Ухвала

від 12.01.2022 по справі 922/3497/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

12 січня 2022 року м. ХарківСправа № 922/3497/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Гребенюк Т.Д.

розглянувши заяву про стягнення витрат на правничу допомогу (вх.№30886 від 31.12.2021 року)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЦЕНТР-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 39793818, проспект Пушкіна, буд.4, м.Дніпро, 49006) 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Насінневе" (код ЄДРПОУ 00387080, просп. Дмитра Яворницького, буд. 12, каб. №15, м.Дніпро, 49005);Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанське - Агро" (код ЄДРПОУ 41662195, вул. Соборна, 20/1, смт. Слобожанське, Кегичівський район, Харківська область, 64020) до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (код ЄДРПОУ 04398092, вул. Центральна, буд. 60, с.Старовірівка, Нововодолазький район, Харківська область, 63250) про зобов`язання вчинити певні дії та скасування рішення за участі представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: Летючий В.П.;

треті особи: не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЦЕНТР-ПЛЮС" (вх. №7986) про залишення позовної заяви без розгляду задоволено; позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЦЕНТР-ПЛЮС" до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області залишено без розгляду.

Від представника відповідача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. № 30886 від 31.12.2021), у якій представник відповідача просив поновити Старовірівській сільській раді Нововодолазького району Харківської області строк на подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Плюс" на користь Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.01.2022 поновлено Старовірівській сільській раді Нововодолазького району Харківської області строк на подання доказів на підтвердження розміру судових витрат; розгляд заяви про стягнення витрат на правничу допомогу (вх.№30886 від 31.12.2021 року) призначено на "12" січня 2022 р. о 14:00.

Від представника позивача до Суду надійшли заперечення проти заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу (вх.№169 від 12.01.2022 року), відповідно до яких просить в задоволенні заяви Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області відмовити в повному обсязі. Так, за твердженням позивача, відповідачем не доведено необґрунтованості дій позивача; не доданий до першої заяви по суті справи попередній (орієнтований) розрахунок витрат на правову допомогу; гонорар адвоката за представництво інтересів відповідача є неспівмірним з обсягом фактично наданих послуг.

Позивач та треті особи у судове засідання не з`явилися, про дату і час судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином.

Відповідач у судовому засіданні зазначив, що вказаний розмір гонорару адвоката (25 000,00 грн.) був визначений Сторонами Договору на судовий процес з розглядом справи по суті.

Розглянувши заяву Старовірівської сільської ради про стягнення витрат на правничу допомогу, Суд зазначає про таке.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Згідно з положеннями частин 5 - 6 статті 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду, суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 цього Кодексу, оскільки вказана норма є спеціальною (такий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

Положеннями частини восьмої статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В якості доказів понесення судових витрат заявником надано: договір №71аю-21 про надання правничої допомоги від 07 грудня 2021 року; опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом б/н від 30.12.2021; акт здавання-приймання виконаних робіт з надання правової допомоги б/н від 24.12.2021 на суму 25 000,00 грн.; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1196 від 14.06.2004.

Договором про надання правничої допомоги №71аю-21 про надання правничої допомоги від 07 грудня 2021 року, який укладений між адвокатом Летючим В.П. та Старовірівською сільською радою, встановлено, що Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсягах та на умовах, передбачених цим Договором.

Гонорар адвоката за цим Договором складає фіксовану суму 25000,00 грн. (п. 4.1.Договору).

З актів здавання-приймання виконаних робіт з надання правової допомоги від 24.12.2021 вбачається надання адвокатом наступних послуг: вивчення позовної заяви ТОВ Агроцентр-Плюс до Старовірівської сільської ради про: визнання незаконним та скасування рішення сесії VIII скликання Старовірівської сільської ради № 1674 від 09.07.2021 "; зобов`язати Старовірівську сільську раду розглянути повторно клопотання про надання в постійне користування Товариству з обмеженою відповідальністю Агроцентр-Плюс земельної ділянки; зобов`язати Старовірівську сільську раду прийняти рішення про надання в постійне користування Товариству з обмеженою відповідальністю Агроцентр-Плюс земельної ділянки (2 год.); вивчення та аналіз документів щодо правовідносин Старовірівської сільської ради з ПрАТ Насіннєве , ТОВ Слобожанське-Агро щодо оренди та суборенди земельної ділянки площею 95,6308 га кадастровий номер 6324285500:07:000:0719 (6 год.); складання відзиву на позовну заяву (4 год.); надсилання відзиву учасникам справи (0,5 год.); участь у судовому засіданні (0,5 год.); час на прибуття в судове засідання та повернення з судового засідання (1,5 год.); участь у судовому засіданні (-); час на прибуття в судове засідання, очікування судового засідання та повернення з судового засідання (2год.).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом також враховано позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

За змістом частин 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведені норми права, оціюючи докази, надані на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, враховуючи заперечення позивача, Суд прийшов до висновку про зменшення заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до 10 000,00 грн. з наступних мотивів.

Суд вважає необґрунтованим включення до складу витрат на правову допомогу, пов`язаних з цією справою, витрат на проведення вивчення та аналізу документів щодо правовідносин вивчення та аналіз документів щодо правовідносин Старовірівської сільської ради з ПрАТ Насіннєве , ТОВ Слобожанське-Агро щодо оренди та суборенди земельної ділянки площею 95,6308 га кадастровий номер 6324285500:07:000:0719 (п.2 опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом).

Так, в описі не зазначено, які саме документи вивчалися та аналізувалися, та кількість таких документів. В цьому контексті слід зауважити, що вивчення позовної заяви, додатками до якої є документи, які свідчать про правовідносини учасників справи щодо земельної ділянки площею 95,6308 га кадастровий номер 6324285500:07:000:0719 враховано окремо в описі робіт та, відповідно, у розрахунку вартості витрат. Не зрозуміло які інші докази, ніж ті,які були долучені до позову були опрацьовані та проаналізовані представником відповідача. Представником відповідача не доведено пов`язаність таких документів з предметом доказування у справі, до якого входить встановлення обставин, а саме: правомірність дій Старовірівської сільської ради; наявність правових підстав для зобов`язання Старовірівської сільської ради розглянути повторно клопотання про надання в постійне користування земельної ділянки та прийняття рішення про надання в постійне користування вказаної земельної ділянки. Тобто, не обґрунтовано, що вивчення та аналіз є з необхідністю пов`язаними з розглядом цієї справи судом.

Також, господарський суд вказує, що направлення матеріалів сторонам (направлення відзиву учасникам справи) не є професійною правничою допомогою в розумінні зазначених вище норм процесуального права. Аналогічної правової позиції дотримується Верховного Суду у постанові від 11.02.2021 року у справі № 920/39/20.

Крім того, варто зазначити, що відзив на позовну заяву складається з трьох сторінок, значного об`єму нормативно-правової бази та практики Верховного Суду даний відзив не містить.

Суд підкреслює, що сторони погодили розмір гонорару адвоката (25 000,00 грн.) загалом на весь судовий процес з розглядом справи по суті та винесенням рішення. Натомість, на стадії підготовчого засідання, позивачем було подано заяву про залишення позову без розгляду та позов ТОВ Агроцентр -Плюс було залишено Судом без розгляду на стадії підготовчого провадження. Таким чином, об`єм роботи адвоката фактично був меншим, ніж попередньо погоджувалося сторонами і виходячи з чого формувався розмір гонорару.

Стосовно тверджень позивача про необхідність доведення необґрунтованості дій позивача, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина 5 ст. 130 передбачає право відповідача заявити вимоги про компенсацію позивачем витрат відповідача, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто витрат, що виникли у зв`язку з розглядом справи саме внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Такими необґрунтованими діями, виходячи зі змісту наведених норм, є, зокрема, подання позову особою, яка не має процесуальної дієздатності; подання позовної заяви, яка не підписана або підписана особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору; позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду, інши випадки, коли спір залишається без розгляду та вирішення по суті. При цьому помилковим є ототожнення необґрунтованих дій з недобросовісними діями, як от систематична протидія правильному вирішенню спору, дії з протиправною метою ущемлення прав та інтересів відповідача тощо, які можуть бути кваліфіковані як зловживання правом та нести за собою відповідні наслідки.

Інше тлумачення необгрунтованості дій позивача у контексті ст.130 ГПК України призведе до того, що у випадку залишення позову без розгляду за відсутності недобросовісних дій, витрати відповідача, пов`язані з розглядом позову, який не завершився вирішенням справи по суті, а був залишений без розгляду у зв`язку з відповідними діями позивача ніколи не будуть відшкодовані, що в свою чергу суперечить принципам справедлиовсті та розмуності.

Позивач стверджує, що відповідачем не доданий до першої заяви по суті справи попередній (орієнтований) розрахунок витрат на правову допомогу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Судом встановлено, що у відзиві відповідача (а.с. 148) зазначається, що орієнтований розмір судових витрат, які понесла та очікує понести Старовірівська сільська рада у зв`язку з розглядом справи, складає 25 000, 00 грн. - витрати на оплату правничої допомоги.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Суд звертає увагу, що застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин даної справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 грудня 2021 року у справі №922/676/21.

Крім того, положення ст. 126 ГПК України не встановлюють чітку форму, у якій відповідний орієнтований розрахунок має бути поданий.

Отже відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Поряд з цим, позивачем не доведено, що подання відповідачем попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат без зазначення її у прохальній частині відзиву та без переліку послуг та вартості кожної з них, позбавило позивача можливості підготуватися до спростування витрат, які він вважає необґрунтованими, та довести неспівмірність таких витрат.

Таким чином, Суд доходить до висновку, що доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Також за твердженням позивача, гонорар адвоката за представництво інтересів відповідача є неспівмірним з обсягом фактично наданих послуг, крім того відсутній документ, що підтверджує сплату гонорару адвокату.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 листопада 2020 року у справі №910/13071/19 звернуто увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №925/1137/19 зазначив, що за висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 відступила від висновку щодо застосування положень статті 126 ГПК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, про необхідність надання доказів, які підтверджують фактичне здійснення учасником справи витрат на професійну правничу допомогу, для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Отже, обставина щодо сплати/несплати адвокату заявлених до стягнення у цій справі витрат на правничу допомогу адвоката не є визначальною умовою для висновку про відсутність підстав для розподілу таких витрат за результатами розгляду справи, позаяк процесуальний закон не ставить у залежність розподіл цих витрат (у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості) від обставини фактичного виконання умови договору в частині їх сплати.

Отже, з огляду на фактичний об`єм наданих юридичних послуг адвокатом Старовірівській сільській раді, співмірність такої суми витрат із обставинами справи та доводами визначеними позивачем, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем, у відповідності до вимог статті 74 ГПК України, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Старовірівської сільської ради про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Окремо необхідно зазначити, що відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Види судових рішень визначено у частині 1 статті 232 ГПК України. Судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина 2 статті 232 ГПК України).

Клопотання про розподіл судових витрат необхідно вирішити шляхом постановлення ухвали, а не додатковим рішенням (постанова Верховного Суду від 24.03.2021 у справі 922/2157/20).

Керуючись статтями 124-130, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агроцентр-Плюс (код ЄДРПОУ 39793818, проспект Пушкіна, буд.4, м.Дніпро, 49006) на користь Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (код ЄДРПОУ 04398092, вул. Центральна, буд. 60, с.Старовірівка, Нововодолазький район, Харківська область, 63250) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст.ст. 254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 13.01.2022.

Суддя Т.Д. Гребенюк