Ухвала

від 07.10.2021 по справі 953/11104/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/11104/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/1567/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2021 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого судді ОСОБА_2 ,

- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

- секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією прокурора на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23.07.2021,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 12021220000000829 від 04.06.2021 про арешт майна.

Накладено арешт на майно, яке було вилучено під час проведення 24.06.2021 огляду на території піщаного кар`єру, розташованого на території Балаклійського району, Харківської області, де здійснює свою виробничу діяльність ТОВ «Моноліт Союз».

Майно, на яке накладено арешт збережено у відповідності до порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», а саме в камері зберігання речових доказів СУ ГУНП в Харківській області.

Визначено місцем зберігання документів матеріали кримінального провадження.

Зразки сировини, після проведення судових експертиз збережено у камері схову речових доказів СУ ГУНП в Харківській області.

Передано на відповідальне зберігання арештоване майно, а саме: бульдозер LOVOL моделі FL956H він код CLW009LFPLN001720 , гусеничний трактор DOOSAN моделі DX225LCA він код DHKCEBDXAL0001373, бульдозер SHANTUI моделі DH17B2XL він код CHSH17B2HLX001704 ТОВ ТБК Сіті-Буд засновники: ОСОБА_7 , м. Харків, Київський район, вул. Муромська, будинок 32 та ОСОБА_8 , м. Харків вул. Садова, буд 1.

Визначено відповідальною особою за збереження майна уповноважених осіб ТОВ «ТБК Сіті-Буд», попередивши їх про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України, про необхідність збереження арештованого майна.

В іншій частині у задоволенні клопотання відмовлено.

Зобов`язано слідчого, який входить до складу слідчої групи у кримінальному провадженні, негайно повернути власнику майна ТОВ «ТБК Сіті-Буд» засновники: ОСОБА_7 , АДРЕСА_1 та ОСОБА_8 , АДРЕСА_2 , тимчасово вилучене майно, а саме: 6 ключів від спецтехніки.

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 20.07.2021 прокурор відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням в межах матеріалів кримінального провадження №12021220000000829 від 04.06.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження за №12021220000000829 від 04.06.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.

Задовольняючи частково клопотання про арешт майна, слідчий суддя послався на те, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Проте, відмовляючи в задоволенні іншої частини клопотання, слідчий суддя вказав, що не доведені підстави накладення арешту на зазначене вилучене майно з урахуванням проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційні скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23.07.2021 в частині надання права користування власникам та її фактичним користувачам, спеціальною та постановити нову, якою заборонити користуватися майном власникам та її фактичним користувачам.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України.

Повідомлені належним чином про час та місце розгляду апеляції учасники справи до суду апеляційної інстанції не прибули.

27.09.2021 прокурор подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

За наведених вище обставин враховуючи стислі строки регламентовані ч. 2 ст.422 КПК України судова колегія вважає можливим розглянути апеляцію по суті, без учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце проведення апеляційного розгляду, так як в силу вимог ч. 4 ст.405КПК України дані обставини не є перепоною для апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів судового провадження вбачається, що СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №12021220000000829 від 04.06.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.

Також з клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України і може мати доказове значення у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так,ч.2ст.170КПК Українипередбачає,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно доч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши частково клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурор довів достатність підстав вважати, що вилучене майно є речовим доказом, має доказове значення для забезпечення кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Судова колегія погоджується з висновком слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про арешт 6 ключів від спецтехніки, оскільки прокурором не доведені підстави накладення арешту на зазначене вилучене майно з урахуванням проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Крім того апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про передачу на зберігання бульдозер LOVOL моделі FL956H він код CLW009LFPLN001720 , гусеничний трактор DOOSAN моделі DX225LCA він код НОМЕР_1 , бульдозер SHANTUI моделі DH17B2XL він код CHSH17B2HLX001704 ТОВ ТБК Сіті-Буд засновники: ОСОБА_7 , АДРЕСА_1 та ОСОБА_8 , АДРЕСА_2 .

Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно, вказане в клопотанні та арештоване слідчим суддею, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Оскільки прокурор був відсутній під час апеляційного розгляду, предметом розгляду судової колегії були лише наявні матеріли кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційних скарг не вбачає.

Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23.07.2021 щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12021220000000829 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді