Рішення

від 11.10.2021 по справі 310/116/21

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/116/21

Пр.2/310/1042/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Соколової О.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), цивільну справу №310/116/21 за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої державної грошової допомоги,

за відсутності сторін та їх представників, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача в інтересах позивача ОСОБА_2 звернулась до суду 12.01.2021 із вищевказаним позовом, за змістом позовної заяви із уточненими позовними вимогами від 19.05.2021, просить стягнути з відповідачки на користь позивача надміру виплачену суму державної грошової допомоги переміщеним особам, яка становить 27 902,00 гривні.

Згідно з позовною заявою, до позивача 01.12.2014 звернулась відповідач із заявою про призначення щомісячної адресої допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в т.ч., на сплату житлово-комунальних послуг, як особа, яка переміщується з району проведення АТО. Заявниці призначено допомогу на проживання переміщеним особам: з 01.12.2014 по 31.05.2015, з 01.06.2015 по 30.11.2015, з 05.12.2015 по 31.05.2016, з 03.06.2016 по 02.12.2016 на підставі відповідних заяв.

Як зазначає позивач, в результаті перевірки у жовтні 2016 року виявлено, що в порушення п. 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 №505, відповідачка має у власності житловий будинок у АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24.10.2014, тобто, не має права на отримання допомоги переміщеним особам, проте, у заяві про призначення допомоги, ОСОБА_1 зазначила недостовірну інформацію й незаконно отримувала допомогу у сумі 41 202,00 гривні.

Враховуючи виявлення факту подання недостовірної інформації, виплата допомоги відповідачці припинена. Повідомлення про повернення надміру перерахованих сум, надіслане відповідачці, частково виконано, внаслідко чого позивачу повернуто 9 500,00 гривень, інша частина допомоги не повернута, що й стало підставою для звернення до суду.

На підставі викладеного, представник позивача, із посиланням на ст. 15, 16, 22, 1165, 1212 ЦК України, п. 11 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 №505, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді від 02.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу визначено строк на подання відзиву та роз`яснено, що відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі його ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, на підставі клопотання, вх.№ від 11.10.2021, просить розглядати справу без участі сторони позивача, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі за відсутності відповідача, підтримує заявлені позовні вимоги в сумі 20 302,00 гривень, враховуючи зміст акту від 11.10.2021.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання 11.10.2021 не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджено розпискою у матеріалах справи. Згідно із заявою, вх.№ від 11.10.2021, відповідач просить розглянути справу за її відсутності, із врахуванням сплаченої 27.08.2021 в рахунок відшкодування заборгованості суми 200,00 гривень.

Ч.4 ст.223 ЦПК України передбачено, що, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як врегульовано ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заяв по суті справи, клопотань з процесуальних питань відповідачкою до матеріалів справи не надано, про причини своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомила, про причини неявки суд не сповістила.

Тому у відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку сторін, дотримання вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює згідно з ч.1 ст. 281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні матеріали, зокрема, надані на підтвердження позовних вимог докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

Так, відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.12.2014 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення БМР Запорізької області, як внутрішньо переміщена особа (довідка №2306-3493 від 01.12.2014), отримувала грошову допомогу на проживання на підставі відповідних заяв (для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг) в наступні періоди: з 01.12.2014 по 31.05.2015, з 01.06.2015 по 30.11.2015, з 05.12.2015 по 31.05.2016, з 03.06.2016 по 02.12.2016.

За змістом заяв від 01.12.2014, 03.06.2015, 05.12.2015, 03.06.2016, ОСОБА_1 просила призначити й продовжити виплату грошової допомоги для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг, зазначаючи, що у будь-кого з членів її сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж окупована територія України та райони проведення АТО, немає. Крім того, у випадку зміни відомостей, заявниця зобов`язується повідомити Управління у триденний строк.

Згідно з довідкою від 03.10.2016, на підставі відповідних рішень Управління про призначення допомоги, засвідчені копії яких наявні у справі, в період з грудня 2014 року по вересень 2016 року включно сума грошової допомоги, виплаченої на проживання відповідачці, як переміщеній особі, дорівнює 41 202,00 гривні.

Виплату допомоги на проживання відповідачці припинено на підставі рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 05.10.2016 з 01.10.2016 у зв`язку із виявленням уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації.

Так, за даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №69498126 від 01.10.2016, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , р.№449624323104, загальною площею 44,8 кв.м., житловою площею 23,3 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу, р.№316, посвідченого 24.10.2014 приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Чичековою Г.С. та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №16726804 від 24.10.2014.

Згідно з заявою, поданою до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області 02.11.2016, відповідачка зобов`язалась виплатити надмірно виплачену суму допомоги, по 1 000,00 гривень щомісяця.

Крім того, за даними акту звірки погашення суми боргу щомісячної адресної допомоги на проживання ОСОБА_1 від 11.10.2021, загальна сума, повернута станом на 11.10.2021 на рахунок позивача, дорівнює 20 900,00 гривень, залишок - 20 302,00 гривні.

Згідно з квитанцією №1034730439 від 27.08.2021, наданою відповідачкою, у вказану дату через відділення АТ Укрпошта відповідачкою також здійснено грошовий переказ у сумі 200,00 гривень за реквізитами позивача в рахунок надмірно сплаченої грошової допомоги, цієї суми у акті не відображено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

За положеннями ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України).

Вказане узгоджується із положеннями ч.1 ст.81 ЦПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.1-3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

При цьому, за вимогами ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Суд звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За нормою ч.5 ст.12, ст.13 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч.3 ст.26 ЦК України фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.

За положеннями ст.1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Виключення, визначені ст.1215 ЦК України, на правовідносини, що виникли між сторонами у справі, не застосовуються, оскільки переплата у виплаті державої грошової допомоги виникла саме внаслідок недобросовісності з боку відповідача (набувача майна).

Крім того, згідно з п.6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 №505, в редакції на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, грошова допомога не призначається у разі, коли, зокрема, будь-хто з членів сім`ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.

Враховуючи, що відповідачці з 24.10.2014 на праві приватної власності належить житловий будинок у м.Бердянськ Запорізької області, тобто, на момент звернення до позивача із заявою про призначення грошової допомоги, ОСОБА_1 надала недостовірну інформацію, не маючи права на призначення допомоги на проживання, як переміщена особа, позовні вимоги про стягнення надмірно виплаченої допомоги є обгрунтованими.

За змістом п.11 вказаного Порядку у разі неможливості добровільного повернення або утримання надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються в судовому порядку.

Так, звертаючись до суду з позовом, позивач скористався належним способом захисту відповідно до ст.15,16 ЦК України, а саме, відновлення становища, яке існувало до порушення та відшкодування збитків, надав належні та допустимі докази того, що відповідач отримувала виплати у вигляді грошової допомоги у встановлений судом період, але не мала права на її нарахування та виплату. Отже, зважаючи на зазначені вище нормативні положення, а також фактичні обставини справи, надаючи їм належну оцінку, з урахуванням наданих сторонами акту звірки та квитанції від 27.08.2021, оскільки залишок надмірно виплаченої грошової допомоги, що підлягає поверненню позивачу, становить 20 102,00 гривні, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у визначеній сумі, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Враховуючи вимоги ч.1,3 ст.141 ЦПК України, на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються частково, але, оскільки відшкодування заборгованості у вказаній сумі відбувалось вже після пред`явлення позову до суду та початку розгляду справи по суті, із відповідачки слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у сумі 2 270,00 гривень.

Керуючись ст. 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої державної грошової допомоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області надміру виплачену державну грошову допомогу, яка становить 20 102,00 гривні (двадцять тисяч сто дві гривні 00 копійок).

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 270,00 гривень (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Реквізити сторін: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, код за ЄДРПОУ 03193258, адреса місцезнаходження: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Захисників України, буд.27/34.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст заочного рішення суду складено та підписано 11.10.2021.

Суддя Л. А. Вайнраух