Ухвала

від 18.10.2021 по справі 991/3848/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

18 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 991/3848/21

провадження № 51 - 4105 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду ускладі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє вінтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 липня 2021 року стосовно ОСОБА_6 ,

встановив:

За вироком Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2021року затверджено угоду про визнання винуватості від 15 червня 2021 року, укладену між прокурором ОСОБА_7 та обвинуваченою ОСОБА_6 , відповідно до якої ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.369 ККУкраїни та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5років. Напідставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання увиді позбавлення волі з іспитовим строком на два роки з покладенням нанеї обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 навирок Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2021 року повернуто.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга захисника ОСОБА_4 , в якій він просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Посилається на те, що вирок Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2021 року, ухвалений стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №52020000000000362 від 10 вересня 2019 року, стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_5 . Зазначає, що вказаним вироком фактично встановлена співучасть та винуватість ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, що є порушенням презумції невинуватості. Вказує, що розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_8 здійснюється тим самим складом суду, який вже висловив свою позицію щодо пред`явленого їмобвинувачення. Зазначає, що посилання в оскаржуваному рішенні апеляційного суду щодо неможливості ідентифікації особи ОСОБА_5 є необґрунтованим. Висновки цього суду про те, що відомості з джерел засобів масової інформації не є такими, щодостеменно ідентифікують певну особу також є безпідставні. Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що він, як захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , не мав права подавати апеляційну скаргу на вирок суду стосовно ОСОБА_6 та необґрунтовано повернув його скаргу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доводи захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, на думку Суду, є безпідставними.

Так, згідно з ч. 4 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди може бути оскаржений упорядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цьогоКодексу.

Частиною 4 статті 394 КПК України встановлено підстави оскарження вироку суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості та вичерпний перелік осіб, якіможуть звернутися з апеляційною скаргою на вказаний вирок.

Зі змісту положень Конституції України, статей 7, 24 та 394 КПКУкраїни уїхвзаємозв`язку вбачається, що особа, яка не була учасником кримінального провадження, має право на апеляційне оскарження вироку на підставі угоди за умови, що це рішення стосується її прав, свобод та інтересів. Цей підхід підтверджено постановою Верховного Суду України від 3 березня 2016 року (справа № 5-347кс15), де зазначено: «… відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їхправ, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення досуду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 цього Кодексу».

При цьому, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року (справа № 639/2837/19), вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) навирок на підставі угоди, суддя-доповідач має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи. Разом з цим, посилання сторони на те, що рішення стосується прав, свобод та інтересів інших осіб повинно бути вмотивовано виходячи зі змісту вироку напідставі угоди.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Так, зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається що, не погоджуючись з вироком Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2021 року, захисник ОСОБА_4 вінтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2021 року повернула, у зв`язку з тим, щовказаний вирок не містить жодних відомостей щодо ОСОБА_5 , не порушує його прав та законних інтересів.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що в тексті вироку Вищого антикорупційного суду стосовно ОСОБА_6 не зазначено жодних даних, які б дали змогу при вирішенні питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 ідентифікувати безіменну особу, про співучасть зякою йдеться у цьому вироку суду.

Не залишились поза увагою апеляційного суду доводи захисника про те, щообвинуваченого ОСОБА_5 можливо ідентифікувати шляхом співставлення формулювання обвинувачення у вироку стосовно ОСОБА_6 з відомостями ізджерел масової інформації.

Так, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі обґрунтовано зазначив, щовідомості з джерел масової інформації не можуть вважатися безумовно достовірними і такими, що достеменно ідентифікують певну особу. Крім того, з одного лише тексту вироку без проведення судового розгляду та дослідження доказів відсутня можливість ідентифікувати ОСОБА_4, в співучасті з якою діяла обвинувачена ОСОБА_6 , а такі формулювання є лише елементом конкретизації обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 369 КК України.

Норми кримінального процесуального закону не звільняють сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи. При цьому, дані проосіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим абопрокурором (обвинувальному акті, повідомленні про підозру, тощо) уданому чиіншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, щостосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ці процесуальні документи, навідміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню укримінальному провадженні у відповідності з вимогами ст. ст. 91, 92, 277, 291 КПКУкраїни.

Приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 , апеляційний суд в ухвалі також зазначив, що інформація, яка міститься увироку стосовно ОСОБА_6 щодо формулювання обвинувачення стосовно співучасті зОСОБА_4, яке визнано судом доведеним, стосується лише обвинуваченої ОСОБА_6 . Судом не здійснювалось дослідження та оцінка правомірності дій ОСОБА_4 та не встановлювалось наявність чи відсутність вини цієї особи, а також жодних преюдиційних фактів щодо неї, а обставини викладеного обвинувачення, відповідно до ст. 17 КПК України, не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб, крім обвинуваченої ОСОБА_6 .

Таким чином, доводи захисника про те, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що він не мав права подавати апеляційну скаргу на вирок суду стосовно ОСОБА_6 та необґрунтовано повернув його скаргу, колегія суддів вважає безпідставними.

Ухвала апеляційного суду є законною та відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Переконливих аргументів, які би ставили під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанцій та вмотивованість його висновків у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, захисником у касаційній скарзі наведено не було, і таких даних зі змісту судових рішень не вбачається.

З огляду на викладене касаційна скарга захисника ОСОБА_4 та додані до неї матеріали не дають підстав для її задоволення, а тому колегія суддів вважає занеобхідне відмовити у відкритті касаційного провадження відповідно до п. 2 ч. 2 ст.428 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд

постановив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 липня 2021 року стосовно ОСОБА_6 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3