Постанова

від 30.09.2021 по справі 802/229/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 802/229/18-а

адміністративне провадження № К/9901/550/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 7 червня 2018 року (суддя Крапівницька Н.Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року (головуючий суддя Залімський І.Г., судді: Сушко О.О., Смілянець Е.С.) у справі №802/229/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Захист до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, треті особи: Приватне підприємство Велтіс-хім-торг , Товариство з обмеженою відповідальністю Білдголд , Товариство з обмеженою відповідальністю Юніон-СТ , Товариство з обмеженою відповідальністю АКХ Груп про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрохім-Захист (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), треті особи: Приватне підприємство Велтіс-хім-торг , Товариство з обмеженою відповідальністю Білдголд , Товариство з обмеженою відповідальністю Юніон-СТ , Товариство з обмеженою відповідальністю АКХ Груп , в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 8 листопада 2017 року №0009381401 та №000937140.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки усі господарські операції позивача з його контрагентами здійснено та підтверджено належними первинними документами, які відповідають видам цих операцій та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про їх зміст та учасників, а правочини, укладені з контрагентами, мають реальний товарний характер. Суми податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер. Зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та формування витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 7 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 8 листопада 2017 року №0009381401 та №000937140.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з реальності господарських взаємовідносин між позивачем і його контрагентами.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 7 червня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у нереальності здійснення господарських операцій, та непідтвердження таких операцій відповідними первинними документами. Посилається на лише документальне оформлення первинних документів без фактичного здійснення господарської діяльності за укладеними договорами між позивачем та іншими суб`єктами господарювання з підстав відсутності достатньої кількості трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання умов укладених договорів. Зауважує на наявність недоліків у первинних документах. Звертає увагу на наявність кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача.

Позивачем 4 лютого 2019 року надано до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-захист з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 9 жовтня 2017 року №1925/1415/34788269 (надалі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми Р від 8 листопада 2017 року №0009381401, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2587741 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1293871 грн; №0009371401, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 5471163 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2692954 грн.

Позивач оскаржив прийняті податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого рішенням Державної фіскальної служби України від 15 січня 2018 року №1256/6/99-99-11-01-01-25 скарга підприємства залишена без задоволення, а прийняті податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог пункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.8, 138.2, 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 5471163 грн; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 4977574 грн.

Підставою для встановлення порушень слугували висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій та нікчемність правочинів, що вчинені позивачем із його контрагентами, зокрема, Приватним підприємством Велтіс-хім-торг та Товариствами з обмеженою відповідальністю Білдголд , Юніон-СТ , АКХ Груп .

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність господарських операцій позивача з ПП Хімінвест (нині ПП Велтіс-хім-торг ) при виконанні договорів поставки товару від 4 березня 2014 року №2/03-А, від 1 липня 2014 року №10/07-З, від 20 серпня 2014 року №20/08Н, від 1 жовтня 2014 року №1/10К, від 20 жовтня 2014 року №4/10К, від 18 грудня 2014 року №15/12К, від 19 грудня 2014 року №19/12К, від 12 січня 2015 року №12/01з; з ТОВ Юніон-СТ при виконанні договору поставки від 4 травня 2016 року №6/05, з ТОВ АХК Груп при виконанні договору поставки від 26 травня 2014 року №26/05/2014-01, з ТОВ Білдголд при виконанні договору поставки від 16 травня 2016 року №19/05, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

В подальшому придбаний позивачем товар реалізовано ТОВ Рівненський елеватор , СТОВ Дружба , ТОВ Урожай-С , ТОВ Іллінецьке , ПСП Авангард , ТОВ Україна+ , ФГ Катафот , ТОВ Діброва , ПП Агро-Альянс 2 , ФГ Фермопродукт , СТОВ Маяк , ПП Віта , ПП Агро-Альянс - 2007 , ПСП Фортуна , ТОВ Куриловецьке і К , ФГ Велес АРС , ФГ Вікторія-Агро , ПОП Авангард , ТОВ Агро-Поділля і К , СТОВ Нове життя , ПП Петамил , ТОВ Агрокоплекс , ПСП АФ Нападівка , ТОВ Агро еталон , Вікторія-Агро, СТОВ Нове життя , ПСП Перемога , ПСП Пирогівське , ФГ Кидрасівське , Агрофірмі Довжок , ТОВ ім.Мічуріна, ПП Клекотинське .

Судами також встановлено відсутність вироків відносно посадових осіб ПП Велтіс-хім-торг (стара назва ПП Хімінвест ), ТОВ Білдголд , ТОВ Юніон-СТ та ТОВ АКХ Груп .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 статті 135 та пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

За змістом частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат на підставі податкових накладних, виданих контрагентами.

Водночас, судами правильно взято до уваги, що в обґрунтування донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у постачальників товарно-матеріальних цінностей, руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товару у господарській діяльності та неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про непідтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на порушення кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача за ознаками злочинів, передбачених статтею 212 Кримінального кодексу України, оскільки сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. За наведеними обвинуваченнями відсутні вироки та в наведених кримінальних провадженнях не встановлено факти, які мають значення до даної справи та правовідносин позивача з його контрагентами, наведеними у цій справі.

Податковий орган доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами. Відповідачем в касаційній скарзі не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 7 червня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі №802/229/18-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає..

СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева С.С. Пасічник