Рішення

від 19.10.2021 по справі 200/11603/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 р. Справа№200/11603/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

07 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв`язку, надійшла позовна заява заяви Головного управління ДПС у Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанову головного державного виконавця Шмакова Р.С. про накладення штрафу від 20.08.2021 року ВП №66035536 на сумму 5100,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 26.08.2021 року на адресу ГУ ДПС у Донецькій області від головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шмакова Р.С. надійшла постанова про накладення штрафу від 20.08.2021 року ВП № 66035536 на суму 5100,00 грн. Позивач вважає постанову про накладення штрафу від 20.08.2021 року ВП №66035536 на суму 5100,00 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Позивач вказує на те, що відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року по справі №200/11463/20-а зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області підготувати і надати органу казначейства, що здійснює обслуговування бюджетних коштів, висновки про повернення сум надмірно сплачених податкових зобов`язань з орендної плати за землю в сумі 59566,51 грн. і податку на землю в сумі 15856,68 грн. на поточний рахунок ТОВ Дикон на підставі його заяв. За наслідками аналізу індивідуальної картки платника ТОВ Дикон (код за СДРПОУ 31615238) за кодом бюджетної класифікації 18010600 орендна плата за землю з юридичних осіб і за кодом бюджетної класифікації 18010500 земельний податок з юридичних осіб наявності надміру сплачених сум не встановлено. Отже, виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року по справі №200/11463/20-а та Вимогу виконавця від 12.08.2021 року № 13388 щодо повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 59566,51 грн. і податку на землю в сумі 15856,68 грн. не є можливим.

Позивач наголошує, що листом № 17711/$/05-99- 04-03-15 від 17.08.2021 року повідомило відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про неможливість виконання зазначеного виконавчого листа. Станом на 03.09.2021 року у платника відсутні надміру сплачені суми за кодом бюджетної класифікації 18010600 орендна плата за землю з юридичних осіб і за кодом бюджетної класифікації 18010500 земельний податок з юридичних осіб . З огляду на вказані обставини, позивач вважає, що рішення суду у справі № 200/11463/20-а не виконано управлінням з поважних причин.

Крім того, позивач зазначає, що постанова про накладення штрафу від 20.08.2021 року була прийнята без врахування ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2021 року, відповідно до якої ТОВ Дикон було відмовлено у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду.

Враховуючи викладені обставини позивач вказував на відсутність підстав для скасування спірної постанови та задоволення позовних вимог.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

На виконанні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавчий лист № 200/11463/20-а, виданий Донецьким окружним адміністративним судом 28.05.2021року, про зобов`язання Головного управління ДПС у Донецькій області підготувати і надати органу казначейства, що здійснює обслуговування бюджетних коштів, висновки про повернення сум надмірно сплачених податкових зобов`язань з орендної плати за землю в сумі 59 565,51 гри і податку на землю в сумі 15 856,68 грн. па поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Дикон на підставі його заяв.

08.07.2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа (АСВП № 66035536).

Згідно відповіді наданої боржником від 12.08.2021 року №17399/5/05-99-10-01-27 в добровільному порядку рішення суду не виконано, будь-яких дій направлених на примусове виконання не вчинено. Боржник посилається, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір підлягають виконанню в порядку визначеному Постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845.

Вказує, що 12.08.2021 року державним виконавцем надіслано вимогу № 13388 щодо виконання судового рішення. Згідно відповіді боржника від 17.08.2021 року №17711/5/05-99-04-03-15 встановлено, що рішення не виконано, оскільки в картці платника податків ТОВ Дикон відсутня інформація щодо надмірно сплачених коштів.

Відповідач зазначає, що станом на 20.08.2021 року рішення суду виконано не було. При цьому, звертав увагу суду, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Згідно ч. 1 ст. 75 Закону України Про виконавче провадження , у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У зв`язку з невиконанням рішення суду № 200/11463/20-а державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 гри.

Відповідач наголошує, що посилання позивача на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2021 по справі №200/11463/20-а про встановлення судового контролю є безпідставною, оскільки судовий контроль жодним чином не впливає на процедуру виконавчого провадження. До того ж у вказаній ухвалі судом зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Дикон не наведено обґрунтування неможливості примусового виконання судового рішення в порядку Закону України Про виконавче провадження . Отже суд вказує на необхідність застосування процедури виконання передбачену Законом України Про виконавче провадження .

Стосовно посилання позивача на відсутність заяв та відсутність надміру сплачених сум за кодом бюджетної класифікації 18010600 та 18010500 відповідач вважає їх безпідставними, оскільки вказані доводи вже вивчалися у судовому рішенні № 200/11463/20-а.

Враховуючи викладене, відповідач вказує, що спірна постанова про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. прийнята у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, та не підлягає скасуванню з підстав наведених позивачем у позовній заяві, отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Згідно ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), якими встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - Головне управління ДПС у Донецькій області зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України за № 44070187, місцезнаходження: вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі № 200/11463/20-а позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дикон (ідентифікаційний код: 31615238, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Радянська, буд. 55) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код: 43142826, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо не підготовки і не подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків про повернення надмірно сплачених податкових зобов`язань із плати за землю Товариству з обмеженою відповідальністю Дикон .

Зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області підготувати і надати органу казначейства, що здійснює обслуговування бюджетних коштів, висновки про повернення сум надмірно сплачених податкових зобов`язань з орендної плати за землю в сумі 59 565,51 грн. і податку на землю в сумі 15 856,68 грн. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Дикон на підставі його заяв.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 200/11463/20-а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі № 200/11463/20-а залишено без задоволення, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі № 200/11463/20-а залишено без змін.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі № 200/11463/20-а набрало законної сили 14 квітня 2021 року на підставі постанови Першого апеляційного адміністративного суду.

28 травня 2021 року Донецьким окружним адміністративним судом видано ТОВ Дикон виконавчий лист № 200/11463/20-а.

01 липня 2021 року ТОВ Дикон звернулось до начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із листом за вих. № 300 Про направлення виконавчого листа , відповідно до якого зазначав про направлення на адресу відділу виконавчий лист виданий Донецьким окружним адміністративним судом від 28 травня 2021 року у справі № 200/11463/20-а для відповідного реагування згідно вимог Закону України Про виконавче провадження .

08 липня 2021 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шмаковим Романом Сергійовичем винесено постанов про відкриття виконавчого провадження № 66035536 з примусового виконання виконавчого листа № 200/11463/20-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 28.05.2021 року про зобов`язання Головне управління ДПС у Донецькій області підготувати і надати органу казначейства, що здійснює обслуговування бюджетних коштів, висновки про повернення сум надмірно сплачених податкових зобов`язань з орендної плати за землю в сумі 59 565,51 грн. і податку на землю в сумі 15 856,68 грн. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Дикон на підставі його заяв, а також повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Вказана постанова направлена на адресу Головного управління ДПС у Донецькій області та ТОВ Дикон , що підтверджується супровідним листом Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 08.07.2021 року № 11285-11286.

В межах виконавчого провадження № 66035536 головним державним виконавцем 08 липня 2021 року винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, відповідно до якої стягнуто з боржника - Головного управління ДПС у Донецькій області витрати пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій в 172,56 грн., а також постанову про стягнення виконавчого збору з боржника - Головного управління ДПС у Донецькій області в розмірі 24 000,00 грн.

Зазначені постанови також були направлена на адресу стягувача та боржника згідно супровідних листів від 08 липня 2021 року № 11287 та № 11288.

Листом від 12.08.2021 року № 17399/5/05-99-10-01-27, який був отриманий відповідачем 18.08.2021 року та зареєстрований за вхідним № 4959/02.3-49, Головне управління ДПС у Донецькій області повідомило відповідача про те, що стягнення коштів державного та місцевих бюджетів здійснюється відповідно до ст. 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011 № 845.

12 серпня 2021 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) сформовано вимогу виконавця № 13388, відповідно до якої вимагав надати інформації щодо виконання судового рішення у справі № 200/11463/20-а.

Листом від 17.08.2021 року № 17711/5/05-99-04-03-15 Головне управління ДПС у Донецькій області повідомило відповідача про те, що за наслідками аналізу індивідуальної картки платника ТОВ Дикон (код з ЄДРПОУ 31615238) за кодом бюджетної класифікації 18010600 орендна плата за землю з юридичних осіб і за кодом бюджетної класифікації 18010500 земельний податок з юридичних осіб наявності надмірно сплачених сум не встановлено. Отже, виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі № 200/11463/20-а та вимогу виконавця від 12 серпня 2021 року № 13388 щодо повернення надміру сплачених податкових зобов`язань орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 59566,51 грн. і податку на землю в сумі 15856,68 грн. не є можливим.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року у справі № 200/11463/20-а клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Замінено боржника у виконавчому провадженні з Головного управління ДПС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (ідентифікаційний код ВП: 44070187; адреса 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Італійська (Центральний район), будинок 59).

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Дикон про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дикон до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Головним державним виконавцем 20 серпня 2021 року винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 66035536, якою постановив замінити боржника у виконавчому провадженні Головне управління ДПС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (ідентифікаційний код ВП: 44070187, адреса: вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515), яка була направлена на адресу ТОВ Дикон та Головного управління ДПС у Донецькій області, що підтверджується супровідним листом відповідача від 20.08.2021 року № 13852.

20 серпня 2021 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 66035536 винесено постанов про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання судового рішення на боржника - Головне управління ДПС у Донецькій області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.

Зазначена постанова направлена на адресу ТОВ Дикон та Головного управління ДПС у Донецькій області, що підтверджується супровідним листом Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 20.08.2021 року № 13853.

Також, з матеріалів справи встановлено, що 15 вересня 2021 року державним виконавцем сформована вимога виконавця № 17037/02.3-50, відповідно до якої просив суд повідомити про вжиті заходи щодо виконання судового рішення.

Позивач не погодившись з прийнятою державним виконавцем постановою від 20 серпня 2021 року про стягнення штрафу в розмірі 5100 грн., звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Умови та порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначаються Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404 (далі по тексту - Закон №1404).

Статтею 1 Закону №1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» .

Частиною 1 статті 18 Закон №1404, встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1404, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Приписами частини 1 статті 28 Закону № 1404 визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ст. 63 Закон №1404, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Приписами ст. 75 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

За невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (стаття 76 Закону України Про виконавче провадження ).

Отже, обов`язковою складовою притягнення боржника або його повноважної особи законодавець встановлює вину цієї особи, а саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними в розумінні наведених норм статті 75 Закону України Про виконавче провадження можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнюють виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Частиною 1 статті 13 Закону № 1404 визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною 3 статті 18 Закону 1404 визначені права виконавця під час здійснення виконавчого провадження, зокрема: державний виконавець проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Частиною 4 статті 18 Закону Про виконавче провадження передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 яка розроблена відповідно до Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження , інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначено наступне.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (пункт 6 Інструкції).

Відповідно до пункту 9 Інструкції, вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії.

У вимозі виконавця обов`язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім`я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання (пункт 12 Інструкції).

Відповідно до пункту 8 Інструкції, акт це документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

Суд зазначає, що Законом № 1404 передбачено, що державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, проводить перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та приймає відповідне рішення в рамках виконавчого провадження.

Передумовою для прийняття постанови про накладення штрафу є проведення перевірки виконавчого провадження, щодо виконання рішення боржником, суд зазначає, що державний виконавець повинен пересвідчитись чи отримав боржник постанову про відкриття виконавчого провадження, чи сплив строк визначений на виконання рішення боржником визначений постановою про відкриття виконавчого провадження а також пересвідчитись у поважності причин у разі невиконання рішення боржником. За результатами чого державний виконавець складає вимогу про виконання боржником виконавчого документа з визначенням строку виконання рішення, а також складає акт в якому зазначаються суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

З аналізу положень статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" можна зробити висновок, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Така сама, правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 821/1568/16.

Отже, державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Поважними в розумінні Закону України Про виконавче провадження можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Судом встановлено, що у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 200/10463/20-а, виданий Донецьким окружним адміністративним судом 28 травня 2021 року, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 66035536 щодо зобов`язання Головне управління ДПС у Донецькій області підготувати і надати органу казначейства, що здійснює обслуговування бюджетних коштів, висновки про повернення сум надмірно сплачених податкових зобов`язань з орендної плати за землю в сумі 59 565,51 грн. і податку на землю в сумі 15 856,68 грн. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Дикон на підставі його заяв.

В межах зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем сформовано вимогу виконавця від 12.08.2021 року № 13388 про надання інформації щодо виконання судового рішення у справі № 200/11463/20-а.

Листом від 17.08.2021 року № 17711/5/05-99-04-03-15 Головне управління ДПС у Донецькій області повідомило відповідача про те, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі № 200/11463/20-а та вимогу виконавця від 12 серпня 2021 року № 13388 щодо повернення надміру сплачених податкових зобов`язань орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 59566,51 грн. і податку на землю в сумі 15856,68 грн. виконати не можливо, оскільки в інтегрованій картці платника податків наявності надмірно сплачених коштів не встановлено.

Однак суд вважає, що викладені позивачем у листі від 17.08.2021 року № 17711/5/05-99-04-03-15 доводи щодо неможливості виконання рішення суду № 200/11463/20-а безпідставними, оскільки у рішенні від 18 січня 2021 року у справі № 200/11463/20-а, яке набрало законної сили 14 квітня 2021 року, суди першої та другої інстанції встановили, що з огляду на положення статті 6, 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції суб`єктам господарювання скасовується орендна плати за користування державним та комунальним майном, та вони звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на період проведення антитерористичної операції в силу прямої дії Закону.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування від 17.05.2016 року № 1365-VIII, який набрав чинності 08.06.2016 суб`єктів господарювання звільнено від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасовано орендну плату за користування державним та комунальним майном в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Таким чином, позивач був звільнений від сплати земельного податку та орендної плати в спірний період (2014 рік) починаючи з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року, у зв`язку з чим наявна переплату позивача з земельного податку в сумі 59 565,51 грн. та орендної плати в сумі 15 856,68 грн.

Суд звертає увагу на те, що в межах справи № 200/11463/20-а приймаючи рішення про те, що у позивача наявна переплата з земельного податку в сумі 59 565,51 грн. та орендної плати в сумі 15 856,68 грн., суд наголошував про наявність така переплата виникла, у зв`язку зі сплатою ТОВ Дикон грошових зобов`язань з земельного податку та орендної плати у період з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року, тобто у період коли ТОВ Дикон був звільнений від виконання зобов`язань зі сплати податків.

Отже, доводи позивача про відсутність в інтегрованій картці платника податків надмірно сплачених коштів є необґрунтованими, оскільки у рішенні суду від 18 січня 2021 року у справі № 200/11463/20-а встановлена, що ТОВ Дикон надмірно сплатив податкові зобов`язання з орендної плати за землю в сумі 59 565,51 грн. і податку на землю в сумі 15 856,68 грн., у зв`язку з чим суд зобов`язав Головне управління ДПС у Донецькій області підготувати і надати органу казначейства, що здійснює обслуговування бюджетних коштів, висновки про повернення сум надмірно сплачених податкових зобов`язань з орендної плати за землю в сумі 59 565,51 грн. і податку на землю в сумі 15 856,68 грн. на поточний рахунок ТОВ «Дикон» на підставі його заяв.

Стосовно посилання позивача на те, що Головного управління ДПС у Донецькій області відсутня заява ТОВ Дикон про повернення надмірно сплачених коштів, суд наголошує, що вказані обставини спростовуються рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 200/11463/20-а.

