Постанова

від 11.10.2021 по справі 176/2071/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6684/21 Справа № 176/2071/20 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Фортеця-К Жовті Води

на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фортеця-К Жовті Води про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фортеця-К Жовті Води (далі - ТОВ Фортеця-К Жовті Води ), який було уточнено, про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що перебував у трудових відносинах з ТОВ Фортеця-К Жовті Води працюючи на посаді електрика дільниці. Наказом № 27-ос від 20 березня 2020 року його було звільнено з посади на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України. У зв`язку з тим, що звільнення було незаконним та вчинене з порушенням норм законодавства, йому було задано моральну шкоду та не виплачено заробітну плату за лютий та за відпрацьовану частину березня, просив суд ухвалити рішення яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за лютий 2020 року та період з 01 березня 2020 року по 20 березня 2020 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 63 040,56 грн; скасувати наказ №27-ос ТОВ Фортеця-К Жовті Води від 20 березня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади електрика дільниці; поновити його на цій посаді та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ №27-ОС про припинення трудового договору (контракту) та звільнення 20 березня 2020 року ОСОБА_1 , електрика дільниці за п.7 ст. 40 КЗпП України, за підписом керівника підприємства ОСОБА_2 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді електрика дільниці ТОВ ФОРТЕЦЯ-К Жовті Води з 21 березня 2020 року. Стягнуто з ТОВ ФОРТЕЦЯ-К Жовті Води на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі на день звільнення в сумі 2 962, 51 грн. Стягнуто з ТОВ ФОРТЕЦЯ-К Жовті Води на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 березня 2020 року по день ухвалення рішення по справі, тобто по 02 квітня 2021 року в розмірі 57 195, 17 грн який обраховано без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ТОВ ФОРТЕЦЯ-К Жовті Води на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди 300 грн. Стягнуто з ТОВ ФОРТЕЦЯ-К Жовті Води на користь держави судовий збір в розмірі 3 363, 20 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом помилково застосовано до виниклих правовідносин норми ч. 3 ст. 81 ЦПК України замість ч. 1 ст. 81 ЦПК України. Наголошували на тому, що позивач перебував на роботі у нетверезому стані, що підтверджено актом від 20 березня 2020 року, який підписаний 6 особами. Під час звільнення позивача жодних порушень з боку підприємства допущено не було.

Позивач своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України не скористався.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що даний спір виник з трудових правовідносин, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення та виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 25 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 прийнятий на роботу в ТОВ ФОРТЕЦЯ-К Жовті Води на посаду електрик дільниці з окладом 4 500 грн (а.с. 6, 40).

З акту від 20 березня 2020 року, складеного комісією в складі директора ОСОБА_2 , менеджера ОСОБА_3 , бухгалтера ОСОБА_4 , слюсаря-сантехніка-бригадира ОСОБА_5 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_6 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_7 вбачається, що 20 березня 2020 року електрик дільниці ОСОБА_1 після обідньої перерви в 13:10 знаходився на робочому місті в стані алкогольного сп`яніння, від даного працівника був запах спиртного. ОСОБА_1 виражався ненормативною лексикою, на його обличчі були рожеві плями, спотикався, не міг стояти на ногах. ОСОБА_1 погрожував директору розібратись фізично. Даному працівнику було запропоновано поїхати в медичну установу пройти медичну експертизу, але від такої процедури даний працівник відмовився. Директором було здійснено виклик наряду поліції, але ОСОБА_1 втік з робочого місця, відмовився надавати письмове пояснення, прихопив з собою сумку з інструментом, який йому було видано для роботи, куплений за кошти підприємства. Раніше за працівником ОСОБА_1 були випадки зловживання спиртним в робочий час, мотивуючи що він зняв стрес від робочої обстановки (а.с.90).

Згідно з записом в трудовій книжці та наказом №27-ос від 20 березня 2020 року про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 звільнено 20 березня 2020 року з посади електрика дільниці згідно п.7 ст.40 КЗпП України . Підстав для звільнення за вищезазначеною статтею у наказі не зазначено. (а.с.6,39).

Самого трудового договору (контракту), підписаного сторонами суду надано не було.

При цьому, з наданих відповідачем доказів судом встановлено, що ТОВ ФОРТЕЦЯ-К Жовті Води створено шляхом об`єднання майна учасників та їх підприємницької діяльності згідно з Цивільним Кодексом України, Господарським Кодексом України, Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , іншими законодавчими актами України з метою отримання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. Учасником Товариства є фізична особа - громадянин України ОСОБА_2 , формою власності Товариства є приватна власність. Метою створення та діяльності Товариства є отримання прибутку. Предметом діяльності Товариства є знесення, підготовчі роботи на будівельному майданчику, електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інші будівельно-монтажні роботи, покрівельні роботи, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, комплексне обслуговування об`єктів, інші види діяльності із прибирання, управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту, збирання безпечних відходів, оброблення та видалення безпечних відходів, здійснення виробничої, торгівельної, іноваційно-посередницької, консультаційної, інжинірінгової, транспортної, рекламної, культурно-освітньої та іншої діяльності, що не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до п.12.12 Статуту ТОВ ФОРТЕЦЯ-К Жовті Води затвердженого рішенням засновника 27 вересня 2019 року, директор Товариства, зокрема затверджує штатний розклад та правила внутрішнього трудового розпорядку Товариства, посадові оклади працівників Товариства, приймає та звільняє працівників Товариства, застосовує до них заходи заохочення і накладає стягнення (а.с. 43-57).

Штатний розклад та правила внутрішнього трудового розпорядку відповідача суду також не надавались.

Відповідачем було надано посадову інструкцію електрика ТОВ ФОРТЕЦЯ-К Жовті Води , затверджену директором Карасем М.Й. 02 січня 2019 року (а.с.89), з якої не вбачається чи був із нею ознайомлений позивач ОСОБА_1 при прийнятті на роботу.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності на предмет їх належності, достовірності та достатності, вважав, що всупереч свого процесуального обов`язку доказування, визначеного ч.3 ст.81 ЦПК України , правомірності прийнятого відповідачем рішення про звільнення позивача на підставі п.7 ст.40 КЗпП України , відповідач не надав суду належних, допустимих і достатніх доказів про те, що він належним чином підтвердив, що позивач був на роботі у нетверезому стані. Дійшов висновку, що звільнення позивача було здійснено з порушенням вимог трудового законодавства, що свідчить про незаконність такого звільнення та має наслідком поновлення порушених трудових прав позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно зі змінами, внесеними до КЗпП України Законом №540-ІХ від 30 березня 2020 року , Глава ХІХ Прикінцеві положення Кодексу викладені у наступній редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобіганню поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначенні статтею 233 цього Кодексу , продовжуються на строк дії такого карантину .

Постановою КМУ від 17 червня 2020 року №500 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 дія встановленого на всій території України карантину з 12 березня 2020 року була продовжена до 31 липня 2020 року, постановою КМУ №641 від 22 липня 2020 року до 31 серпня 2020 року, постановою КМУ від 26 серпня 2020 року до 31 жовтня 2020 року, постановою КМУ від 13 жовтня 2020 року до 31 грудня 2020 року.

Таким чином, враховуючи дату отримання позивачем трудової книжки у зв`язку із звільненням, 03 квітня 2020 року, дату звернення з даним позовом до суду, 11 грудня 2020 року, тобто в період дії карантину, тому в даному випадку місячний строк звернення до суду, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України у зв`язку з його продовженням не є пропущеним.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Спір між сторонами виник з приводу законності звільнення позивача та дотримання вимог трудового законодавства при його звільненні. Правовідносини, які виникли між сторонами у справі урегульовані нормами Кодексу законів про працю України.

Згідно з положеннями статті 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, правовий захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до положень ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Порушення трудової дисципліни визначається, як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків. При цьому наявність вини, як одна з ознак порушення трудової дисципліни, є необхідною умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

За ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Таким чином, пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення, й правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Згідно із пунктом 7 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , вирішуючи позови поновлення на роботі осіб, трудовий договір з яким розірвано за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його загальну тривалість вважається робочим. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку (п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року ).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року у справі №640/17224/15-ц, нетверезий стан працівника може бути підтверджений, як медичним висновком так і іншими видами доказів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст. 77 ЦПК України).

Власник може розірвати трудовий договір у разі появи працівника на роботі у нетверезому стані. Підставою для звільнення працівника з цієї підстави є сам факт появи на робочому місці і у робочий час у нетверезому стані. Між тим, обов`язок доведення факту появи працівника на роботі у нетверезому стані лежить на власнику.

Посилання апеляційної скарги в частині того, що ними правомірно було звільнено ОСОБА_1 та доведено факт алкогольного сп`яніння позивача саме актом від 20 березня 2020 року колегією суддів відхиляються оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач перебував на роботі у нетверезому стані. Відсутні медичні документи та дані стосовно того скільки проміле алкоголю було виявлено.

Спеціальними дослідженнями із застосуванням відповідного обладнання або оглядом лікаря перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння не перевірялося.

Відповідно до частин 1,2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, вказана норма матеріального права визначає обов`язок суду прийняти рішення про виплату працівникові, який поновлюється судом на роботі, середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При розрахунку середнього заробітку колегія суддів виходить з Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року, про те, що обчислення середньої заробітної плати для оплати вимушеного прогулу проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до п.5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

Судом першої інстанції виконано розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день ухвалення судового рішення.

В апеляційній скарзі відповідач не зазначає про свою незгоду з розрахунком суду, та свого розрахунку не надає.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати, яку судом визначено у розмірі 300, 00 грн та яка, на переконання колегія суддів, є розумною та співмірною із розміром моральних переживань позивача.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фортеця-К Жовті Води залишити без задоволення.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров