Ухвала

від 28.09.2021 по справі 755/13082/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «Амерікарс» на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 10 серпня 2021 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 10.08.2021 задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_1 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на автомобіль марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований на ТОВ «Амерікарс», за адресою: м. Київ, вул. П.Усенка, 8, шляхом заборони відчуження та користування ним, та ухвалено залишити вказаний автомобіль на зберіганні на спеціальному майданчику для тимчасово затриманих засобів при ГУНП у місті Києві, за адресою: м. Київ, вул. Г.Хоткевича, 20Б.

Контроль за виконанням ухвали покладено на Дніпровську окружну прокуратуру міста Києва.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «Амерікарс» подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, та зобов`язати слідчого СВ Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 або іншу уповноважену особу, безоплатно повернути власнику майна ТОВ «Амерікарс» (ЄДРПОУ: 41847390) автомобіль марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2013 року випуску, із спеціального майданчика для тимчасово затриманих транспортних засобів при ГУНП в місті Києві за адресою: м. Київ, вул. Г. Хоткевича, 20 Б.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, захисник вказував на те, що оскаржувана ухвала постановлена без повідомлення та участі власника майна, про наявність ухвали слідчого судді власнику майна ТОВ «Амерікарс» стало відомо 06.09.2021. Станом на 06.09.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень дана ухвала відсутня та ТОВ «Амерікарс» її копію не отримувало.

У апеляційній скарзі захисник зазначав, що органом досудового розслідування під час складання клопотання про арешт майна та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Слідчим суддею не в повному обсязі досліджено підстави для накладення арешту на спірний автомобіль у відповідності до ст. 173 КПК України.

Органом досудового розслідування не надано доказів відповідності арештованого майна критеріям ст. 98 КПК України та розміру шкоди, заданої кримінальним правопорушенням.

У рамках кримінального провадження № 12021100040002336 від 08.08.2021 жодній особі не повідомлено про підозру, а також не заявлено цивільний позов.

На переконання апелянта, оцінюючи розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження з метою запобігання порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими йому законом і завданням цього кримінального провадження, є всі підстави для скасування накладеного арешту.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_7 в інтересах ТОВ "Амерікас", який підтримав подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_9 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто слідчим суддею без повідомлення та у відсутності представника ТОВ "Амерікас", відомості про направлення вказаному товариству копії оскаржуваної ухвали у матеріалах судового провадження відсутні.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу подано в строк, передбачений п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України, а тому підстави для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження відсутні.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002336 від 08.08.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Як зазначено у клопотанні слідчого, досудовим розслідуванням встановлено, що 08.08.2021 приблизно в 00 годин 45 хвилин в м. Києві на проїзній частині пр. Соборності, в районі буд. №11, наавтомобілі марки «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_10 було вчинено наїзд на невстановленого пішохода. Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди невстановлений пішохід отримав тілесні ушкодження та був доставлений до медичного закладу.

Під час огляду місця події від 08.08.2021 року в м. Києві по пр. Соборності, в районі буд. №11, автомобіль марки «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований на TOB «Амерікас», зареєстрований за адресою: м. Київ, вул. П. Усенка, 8 було вилучено та доставлено на спеціальний майданчик для тимчасового затриманих транспортних засобів при ГУНП в м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Г. Хоткевича, 20Б.

Постановою слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_1 від 08.08.2021 автомобіль марки «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12021100040002336 та передано на зберігання на майданчик для тимчасового затриманих транспортних засобів.

09.08.2021 слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , в якому просив накласти арешт на автомобіль марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований на ТОВ «Амерікарс», шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ним, та залишити вказаний автомобіль на зберіганні на спеціальному майданчику для тимчасово затриманих засобів при ГУНП у місті Києві, за адресою: м. Київ, вул. Г.Хоткевича, 20Б.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 10.08.2021 задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_1 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на автомобіль марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований на ТОВ «Амерікарс», за адресою: м. Київ, вул. П.Усенка, 8, шляхом заборони відчуження та користування ним, та ухвалено залишити вказаний автомобіль на зберіганні на спеціальному майданчику для тимчасово затриманих засобів при ГУНП у місті Києві, за адресою: м. Київ, вул. Г.Хоткевича, 20Б.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України,арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно дост. 98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.131-132,170-173 КПК України, наклав арешт на автомобіль марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом у межах кримінального провадження № 12021100040002336 від 08.08.2021, та відповідає критеріям, передбаченимст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказаний в оскаржуваній транспортний засіб, з метою його збереження як речового доказу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на транспортний засіб, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що слідчим не доведено відповідність влученого майна ознакам речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, є безпідставними.

Як убачається із викладених у клопотанні фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на арештованому автомобілі "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснено наїзд на невстановленого пішохода, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність на даному етапі досудового розслідування підстав для обґрунтованого припущення, що вказаний автомобіль може бути знаряддям кримінального правопорушення, містити на собі сліди кримінального правопорушення або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

Посилання захисника на те, що жодній особі не повідомлено про підозру у кримінальному проваджені, а також не встановлено розмір заподіяної шкоди та не заявлено цивільний позов, не впливають на правильність висновків слідчого судді, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Крім того, арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд із такою підставою, як забезпечення цивільного позову, та на відміну від останньої правової підстави, не вимагає обов`язкової наявності цивільного позову у кримінальному провадженні.

Твердження захисника про те, що слідчий суддя розглянув клопотання прокурора без повідомлення ТОВ "Амерікас", не можуть бути безумною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді з огляду на положення ст. 172 КПК України, відповідно до якої, слідчий суддя за наявності підстав, викладених у наведеній нормі закону, може розглянути клопотання без повідомлення власника майна.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «Амерікарс» залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 10 серпня 2021 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3