Суд першої та апеляційної інстанції у своїх рішеннях встановили, що подані заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, а саме: - на суму 1243,34 грн. земельного податку, сплаченого 15.04.2014 (квитанція № 2 від 23.11.2020 реєстраційний номер 45906051); - на суму 1243,34 грн. земельного податку, сплаченого 19.05.2014 (квитанція № 2 від 23.11.2020 реєстраційний номер 45906054); - на суму 1243,34 грн. земельного податку, сплаченого 26.06.2014 року (квитанція № 2 від 23.11.2020 року реєстраційний номер 45906052); - на суму 1243,34 грн. земельного податку, сплаченого 18.07.2014 року (квитанція № 2 від 23.11.2020 року реєстраційний номер 45906049); - на суму 10469,00 грн. земельного податку, сплаченого 31.01.2017 року (квитанція № 2 від 23.11.2020 року реєстраційний номер 45906018); - на суму 414,32 грн. земельного податку, сплаченого 13.04.2018 (квитанція № 2 від 23.11.2020 рокуреєстраційний номер 45906005); - на суму 4669,05 грн. орендної плати за землю, сплаченої 15.04.2014 року (квитанція № 2 від 23.11.2020 року реєстраційний номер 45905739); - на суму 4669,05 грн. орендної плати за землю, сплаченої 19.05.2014 року (квитанція № 2 від 23.11.2020 реєстраційний номер 45906053); - на суму 4669,05 грн. орендної плати за землю, сплаченої 26.06.2014 року (квитанція № 2 від 23.11.2020 року реєстраційний номер 45906050); - на суму 4669,05 грн. орендної плати за землю, сплаченої 18.07.2014 року (квитанція № 2 від 23.11.2020 року реєстраційний номер 45906046); - на суму 39360,00 грн. орендної плати за землю, сплаченої 31.01.2017 (квитанція № 2 від 23.11.2020 року реєстраційний номер 45906015); - на суму 1529,31 грн. орендної плати за землю, сплаченої 13.04.2018 року (квитанція № 2 від 23.11.2020 року реєстраційний номер 45906011).

При цьому, суди вказали, що податковими органами у порушення вимог ст.43 Податкового кодексу України, висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету не підготував та, відповідно, не подав відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів цей висновок, чим допустив протиправну бездіяльність та порушив право позивача (ТОВ Дикон ) на повернення надміру сплачених грошових зобов`язань по податку на прибуток.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Дикон звертався до Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою про повернення надмірно сплачених коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на зазначене суд вважає, що викладені позивачем обставини не є поважними причинами невиконання рішення суду.

Крім того позивачем до матеріалів справи, окрім листа від 17.08.2021 року № 17711/5/05-99-04-03-15, який був направлений відповідачу, не надано жодного доказу щодо здійснення дій на виконання рішення суду матеріали справи.

Суд звертає увагу, що формальний підхід до виконання судового рішення, як-то ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, яка не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31.07.2019 року у справі №0240/3698/18-а.

Також, твердження позивача про те, що відповідачем при прийнятті спірної постанови про накладення штрафу не була врахована ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року у справі № 200/11463/20-а, відповідно до якої ТОВ Дикон було відмовлено у встановленні судового контролю, суд не приймає та вказує на те, що при винесенні зазначеної ухвали суд керувався тим, що ТОВ Дикон не наведено обґрунтування неможливості примусового виконання судового рішення в порядку Закону України Про виконавче провадження , а не давав оцінку діям Головного управління ДПС у Донецькій області щодо неможливості виконання рішення № 200/11463/20-а через відсутність в інтегрованій картці надмірно сплачених коштів.

Суд звертає увагу, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року по справі №200/11463/20-а набрало законної сили 14 квітня 2021 року, а лише 08 липня 2021 року розпочато процедуру примусового виконання.

Згідно ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі Горнсбі проти Греції наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувались на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .

Крім того, суд зауважує, що з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах Алпатов та інші проти України , Робота та інші проти України , Варава та інші проти України , ПМП Фея та інші проти України ), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Стаття 11 Закону України Про виконавче провадження визначає, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

З огляду на що суд не приймає до уваги дані доводи представника позивача.

Інші аргументи, наведені на обґрунтування позову, не спростовують обов`язку позивача з приводу виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладені обставини, вважає, що постанова державного виконавця від 20 серпня 2021 року про накладення штрафу у ВП № 66035536 прийнята в межах чинного законодавства та є правомірною.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, та враховуючи на тривале невиконання судового рішення, відсутність звернення із заявою до суду податкового органа про роз`яснення рішення суду, встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 КАС України, враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 1, 18, 32, 39 Закону України Про Закону України Про виконавче провадження , суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (вебадреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова