Постанова

від 05.10.2021 по справі 914/838/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2021 р. Справа №914/838/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання - Федорів Н.

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М.-представник

від відповідача: не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС

на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 05.08.2021

у справі №914/838/20

за позовом:ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС , м.Київ

до відповідача: Фермерського господарства В`ЯТИЧІ , с.Перв"ятичі Сокальського району Львівської області

пр: стягнення заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), донарахованого розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат на загальну суму 1 164,07 грн

Короткий зміст позовних вимог , рішення та додаткового рішення суду

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС до ФГ В`ЯТИЧІ про стягнення заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), донарахованого розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат на загальну суму 1164,07 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.05.2020 у справі №914/838/20 стягнуто з ФГ В`ЯТИЧІ на користь ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС 350,07 грн заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), 53,40 грн 3% річних, 346,11 грн інфляційних втрат, 413,37 грн пені та 2 100,10 грн судового збору.

Ухвалою суду від 15.07.2021 у цій справі скаргу ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС на бездіяльність державного виконавця Сокальського РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні №63069613 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/838/20 від 07.08.2020 задоволено частково.

21.07.2021 позивачем подано заяву про покладення на Сокальський ВДВС витрат на правову допомогу, у якій просив стягнути із Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (код ЄДРПОУ 34721466) на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" (код ЄДРПОУ 38039872) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8 190,00грн згідно договору №09-12-2020/17 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 09.12.2020.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 05.08.2021 у справі №914/838/20 заяву ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС про винесення додаткової ухвали у цій справі задоволено частково. Стягнено з Сокальського РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції, м. Львів на користь ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС 2 000,00 грн витрат на правову допомогу. В задоволенні решти вимог за заявою відмовлено.

Додаткове рішення обгрунтоване тим, що враховуючи надані стягувачем докази понесених витрат на оплату послуг адвоката, який представляв інтереси стягувача при розгляді скарги у даній справі, а також беручи до уваги часткове задоволення скарги, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви стягувача, постановлення додаткової ухвали та покладення 2000,00 грн витрат ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС на професійну правничу допомогу на Сокальський РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Львів) пропорційно кількості задоволених вимог скаржника.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу .

ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" подано апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 05.08.2021 у справі №914/838/20, в якій просить задоволити апеляційну скаргу та додаткове рішення скасувати в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про покладення на Сокальській РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції (м.Львів) судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 190,00грн. Прийняти нове рішення, яким заяву задоволити повністю та стягнути з Сокальського РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції, м. Львів на користь ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС 8 190,00 грн витрат на правову допомогу згідно договору №09-12-2020/17 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 09.12.2020, посилаючись на те, що висновки суду, викладені у додатковому рішенні щодо розподілу та стягнення розміру судових витрат не відповідають нормам чинного законодавства та судовій практиці.

Зокрема, скаржник зазначає, що під час вирішення та здійснення питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, визначення їх остаточного розміру, котрий підлягає до відшкодування, із посиланням на ціну позову після прийнятого судового рішення у відповідній справі, є неправомірним та безпідставним, оскільки при визначенні розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу має бути враховано, зокрема, обсяг виконаної роботи адвокатом та кількість наданих адвокатом послуг.

На думку скаржника, судом не наведено (окрім власного суб`єктивного припущення) жодного належного та допустимого обгрунтування та правового твердження, котрі б надавали можливість встановити, допустити, припустити та стверджувати те, що вказані вимоги заяви є необгрунтовані та неправомірні.

Скаржник вважає, що сторонами договору про надання правової допомоги визначено розмір та порядок адвокатського гонорару (як погодинної оплати, так/або фіксованого розміру), що в свою чергу повністю відповідає та не порушує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.

Сокальське РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції у відзиві на апеляційну скаргу додаткове рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" не надано жодного документального обгрунтування суми забезпечення витрат на професійну правничу допомогу та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2021 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Мирутенка О.Л., суддів Плотніцького Б.Д. та Марка Р.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.08.2021, у складі колегії суддів: головуючого судді Мирутенка О.Л., суддів Плотніцького Б.Д. та Марка Р.І. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 05.08.2021 у справі №914/838/20 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Представником скаржника подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому просить судові засідання за апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 05.08.2021 у справі № 914/838/20 призначити до розгляду в режимі відеоконференції з використанням системи "EasyCon".

Розпорядженням в. о. керівника апарату суду №678 від 14.09.2021 у зв`язку зі звільненням з посади головуючого судді Мирутенка О.Л. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2021 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Плотніцького Б.Д. та Марка Р.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 прийнято справу №914/838/20 до провадження, призначено розгляд справи №914/838/20 на 05.10.2021 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису в приміщенні Західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2021, у зв`яку із тимчасовою непрацездатністю суддів Плотніцького Б.Д. та Марка Р.І., вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б., Орищин Г.В.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглядати такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Зважаючи на подане клопотання скаржника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд дійшов до висновку про розгляд справи з повідомленням сторін.

Учасники даного судового процесу були повідомлені про нього згідно контактних даних, відомості про які містяться в матеріалах справи. Крім того, процесуальні документи апеляційного суду у порядку, встановленому Законом України «Про доступ до судових рішень» , були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи щодо вимог апеляційної скарги.

Відповідач та Сокальське РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Зважаючи на наведене, з огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також на те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без представників відповідача та виконавчої служби.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.05.2020 у справі №914/838/20 стягнуто з ФГ В`ЯТИЧІ на користь ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС 350,07 грн заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), 53,40 грн 3% річних, 346,11 грн інфляційних втрат, 413,37 грн пені та 2 100,10 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 15.07.2021 у цій справі скаргу ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС на бездіяльність державного виконавця Сокальського РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції, м.Львів у виконавчому провадженні №63069613 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/838/20 від 07.08.2020 задоволено частково.

Визнано за період із 26.02.2021 по 01.04.2021, з 03.04.2021 по 02.07.2021 неправомірною бездіяльність державного виконавця Сокальського РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні №63069613 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/838/20 від 07.08.2020, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №63069613 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/838/20 від 07.08.2020 із врахуванням норм та положень Закону України Про виконавче провадження .

Зобов`язано державного виконавця або іншу посадову особу Сокальського РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Львів) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №63069613 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/838/20 від 07.08.2020 із врахуванням норм та положень Закону України Про виконавче провадження . У задоволенні решти вимог за скаргою суд відмовив.

21.07.2021 позивачем подано заяву про покладення на Сокальський ВДВС витрат на правову допомогу, у якій просив стягнути із Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (код ЄДРПОУ 34721466) на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" (код ЄДРПОУ 38039872) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8 190,00грн згідно договору №09-12-2020/17 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 09.12.2020.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 05.08.2021 у справі №914/838/20 заяву ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС про винесення додаткової ухвали у цій справі задоволено частково. Стягнено з Сокальського РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції, м. Львів на користь ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС 2 000,00 грн витрат на правову допомогу. В задоволенні решти вимог за заявою відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судова колегія враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд звертає увагу, що застосування відповідних положень ст.124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин даної справи, а також інших чинників. Близький за змістом висновок застосування ч.2 ст.124 ГПК України , є послідовним та сталим і міститься у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 31.03.2021 у справі №916/2087/18 .

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено наступний правовий висновок.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України );

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України ): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України ).

У розумінні положень ч.5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5,6 ст.126 ГПК України ).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України ( 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись;

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Надалі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 правова позиція, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

В наступному ці висновки послідовно було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу ;

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч.4 ст.126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст.126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п.2 ч.5 ст.129 ГПК України,у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені ч.4 ст.126 ГПК України враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу . Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України , враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю , і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи , керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст.129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до змісту скарги ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Сокальського РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції, м. Львів у виконавчому провадженні №63069613, яку частково задоволено ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.07.2021 у справі №911/838/20, скаржником вказано про понесення ним у майбутньому додаткових судових витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом скарги, розмір яких не буде перевищувати розумного, обгрунтованого та середнього ринкового розміру вартості правових послуг в регіонах України.

Водночас на підтвердження відповідно понесених судових витрат стягувач надав суду копії: договору №09-12-2020/17 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 09.12.2021, акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 16.07.2021 на суму 8 190,00 грн з детальним описом усіх виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, до якого також включено суму гонорару адвоката у зв`язку із прийняттям позитивного рішення з розгляду скарги на дії ДВС у даній справі 2 270,00грн.

Враховуючи наведене вище, надані стягувачем докази понесених витрат на оплату послуг адвоката, який представляв інтереси стягувача при розгляді скарги у даній справі, а також беручи до уваги часткове задоволення скарги, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про часткове задоволення заяви стягувача, постановлення додаткової ухвали та покладення 2 000,00 грн витрат ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на професійну правничу допомогу на Сокальський РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Львів) пропорційно кількості задоволених вимог скаржника.

Суд першої інстанції також правомірно взяв до уваги суму предмету позову у справі - 1 164,07 грн, а також те, що адвокат заявника неодноразово надавав послуги позивачу, в тому числі з супроводу стадії виконання рішення суду та оскарження дій органів примусового виконання, тобто, був раніше обізнаний із правовою ситуацією в даній справі і з судовою практикою в тому числі.

З врахуванням наведеного, судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції, враховуючи конкретні обставини справи, детально проаналізувавши всі докази, правомірно задоволив вимоги скаржника частково та стягнув з Сокальського РВДВС Західного МРУ Міністерства юстиції на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.

Вищенаведені обставини спростовують твердження скаржника, що висновки суду, викладені у додатковому рішенні щодо розподілу та стягнення розміру судових витрат не відповідають нормам чинного законодавства та судовій практиці.

Щодо посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не наведено жодного належного та допустимого обгрунтування та правового твердження, котрі б надавали можливість встановити, допустити, припустити та стверджувати те, що вказані вимоги заяви є необгрунтовані та неправомірні, сторонами договору про надання правової допомоги визначено розмір та порядок адвокатського гонорару (як погодинної оплати, так/або фіксованого розміру), судова колегія зазначає, що розмір присуджених до відшкодування судових витрат, є пропорційним до предмета спору з урахуванням конкретних обставин та ціни позову, судом правомірно обмежено такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду Львівської області у даній справі слід залиити без змін, апеляційну скаргу без адоволення.

Керуючись ст. ст. 269 , 270 , 273 , 275 , 276, 282 , 284 ГПК України , Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 05.08.2021 у справі №914/838/20 залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС залишити без задоволення.

Порядок оскарження постанови в касаційному порядку визначено ст.ст. 286-291 ГПК України .

Повний текст виготовлено та підписано 18.10.2021.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.