Постанова

від 19.10.2021 по справі 922/3497/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 922/3497/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сгара Е.В. , суддя Шутенко І.А.

за участі секретаря судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача -Удовицький Є.М.

відповідача - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "АГРОЦЕНТР-ПЛЮС" (вх.№2907Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.09.2021 у справі № 922/3497/21, повний текст якої складено та підписано 03.09.2021 суддею Т.Д. Гребенюк у приміщенні господарського суду Харківської області

за позовом ТОВ "АГРОЦЕНТР-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 39793818, проспект Пушкіна, буд.4, м. Дніпро, 49006)

до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (код ЄДРПОУ 04398092, вул. Центральна, буд. 60, с. Старовірівка, Нововодолазький район, Харківська область, 63250)

про зобов`язання вчинити певні дії та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.09.2021 у справі № 922/3497/21 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЦЕНТР-ПЛЮС" до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОЦЕНТР-ПЛЮС" із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження. Скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 03.09.2021 у справі №922/3497/21 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Про місце, дату та час розгляду справи повідомити товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОЦЕНТР-ПЛЮС". Розгляд справи здійснити за участю представника товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЦЕНТР-ПЛЮС".

Так, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що даний позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки ключовим є наявність зареєстрованих речових прав на спірну земельну ділянку за третіми особами (ПрАТ Насіннєве та ТОВ Слобожанське-Агро ), які в свою чергу є заінтересованими особами, так як позивач в позовній заяві просив суд зобов`язати Старовірівську сільську раду прийняти рішення про надання в постійне користування ТОВ Агроцентр-Плюс земельної ділянки кадастровий номер 6324285500:07:000:0719 площею 95,6308 га з одночасним вилученням земельної ділянки у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельної ділянки. Встановивши вказані обставини суд першої інстанції у відповідності із ст. 176 ГПК України та врахування позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 19.05.2020 справа № 280/179/19 був, на думку апелянта, зобов`язаний відкрити провадження у даній справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у даній справі, зокрема, відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, встановлено відповідачу строк для подання відзиву та призначено справу до розгляду на 19.10.2021.

13.10.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

В судове засідання, призначене на 19.10.2021, представник відповідача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Частиною 2 ст. 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, виходив з того, що предметом позову в цій справі є оскарження дій відповідача як суб`єкта владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, а тому в силу вимог статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спір має розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Частиною третьою статті 3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Визначальною ознакою справи, яка має розглядатись у порядку адміністративної юрисдикції, є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Даний спір, на переконання колегії суддів, носить очевидний приватно-правовий характер.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло/припинилося/змінилося право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного/невизнаного цивільного права або захист легітимного інтересу за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

В даній справі позивач звернувся до Старовірівської сільської ради із клопотанням про надання в постійне користування земельної ділянки площею 95,6308 га, кадастровий номер 6324285500:07:000:0719 з одночасним вилученням земельної ділянки у землекористувачів (приватних учасників обороту) із затвердженням умов вилучення (у разі необхідності).

В позовній заяві позивачем зазначено про наявність існуючого речового права у осіб, а саме у ПрАТ «Насіннєве» та ТОВ «Слобожанське-Агро» , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав, доданими до позову.

Колегії суддів очевидно, що зазначені особи (ПрАТ «Насіннєве» та ТОВ «Слобожанське-Агро» ), які були вказані позивачем у якості третіх осіб, de facto, незважаючи на їх згоду із позбавленням прав на землю, є відповідачами у даному спорі.

Оскільки у відкритті позову було відмовлено, вказані особи не отримали процесуального статусу у даній справі, однак це не спростовує настання наслідків задоволення позову у вигляді припинення прав на земельну ділянку.

Тобто, спір у даній справі безпосередньо стосується майнових прав на землю заінтересованих осіб (ПрАТ «Насіннєве» та ТОВ «Слобожанське-Агро» ).

Отже, судом першої інстанцій невірно застосовані норми права та невірно визначено, що цей судовий спір не має ознак приватноправового і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Посилання суду першої інстанції на те, що для визначення предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ має значення наявність речового права саме у особи, яка звертається до суду за захистом такого права, а не у будь-якої особи є невірними, скільки в постановах Верховного Суду, на які, власне, посилався і суд першої інстанції, зазначено про те, що відмова особі в наданні земельної ділянки в користування через неподання нею необхідних документів, зокрема проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

В даній справі містяться обставини, що безспірно свідчать про наявність речового права щодо спірної земельної ділянки у заінтересованих осіб. Більше того, в разі задоволення позову ці права будуть припинені, тобто для ПрАТ «Насіннєве» та ТОВ «Слобожанське-Агро» настануть суттєві майнові наслідки.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що спір носить приватно-правовий характер, в силу чого апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 271, 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "АГРОЦЕНТР-ПЛЮС" на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.09.2021 у справі № 922/3497/21 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 03.09.2021 у справі № 922/3497/21 скасувати.

Справу передати на розгляд господарському суду Харківської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено та підписано19.10.2021.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Е.В. Сгара

Суддя І.А. Шутенко