Рішення

від 06.10.2021 по справі 359/276/21

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/276/21

Провадження №2/359/1509/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Семенюти О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та про його поділ,

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У січні 2021 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_5 звернулася до суду з вказаним позовом та посилається на те, що з 02 вересня 1995 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 . Шлюб між сторонами не розірвано, але фактично спільне проживання припинили в 2019 році. Відповідно до рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради №285 від 16.07.1995 ОСОБА_3 отримав у безоплатне користування земельну ділянку за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Нестерівка, площею 0,10 га для будівництва житлового будинку. Ця земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:02:003:0006, за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 . За час шлюбу, за спільні кошти, сторонами збудовано на земельній ділянці житловий будинок, який не введений в експлуатацію, його ступінь готовності складає 93%, тому він є об`єктом незавершеного будівництва. Відповідач умисно не вводить в експлуатацію будинок та не визнає за позивачем право власності на це майно. Тому, позивач, з урахуванням уточнень, просить суд визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 будівельні матеріали та конструктивні елементи, використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва, що розташовується на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:02:003:0006, за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів, з яких було побудовано зазначений будинок.

2. Процесуальні дії по справі. Ставлення учасників судового процесу до пред`явленого позову.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області 27 січня 2021 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку загального позовного провадження (а.с.132-133 т.1).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2021 року (а.с.186 т.1) було закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду уточнення щодо адреси спірного об`єкту нерухомості (а.с.7-8 т.2).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2021 року (а.с.26-27 т.2) було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про призначення будівельно-технічної експертизи.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримують позов, просять задовольнити. Позивач у судовому засіданні повідомила, що сторони проживають окремо з травня 2019 року. До цього періоду поки будували основний будинок, проживали у 2017 на початку 2018 року у літній кухні - сараї площею 9 кв.м. Вже з вересня 2018 року їх спільний 12-річний син переїхав до батьків та став проживати вже з ними у спірному будинку. Оскільки почалося насильство в сім`ї, яке було застосовано і до сина, 13 травня 2019 року позивач забрала свої речі та виїхала з будинку.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 відзив на позов не подали, однак заперечили проти задоволення позову. У судовому засіданні відповідач зазначив, що з позивачем посварились у травні 2018 року, і вже з цього часу подальше спільне господарство не вели, спільних коштів подружжя у будівництво не вкладало, він самостійно добудовував спірний будинок. Так, у 2017 році був відчужений спільний будинок приблизно за 100 тисяч доларів, частину коштів вклали у квартиру дочки, а десь 40 тисяч доларів вклали в будівництво будинку. До травня 2018 року вели будівництво за спільні кошти подружжя, отримані зі спільного бізнесу з продажу щенят собак. На травень 2018 року вже була побудована коробка будинку, були дах, вікна, двері. З осені 2018 року вже була проведена електрика, в будинку була вода, туалет, стояв бойлер для підігріву води. Самостійно з травня 2019 року він поклав 200 кв. тротуарної плитки, зробив натяжну стелю, розетки, зробив шпаклювання, поклеїв шпалери, посадив дерева на ділянці, купив кухню, побутову техніку, поставив міжкімнатні двері. Кошти на ці роботи взяв у батьків, приблизно 10 тисяч доларів, також в борг дала сестра десь 2-3 тисячі доларів, які він вже їй повернув. Також частково заробляв сам кошти на будівництво, всі внутрішні роботи робив самостійно. Також зазначають, що спірний будинок не може бути об`єктом поділу, оскільки є самочинним будівництвом, про що зазначено в Постанові Верховного Суду №722/823/17-ц.

3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

02 вересня 1995 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_6 . Після укладення шлюбу ОСОБА_6 було присвоєно прізвище ОСОБА_1 . Ці обставини підтверджуються копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 02 вересня 1995 року (а.с.15 т.1).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради №285 від 16.07.1995 ОСОБА_3 отримав у безоплатне користування земельну ділянку за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Нестерівка, площею 0,10 га для будівництва житлового будинку (а.с.108-109).

30 липня 1996 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 був укладений договір на будівництво жилого будинку на правах приватної власності, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов`язується побудувати жилий двоповерховий будинок жилою площею 58,44 кв.м і загальною площею 103,41 кв.м з надвірними будівлями та спорудами, госп.сарай, льох, туалет, літня кухня, лазня, приміщення для зберігання госпінвентаря, огородити надану ділянку парканом, провести посадку дерев, прокласти тротуар, вимостити в`їзд у двір (а.с.112-117 т.1).

Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №233395613 від 19.11.2020 (а.с.106 т.1) вбачається, що за ОСОБА_3 27 червня 2017 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:02:003:0006, площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку Звіту про вартість будівельних матеріалів, обладнання, виробів, конструкцій, робіт тощо, які були використані в процесі будівництва житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , виконаного приватним підприємством "Авто-Експрес" (а.с.16-105 т.1) з урахуванням довідки цього підприємства від 05.07.2021 (а.с.4 т.2) не завершений будівництвом (не введений в експлуатацію) житловий будинок відноситься до категорії нового будівництва, 2018-2019 років забудови. Ступінь будівельної готовності цього будинку склала 93%. Вартість будівельних матеріалів, обладнання, виробів, конструкцій, робіт тощо, які були використані в процесі будівництва житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами склала 2 854 670 грн.

На підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 19 червня 2017 року (а.с.175-177, 178-180 т.1) ОСОБА_1 продала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, на якій розташований цей житловий будинок. Продаж земельної ділянки здійснено за 100 000 грн, продаж житлового будинку здійснено за 250 000 грн.

Квитанції, надані відповідачем (а.с.162-174 т.1) містять інформацію про купівлю будівельних матеріалів: квитанції від 07.09.2017,11.09.2017, 06.10.2017, 04.08.2017, 25.08.2017, 15.08.2017, 10.08.2017, 14.08.2018, 21.09.2018, 15.06.2018, 27.06.2018, - покупець ОСОБА_9 ), квитанції від 17.10.2017, 10.10.2017, 10.07.2017, 06.09.2017, 10.08.2017, 28.08.2017, 25.07.2018, 14.08.2018, 06.01.2021, 08.11.2020, 10.05.2020, 23.09.2020, 11.08.2018 не містять інформацію про покупця.

Спірні правовідносини регулюються главою 8 Право спільної сумісної власності подружжя розділу ІІ Шлюб. Права та обов`язки подружжя СК України.

4. Норми права та стала судова практика, якою керується суд при вирішенні спору.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 5 жовтня 2020 року у справі №537/78/19 (провадження №61-17347св19), положення ст.60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 5 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

За положеннями ч.1ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, яка проводиться в установленому законодавством порядку.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У ЦК України, крім понять нерухомість , нерухоме майно , об`єкт нерухомого майна (ч. 1 ст. 181, п. 6 ч.1 ст. 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: об`єкт незавершеного будівництва (ст. 331), об`єкт будівництва (статті 876, 877, 879-881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У постановах від 7 вересня 2016 року у справі №6-47цс16 та від 16 грудня 2015 року у справі №6-2719цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Під час шлюбу за спільні кошти подружжя сторонами було розпочато будівництво житлового будинку, який на даний час не введено в експлуатацію. Шлюб між сторонами станом на день ухвалення рішення не розірвано.

ОСОБА_10 , допитана у судовому засіданні в якості свідка, показала, що вони тривалий час дружили сім`ями з подружжям ОСОБА_1 . Їй відомо, що в травні 2019 року позивача відповідач вигнав з будинку. До травня 2019 року вона багато разів була в будинку, він був повністю придатний до проживання і в ньому проживав спільний син сторін. Їй відомо, що подружжя вдвох увесь вільний час брали участь в будівництві цього будинку, мали спільний бізнес і вкладали кошти в будівництво.

ОСОБА_11 , батько позивача, допитаний у судовому засіданні в якості свідка повідомив, що у липні-жовтні 2017 року залили фундамент будинку, зиму з 2017 на 2018 рік подружжя зимувало в літній кухні, а вже у 2018 році був повністю побудований будинок. Будинок був утеплений, був бойлер у ванні, грубка, були вікна, двері, душова кабіна, туалет, не було кухонних меблів, тротуарної плитки. Оскільки дочка сторін вийшла заміж у вересні 2018 року, свідок добре пам`ятає, яким був будинок сторін станом на 2018 рік. Взимку з 2018 на 2019 рік подружжя разом з сином вже жили в будинку, а вже восени 2019 року позивач не жила в тому будинку. Взимку 2020 року сторони їздили разом відпочивати за кордон, а свідок їздив доглядати за будинком. Такі ж за змістом показання дала і свідок ОСОБА_12 , мати позивача.

ОСОБА_13 , донька сторін, допитана у судовому засіданні в якості свідка, суду повідомила, що влітку 2017 року батьки продали спільний будинок. Жили в літній кухні, і паралельно будували спірний житловий будинок. Взимку 2017-2018 року сторони жили в цій літній кухні, бо ще не було будинку, а свідок та її молодший брат жили в неї на квартирі. Весною 2018 року вона запланувала весілля, яке відбулося 07.09.2018 року. Станом на осінь 2018 року був побудований повністю готовий до проживання будинок, були пошпакльовані стіни, стояли меблі в спальні, диван. Її брат поїхав від неї до батьків, і взимку 2018-2019 року проживав з батьками в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач не проживає у цьому будинку з травня 2019 року. За цей час з травня 2019 року поставились кухонні меблі і була покладена тротуарна плитка. Їй відомо, що батьки будували будинок за спільні кошти від продажу попереднього будинку та землі, мали спільний бізнес.

Допитані у якості свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , суду показали,що станом на весну 2019 року, коли позивач пішла зі спірного будинку, житловий будинок був повністю побудований, в ньому були: душ, туалет, опалення, проведена електрика, плитка на підлозі, стіни зі шпалерами, натяжна стеля, не було кухонних меблів, з літньої кухні перенесли холодильник, були меблі в кімнатах.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , мати відповідача, повідомила, що у 2019 році позивач забрала собак (мала бізнес з розведення собак), частину побутової техніки і пішла з дому, цю інформацію свідок отримала від сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_17 . Свідок за весь час будівництва будинку була 2 рази в ньому, оскільки в неї був лежачий чоловік, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перший раз була коли ще був сарайчик , де жило подружжя та будинку ще не існувало, а другий раз у червні 2021 року, в будинку нічого не було, кухонної меблі не було. Зазначила, що позичала сину 22 тис грн. на вікна. Приблизно дала 100 000 грн в борг сину на будівництво спірного будинку, коли від нього пішла ОСОБА_1 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , сестра відповідача, повідомила, що не пам`ятає, коли почали будувати спірний будинок. Однак в травні 2018 року позивач пішла від чоловіка. На цей момент в будинку були стіни, дах, вхідні двері, туалет та ванна не дороблені, не було плитки, душової кабіни, на стінах в залі голі стіни, кухонних меблів не було. Знає, що позивач не вкладала спільних коштів у будівництво, оскільки вона позичала кошти відповідачу 2000 доларів США у 2019 році на тротуарну плитку. Гроші він їй не повернув. Зазначила, що в гостях вона була нечасто, разом зі свідком ОСОБА_16 не була, хоча їй відомо, що мати відповідача ОСОБА_16 разів з 10 була у відповідача.

Судом було допитано у якості свідка ОСОБА_18 , який повідомив, що зі слів відповідача йому стало відомо, що влітку 2018 року у подружжя ОСОБА_1 погіршилися стосунки, що він брав кошти у сестри та матері для будівництва будинку, сам свідок допомагав відповідачу робити натяжну стелю, в цей час дружина була десь на подвір`ї, однак він її не бачив.

Свідок ОСОБА_19 , допитаний у якості свідка повідомив, що зі слів відповідача йому стало відомо, що відповідач сам будував спірний будинок, сам купляв всі будівельні матеріали, весною-літом 2018 року від ОСОБА_3 пішла дружина, яка забрала кухонну техніку та інші речі. У 2019 році відповідач позивач кошти у рідних та продовжував самостійно добудовувати будинок.

Свідок ОСОБА_20 , допитаний у якості свідка, повідомив суду, що знає родину ОСОБА_1 16 років, також зазначив, що зі слів відповідача до 2018 року подружжя будувало будинок за спільні кошти, а потім за кошти відповідача, які він брав у борг. З вересня 2018 року відповідач живе сам у будинку, добудовує все сам. Допомагав клеїти шпалери в кухні-студії, а сестра відповідача клеїла шпалери в спальні. Весною 2019 року свідок разом з сином відповідача допомагали класти брущатку, бордюр, допомагав збирати меблі на кухні.

Свідок ОСОБА_21 , допитаний у якості свідка суду показав, що є сусідом по земельній ділянці. Позивач у 2019 році то приїжджала жити до відповідача, то знов їхала, йому не відомо, чи проживали з ними діти. Йому відомо, що один раз подружжя зимувало в літньому будинку, чи зимували в спірному будинку - не знає.

Проаналізувавши усі показання свідків, можна стверджувати, що свідки зі сторони позивача ( ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ), як і сама позивач, зазначають, що подружжя жило разом та будувало за спільні кошти спірний будинок до травня 2019 року, і на цей період будинок був повністю придатний до проживання та повністю побудований, а відповідач та свідки з його сторони ( ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ) стверджують, що позивач ОСОБА_1 поїхала від відповідача у травні 2018 року, і відповідач цілий рік до 2019 року будував самостійно будинок за позичені кошти.

Суд критично відноситься до показань свідків зі сторони відповідача, які стверджують, що в будинку станом на 2019 рік в будинку нічого не було. З наданих відповідачем квитанцій не вбачається хто є покупцем куплених будівельних матеріалів. В той же час, проаналізувавши ці квитанції, встановлено, що влітку - восени 2018 року були куплені: дверне полотно, настінна плитка, плитка для підлоги, водонагрівач, змішувач для душу, плінтуси, розетки, світильники точкові та світлодіодні. Покупка вказаних товарів свідчить про те, що робився вже завершальний ремонт у приміщенні, в той час як в 2017 році куплялись профнастил, металочерепиця, газоблок, клей для газоблоку, пінопласт, тобто ті товари, що потрібні на початку будівництва будинку.

З замовлення покупця №1076 від 12 березня 2020 року (а.с.167) вбачається, що покупець ОСОБА_9, купив товар - бордюр, бруківка, лоток для водовідведення на загальну суму 66114,00 грн. Суд зазначає, що відповідач та свідки з його сторони вказували, що саме тротуарну плитку відповідач самостійно клав біля житлового будинку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що показання позивача, свідків - батьків позивача та доньки сторін ОСОБА_13 , які добре пам`ятають події 2018 року, оскільки у доньки сторін було весілля, суд вважає достовірними, послідовними та такими, що перебувають у тісному взаємному зв`язку. Суд вважає встановленими ті обставини, що до травня 2019 року сторони проживали разом, разом за спільні кошти будували будинок, мали спільний бізнес, а самостійно відповідач поклав лише тротуарну плитку біля будинку, оскільки купив її разом з цементом у 2020 році. Відповідачем навіть не надано доказу оплати настінної плитки на суму 4158,38 грн, за рахунком від 06.01.2021 (а.с.170). Інших доказів на підтвердження купівлі будь-яких інших будівельних матеріалів за 2018, 2019, 2020 роки за особисті кошти відповідача на спростування презумпції спільного набуття майна ОСОБА_3 суду не надано.

Суд критично відноситься до показань свідків зі сторони відповідача, які не пам`ятають де жив неповнолітній син сторін у 2017-2019 роках, з якого періоду переїхали сторони у спірний будинок, та надають пояснення зі слів відповідача, однак точно знають, що саме у травні 2018 року позивач поїхала від відповідача і в подальшому ОСОБА_3 будував будинок самостійно.

Оскільки спірне нерухоме майно у вигляді об`єкта незавершеного будівництва набуте сторонами під час перебування у шлюбі, в такому випадку презюмується, що незавершений будівництвом житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

За таких умов, суд вважає, що розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі цього майна визначається за правилами статті 70 СК України, з визнанням за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частки будівельних матеріалів і конструктивних елементів, з яких було побудовано спірне нерухоме майно.

Стосовно посилання представника відповідача ОСОБА_4 на застосування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі №722/823/17-ц від 06 травня 2020року, на обґрунтування своєї позиції, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, а тому не може бути об`єктом поділу, варто зазначити наступне.

У постанові зазначено, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України .

В тому числі, з урахуванням правових висновків, викладених у вказаній вище постанові, враховуючи, що житловий будинок ще не введений в експлуатацію, позивач обрав належний спосіб захисту, оскільки просить визнати за нею право власності на Ѕ частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , а не просить визнати за нею Ѕ частку цього житлового будинку.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 10510 гривень 00 копійок. Ця обставина підтверджується квитанцією (а.с.1 т.1). Пред`явлений нею позов задоволений в повному обсязі, тому з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути понесені нею витрати на оплату судового збору в розмірі 10510 гривень 00 копійок.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.ст.263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та про його поділ задовольнити.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 будівельні матеріали та конструктивні елементи, використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва, що розташовується на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:02:003:0006, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва, що розташовується на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:02:003:0006, за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 10 510 (десять тисяч п`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса, вказана в позові: АДРЕСА_4 .

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 жовтня 2021 року.

Суддя О.Ю. Семенюта