жодних претензій щодо завдання будь-якої шкоди Товариству з боку директора. Зокрема, в матеріалах позовної заяви відсутній документ акт (складений до моменту звільнення), який підтверджує факт проведення інвентаризації, або проведення внутрішньої чи аудиторської перевірки, згідно якого встановлено заподіяння шкоди з яким мала би бути ознайомлена винна посадова особа. До матеріалів справи Позивачем долучено Рішення учасника № 5 від 27.12.2018р. про звільнення з роботи за угодою Сторін ОСОБА_2 , в якому жодним чином не відображено жодних інших підстав окрім договірних, тим паче, пов`язаних з якимись претензіями або звинуваченнями в службових зловживаннях.

3. Основними доказами, якими Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги є:

- вимога від 22.03.2019р., що направлялась на адресу Відповідача, про повернення боргу в сумі 252 065,00грн. із нарахованими згідно ч.І ст.1048 ЦК України відсотками на суму 523 599,28 грн.;

- видаткові касові ордери в кількості 47 штук;

- прибуткові касові ордери в кількості 39 штук;

- платіжні доручення в кількості 3 штук;

- картки рахунку 3773 за 2016,2017,2018 роки;

- звіт та баланс Товариства за 2018 рік.

Згідно здійсненого детального аналізу усіх вищезазначених документів з`ясовано, що: вимога від 22.03.2019р., що направлялась на адресу Відповідача, про повернення боргу в сумі 252 065,00грн. із нарахованими згідно ч.1 ст.1048 ЦК України відсотками на суму 523 599,28 грн була необґрунтованою жодним документом, який би підтверджував наявність факту існування такої заборгованості. У зв`язку з чим Відповідачем на дану вимогу була надана відповідь від 12.04.2019р., яка долучена Позивачем до позовної заяви, з зустрічною вимогою надати усі можливі документальні підтвердження існування даної заборгованості, які так і не були надані Відповідачу.

Прибуткові та видаткові касові ордери, всупереч твердженням Позивача, не відповідають вимогам Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління національного банку України N 637 від 15.12.2004р. , та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління національного банку України N 148 від 29 грудня 2017р.( надалі Положення), що діяли на момент складання долучених Позивачем первинних документів.

Зокрема, видаткові та прибуткові касові ордери є додатками встановленої форми до вищезазначених Положень.

Пунктом 32 розділу III Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 29.12.2017 р. № 148, зазначено, що прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості заповнюються бухгалтером (відповідальною особою установи/підприємства, на яку покладено обов`язок з оформлення цих документів) у будь-який спосіб, який забезпечив би належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну.

У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, які вносять або одержують готівку, забороняється.

Виправлення у касових ордерах та видаткових відомостях забороняються.

Реквізити у видатковому ордері Одержав , Дата , № , Сума , Підпис одержувача , дані документа , що засвідчує особу отримувача (які заповнюються отримувачем готівки) та в прибутковому ордері Прийнято від .

У всіх доданих до позовної заяви Позивачем видаткових касових ордерах відсутні дані документа, що засвідчує особу отримувача, не вказано додатків, що стали підставою для оформлення ордеру, жоден із поданих видаткових ордерів не можливо визначити як оплачений , хоча сам Позивач додає прибуткові касові ордери на суму 1 277 7735,00грн, виправлено номер документу у видаткових касових ордерах № 20 від 29.05.2018 р. на суму 92000 грн., № 37 від 22.08.2018 р. на суму 166 000 грн., № 44 від 24.09.2018р. на суму 15000 грн. ; вії видаткових касових ордерах за період з 04.10. 2017р. по 16.01.2018 з грубим порушенням головний бухгалтер підписався замість касира не змінивши прізвища касира в ордерах ( ОСОБА_4 , що працювала касиром довго перебувала на лікарняному та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Окрім того, до позовної заяви додано не 47 а 46 штук видаткових ордерів (відсутній ордер від 31.01.2018 на суму 34 000грн., що наявний в картці рахунку 3773 за 2018р.).

У всіх доданих до позовної заяви Позивачем прибуткових касових ордерах не дотримано встановленої форми оформлення, зокрема печатка підприємства повинна розміщуватись таким чином, щоб одна її половина була на ордері, а друга на відривній квитанції, в долучених Позивачем ордерах печатка проставлена тільки на ордері, окрім того за період з 04.10. 2017р. по 16.01.2018 з грубим порушенням головний бухгалтер підписався замість касира не змінивши прізвища касира в ордерах.

Щодо долучених платіжних доручень в кількості 3 штук, слід звернути увагу на платіжне доручення від 11.06.2008р на суму 49000 грн (документ №1530), в якому призначенням платежу зазначено внесення зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від ОСОБА_2 .

Щодо долучених до позовної заяви карток рахунку 3773 за 2016, 2017, 2018 роки, якими, вочевидь, Позивач доводить отримання та повернення коштів ОСОБА_2 , оскільки жодних інших документів, за якими можна прийти до висновку хто ж є позичальником, а хто позикодавцем, необхідно зауважити, що з візуального огляду даних документів вбачається, що вони не є роздрукованими з програми 1C бухгалтерія , оскільки дана програма не дає можливості зміщення стовпчиків, як наданих суду, зокрема у стовпчиках є такі змішення:

рах , раху , поточне саль ( картка рахунку 2016р);

Аналітика Д , Аналіти , раху , рахуно , Поточне сальд . (картка рахунку 2017р);

Аналітика ( без Дт.і Кт 9 дебет , кредит), рах (картка рахунку 2018р);

Таким чином вбачається, що дані, які містились в програмі 1C були перезавантажені в програму Microsoft Offis Excel для можливості їх коригувань в ручному порядку.

Звіт та баланс Товариства за 2018 рік. є документом суворої бухгалтерської звітності. Із долученого документу вбачається, що на кінець звітного періоду баланс Товариства (купленого Позивачем за 65000грн.) складає 19 351 500 грн. В звіті про фінансові результати за 2018р. зазначено, що чистий прибуток Товариства склав 2 634 000грн. в порівнянні з аналогічним попереднім періодом 1 324 700грн., тобто збільшився в два рази.

Оскільки Позивач заявляє про завдані збитки, то необхідно знайти їх відображення і в даному звіті, тому необхідно звернути увагу на рядки звіту де може бути відображено таку заборгованість, а саме:

рядок 1125 Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи та послуги , в якому на початок 2018 р відображено суму 5 816 900грн. та 7 628 500грн. на кінець звітного періоду;

рядок 1155 Інша поточна дебіторська , в якому на початок 2018 р відображено суму 832 300грн. та 1 252 100грн. на кінець звітного періоду.

Чинне законодавство передбачає, що докази сторін, які підтверджують правомірність вимог та заперечень до них мають бути достатніми , тобто такими, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ст.79 ГПК України).

Оскільки основними доказами, якими Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги є як первинні бухгалтерські документи так і похідні з них, в тому числі Звіт та баланс за 2018 р., необхідно дослідити їх належність, шляхом дослідження відповідності один одному. В результаті такого дослідження Відповідачем встановлено повну невідповідність прибуткових та видаткових касових ордерів з їх відображенням в картках рахунку 3773.

Окрім того, якщо аналізувати вимогу від 22.03.2019р., що направлялась на адресу Відповідача, про повернення боргу в сумі 1 252 065,00грн., то дана сума кореспондується з сумою зазначеною в рядку 1155 Інша поточна дебіторська Балансу на кінець звітного періоду 1 252 100грн., з чого можна дійти висновку, що саме в даному рядку відображено суму так званих збитків і що дана сума складається саме з них, але знову виникає несуразність, бо на початок 2018 р в даному рядку відображено суму 832 300 грн., в картці рахунку за 2018рік сальдо на початок періоду становить 885 465,00грн., то яким чином сума відображена у звіті може бути меншою ніж в картці рахунку за 2018рік, що формується по первинних документах???

