Ухвала

від 05.10.2021 по справі 953/13183/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

---

Справа № 953/13183/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/1872/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого судді ОСОБА_2 ,

- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

- секретаря ОСОБА_5 ,

- за участю прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.09.2021,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №32021220000000062 від 10.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, про арешт майна.

Накладено арешт на майно, вилучене 26.08.2021 року в ході обшуку на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.07.2021 року за адресою: підвального приміщення, приміщення 1-го, 3-го, 5-го, 7-го поверхів за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова 271, яке належить ОСОБА_7 , до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку

Зобов`язано слідчого за участю спеціаліста, в строк не більше 1 (один) місяць, зняти інформацію з всіх електронних носіїв інформації, а саме мобільних телефонів та жорстких дисків, які були вилучені 26.08.2021 в ході обшуку у кримінальному провадженні №32021220000000062 від 10.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, після чого передати його на відповідальне зберігання власнику вказаного майна, попередивши його про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

Місцем зберігання арештованого майна документів та комп`ютерної техніки визначити: Слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 17.

Відмовлено в задоволенні клопотання в частині накладення арешту на наступне майно, що належить ОСОБА_7 : лекала для виготовлення автомобільних ковбиків в кількості 2183 шт.; органайзери «Evakovrik» в кількості 23 шт.; листи, які використовуються для пошиву автомобільних килимків «EvaKovrik» та органайзерів, в кількості 1084 шт.; мішки, в яких знаходяться виготовлені автомобільні килимки «EvaKovrik» в кількості 452 шт.; лекала для виготовлення автомобільних килимків у кількості 1904 шт.; підп`ятники для автомобільних килимків у кількості 184 шт.; фрезерний станок в розібраному вигляді, що складається з шести складових (стіл темного кольору в розібраному вигляді, фрезерний станок червоного кольору з надписом «Vector» з заводським номером 201068) в кількості 1 шт., та повернуто його власнику.

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 09.09.2021 прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням в межах матеріалів кримінального провадженні №32021220000000062 від 10.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області перебуває кримінальне провадження за №32021220000000062 від 10.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Задовольняючи частково клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя послався на те, що електронні носії інформації, що були вилучені під час проведення обшуків, на думку слідчого судді, в них може міститися інформація, яка буде мати доказове значення.

Проте, відмовляючи в задоволенні іншої частини клопотання слідчий суддя вказав, що стороною обвинувачення, в межах заявленого клопотання не доведено, що накладення арешту на майно, вилучене 26.08.2021 року в ході обшуків має значення для забезпечення даного кримінального провадження, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.09.2021 та постановити нову, якою задовольнити клопотання в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України як і клопотання слідчого про арешт майна.

Крім того прокурор просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на те, що повний текст ухвали отримано прокурором 13.09.2021.

Твердження апелянта, щодо поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження матеріалами судового провадження не спростовуються; причини пропуску процесуального строку, на які посилаються у клопотанні заявник є поважними, а тому строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.09.2021 підлягає поновленню.

Повідомлений належним чином про час та місце розгляду апеляції представник власника майна до суду апеляційної інстанції не прибув.

За наведених вище обставин враховуючи стислі строки регламентовані ч. 2 ст. 422 КПК України судова колегія вважає можливим розглянути апеляцію по суті, без участі представника власника майна, належним чином повідомленого про час та місце проведення апеляційного розгляду, так як в силу вимог ч. 4 ст. 405 КПК України його участь в розгляді справи не є обов`язковою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №32021220000000062 від 10.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так,ч.2ст.170КПК Українипередбачає,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно доч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши частково клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчий довів достатність підстав вважати, що електронні носії інформації, що були вилучені під час проведення обшуків, на думку слідчого судді, в них може міститися інформація, яка буде мати доказове значення.

Проте, стороною обвинувачення, в межах заявленого клопотання не доведено, що накладення арешту на майно, вилучене 26.08.2021 року в ході обшуків має значення для забезпечення даного кримінального провадження, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

В ч. 5 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

Судова колегія зазначає, що в даному випадку арешт на майно, яке вилучене (мобільні телефони, жорсткі диски), накладено саме як на носії інформації в електронному вигляді.

Крім того, слідчий суддя поклав обов`язок повернути вказане майно через два місяці, після залучення спеціаліста, власникам.

Апеляційний суд враховує, що слідчий та прокурор не є експертами в даній галузі.

Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Задовольнивши клопотання слідчого з посиланням на зміст ст. 170 КПК України слідчий суддя врахував, що в ньому йдеться не про арешт майна підозрюваного, а арешт майна, передбачений ч. 2 ст. 170 КПК України, що здійснюється для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні.

Відповідно до порядку, передбаченого ст.174КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Всі інші питання: фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Поновити прокурору строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.09.2021.

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.09.2021 щодо відмови в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №32021220000000062 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді