Ухвала

від 20.10.2021 по справі 373/258/19

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/258/19

Номер провадження 1-кс/373/372/21

УХВАЛА

20 жовтня 2021 року м. Переяслав

Слідчий суддя Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 42019111100000034 від 04 лютого 2019 року,

встановив:

До суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, а саме земельної ділянки, накладеного в рамках кримінального провадження № 42019111100000034 від 04 лютого 2019 року.

Посилається на те, що ОСОБА_2 є орендарем земельної ділянки, на яку арешт було накладено ухвалою слідчого судді від 19 лютого 2019 року в даному кримінальному провадженні. 25 серпня 2020 року вищезазначене кримінальне провадження закрите в зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК України, та непред`явленням підозри жодній особі, однак арешт знятий не був. Оскільки кримінальне провадження закрито, у застосуванні арешту потреба відпала.

В судове засідання адвокат ОСОБА_3 не з`явився, направив заяву про розгляду клопотання у його відсутності, клопотання підтримує і просить його задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, заяв чи клопотань не направив. Необхідність продовження у застосуванні арешту земельної ділянки не довів.

В судовому засіданні встановлено наступне.

04 лютого 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про те, що працівниками ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» при проведенні польових робіт з базового лісокористування лісових масивів наприкінці квітня 2018 року, які знаходяться в постійному користуванні державного підприємства згідно матеріалів лісовпорядкування 2001 року, у кварталах № 29 та № 30 виявлено відведення у власність та користування земельних ділянок за рахунок земель лісового фонду, невідомі забудови та паркани на площі 100 га на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області поблизу Канівського водосховища. Оскільки погодження щодо зміни цільового призначення та вилучення земельних ділянок лісового фонду території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області державне підприємство не надало, тому службові особи Циблівської сільської ради та Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації, шляхом зловживання владою та своїм службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, сприяли незаконній передачі земель лісового фонду державної власності, що спричинило тяжкі наслідки. Правова кваліфікація даного кримінального правопорушення за ч.2 ст. 364 КК України. Кримінальному провадженню було присвоєно № 42019111100000034.

Ухвалою слідчого судді від 19 лютого 2019 року задоволено клопотання прокурора та накладено арешт, в тому числі і на земельну ділянку, площею 0,95 га, кадастровий номер 3223388200:02:015:0106

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно орендарем на строк 49 років земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, площею 0,95 га, кадастровий номер 3223388200:02:015:0106, що розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, є ОСОБА_2 .

Згідно ухвали слідчого судді від 19 лютого 2019 року на вищезазначену земельну ділянку за клопотанням прокурора було накладено арешт.

Згідно копіїпостанови слідчого СВПереяслав-ХмельницькогоВП ГУНП вКиївській області ОСОБА_4 від 25серпня 2020року вищезазначене кримінальнепровадження закрите на підставі абзацу 14 ч.1 ст.284 КПК України (в зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК України, та неповідомленням про підозру жодній особі).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22 червня 2004 року).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Судовий розгляд даного кримінального провадження не здійснювався, постанова про закриття кримінального провадження винесена слідчим, а не прокурором.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 вказано наступне.

«Частиною першою статті 1 КПК України 2012 року встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 року).

Отже, у випадках, визначених вказаною статтею, власник або інший володілець майна під час досудового розслідування не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Згідно із частиною третьою статті 174 КПК України 2012 року прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина четверта статті 174 КПК України 2012 року).

Втім, частини третя та четверта статті 174 КПК України 2012 року регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження. Натомість у цій справі кримінальне провадження закрив постановою слідчий, який згідно з приписами КПК України 2012 року, на відміну від прокурора, не наділений повноваженнями скасовувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування.

Згідно із частиною третьою статті 26 КПК України 2012 року слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК України 2012 року є судовий контроль, який реалізує слідчий суддя, за додержанням законів органами досудового розслідування та прокурором. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов`язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини як на стадії досудового розслідування кримінального провадження, так і після його закінчення.

На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 КПК України 2012 року), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу). Крім того, у КПК України 2012 року немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень, при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України 2012 року накладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому частиною другою статті 174 цього Кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.

Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.»

Зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини, проаналізовані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, доведеність факту закриття кримінального провадження слідчим, вважаю, що клопотання адвоката ОСОБА_3 підлягає розгляду в порядку КПК України слідчим суддею та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 174, 309 КПК України,

ухвалив:

Клопотання представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 42019111100000034 від 04 лютого 2019 року задовольнити.

Скасувати арешт на земельну ділянку, площею 0,95 га, кадастровий номер 3223388200:02:015:0106, та заборону у будь-який спосіб розпоряджатися даною земельною ділянкою, накладені згідно ухвали слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає в силу ст. 309 КПК України.

Слідчий суддя: ОСОБА_1