Рішення
від 29.07.2021 по справі 910/8071/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2021Справа № 910/8071/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" (м. Луцьк)

до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (м. Київ)

про стягнення 278.234,11 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про стягнення 278.234,11 грн, з яких: 146.469,30 грн основного боргу, 42.813,55 грн інфляційних втрат, 14.948,47 грн 3% річних, 74.002,79 грн пені.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та 27.800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 4-612 від 16.08.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.21. відкрито провадження у справі № 910/8071/21 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

14.06.21. відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому повідомив про сплату суми основного боргу та заперечив проти нарахування позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат і їх розмірів.

17.06.21. позивачем подано відповідь на відзив, в якій наполягає на стягненні з відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Судом встановлено, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

07.12.20. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" (Виконавець) та Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (Замовник) укладено Договір № 4-612 (далі - Договір), предметом якого є надання Виконавцем телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційного обладнання Замовника (п. 1.1. Договору).

Термін дії Договору встановлено до 30.04.21. включно (Додаткова угода № 2 від 02.04.19.).

За умовами п. 4.1. Договору вартість Послуг встановлюється за домовленістю Сторін і визначається у Додатку № 1 до Договору.

Замовник до 5 числа поточного місяця перераховує Виконавцю аванс у розмірі 30% вартості послуг за попередній місяць на підставі рахунку Виконавця. Виконавець щомісячно, до 7 числа, направляє Замовнику Акт приймання-передачі наданих Послуг та відповідний рахунок. Замовник протягом 3 робочих днів після отримання рахунку і Акту, розглядає їх у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує Акт, скріплює печаткою і повертає Виконавцю та оплачує рахунок. Оплата послуг здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів за надані послуги за розрахунковий місяць на банківський рахунок Виконавця до 10 числа наступного місяця, з урахуванням сплаченого авансу (п. п.4.4. - 4.6. Договору).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується та визнається обома сторонами, що позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги за Договором на загальну суму 146.469,30 грн.

Вказана сума була сплачена відповідачем 21.05.21., після звернення позивача до суду (18.05.21. відповідно до відомостей Укрпошти).

Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки заборгованість сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом, провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в розмірі 146.469,30 грн належить закрити на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 42.813,55 грн інфляційних втрат, 14.948,47 грн 3% річних та 74.002,79 грн пені.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку та актів наданих послуг, сума основного боргу в розмірі 146.469,30 грн виникла у зв`язку з несплатою відповідачем послуг по Акту № 190 від 30.04.21. на суму 146.469.38 грн.

Відповідно до позовної заяви та розрахунку, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення оплати актів №803 від 31.12.19., № 29 від 30.01.20., № 78 від 29.02.21., № 135 від 31.03.20., № 206 від 30.04.20., № 275 від 31.05.20., № 366 від 30.06.20., № 412 від 31.07.20., № 496 від 31.08.20., №545 від 30.09.20., № 605 від 31.10.20., № 699 від 30.11.20., № 752 від 31.12.20., № 20 від 31.01.21., № 77 від 28.02.21., № 139 від 31.03.21., №190 від 30.04.21.

При цьому, матеріалами справи підтверджується період прострочення відповідачем оплати лише за Актом №190 від 30.04.21.

Позивач, зазначаючи в розрахунку дати проведення відповідачем решти Актів та кількість днів прострочення, не надав доказів на підтвердження саме таких періодів (докази оплати наданих позивачем послуг по актах №803 від 31.12.19., № 29 від 30.01.20., № 78 від 29.02.21., № 135 від 31.03.20., № 206 від 30.04.20., № 275 від 31.05.20., № 366 від 30.06.20., № 412 від 31.07.20., № 496 від 31.08.20., №545 від 30.09.20., № 605 від 31.10.20., № 699 від 30.11.20., № 752 від 31.12.20., № 20 від 31.01.21., № 77 від 28.02.21., № 139 від 31.03.21.).

Таким чином, у суду відсутня можливість встановити періоди прострочення відповідачем здійснення оплати наданих послуг та здійснити перевірку заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум 3% річних, пені та інфляційних нарахувань по вказаним актам.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов п. 5.4. Договору сторони домовились, що за порушення строків оплати наданих послуг Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення та за весь період такого прострочення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, з огляду на підтверджений період прострочення по оплаті наданих послуг згідно з актом Актом №190 від 30.04.21., враховуючи межі позовних вимог, суд встановив правильність та арифметичну вірність розрахунку в частині нарахувань по вказаному Акту.

Таким чином, обґрунтованими, доведеними та підтвердженими належними доказами є позовні вимоги про стягнення з відповідача 84,27 грн 3% річних та 421,35 грн пені за прострочення сплати послуг по Акту №190 від 30.04.21.

Решта позовних вимог про стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат залишаються без задоволення з огляду на відсутність доказів на підтвердження періодів прострочення.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Інші доводи і твердження сторін (зокрема, щодо застосування положень ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 258 ЦК України) судом не приймаються до уваги як такі, що не мають значення для розгляду даної справи, з огляду на підстави позовних вимог та зібрані докази.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 84,27 грн 3% річних та 421,35 грн пені за прострочення сплати послуг (по Акту №190 від 30.04.21.) доведеними, обґрунтованими, відповідачем у встановленому законом порядку не спростованими, а отже такими, що підлягають задоволенню. Провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в розмірі 146.469,30 грн належить закрити на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 ГПК України. В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з підстав їх недоведеності.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 27.800,00 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із наявним у позовній заяві попереднім розрахунком судових витрат, розмір судових витрат, які позивач очікував понести у зв`язку з розглядом даної справи, становив 4.173,54,00 грн - судовий збір, а також витрати на професійну правову допомогу в розмірі 27.800,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на Договір про надання правової допомоги від 01.03.21. та детальний опис наданих послуг від 18.05.21.

Пунктом 2.2. Договору про надання правової допомоги від 01.03.21. передбачено, що за ознайомлення з документами, надання їм правового аналізу, збирання доказів, досудове врегулювання спору та підготовку позовної заяви до суду плата становить 27.800,00 грн та сплачується клієнтом адвокату на підстав відповідного рахунку.

Відповідно до п. 3.2.3. Договору клієнт зобов`язується оплатити адвокатові послуги в розмірі, передбаченому п. 2.2. даного Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного стягнення заборгованості на користь клієнта, в тому числі в примусовому порядку.

Виходячи з умов Договору про надання правової допомоги від 01.03.21., єдиною підставою для оплати клієнтом послуг адвоката є виставлений останнім рахунок, при чому строки оплати в договорі не встановлені.

Водночас, до матеріалів справи не надано рахунка для оплати, тобто не надано доказів на підтвердження наявності підстав для сплати позивачем відповідних коштів адвокату, відповідно до умов Договору.

При цьому, з огляду на те, що детальний опис наданих послуг не співвідноситься з обсягом наданих послуг (зокрема, в частині доїзду, участі в судових засіданнях), за відсутності виставленого рахунка на оплату наданих послуг встановлення розміру витрат, які позивач понесе для отримання правової допомоги, є неможливим.

Відтак, за висновками суду позивачем не подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання правової допомоги в межах справи № 910/8071/21 саме на суму 27.800,00 грн та на підтвердження факту наявності зобов`язання зі сплати саме такої суми (яким має бути рахунок на оплату).

Таким чином, суд відмовляє у відшкодуванні за рахунок відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 27.800,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в розмірі 146.469,30 грн закрито на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 ГПК України, а також стягнуто з відповідача 84,27 грн 3% річних та 421,35 грн пені за прострочення сплати послуг, сума, з якої здійснюється розрахунок судового збору, складає 146.974,92 грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягає сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2.204,63 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 146.469,30 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10; ідентифікаційний код 01190043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" (43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, б. 2ж; ідентифікаційний код 33559741) 84 (вісімдесят чотири) грн 27 коп. 3% річних, 421 (чотириста двадцять одну) грн 35 коп. пені та 2.204 (дві тисячі двісті чотири) грн 63 коп. судового збору.

4. В решті позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко

Дата ухвалення рішення29.07.2021
Оприлюднено02.08.2021

Судовий реєстр по справі —910/8071/21

Постанова від 18.10.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Ухвала від 06.09.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Рішення від 29.07.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ващенко Т.М.

Ухвала від 25.05.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ващенко Т.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні