Ухвала

від 11.10.2021 по справі 301/1412/21

ІРШАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 301/1412/21

1-кс/301/838/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2021 р. слідчий суддя Іршавського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,

за участю :

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

старшого слідчогоСУ ГУНПв Закарпатськійобласті капітанаполіції - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Іршава Закарпатської області клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах володільця майна ОСОБА_6 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2021 року у кримінальному провадженні №12020070000000027 від 04.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_5 , який діє інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про скасування арешту звернувся до слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області з клопотанням про скасування арешту майна.

Клопотання мотивовано тим, що 24.06.2021 ухвалою слідчого судді Іршавського районного суду ОСОБА_1 було частково задоволено клопотання заступника начальника слідчого відділення ВП №1 Хустського районного управління поліції ГУ НП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , накласти арешт у вигляді заборони на відчуження та розпорядження земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:01:001:0281 площа (га) 0,0312, за адресою АДРЕСА_1 .

Користувач майна з апеляційною скаргою на вищенаведену ухвалу не звертався.

У клопотанні вказано, що власник майна вважає, що подальша доцільність та обґрунтованість такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт об`єкту нерухомого майна, - у вигляді заборони на відчуження та розпорядження земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:01:0281 площа (га) 0,0312, за адресою АДРЕСА_1 , відпала, а сам арешт підлягає скасуванню з підстав, що земельна ділянка, яка розташована у АДРЕСА_1 , з кадастровим номером № 2110100000:01:001:0281, належить на праві комунальної власності Ужгородській міській раді, передана у користування ОСОБА_6 згідно договору оренди №1927, який укладено між територіальною громадою міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради та ОСОБА_8 . При цьому, сторона обвинувачення розслідує у межах кримінального провадження № 12020070000000027від 04.02.2020подію заознаками кримінальногоправопорушення передбаченогочастиною другоюстатті 364Кримінального кодексуУкраїни,-тобто службовийзлочин,суб`єктомякого неможе бутифізична особа,яка неє посадовоюособою абослужбовцем. Підозра по вказаному кримінальному провадженню нікому не повідомлялася. Збитки по вказаному кримінальному провадженню нікому не завдані. Потерпілий по вказаному кримінальному провадженню відсутній. Згідно допиту гр. ОСОБА_6 , як свідка, останньому стало відомо, що подія, яка розслідується по кримінальному провадженню № 12020070000000027 від 04.02.2020 відбулася в 2003 році. Загальний строк давності, враховуючи попередню правову кваліфікацію (стаття 364ІСЇГ України), згідно статті 49 КК України, станом на 23.06.2021р, уже минув.Земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:01:001:0281, згідно Договору оренди землі № 1927 та додаткової угоди до договору оренди землі від 29.11.2016 року № 1927 від 29.01.2021 року, на праві оренди належить ОСОБА_6 . Вказана земельна ділянка знаходиться в відкритому користуванні гр. ОСОБА_6 протягом останніх 5 років. У відповідності до пункту - восьмого (8) договору оренди, строк дії такого договору встановлений до 28.01.2026. На земельній ділянці кадастровий номер №2110100000:01:001:0281, також розташований належний ОСОБА_6 об`єкт нерухомості - незавершене будівництво операторської для відкритої автостоянки 5 % готовності. ОСОБА_6 , як володілець майна, не має будь-якого наміру приховувати, пошкоджувати, псувати, знищувати, чи відчужувати належну йому будівлю або земельну ділянку, якою він користується на праві оренди. Також в клопотанні зазначено, що гр. ОСОБА_6 у відповідності до договору оренди № 1927, сплачує оренду плату за використання земельної ділянки кадастровий номер № 2110100000:01:001:0281,у розмірі3%від нормативноїгрошової оцінкиземлі,що становить7786,86гривень нарік,що додатковопідтверджує правомірністьйого користуванняданою земельноюділянкою. Із цього вбачається, що гр. ОСОБА_6 є добросовісним набувачем права користування на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:01:001:0281., та те, що недобудована будівля операторської, не стосується даного кримінального провадження. В свою чергу, будівля, не може бути речовим доказом, здійснення будь- яких експертиз щодо неї не є доцільним. Відповідно, накладення на неї арешту, в межах кримінального провадження є не обгрунтованим.

Виходячи із вищенаведеного, а також на підставі статей7,8,9,16,42,98,131,132,170,171,173та174 КПК України, адвокат ОСОБА_5 , просить слідчого суддю: витребувати в органу досудового розслідування для огляду в судовому засіданні, в межах заявленого клопотання, кримінальне провадження №12020070000000027 від 04.02.2020, скасувати накладений ухвалою слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 від 24.06.2021 арешт у вигляді заборони на відчуження та розпорядження земельної ділянки за кадастровим номером 21100100000:01:001:0281 площа (га) 0,0312 за адресою АДРЕСА_1 .

На розгляд клопотання володілець майна ОСОБА_6 , представник володільця майна - адвокат ОСОБА_5 , не з`явились, про місце, дату та час розгляду клопотання були повідомлені належним чином.

Слідчий у судовому засіданні вказав на те, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, вважає, що арешт на майно було накладено обґрунтовано, та на даний час в застосуванні такого виду забезпечення кримінального провадженні існує об`єктивна необхідність, а також продовжують існувати ризики, що стали підставою для накладення арешту на майно. Зазначає, що у даному кримінальному провадженні тривають слідчі дії.

Слідчий суддя заслухавши слідчого, дослідивши матеріали клопотання, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадженнясудом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Статтями 7, 16 КПК України передбачено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПКта судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість при розгляді клопотання, поданого в порядку ст.174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Згідно з приписами ч.2 ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 174цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2021 року, задоволено частково клопотання заступника начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Хустського РУП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні 12020070000000027 від 04.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. Накладено арешт у вигляді заборони на відчуження та розпорядження земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:01:001:0281 площа (га) 0,0312, за адресою місто Ужгород по вулиці Митрака, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, але без заборони законних володільців права користування вказаним нерухомим майном до скасування арешту майна у встановленомуКПКпорядку.

Слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні, об`єкт нерухомого майна на який накладено арешт, має доказове значення для даного кримінального провадження. Обґрунтованість накладення арешту, встановлення наявності ризиків передбаченихст. 170 КПК України, що є підставою для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна, були предметом дослідження та встановлення, при розгляді клопотання про накладення арешту. Та на даний час на переконання слідчого судді продовжують існувати.

Таким, чином з наведеного вбачається, що у органу досудового розслідування для проведення ефективного досудового розслідування є необхідність у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку, передбаченому ст.ст. 170 - 174 України.

Згідно з ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, при вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчий суддя також бере до уваги той факт, що в даному випадку обмеження права володіння є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

Так, слідчим суддею при накладенні арешту на майно із забороною відчуження, розпорядження, але без заборони законних володільців права користування вказаним нерухомим майном, що в свою чергу з огляду на положення ч.4ст.173 КПК Україниє найменш обтяжливим способом арешту майна. Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна в частині заборони відчуження та розпорядження, але без заборони законних володільців права користування вказаним нерухомим майном, заявником та його представником не надано та слідчим суддею у судовому засіданні не встановлено.

При цьому, як вбачається зі змісту самого клопотання, власник майна з апеляційною скаргою на вищенаведену ухвалу не звертався.

Разом з тим, слідчий суддя вважає, що накладений арешт у вигляді заборони на відчуження та розпорядження земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:01:001:0281 площа (га) 0,0312, але без заборони законних володільців права користування вказаним нерухомим майном, яке в свою чергу є речовим доказом у кримінальному провадженні, до скасування арешту майна у встановленомуКПКпорядку, є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а при розгляді даного клопотання зворотне ініціатором клопотання не доведено.

Ухвалою слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області накладено арешт у вигляді заборони на відчуження та розпорядження земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:01:001:0281 площа (га) 0,0312, за адресою АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів доданих слідчим до клопотання, слідчим відділу розслідування злочинів в сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №120180700000027 від 19.10.2018, що підтверджується Витягом з ЄРДР.

Вказаний об`єкт нерухомого майна є речовим доказом у кримінальному провадженні, що підтверджується постановою від 16 червня 2021 року слідчого відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 про визнання речовими доказами у кримінальному провадженню № 12020070000000027.

До матеріалів клопотання додано копії документів: додаткової угоди від 29.01.2021 до договору № 1927 від 29.11.2016 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:01:001:0281 площа (га) 0,0312, що розташована за адресою місто Ужгород, вулиця Митрака, розрахунок орендної плати до даного договору, акт приймання-передачі земельної ділянки від 29.01.2021, протокол обшуку від 11.06.2021, витяг з Державного реєстру речових прав від 03.02.2020, описова інформація містобудівних умов, протокол огляду місця події від 18.06.2021.

Слідчий суддя вважає, що обставини, які стали підставою для накладення арешту на майно продовжують існувати, необхідність накладення арешту є об`єктивно необхідною для кримінального провадження.

Доводи заявника, що в даному кримінальному провадженні відсутні потерпілі, та не встановлена конкретно майнова чи не майнова шкода, її грошовий розмір, відсутні конкретні суб`єкти, якому така була завдана, не можуть бути взяті до уваги, оскільки арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч.3 ст.170 КПК України, може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

Крім того, посилання у клопотанні на те, що арешт накладено також зокрема на будівлю, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:01:001:0281, є помилковим. Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, заявником не надано та слідчим суддею у судовому засіданні не встановлено.

Слідчий суддя вважає, що адвокатом у клопотанні не наведено, та при розгляді клопотання у судовому засідання не встановлено належних підстав які б беззастережно свідчили, про те що на даний час в подальшому застосуванні арешту майна у даному кримінальному провадженні відпала потреба, натомість при розгляді клопотання доведено його необхідність.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Разом із тим слідчий суддя вважає, що підставою для скасування арешту майна не може бути лише саме твердження користувача майна, що в арешті відпала потреба так, як і сам по собі факт звернення володільця майна, до слідчого судді з відповідним клопотанням.

При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що рішення прийняте слідчим суддею про накладення арешту на майно було обґрунтовано, в апеляційному порядку не оскаржено та такий захід забезпечення кримінального провадження було застосовано за результатами об`єктивного розгляду клопотання про накладення арешту на майно, з дотримання процесуального законодавства та таке було виправдано потребами досудового розслідування кримінального провадження на відповідному його етапі.

Слід зазначити при цьому, що на даний час досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває, відомостей про те що у рамках вказаного кримінального провадження проведено всі необхідні слідчі та процесуальні дії, а в застосуванні такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба, слідчому судді не надано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання не містить обґрунтування та відповідних доказів того, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба та, що арешт накладено необґрунтовано, що є єдиним підставами згідно чинногоКПК України, для скасування арешту майна.

А тому, з огляду на викладене, у зв`язку із відсутністю правових підстав для скасування арешту майна на даний час, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.107,174,309,372, ст.376ч.2КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенніклопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах володільця майна ОСОБА_6 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2021 року у кримінальному провадженні №12020070000000027 від 04.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Повний текст ухвали проголошено 18.10.2021 року.

Слідчий суддя

Іршавського районного суду : ОСОБА_1