Рішення

від 27.11.2019 по справі 640/12374/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2019 року № 640/12374/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., суддів Григоровича П.О., Смолія І.В., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Грушовець А.С., від відповідача - Полець Д.М., від третьої особи - Пушкар І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Всеукраїнського галузевого об`єднання "Федерація роботодавців нафтової галузі" до за участі третьої особи Кабінету Міністрів України Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про скасування Розпорядження №461-р

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Всеукраїнського галузевого об`єднання "Федерація роботодавців нафтової галузі" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України "Питання річних загальних зборів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №461-р від 24.04.2019р.

Позовні вимоги мотивовані порушенням, на думку позивача, порядку прийняття оскаржуваного акту та порушенням прав позивача. При цьому, позивач вказує на те, що зазначене рішення є актом органу влади, проте, не було оприлюднено у встановленому порядку.

Також позивач посилається на прийняття зазначеного рішення необґрунтовано та непропорційно з точки зору інтересів Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Порушення власних прав позивач вбачає в тому, що позивач є профспілковою організацією, до кола інтересів Київського осередку якого входить, у тому числі, захист прав співробітників третьої особи.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на відсутність порушення прав позивача та прийняття оскаржуваного акту в межах компетенції позивача та з дотримання встановлених вимог.

Крім того, відповідач стверджує про те, що оскаржуваний акт не є актом суб`єкта владних повноважень, оскільки спрямований на вирішення майнових питань власника третьої особи. З огляду на викладене, відповідачем було заявлено клопотання про закриття провадження у справі, які протокольними ухвалами суду від 18 жовтня 2019 року та від 27 листопада 2019 року (з окремою думкою) відхилені.

Третя особа просить позов задовольнити з мотивів порушення власних прав на розпорядження коштами оскаржуваним рішенням.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження №461-р Питання річних загальних зборів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" .

Як вбачається з тексту вказаного розпорядження, його прийняття мотивовано посиланням на норми Законів України "Про акціонерні товариства", "Про управління об`єктами державної власності" та Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. N 1044 "Питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Даним розпорядженням затверджено річний звіт акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") за 2018 рік, який включає окрему фінансову звітність зазначеного товариства разом з висновком незалежного аудитора приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш ЮСК".

Також оскаржуваним розпорядженням визнано роботу наглядової ради та правління НАК "Нафтогаз України" у 2018 році незадовільною (п.2) та затверджено розподіл чистого прибутку НАК "Нафтогаз України" за 2018 рік та розмір річних дивідендів (п.3 Розпорядження №461-р Питання річних загальних зборів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 24.04.2019р.)

Крім того, даним розпорядженням було визначено проведення виплати дивідендів згідно з вимогами законодавства не пізніше 30 червня 2019 року.

Відповідно до Статуту Всеукраїнського галузевого об`єднання Федерація роботодавців нафтогазової галузі від 25.09.2018, основною метою діяльності Всеукраїнського галузевого об`єднання Федерація роботодавців нафтогазової галузі є представництво інтересів роботодавців, організацій роботодавців нафтогазової галузі в економічних, соціально-трудових та інших відносинах, захист їх законних прав та інтересів, а також координація їх для досягнення позитивних результатів їх діяльності та посилення їх впливу на процеси формування соціально-економічної політики, вдосконалення соціально-трудових відносин та розвитку соціального партнерства.

Колегія вважає, що в даному статуті відсутні будь-які положення, що вказували на можливість здійснювати позивачем представництво інтересів членів даної організації чи інших осіб у суді. Відсутні такі повноваження і в Законі Україні Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності .

Згідно із статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено право на звернення до суду і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 26 червня 2018 року у справі № 802/1064/17-а, від 03 липня 2018 року у справі № 826/16634/16.

Поряд з цим, слід відмітити, що звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 822/3345/17 зазначено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача, при цьому захист порушеного права на майбутнє не допускається.

Вказане повністю відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, Суд зазначив, що право особи на звернення до ЄСПЛ пов`язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово жертва в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. (Валліанатос та інші проти Греції [ВП], № 29381/09 та№ 32684/09, п. 47, від 7 листопада 2011).

Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід зачіпає його безпосередньо (Бердєн проти Сполученого Королівства п. 33, від 29 квітня 2008).

Стаття 34 Конвенції не дозволяє скаржитися абстрактно на порушення Конвенції (Центр правових ресурсів імені Валентин Кампеану проти Румунії, № 47848/08, п. 101, від 7 липня 2014).

З огляду на викладене, суд дійшов висновків про відсутність порушення прав позивача оскаржуваним рішенням, у зв`язку з чим, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Всеукраїнського галузевого об`єднання "Федерація роботодавців нафтової галузі" відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 12.12.2019.

Головуючий суддя С.К. Каракашьян

Судді П.О. Григорович

І.В.Смолій