Постанова

від 18.09.2007 по справі 2-16/03

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.09.2007                                                                                          

№ 2-16/03

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:                              Розваляєвої  Т.С.

 суддів:       

 За участю представників:

 від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Ілюшко О. М.,

третьої особи 1 - не з'явились,

третьої особи 2 - не з'явились,

третьої особи 3 - ОСОБА_4,

третьої особи 4 - не з'явились,

третьої особи 5 - не з'явились,

третьої особи 6 - не з'явились,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю “РИФ”

 на рішення Господарського суду м.Києва від

11.09.2003

 у справі № 2-16/03  

 за позовом                               ОСОБА_1

 до                                                   Товариства

з обмеженою відповідальністю "Риф"

 треті особи: 1. ОСОБА_2,

2. ОСОБА_3,

3. ОСОБА_4,

4. ОСОБА_5,

5. Регіональне відділення Фонду

державного майна України по

Чернігівській області

 про                                                 

визнання права власності на долю майна в установчому фонді

господарського товариства та стягнення належної йому частки майна, -

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням місцевого суду Новозаводського району

м. Чернігова у справі № 2-16/03 від 11.09.2003р. позов задоволено частково.

Позивач, не погоджуючись з вказаним

рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати. В

обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що спірне рішення не відповідає

нормам матеріального та процесуального права; 21.11.1999р. рішенням загальних

зборів засновників позивача було виведено зі складу засновників з 14,76 %

частки в майні ТОВ “РИФ”; суд неправомірно визнав легітимним зменшення частки

позивача до 0,5 %, оскільки такі зміни в установчих документах не пройшли

державної реєстрації згідно із ст. 7 ЗУ “Про господарські товариства”; грошова

компенсація, яка підлягає стягненню з відповідача при виході його з товариства,

складає 188 801 грн. 00 коп., що відповідає 14,76 % частки майна ТОВ “РИФ”;

судом неправильно визначено розмір державного мита.

Не погоджуючись частково з рішенням

суду, відповідач також звернувся з апеляційною скаргою на нього, зазначивши, що

судом невірно були розподілені судові витрати. 

Сторони та треті особи відзиви на

апеляційні скарги не надали.

Апеляційним господарським судом

встановлено, що відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю

“РИФ”  Державне комунальне спеціалізоване

автотранспортне підприємство побуту, зареєстроване раніше як суб'єкт

підприємницької діяльності Виконкомом Чернігівської Ради народних депутатів

НОМЕР_1 реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю „РИФ” на базі

викупного майна державного підприємства (договір купівлі-продажу від

19.01.1996р.), ТОВ „РИФ” є правонаступником прав та обов'язків Державного

комунального спеціалізованого автотранспортного підприємства побуту, ОСОБА_1 є

учасником вказаного товариства.

10.06.1999р. ОСОБА_1 звернувся з

позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “РИФ” про виділ йому в

натурі майна ТОВ “РИФ” в розмірі 14,76 % від всього майна ТОВ „РИФ”. В

обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що його доля в майні ТОВ “РИФ”

складає 14,76 %; маючи намір виходу з товариства, позивач звернувся до

відповідача про виділ частини майна, яка йому належить; у встановлений строк

заява позивача не була розглянута, що і є підставою звернення його до суду за

захистом своїх прав.

Справа довгий час була предметом

судового розгляду, в процесі якого позивач неодноразово уточнював і збільшував

свої вимоги.

Так 17.05.2000р.  позивач уточнив свої вимоги, просив виділити

йому майно (долю в розмірі 14,7619%) в грошовому виразі в сумі 205 418 грн. 04

коп., а в разі відсутності грошей - в натурі відповідний перелік майна (т.1, а.

с. 82).

22.06.2000р. позивач подав

уточнення до позовної заяви, де просив стягнути з відповідача на його користь в

рахунок долі в спільному майні грошову компенсацію в розмірі 205 418 грн. 04

коп. (т. 1, а. с. 159).

20.10.2000р. позивач звернувся з

додатковою позовною заявою, якою просив скасувати рішення загальних зборів

учасників ТОВ „РИФ” від 22.01.2000р., яким змінена його доля в статутному фонді

товариства до 2,9555%, і поновити його право на долю в розмірі 14,7619% (т. 1,

а. с. 229).

06.12.2002р. ОСОБА_1 подав

додаткову позовну заяву, якою просив поновити його право власності на майно

статутного фонду ТОВ „РИФ” в розмірі 14,76% станом на 24.12.1997р., вказуючи,

що його доля в майні рішенням загальних зборів товариства від 04.06.2001р.

зменшена вже до 0,5% (т.1, а. с. 420).

У відзиві на позовну заяву

відповідач просив суд відмовити в задоволені позовних вимог, зазначивши, що

згідно із ст. 54 ЗУ “Про господарські товариства” учаснику, який виходить зі

складу товариства, виплачується належна йому частина балансової вартості майна

товариства; позивачу належить 0,5% балансової вартості товариства, що складає 1

906 грн. 05 коп.; відповідач не заперечує проти виплати цих коштів, однак ця

сума виплачується за мінусом пасивів, які також виділяються при виході учасника

зі складу товариства.

В судовому засіданні від

05.03.2002р. в якості третіх осіб були залучені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Згідно свідоцтва про смерть

10.10.1998р. ОСОБА_6. помер. Відповідно довідки Сиберізької сільської ради

Ріпкінського району Чернігівської області ОСОБА_5 являється спадкоємицею

померлого ОСОБА_6.

В судовому засіданні від

09.12.2002р. в якості третьої особи було залучено Регіональне відділення Фонду

державного майна України по Чернігівській області

Треті особи в судове засідання не

з'являлись, пояснення на позов не надавали.

Рішенням місцевого суду

Новозаводського району м. Чернігова від 11.09.2003р. у справі № 2-16/03 позов

задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1 906 грн. 50

коп., що відповідає його долі (0,5%) від балансової вартості товариства, 309

грн. 60 коп. судових витрат; стягнуто з відповідача на користь держави 51 грн.

00 коп. державного мита; стягнуто з позивача на користь держави 2 654 грн. 00

коп. державного мита; в іншій частині позову відмовлено. Обґрунтовуючи своє

рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до рішення загальних

зборів ТОВ “РИФ” від 04.06.2001р. доля майна позивача в загальному майні ТОВ

“РИФ” становить 0,5 %, тобто 1 906 грн. 50 коп., а отже при виході позивача зі

складу учасників товариства саме ця сума відповідно до ст. 54 ЗУ “Про

господарські товариства” підлягає стягненню з відповідача; вимоги про визнання

права власності на долю майна ТОВ „РИФ” в розмірі 14,76% безпідставні і

задоволенню не підлягають. 

Апеляційний господарський суд,

заслухавши позивача, представників відповідача, 3-тю особу, дослідивши

матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає

задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню,

рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню частково у зв'язку з

невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду,

обставинам справи, порушенням норм матеріального і процесуального права з

прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Згідно із ч. 1 ст. 54 ЗУ “Про

господарські товариства” (в редакції на день звернення з позовом до суду) при

виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується

вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному

(складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в

якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу

учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або

частково в натуральній формі.

Цьому положенню Закону відповідають

п. п. 5.5., 5.6., 5.7., пп. д) п. 10.3 статуту ТОВ “РИФ”, згідно із якими вихід

з Товариства здійснюється тільки по заяві учасника; при виході з товариства

йому сплачується вартість частини майна товариства пропорційно його частці в

статутному фонді. Виплати проводяться після затвердження звіту за рік, в якому

він вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу...; заява учасника

про вихід з товариства повинна бути подана не пізніше чим за 3 місяці до його

фактичного виходу з товариства; в компетенцію загальних зборів входить

вирішення питань прийняття та виключення учасника зі складу товариства.

20.07.1999р. ОСОБА_1 звернувся до

загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю “РИФ” про виведення

його зі складу учасників товариства і сплату вартості частини майна товариства

пропорційно його частки в статутному фонді шляхом передачі частини земельної

ділянки, будівель, автомобілів, обладнання та інших матеріальних цінностей (т.

1, а. с.38).

Рішенням загальних зборів учасників

ТОВ „РИФ” від 21.11.1999р. було вирішено заяву ОСОБА_1 задовольнити, вивести

його зі складу учасників товариства, сплативши його долю в грошовому виразі в

розмірі і в строки, встановлені діючим законодавством (т. 1, а. с. 164).

Відповідно ст. 6 ЦК УРСР (діючого

на час виникнення спірних правовідносин) особа може звернутись до суду за

захистом своїх порушених прав.

Позивач звернувся до суду з позовом

про виділ майна 10.06.1999р., тобто до подання заяви про вихід із складу

учасників товариства і вирішення цього питання, до затвердження звіту за

1999р., і на час звернення до суду 12 місяців з дня його виходу не пройшли.

Таким чином на час звернення до

суду права позивача не були порушені, а тому позовні вимоги в цій частині є

необґрунтованим, на що суд першої інстанції уваги не звернув і безпідставно

задовольнив позов в цій частині.

Що стосується позовних вимог про

скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ „РИФ” від 22.01.2000р. і

поновлення права власності на майно статутного фонду ТОВ „РИФ” в розмірі 14,76%

станом на 24.12.1997р., то суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про

відмову в позові в цій частині, оскільки ці питання були предметом розгляду

декількох судових справ, за якими є відповідні рішення, що набрали законної

сили: рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07.12.2000р. у

справі № 2-3223 (т. 1, а. с. 257), рішення Новозаводського районного суду м.

Чернігова від 16.07.2002р. (т. 2, а. с. 68). Згідно даних рішень визначено, що

шляхом прийняття рішень загальними зборами, в тому числі 22.01.2000р., вірно

визначена частка, яка припадає на долю позивача в загальному майні товариства.

Оскільки суд апеляційної інстанції

постановляє нове рішення у даній справі, яким в позові відмовляє повністю,

судові витрати повинні бути розподілені відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та

керуючись ст. ст. 96, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, апеляційний господарський

суд -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без

задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю “РИФ” задовольнити частково.

Рішення місцевого суду

Новозаводського району м. Чернігова  від

11.09.2003р. у справі 2-16/03 скасувати частково.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю по всіх

заявлених вимогах.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю “РИФ” (код ЄДРПОУ 05402329; м. Чернігів,

вул. Ушинського, 16) 1 392 грн. 32 коп. витрат по оплаті державного мита за

подання касаційних скарг.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь

держави 1 700 грн. 00 коп. державного мита за подання позовної заяви.

Виконавчий документ на виконання

даної постанови доручити видати місцевому суду Новозаводського району м.

Чернігова.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                        

 01.10.07 (відправлено)