В той же час, рядок 1125 Балансу що відображає Дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи та послуги, в сумі 7 628 500грн. на кінець звітного періоду, однак ОСОБА_2 що працював директором відомо, що вона складається із заборгованості TOB РОССА ЄДРПОУ 31273575 учасником та кінцевим бенефіціаром якої є ОСОБА_1 , а виникла вона внаслідок рішень та вказівок ОСОБА_5 , який на підставі доручення, здійснював управління та контроль господарською діяльністю Товариства та виконавчими органами, як Вищий Орган управління Товариством. Беручи до уваги вище наведене, встановлено повне неспівпадіння долучених до позовної заяви бухгалтерських документів, виявлено наявні ознаки їх фальсифікації, а тому докази не можуть вважатись ні належними, ні допустимими, ні достатніми.

Окрім того слід зазначити, що Статутом ТОВ Олишківецьке (в редакції 2016 р.) визначено, що призначення та звільнення директора, головного бухгалтера, голови та членів ревізійної комісії є виключною компетенцією Засновника (учасника) Товариства ( п.6.2.8.), таким чином дані посадові особи є незалежні один від одного, однак підпорядковані саме Учаснику Товариства, та виконують його прямі вказівки.

Відповідно до п.32 та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління національного банку України N 148 від 29 грудня 2017р. прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості заповнюються бухгалтером (відповідальною особою установи/підприємства, на яку покладено обов`язок з оформлення цих документів) у будь-який спосіб, який забезпечив би належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну.

У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи.

Приймання і видача готівки за касовими ордерами проводиться тільки в день їх складання. Відповідно до п. 3.12. та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління національного банку України N 148 від 29 грудня 2017р . під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов`язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків. У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення.

Бухгалтер здійснює перевірку записів, зроблених касирами у видаткових відомостях та здійснює підрахунок виданих і депонованих за ними сум. Депоновані суми, що підлягають здаванню в банк, оформляються шляхом складання одного загального видаткового касового ордера. Бухгалтер який одночасно виконує обов`язки касира є матеріально-відповідальною особою.

Беручи до уваги все вищенаведене, а також те, що усі первинні документи є сфальсифікованими, позовні вимоги є абсолютно безпідставними і містять ознаки зловживання Позивачем процесуальними обов`язками.

Більше того, дана позовна заява містить ознаки одного із засобів (тиску) рейдерського захоплення іншого Товариства.

Зокрема, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 (що діяв на підставі довіреності) і є пов`язаною особою (сином) 100% частки ТОВ Олишківецьке за 65000 грн., водночас ТОВ РОССА ЄДРПОУ кінцевим бенефіціаром та директором якого є ОСОБА_1 боргує ТОВ Олишківецьке біля 7 628 500грн.

Пізніше, з грубим порушенням норм Статуту ТОВ Агродружба , в частині переважного права на придбання частки іншим Учасником, придбав в ОСОБА_3 , що є головним бухгалтером ТОВ Олишківецьке , частку в статутному капіталі 50 % ТОВ АГРОДРУЖБА , без дотримання норм чинного законодавства, а саме ЗУ Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю , ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань , ОСОБА_1 вносить зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, в тому числі, зміни кінцевих бенефіціарних власників. ТОВ АГРОДРУЖБА учасником та директором якого є ОСОБА_2 . З приводу чого Товариством АГРОДРУЖБА подано скаргу на реєстраційну дію до Міністерства юстиції України.

Таким чином відповідач вважає позов безпідставним і просить суд в ньому відмовити.

2.3. Інші пояснення і заперечення.

Учасниками справи під час розгляду справи подану суду і інші пояснення і заперечення як у заявах по суті так і усно представниками сторін і самими сторонами у судових засіданнях, зокрема під час допиту свідків, дослідженні звукового запису розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сторін і їх представників у вступних словах, досліджені доказів, судових дебатах.

Усі заяви по суті справи, письмові пояснення та заперечення та докази долучені судом до матеріалів справи. Усні пояснення і допити свідків та виступи учасників і їх представників зафіксовано судом під звукозапис у протоколі судового засідання.

3. Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Фактичні обставини встановлені судом.

Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

У відповідності до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів , пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей з 76 по 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Частиною четвертою ст. 23 Закону України Про господарські товариства встановлено, що посадові особи відповідають за заподіяну ними товариству шкоду відповідно до чинного законодавства України. Частинна друга даної статті визначає, що до посадових осіб Товариства, зокрема відносяться члени виконавчого органу.

