Постанова

від 18.10.2021 по справі 910/8071/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2021 р. Справа№ 910/8071/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 18.10.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2021

у справі №910/8071/21 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України"

до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення

про стягнення 278 234,11 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про стягнення 278 234,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 4-612 від 16.08.2019 щодо оплати вартості наданих послуг з технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційного обладнання, у зв`язку з чим, просив суд стягнути з відповідача 146 469,30 грн основного боргу, 42 813,55 грн інфляційних втрат, 14 948,47 грн 3% річних, 74 002,79 грн пені. Також позивач просив суд покласти на відповідача 27 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 910/8071/21 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 146 469,30 грн.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" 84 грн 27 коп. 3% річних, 421 грн 35 коп. пені та 2 204 грн 63 коп. судового збору. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 146 469,30 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив, що зазначена сума сплачена відповідачем 21.05.2021, тобто після звернення позивача до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині 3% річних та пені, суд вказав, що матеріалами справи підтверджується період прострочення відповідачем оплати лише за актом №190 від 30.04.2021.

Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні витрат на правничу допомогу у зв`язку з тим, що позивачем не подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання правової допомоги в межах справи № 910/8071/21 саме в розмірі 27 800,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 в частині відмовлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" 42 813,55 грн інфляційних втрат, 14 864,20 грн 3% річних, 73 581,44 грн пені та 27 800 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо інфляційних втрат, 3% річних та пені, оскільки позивач при проведенні розрахунку враховував дату надання послуг, строк оплати згідно з п. 4.6 договору та день фактичної оплати послуг відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями долученими до апеляційної скарги.

Щодо витрат на правничу допомогу скаржник вказує, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено. У зв`язку з чим, місцевий господарський суд необґрунтовано відмовив у задоволенні стягнення витрат на послуги адвоката.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 27.09.2021, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач вказує, що позивач нарахував пеню з порушенням строку позовної давності. В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем всіх рахунків на оплату послуг, які позивач включив до розрахунку штрафних санкцій, у зв`язку з чим, неможливо встановити наявність/ відсутність порушення строків його оплати.

Відповідач наголошує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості 3% річних та інфляційних втрат не відповідає дійсним обставинам справи, складений з порушенням строків позовної давності та не містить детальних розрахунків із зазначенням періоду та формули.

Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення зазначає, що враховуючи задоволену судом суму штрафних санкцій, співмірність, пропорційність та відсутність витрат, пов`язаних із участю у судових засіданнях, відрядженнях, необхідністю підготовки додаткових/складних позицій, заяв та клопотань, з урахуванням розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без участі сторін, тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо відмови в задоволенні стягнення витрат на правову допомогу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2021 справу №910/8071/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В. та Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 910/8071/21 та справу призначено до розгляду на 18.10.2021.

Щодо платіжних доручень долучених скаржником до апеляційної скарги, а саме: № 3037 від 05.06.2020; №3311 від 25.06.2020; №3312 від 25.06.2020; №3313 від 25.06.2020; №3642 від 17.07.2020; №3643 від 17.07.2020; №4211 від 02.09.2020; №4212 від 02.09.2020; №4213 від 02.09.2020; №5266 від 07.12.2020; №5369 від 18.12.2020; №5467 від 29.12.2020; №266 від 26.01.2021; №586 від 26.02. 2021; №36 від 28.04.2021; №37 від 28.04.2021; №58 від 29.04.2021, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, виходячи із правового аналізу чинних норм процесуального законодавства, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак, подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов`язків по доказуванню в суді першої інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, враховуючи вищенаведені норми процесуального закону, а також з огляду на те, що позивач у встановлені чинним процесуальним законодавством порядку та строки не скористався наданим йому законом правом на подання в суді першої інстанції доказів, судова колегія не приймає нові докази, які не були предметом дослідження під час вирішення спору місцевим господарським судом, оскільки прийняття нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи суперечить основоположним принципам змагальності та рівності сторін господарського судочинства. Обставин об`єктивної неможливості подання платіжних доручень: № 3037 від 05.06.2020; №3311 від 25.06.2020; №3312 від 25.06.2020; №3313 від 25.06.2020; №3642 від 17.07.2020; №3643 від 17.07.2020; №4211 від 02.09.2020; №4212 від 02.09.2020; №4213 від 02.09.2020; №5266 від 07.12.2020; №5369 від 18.12.2020; №5467 від 29.12.2020; №266 від 26.01.2021; №586 від 26.02. 2021; №36 від 28.04.2021; №37 від 28.04.2021; №58 від 29.04.2021 в суді першої інстанції та, відповідно, наявності виняткового випадку для прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, заявником не доведено.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів залишає без розгляду долучені до апеляційної скарги платіжні доручення: № 3037 від 05.06.2020; №3311 від 25.06.2020; №3312 від 25.06.2020; №3313 від 25.06.2020; №3642 від 17.07.2020; №3643 від 17.07.2020; №4211 від 02.09.2020; №4212 від 02.09.2020; №4213 від 02.09.2020; №5266 від 07.12.2020; №5369 від 18.12.2020; №5467 від 29.12.2020; №266 від 26.01.2021; №586 від 26.02. 2021; №36 від 28.04.2021; №37 від 28.04.2021; №58 від 29.04.2021.

Позиції учасників справи

Директор та представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.10.2021 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" 42 813,55 грн інфляційних втрат, 14 864,20 грн 3% річних, 73 581,44 грн пені та 27 800 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 18.10.2021 заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

16.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" (виконавець) та Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (замовник) укладено договір №4-612 (далі - договір №4-612).

Відповідно до пункту 1.1 договору №4-612 предметом договору є надання виконавцем телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційного обладнання замовника (далі - послуги), що входить до складу багатоканальних телемереж та розташоване на об`єктах виконавця (надалі - технічні засоби) та вказане в актах прийому-передачі технічних засобів.

За умовами пункту 4.1 договору №4-612 вартість послуг встановлюється за домовленістю сторін і визначається у додатку №1 до цього договору та є його невід`ємною частиною. Усі розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України - гривні.

Згідно із пунктом 4.4 договору №4-612 замовник до 5 числа поточного місяця перераховує виконавцю аванс у розмірі 30% вартості послуг за попередній місяць на підставі рахунку виконавця.

Виконавець щомісячно, до 7 числа, направляє замовнику акт приймання-передачі наданих послуг та відповідний рахунок. Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання рахунку і акту, розглядає їх у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує акт, скріплює печаткою і повертає виконавцю та оплачує рахунок. Оплата послуг здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів за надані послуги за розрахунковий місяць на банківський рахунок виконавця до 10 числа наступного місяця, з урахуванням сплаченого замовником згідно із пунктом 4.4 авансу (п.п. 4.5 - 4.6 договору №4-612).

За порушення строків оплати наданих послуг замовник сплачує пеню, яка обчислюється від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення та за весь період такого прострочення (п. 5.4 договору №4-612).

Термін дії договору №4-612 встановлено до 30.04.2021 включно (додаткова угода № 2 від 02.04.2019).

Звертаючись із позовною заявою позивач послався на неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 4-612 від 16.08.2019 щодо оплати вартості наданих послуг з технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційного обладнання, у зв`язку з чим, просив суд стягнути з відповідача 146 469,30 грн основного боргу, 42 813,55 грн інфляційних втрат, 14 948,47 грн 3% річних, 74 002,79 грн пені. Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати 27 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу №910/8071/21 у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині стягнення з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" 42 813,55 грн інфляційних втрат, 14 864,20 грн 3% річних, 73 581,44 грн пені та 27 800 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" та Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, за своєю правовою природою відноситься до договорів послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд першої інстанції встановив, що на виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги за договором №4-612 на загальну суму 146 469,30 грн. Вказана сума була сплачена відповідачем 21.05.2021, тобто після звернення позивача до суду.

Враховуючи вказане вище, місцевий господарський суд вірно закрив провадження у справі №910/8071/21 в частині основного боргу в розмірі 146 469,30 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Оскаржуючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача 42 813,55 грн інфляційних втрат, 14 864,20 грн 3% річних та 73 581,44 грн пені, позивач стверджує, що при проведенні розрахунку враховував дату надання послуг, строк оплати згідно з п. 4.6 договору та день фактичної оплати послуг відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями долученими до апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов п. 5.4 договору №4-612 сторони домовились, що за порушення строків оплати наданих послуг замовник сплачує пеню, яка обчислюється від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення та за весь період такого прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення оплати актів: №803 від 31.12.2019; № 29 від 30.01.2020; № 78 від 29.02.2021; № 135 від 31.03.2020; № 206 від 30.04.2020; № 275 від 31.05.2020; № 366 від 30.06.2020; № 412 від 31.07.2020; № 496 від 31.08.2020; №545 від 30.09. 2020; № 605 від 31.10. 2020; № 699 від 30.11. 2020; № 752 від 31.12. 2020; № 20 від 31.01.2021; № 77 від 28.02.2021; № 139 від 31.03.2021; №190 від 30.04.2021.

Проте, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджується період прострочення відповідачем оплати лише за актом №190 від 30.04.2021.

Отже, зазначаючи в розрахунку дати проведення відповідачем решти актів та кількість днів прострочення, позивач не надав доказів на підтвердження оплати наданих позивачем послуг по актах: №803 від 31.12.2019; № 29 від 30.01.2020; № 78 від 29.02.2021; № 135 від 31.03.2020; № 206 від 30.04.2020; № 275 від 31.05.2020; № 366 від 30.06.2020; № 412 від 31.07.2020; № 496 від 31.08.2020; №545 від 30.09. 2020; № 605 від 31.10. 2020; № 699 від 30.11. 2020; № 752 від 31.12. 2020; № 20 від 31.01.2021; № 77 від 28.02.2021; № 139 від 31.03.2021.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, позивач не надав суду першої інстанції належні докази для встановлення періодів прострочення відповідачем оплати наданих послуг, у зв`язку з чим, місцевий господарський суд правомірно не здійснив перевірку заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум 3% річних, пені та інфляційних нарахувань по вказаним актам.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, з огляду на підтверджений період прострочення по оплаті наданих послуг згідно з актом №190 від 30.04.2021, враховуючи межі позовних вимог, суд першої інстанції встановив правильність та арифметичну вірність розрахунку в частині нарахувань по вказаному акту.

З огляду на вказане вище, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обґрунтованими, доведеними та підтвердженими належними доказами є позовні вимоги про стягнення з відповідача 84,27 грн 3% річних та 421,35 грн пені за прострочення сплати послуг по акту №190 від 30.04.2021.

Відтак, інші позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат залишаються без задоволення у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження періодів прострочення.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 27 800,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" про покладення на Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 27 800,00 грн, суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано рахунок для оплати, тобто не надано доказів на підтвердження наявності підстав для сплати позивачем коштів адвокату.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу на загальну суму 27 800 грн Товариство з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" подало: договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 01.03.2021; детальний опис наданих послуг від 18.05.2021; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №277.

Так, 01.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" (клієнт) та Книш Сергієм Володимировичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) (далі - договір).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що предметом цього договору є домовленість сторін про надання правової допомоги (юридичних послуг) клієнту адвокатом по питанню стягнення наявної заборгованості перед клієнтом у Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.

За ознайомлення з документами, надання їм правового аналізу, збирання доказів, досудове врегулювання спору та підготовку позовної заяви до суду плата становить 27 800,00 грн та сплачується клієнтом адвокату на підстав відповідного рахунку (пункт 2.2 договору).

У детальному описі наданих послуг від 18.05.2021 зазначено, що адвокат надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" наступну правничу допомогу: 1. Зустріч з клієнтом для надання консультацій, попереднє ознайомлення з наявними документами (01.03.2021) - 2000 грн; 2. Вжиття заходів досудового врегулювання спору (підготовка та подання вимог/претензій щодо повернення коштів), відправка та отримання листів, тощо (01.04.2021) - 4 000 грн; 3. Пошук інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень з приводу аналогічних (подібних) відносин, судова практика (правовий аналіз відповідної судової практики) (13.05.2021) - 2000 грн; 4. Робота з електронними реєстрами, пошук інформації щодо контрагента, отримання витягу з ЄДРЮОФОПГФ (17.05.2021) - 2300 грн; 5. Погодження з клієнтом відповідної правової позиції та підготовка проекту позовної заяви до суду, проведення розрахунків та формування додатків до неї (18.05.2021) - 5 500 грн; 6. Представництво інтересів клієнта при розгляді справи у суді першої інстанції (проїзд, участь в судових засіданнях), підготовка необхідних процесуальних документів у справі (заяв, клопотань, тощо) 12 000 грн. Разом до сплати 27 800,00 грн.

Проте, колегія суддів зазначає, що пункт 6 опису наданих послуг від 18.05.2021 на суму 12 000 грн не співвідноситься з обсягом наданих послуг, оскільки розгляд справи №910/8071/21 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Таким чином, позивачем доведено витрати на надання правничої допомоги у розмірі 15 800 грн.

Враховуючи те, що позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу адвоката Книш С.В. в суді першої інстанції також підлягають частковому задоволенню, пропорційно до розміру задоволених вимог та відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу адвоката Книш С.В. в суді першої інстанції є сума у розмірі 8 310,80 грн, відповідно до пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі №910/8071/21 слід скасувати в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" 8 310 грн 80 коп. витрат на правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі №910/8071/21 підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі №910/8071/21слід скасувати в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі №910/8071/21 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі №910/8071/21скасувати в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10; ідентифікаційний код 01190043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" (43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, б. 2ж; ідентифікаційний код 33559741) 8 310 (вісім тисяч триста десять) грн 80 коп. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі №910/8071/21 залишити без змін.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарського суду міста Києва.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Телемережі України".

Матеріали справи №910/8071/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст постанови підписано 19.10.2021.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун