Постанова

від 19.10.2021 по справі 640/12374/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 640/12374/19

адміністративне провадження № К/9901/7762/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 640/12374/19

за позовом Всеукраїнського галузевого об`єднання Федерація роботодавців нафтогазової галузі

до Кабінету Міністрів України

третя особа Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

про скасування розпорядження

за касаційною скаргою Всеукраїнського галузевого об`єднання Федерація роботодавців нафтогазової галузі на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року (головуючий суддя: Каракашьян С. К., судді: Григорович П. О., Смолій І. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (головуючий суддя Єгорова Н.М., судді: Сорочко Є. О., Федотов І. В.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2019 року Всеукраїнське галузеве об`єднання Федерація роботодавців нафтогазової галузі звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа: Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз Україна , в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 461-р Питання річних загальних зборів акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданнях, в яких було офіційно оприлюднено розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 461-р Питання річних загальних зборів акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України після набрання вказаним рішенням законної сили.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем порушено порядок прийняття оскаржуваного акту. Так, оскаржуване розпорядження є актом органу влади, проте, не було оприлюднено у встановленому порядку. Прийнято вказане розпорядження необґрунтовано та непропорційно з точки зору інтересів Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Порушення власних прав позивач вбачає в тому, що Всеукраїнське галузеве об`єднання Федерація роботодавців нафтогазової галузі є профспілковою організацією, до кола інтересів осередку якого входить, у тому числі, захист прав співробітників третьої особи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовив повністю.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що в статуті Всеукраїнського галузевого об`єднання Федерація роботодавців нафтогазової галузі відсутні будь-які положення, які б вказували на можливість здійснювати позивачем представництво інтересів членів даної організації чи інших осіб у суді. Відсутні такі повноваження і в Законі Україні Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності .

За таких обставин, суди дійшли висновку щодо відсутності порушення прав позивача оскаржуваним розпорядженням, у зв`язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, 18 березня 2020 року Всеукраїнське галузеве об`єднання Федерація роботодавців нафтогазової галузі звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, і ухвалите нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 18 березня 2020 року зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2020 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

9. Ухвалою Верховного суду від 14 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Всеукраїнського галузевого об`єднання Федерація роботодавців нафтогазової галузі на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року.

10. Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 19 жовтня 2021 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24 квітня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 461-р Питання річних загальних зборів акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України .

З тексту вказаного розпорядження вбачається, що його прийняття мотивовано посиланням на норми Законів України Про акціонерні товариства , Про управління об`єктами державної власності та Статуту акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року N 1044 Питання акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

12. Вказаним розпорядженням затверджено річний звіт акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за 2018 рік, який включає окрему фінансову звітність зазначеного товариства разом з висновком незалежного аудитора приватного акціонерного товариства Делойт енд Туш ЮСК .

13. Також оскаржуваним розпорядженням визнано роботу наглядової ради та правління НАК Нафтогаз України у 2018 році незадовільною (п. 2) та затверджено розподіл чистого прибутку НАК Нафтогаз України за 2018 рік та розмір річних дивідендів (п. 3 розпорядження № 461-р Питання річних загальних зборів акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України від 24 квітня 2019 року).

Крім того, розпорядженням було визначено проведення виплати дивідендів згідно з вимогами законодавства не пізніше 30 червня 2019 року.

14. Відповідно до Статуту Всеукраїнського галузевого об`єднання Федерація роботодавців нафтогазової галузі від 25 вересня 2018 року, основною метою діяльності Всеукраїнського галузевого об`єднання Федерація роботодавців нафтогазової галузі є представництво інтересів роботодавців, організацій роботодавців нафтогазової галузі в економічних, соціально-трудових та інших відносинах, захист їх законних прав та інтересів, а також координація їх для досягнення позитивних результатів їх діяльності та посилення їх впливу на процеси формування соціально-економічної політики, вдосконалення соціально-трудових відносин та розвитку соціального партнерства.

15. Вважаючи, що Кабінетом Міністрів України порушено порядок прийняття оскаржуваного акту, який є протиправним та має негативні наслідки для фінансово-економічного стану Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , чим порушує його права, Всеукраїнське галузеве об`єднання Федерація роботодавців нафтогазової галузі звернулося до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

17. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

18. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

19. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

20. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

21. Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

22. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

23. Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

24. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

25. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

26. Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 926/4643/16 підкреслює, що у справах в яких орган державної влади не здійснює владних управлінських функцій, а в основі цього спору лежать організаційні та майнові відносини, що склалися між відповідними суб`єктами щодо певного об`єкта державної власності, то й спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

27. Приватноправові ж відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

28. Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) до способів захисту цивільних прав та інтересів належить у тому числі і визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

29. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК).

30. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

31. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанції, у цій справі спір стосується затвердження Кабінетом Міністрів України розпорядження від 24 квітня 2019 року № 461-р Питання річних загальних зборів акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Так, як зазначалось раніше, вказаним розпорядженням затверджено річний звіт акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за 2018 рік, який включає окрему фінансову звітність зазначеного товариства разом з висновком незалежного аудитора приватного акціонерного товариства Делойт енд Туш ЮСК .

Визнано роботу наглядової ради та правління НАК Нафтогаз України у 2018 році незадовільною (п. 2) та затверджено розподіл чистого прибутку НАК Нафтогаз України за 2018 рік та розмір річних дивідендів (п. 3 розпорядження № 461-р Питання річних загальних зборів акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України від 24 квітня 2019 року).

Крім того, розпорядженням було визначено проведення виплати дивідендів згідно з вимогами законодавства не пізніше 30 червня 2019 року.

32. За приписами ч. 1, 3 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

33. Статтею 172 Господарського кодексу України визначено, що відносини, пов`язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України Про управління об`єктами державної власності , іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

34. Згідно зі ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V Про управління об`єктами державної власності (далі - Закон № 185-V) управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

35. До суб`єктів управління об`єктами державної власності віднесено Кабінет Міністрів України, який згідно з частиною першою статті 5 зазначеного Закону є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 185-V до об`єктів управління державної власності віднесено корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).

37. Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону № 185-V передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань затверджують статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, і господарських структур та здійснюють контроль за їх дотриманням.

38. Колегія суддів звертає увагу, що Кабінет Міністрів України наділений не тільки владними, управлінськими функціями, а має й такі повноваження, що не містять владної складової, та спрямовані на організаційні та майнові відносини щодо управління корпоративними правами держави - реалізацію прав держави як власника корпоративних прав.

39. Отже, Верховний Суд вважає, що приймаючи оскаржуване розпорядження від 24 квітня 2019 року № 461-р Питання річних загальних зборів акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , Кабінет Міністрів України реалізовував надані законом повноваження у сфері управління корпоративними правами держави та не здійснював владних, управлінських фукцій.

40. За своєю природою такі правовідносини носять майновий, приватно-правовий характер і не належать до сфери публічно-правових відносин. При цьому, вимоги позивача та доводи, якими такі вимоги обґрунтовані, не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів саме у сфері публічно-правових відносин.

41. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин і не перетворює цей спір на публічно-правовий.

42. Аналогічну правову позицію у подібних правовідносин щодо реалізації суб`єктом владних повноважень функцій з управління корпоративними правами держави, висловив Верховний Суд у постановах від 30 травня 2018 року у справі №926/4643/16, від 02 жовтня 2019 року по справі № 826/1301/17 та від 16 вересня 2021 року у справі № 640/7955/19.

43. Згідно зі п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

44. Враховуючи суб`єктивний склад учасників справи, даний спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

45. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

46. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

47. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

48. Отже, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 344, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Всеукраїнського галузевого об`єднання Федерація роботодавців нафтогазової галузі задовольнити частково.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року.

Провадження у справі № 640/12374/19 за позовом Всеукраїнського галузевого об`єднання Федерація роботодавців нафтогазової галузі до Кабінету Міністрів України, третя особа Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про скасування розпорядження - закрити.

Роз`яснити Всеукраїнському галузевому об`єднанню Федерація роботодавців нафтогазової галузі , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що воно вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій