Рішення

від 18.10.2021 по справі 320/7869/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 року м. Київ № 320/7869/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до приватного акціонерного товариства ФОЗЗІ РІТЕЙЛ

про стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів із позовом до приватного акціонерного товариства ФОЗЗІ РІТЕЙЛ про стягнення на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів грошової суми в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3591499,44 грн.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем вимог статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів у встановлений законодавством строк.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду в порядку підготовчого провадження, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено про відсутність у Законі України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні обов`язку підприємства самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві та наголошено на вжитті відповідачем необхідних заходів зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформуванні про них як центрів зайнятості такі і безпосередньо потенційних працівників (інвалідів), що підтверджується поданою протягом 2019-2020 років до Києво-Святошинського районного центру зайнятості звітності за формою №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Позивачем подано відповідь на відзив у якій зазначено, що відповідач прозвітував про вакансії для осіб з інвалідністю з режимом роботи неповний робочий час , що не може вважатися належним виконанням передбаченого статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю на підприємстві, що використовує найману працю, оскільки законодавцем встановлено вимогу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю за таким нормативом на робоче місце, яке є для них основним. При цьому позивачем наголошено, що аналогічну правову позицію висловлено в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №920/385/19.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду представником позивача позовні вимоги підтримано з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представником відповідача під час судового розгляду проти позову заперечено, наголошено на відсутності в діях відповідача порушень вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо працевлаштування інвалідів та на відсутності підстав для стягнення з відповідача спірної суми адміністративно-господарських санкцій.

На підставі письмових клопотань представників сторін про розгляд справи у письмовому провадженні судом вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

Приватне акціонерне товариство ФОЗЗІ РІТЕЙЛ , ідентифікаційний код 33870692, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, зареєстроване як юридична особа 03.11.2005, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №13391020000002005.

Відповідачем подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою №10-ПОІ (річна) про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) - 196; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до 4% нормативу - 8 осіб; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 589737 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 3538422 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2020 рік, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правові засади соціальної захищеності інвалідів в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, врегульовано Законом України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі по тексту - Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону №875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина третя).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина п`ята).

Згідно приписів частини першої статті 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону №875-XII, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, діючим законодавством встановлено обов`язки для підприємств щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, а також передбачено сплату підприємствами адміністративно-господарських санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю.

Згідно частини першої статті 18 Закону №875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Приписами частини третьої статті 18-1 Закону №875-XII визначено, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Таким чином, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення особи з інвалідністю до підприємства або звернення особи з інвалідністю до державної служби зайнятості (з подальшим її направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Суд зауважує, що Законом №875-XII не встановлено способу, якими підприємство зобов`язано самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування.

Водночас, частиною третьою статті 18 Закону № 875-XII чітко визначено обов`язки підприємства, що використовує найману працю, а саме: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналогічну за змістом правову позицію висловлено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2018 у справі №П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі №804/8007/16, від 13.06.2018 у справі №819/639/17.

При цьому доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для них, є звіт форми № 3-ПН.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 02.05.2018 у справі №804/8007/16.

За змістом частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 №5067-VІ роботодавці зобов`язані, серед іншого своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 Про затвердження форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520, визначено, зокрема, що форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що законодавцем визначено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на відповідні вакансії до територіального органу Державної служби зайнятості.

Верховним Судом у постанові від 22.10.2020 у справі № 1.380.2019.003187 наголошено, що виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавцем полягає рівною мірою у виконанні ним таких активних дій: виділення та створення робочих місць; надання державній службі зайнятості інформації; звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Такі активні дії є обов`язком роботодавця, які мають виконуватись у належний спосіб та у строки, встановлені чинним законодавством.

Як встановлено судом, відповідачем подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою №10-ПОІ (річна) про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, згідно якого кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до 4% нормативу - 8 осіб.

На підтвердження обставин щодо відсутності підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом №875-XII, відповідачем надано до суду звіти форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , які подавались відповідачем щомісячно до Києво-Святошинського районного центру зайнятості протягом 2019 та 2020 років, згідно яких на підприємстві наявні вільні вакансії в кількості 8 місць за професією кур`єр . У коментарях до цієї вакансії зазначено про можливість працевлаштування осіб з інвалідністю.

Таким чином, суд констатує вжиття відповідачем передбачених законодавством заходів для працевлаштування інвалідів. При цьому матеріали справи не містять доказів відмови відповідача у працевлаштуванні інвалідів, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування чи направлялись Києво-Святошинським районним центром зайнятості для працевлаштування відповідачу.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання позивача на правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №920/385/19, згідно якої зазначення у коментарях до даних про вакансії у поданій позивачем до Києво-Святошинського районного центру зайнятості звітності про режим роботи у вигляді неповного робочого часу не може вважатися належним виконанням передбаченого статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю на підприємстві, що використовує найману працю, оскільки, як убачається зі змісту вказаної постанови, роботодавцем у коментарях до звітності щодо інформації про попит на робочу силу (вакансії) було чітко зазначено про створення робочих місць для інвалідів - 0,5 штатної одиниці. Водночас, у даному випадку з поданої відповідачем звітності щодо інформації про попит на робочу силу (вакансії) форми №3-ПН за 2019-2020 роки убачається відсутність умови про працевлаштування на вакантні посади кур`єра на 0,5 штатної одиниці.

Відтак, за наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача складу правопорушення, за вчинення якого Законом №875-XII передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій, відповідно, відсутні правові підстави для стягнення з приватного акціонерного товариства ФОЗЗІ РІТЕЙЛ на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів грошової суми в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3591499,44 грн., тому позов не підлягає задоволенню.

Оскільки відповідачем не надано доказів понесення ним судових витрат, тому судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач - Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 19023989, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72).

Відповідач - приватне акціонерне товариство ФОЗЗІ РІТЕЙЛ (ідентифікаційний код 33870692, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 18 жовтня 2021 року.