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства.

Із змісту статті 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Особливості управління господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, визначаються законами України.

Посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

іншими винними діями посадової особи.

Господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належить державі, зобов`язане на кожний наступний рік складати і виконувати річний фінансовий план відповідно до статті 75 цього Кодексу.

Фінансові плани оператора газотранспортної системи та оператора системи передачі, а також господарського товариства, яке володіє корпоративними правами в операторі газотранспортної системи, не підлягають затвердженню відповідно до статті 75 цього Кодексу.

Фінансові плани оператора газотранспортної системи та/або оператора газосховищ, оператора системи передачі, а також господарського товариства, яке володіє корпоративними правами в операторі газотранспортної системи, розробляються в порядку, визначеному їхніми установчими документами, та затверджуються суб`єктами управління об`єктами державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування та/або зберігання природного газу, передачі електричної енергії.

Фінансові плани господарських товариств, що провадять діяльність в оборонно-промисловому комплексі, затверджуються відповідно до Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Відповідно до ч. ч. 1,2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Протиправна поведінка особи є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Як вбачається і з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю Олищківецьке було створено у 2009 році. Відповідно до положень статуту Товариства, виконавчим органом Товариства є його Директор, який вирішує усі питання діяльності Товариства, окрім тих, які віднесені до компетенції Загальних зборів.

21.01.2013, згідно рішення учасника Товариства, ОСОБА_2 - Відповідача було призначено на посаду Директора ТОВ Олишківецьке на якій останній пропрацював до 2018 року після чого був звільнений із займаної посади.

Згідно п. 2.1. Трудового контракту укладеного між Позивачем та Відповідачем (далі контракт), за даним контрактом Директор зобов`язувався здійснювати поточне управління оперативно-господарською, правовою, кадровою та фінансовою роботою Товариства, забезпечувати виконання його статутних цілей і фінансової дисципліни, діяльності на отримання прибутку, ефективно використовувати майно та інші об`єкти власності товариства. Відповідно до вимог пункту 4.2 Контракту, Директор несе повну матеріальну відповідальність перед Товариством за збитки, які заподіяні Товариству його винними (умисними, або з необережності) діями. Директор несе особисту відповідальність за створення боргів Товариства і доведення його до банкрутства.

Із змісту статті 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству.

Із аналізу вищезазначених норм законордавства, та внутрішніх корпоративних актів Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке наявних в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що Директор Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке є посадовою особою - матеріально відповідальною особою та відповідає за збитки завдані Товариству його неправомірними діями або бездіяльністю.

Як стверджує позивач в період з 2016 року по 2018 рік, відповідачем з каси ТОВ Олишківецьке були отримані грошові кошти в загальній сумі 2 485 800, 00 грн, що підтверджується відповідними видатковими касовими ордерами в загальній кількості 47 шт., та картками рахунками за вказаний період.

В цей же проміжок часу, Відповідачем було повернуто в касу Позивача суму коштів в розмірі 1 277 735, 00 грн., що підтверджується відповідними прибутковими касовими ордерами в загальній кількості 39 шт., та 3-ма платіжними дорученнями.

Згідно, даних, які містяться у видаткових касових ордерах підставою видачі грошових коштів Директору за вказаний період вказано - договір позики, однак номер договору та його дата відсутні, про що вказано в ордерах.

Позивач звертає увагу суду, що зазначенні видаткові та прибуткові касові ордера видані та містять усі необхідні відомості визначені розділом 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, що втратило чинність року та розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148.

Підставою видачі грошових коштів Відповідачу в період 2016- 2018 роках, слугував нібито договір позики. Водночас під час проведення внутрішньої перевірки та опитування осіб, що брали участь у видачі коштів, учасником Товариства було встановлено, що насправді жодного Договору позики не існує.

Відсутність договору позики та відсутність існування будь-яких правовідносин між Товариством та Відповідачем щодо позики, підтверджує і сам Відповідач у своїй відповіді на вимогу Товариства про повернення боргу від 12.04.2019 року.

Зокрема, Відповідач вказує, що за весь час роботи ним на посаді Директора ТОВ Олишківецьке не було жодного факту отримання ним Позики.

Суд враховує і те, що і сам відповідач ОСОБА_2 , який був опитаний судом як свідок, підтвердив, що договорів позики ним з товариством не укладалось (протокол звукозапису).

Позивач вважає, що таким чином, враховуючи сказане, слід прийти до переконання, що Відповідач обіймаючи посаду Директора, зловживав своїми правами та шляхом обману отримував із каси Товариства грошові кошти, а оскільки договору Позики насправді не існувало, про що стверджує сам Відповідач, відтак мала місце видача підзвітних грошових коштів.

Відповідно до п. 17 Положення № 148, суб`єкти господарювання використовують готівкову виручку (готівку), у тому числі готівку, одержану з банку, для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов`язковими платежами).

Відповідно до п. 19 цього ж Положення №148, готівка видається під звіт на всі інші виробничі (господарські) потреби - на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівки під звіт. Звітування за одержану під звіт або на відрядження готівку здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно п. 3 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.09.2015 № 841, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

Як стверджує позивач у бухгалтерських документах Товариства відсутні будь-які документи, зокрема звіти Директора про використання коштів, які були отримані останнім згідно видаткових касових ордерів за період з 2016-2018 років.

Позивач вважає, що таким чином, за відсутності договору позики та звітів про використані кошти, слід прийти до переконання, що Відповідач умисно, зловживаючи своїм службовим становищем отримав у касі підприємства грошові кошти та привласнив їх, чим наніс збитки товариству на загальну суму 1 208 065, 00 грн.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, згідно з якою будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 у цій справі зазначав, що для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, а також вину особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Зазначений висновок відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №910/20261/16 (п.55 постанови).

Водночас, у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, спір у якій також пов`язаний з відшкодуванням збитків, завданих юридичній особі її посадовою особою, Верховний Суд здійснив тлумачення положень статті 92 ЦК України, зазначивши таке.

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Обов`язок керівника проявляти належне піклування про справи компанії означає, що керівник компанії повинен проявляти розумне піклування про її справи, використовувати необхідні професійні навички і здійснювати свої повноваження з необхідною ретельністю.

Аналогічний висновок зроблено також у Постанові ВС від 24.06.2020 № 922/2187/16

Враховуючи зазначені висновки ВС, провівши аналіз правовідносин в межах даної справи № 921/489/19, суд вважає, що можна вважати доведеним позивачем та не спростованим відповідачем діяльність останнього на посаді директора не в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке та є наявними усі елементи визначені ст. 1166 ЦК України.

Так, по перше, протиправність поведінки відповідача полягає в отриманні ним грошових коштів з каси товариства, без реальної правової підстави та відсутності відповідних звітів щодо їхнього використання та не повернення цих коштів на товариство як і не надання доказів їх використання в інтересах товариства.

При цьому суд враховує те, що подані, як докази ордери про отримання коштів з каси, оглянуті і долучені в оригіналах, підписані безпосередньо відповідачем - ОСОБА_2 , як отримувачем коштів керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке період їх видачі відповідає періоду виконання ним обов`язків директора товариства.

Суду не подано доказів того, що вказані кошти видані на виконання правочину позики так як і обидві сторони заперечують, що така між ними відбувалась.

Суду також не подано доказів того, що підписи відповідача на спірних видаткових ордерах підроблено. Сам ОСОБА_2 підтвердив вірність своїх підписів на даних ордерах (протокол звукозапису допиту як свідка відповідача). При цьому пояснити суду на які цілі ним використовувалось ці кошти він не зміг, а заперечив, що отримував ці кошти фактично.

Проте, суд вважає сумнівним таке твердження відповідача, який не зміг суду пояснити для чого він керівник товариства усвідомлюючи значення і зміст документа видаткового ордера, який підписує - його підписував !?! Його посилання на те що так йому сказала робити головний бухгалтер товариства , суд не вважає розумним та добросовісним поясненням з боку керівника підприємства, із значним стажем, яким він був в той час, що сам відповідач підтверджує у своїх показах, як і те, що йому було відомо зміст документів ним підписаний.

Одночасно суд звернув увагу, що такі ордери підписані не одноразово чи декілька раз відповідачем, а систематично протягом тривалого часу, за період з 2016 по 2018 рік, на значну суму.

Крім того, твердження відповідача, що він лише підписував ордери, і не отримував з каси гроші не відповідають свідченням головного бухгалтера ОСОБА_3 , яка у нотаріальній заяві свідка 25.08.2021 р., серед іншого, стверджує, що починаючи з лютого місяця 2018 року на неї були покладені обов`язки касира. Тому вона може повідомити суд, що ті готівкові кошти, які вказані у видаткових касових ордерах починаючи з 01.02.2018 року нею дійсно були видані тодішньому директору товариства ОСОБА_2 , про отримання яких він власноручно розписався в кожному з ордерів.

Одночасно, суд не вважає розумним і добросовісним і те, що відповідач постійно стверджуючи суду, що всі ці дії позивача його власника - нового директора і бухгалтера з подання позову і оформлення ордерів, є шахрайськими діями щодо нього особисто, як колишнього директора товариства - особистою йому їх помстою, одночасно, на неодноразове запитання суду, про те чи він особисто чи його представники зверталися щодо цього до правоохоронних органів, він відповів, що ні не звертався, і на час розгляду даної справи суду доказів такого не надав.

Не надала доказів подібного звернення до правоохоронних органів і представник відповідача, яка також під час розгляду справи неодноразово стверджувала суду про підробку і маніпулювання документами з ведення бухгалтерського обліку з боку позивача і його теперішніх посадових осіб.

Одночасно, суд також враховує те, що саме з вини відповідача, який не оплатив експертизи, яка неодноразово призначалась судом у справі, саме для встановлення істини в спеціальних питаннях, така не відбулась. А тому, саме з вини відповідача, відсутня можливість надати спеціалізовані відповіді на ті питання, які пов`язані з правильністю веденням бухобліку на Товаристві з обмеженою відповідальністю Олишківецьке , видачею і поверненням коштів з каси товариства, його оформленням, і інших питань, які ставились експерту у тому числі і безпосередньо відповідачем.

Отже, суд вважає доведеним позивачем і не спростованим відповідачем ту обставину, що має місце протиправна поведінка з боку відповідача, яка полягає у здійсненні ним дій всупереч інтересам товариства - вилучення коштів з каси товариства, і їх подальше неповернення в товариство, а також відсутністю доказів їх витрачання на цілі пов`язані з економічно-господарською діяльністю саме товариства, а не в інших цілях.

По друге, суд вважає, що є доведеною завдана шкода - наявністю збитків в розмірі суми грошових коштів, що були вилучені з каси Товариства та неповернуті до неї. Одночасно, відсутні і докази їх використання відповідачем в інтересах та в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке .

По третє, існує і причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача з вилучення (отримання) саме ним як керівником товариства грошових коштів з каси і завданими збитками, які виникли в результаті неповернення відповідачем цих коштів товариству чи використання їх в інтересах товариства.

По четверте, є наявною і вина відповідача, яка полягає в тому, що дії, які були вчиненні відповідачем, як директором, на отримання (вилучення) грошових коштів з каси товариства, були спрямованні на заволодіння ним цими коштами, адже відповідачем не доведено суду, що вони використані ним в інтересах товариства.

Треба відмітити, що за практикою ВС посадова особа несе відповідальність перед юридичною особою навіть у випадку відсутності наміру завдати шкоду. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/982/19 від 24.02.2021 р.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

При цьому судом, в межах даної справи № 921/489/19, після оцінки усіх доказів в їх сукупності встановлено, що позивачем не подано в процесі розгляду справи доказів наявності ордеру від 31.01.2018 на суму 34 000 на який він посилається у позові, таким чином в цій частині, сума не є доведеною позивачем належними доказами.

В іншій частині позовних вимог, розглянувши обґрунтування позовних вимог позивача та його докази у сукупності із запереченнями відповідача та його доказами, враховуючи відсутність проведеної експертизи з вини відповідача, суд вважає, що обґрунтування і докази завданих збитків з боку позивача, є більш вірогідними ніж заперечення на них відповідача. Тому, керуючись принципом вірогідності доказів, суд вважає позовні вимоги позивача таким, що підлягає до задоволення частково.

Щодо інших заперечень відповідача у справі, то суд розглядає їх критично та відхиляє з огляду на таке.

Щодо юрисдикції спору та переваги застосування у ньому трудового законодавства , зокрема і серед іншого строків звернення в суд, то суд має за необхідне зазначити відповідачу таке.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Так, у пункті 12 частини першої цієї статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Відповідно до частини першої статті 54 ГПК України власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.

Стаття 65 ГК України передбачає, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Судом встановлено, що відповідач, за спірний період, був керівником - директором, позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке , отже посадовою особою повноваження, якої на момент звернення до суду припинені.

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем щодо відшкодування збитків, завданих безпідставно отриманих коштів з каси товариства та не повернутих їх в подальшому на товариство, стосуються дій відповідача під час здійснення ним своїх повноважень, саме як посадової особи - директора товариства.

Наявність у позивача та відповідача у вказаний період трудових відносин не впливає на характер спірних відносин.

Аналіз змісту та підстав позову, свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо завданих юридичній особі збитків діями її посадової особи, повноваження якої припинені.

Подібний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 638/15118/16-ц, де було зазначено, що правовідносини, які виникли між ТОВ Славія та його генеральним директором, щодо відшкодування збитків, завданих неповерненням автомобіля, стосуються дій або бездіяльності відповідача під час здійснення ним своїх повноважень як посадової особи. Вказані правовідносини за своєю суттю є господарськими, хоч і виявлені після звільнення з посади генерального директора цього товариства, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Те, що у справі № 910/12217/19, яка розглядається Великою Палатою Верховного Суду, директор, крім трудових відносин з дочірнім підприємством, також мав трудові відносини з власником (засновником) цього підприємства, який звертається з позовом в інтересах цього підприємства до директора про стягнення збитків, не впливає на визначення юрисдикції спору. Такий спір є господарським і має розглядатися господарським судом відповідно до пункту 12 частини першої статті 20, частини першою статті 54 ГПК України.

Наявність трудових відносин між власником (учасником, акціонером) юридичної особи та посадовою особою цієї юридичної особи не впливає на визначення юрисдикції спорів за позовом власника (учасника, акціонера) до такої посадової особи щодо відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями або бездіяльністю посадової особи, поданим власником (учасником, акціонером) в інтересах юридичної особи.

Такі спори підлягають розгляду господарськими судами відповідно до пункту 12 частини першої статті 20, частини першої статті 54 ГПК України.

Згідно із частиною другою статті 54 ГПК України зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (учасника, акціонера), який подав позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі. Таким чином, власник (учасник, акціонер) юридичної особи є представником юридичної особи у такому спорі відповідно до норми закону (законне представництво) і для такого представництва йому не потрібні інші правові підстави (договір чи довіреність).

Отже, спори за позовом власника до посадової особи щодо відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями або бездіяльністю посадової особи, підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 справа № 910/12217/19.

Таким чином, даний спір у справі є господарським та до нього застосовуються правила ГК України, ЦК України, ГПК України і вони мають перевагу перед КзПП України.

У даному випадку застосовується і загальний строк позовної давності визначений статтями 256-257 ЦК України.

Щодо посилання відповідача та його представника на недоліки у оформленні первинних бухгалтерських документів позивача, а також недоліків у веденні бухгалтерської звітності Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке , підтасовки документів, їх невідповідності один одному, у тому числі, посилання відповідача на фальсифікацію і фабрикування цих документів, як доказів, то суд розглядає і ці заперечення відповідача критично, з огляду на таке.

Як уже зазначалось судом вище, із спеціальних питань ведення фінансової та бухгалтерської звітності на Товаристві з обмеженою відповідальністю Олишківецьке у тому числі, і не тільки, у оформленні і фіксуванні факту видачі і повернення грошових коштів у касу, вірності документів, відповідності фактів видачі і обліку, та багатьох інших питань у тому числі тих, які виносив на питання експертів - відповідач, судом двічі у справі призначалось судово-економічну та судово-технічну експертизи. Тривалість судового провадження у справі спричинені саме тривалістю підготовки до цих важливих, на думку суду експертиз. Проте, саме з вини відповідача, який не оплатив експертизи така здійснена не була.

А тому, суд критично відноситься до заперечень відповідача в цій частині, так як на думку суду, вони потребують спеціальних знань експерта.

Крім того, недоліки у веденні звітності не спростовують наявних в справі, як доказів Видаткових касових ордерів про видачу з каси Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке на користь ОСОБА_2 як керівника товариства грошових коштів та неповернення їх з його боку на товариство.

Одночасно, суд звертає ще раз увагу на те, що попри неодноразові спроби і відповідача і представника відповідача наголосити на фальсифікації поданих, як докази документів звітності позивачем і його представниками, на їх підробці та на шахрайських діях посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке , ні відповідач ні його представник, не надали суду доказів звернення в правоохоронні органи щодо цього. Відсутні в матеріалах справи і докази, що такі правоохоронні органи відкрили провадження за такими фактами та має місце виявлення таких фальсифікацій і шахрайства з боку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке та його теперішніх посадових осіб. А тому, суд вважає, що такі твердження відповідача є лише його припущеннями так як не підкріплені жодними належними доказами.

Щодо посилання відповідача, як на доказ, на звукозапис розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, заслухану судом при дослідженні доказів у судовому засіданні 06.09.2021, то суд і її розглядає критично.

Суд вважає, що такий доказ може мати місце у справі, зокрема, з огляду на те, що позивач та відповідач не заперечують у своїх поясненнях, що така розмова мала місце.

Проте, заслухавши звукозапис суд приходить до висновку, що за змістом розмови, у даному випадку, вона не спростовує позовних вимог позивача, і не є більш вірогідним доказом, ніж докази подані позивачем.

Адже, з даної розмови не можливо достовірно ідентифікувати, що вона стосується саме вказаного спірного випадку, який є предметом даного спору в межах даної справи.

Зокрема, що мова між суб`єктами розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосується саме тих коштів і ордерів, які є предметом розгляду у даній справі. Самі ж учасники справи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 присутні особисто в судовому засіданні при допиті свідків підтверджували, що між ними існують і інші правовідносини, в межах інших суб`єктів господарювання, а не тільки Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке .

Крім того, з розмови мова йде про те, куди витрачались кошти отримані за ордерами, тоді як відповідач, в межах даної справи взагалі заперечує факт отримання коштів за ордерами.

А тому, без чіткої ідентифікації об`єкта розмови, вказаний доказ, більше базується на припущеннях відповідача, що розмова стосується саме предмета спору в межах даної справи.

При цьому рішення суду не може будуватися на припущеннях.

Підсумовуючи все вищесказане у сукупності та враховуючи наведенні обставини у справі суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, а саме, в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке" - збитків в розмірі 1 174 065 (один мільйон сто сімдесят чотири тисячі шістдесят п`ять) грн 78 грн. В іншій частині у позові слід відмовити як недоведеній позивачем поданими ним доказами.

5. Судові витрати

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову суд судові витрати покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 17 577 (сімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят сім ) грн 35 коп. судового збору.

Враховуючи положення статей з 1 по 19, 20, 42, 54, з 74 по 79, 86, 129, 209-210, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке" - збитки в розмірі 1 174 065 (один мільйон сто сімдесят чотири тисячі шістдесят п`ять) грн 78 грн.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Судові витрати покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 17 577 (сімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят сім ) грн 35 коп. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Заявник : ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , (код РНОКПП НОМЕР_3 ) ;

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке", 47333, Тернопільська обл., Збаразький р-н. с. Заруддя, вул. І. Франка, буд.16, (код ЄДРПОУ 36446089) ;

Відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1, (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення, із врахуванням вихідних та святкових днів, складено на протязі робочих днів з дня проголошення скороченої (вступної та резолютивної) частини рішення та підписано - 13.10.2021.

Повний текст рішення буде надіслано учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручено наручно особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко