Постанова

від 19.10.2021 по справі 664/456/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 664/456/20 Головуючий в І інстанції: Никифоров Є.О.

Номер провадження: №22-ц/819/1749/21 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кузнєцової О.А.,

Орловської Н.В.,

секретар Юськів І.В.,

за участю прокурора Зубіка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Олешківської окружної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Ювілейної сільської ради, на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2020 року, у складі судді Никифорова Є.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В :

18 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області, в якому просив визнати за ним право власності на зерносховище з господарськими будівлями загальною площею 1882 кв.м, яке складається з зерносховище - 1103,4 кв.м; навіс - 41,9 кв.м; майданчик - 519,7 кв.м; подвір`я - 217 кв.м.

Позов обґрунтований наступним.

За договором від 10.05.2001 року між позивачем та Приватним орендним підприємством "Маяк", ЄДРПОУ 00856416 в рахунок оплати за охорону об`єктів відділення № 3 ОСОБА_1 передано списане з балансу ПОП "Маяк" нерухоме майно, а саме зерносховище з господарськими будівлями.

З того часу та по теперішній день позивач відкрито, безперервно та добросовісно володіє вказаним майном вже понад 18 років.

Позивач не може оформити право власності на вказаний об`єкт, оскільки він не зареєстрований в реєстрі прав власності та відсутня будь-яка технічна документація на нього. Крім того, вказаний об`єкт знаходиться за межами с. Стара Маячка та не має юридичної адреси. Земельна ділянка під вказаним об`єктом також не сформована та кадастрового номеру не має.

Державним реєстратором договір на реєстрацію прийнято не було у зв`язку із порушенням його форми.

ПОП "Маяк" ліквідоване ще у 2005 році, жодних документів в архівах не збереглося. Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення: 30.09.2005 року; номер запису: 14971170002000230; стан суб`єкта: припинено.

Відповідно до Закону України "Про добровільне обєднання територіальних громад" у Херсонській області у Олешковському районі Подо-Калинівська, Щасливська та Ювілейна сільські ради рішеннями від 19 і 20 липня 2017 року об`єдналися у Ювілейну сільську територіальну громаду з адміністративним центром у селищі Ювілейне, включивши до її складу села Дружне, Марченка, Подо-Калинівка, Привільне, Стара Маячка та селище Щасливе.

На вказану позовну заяву відповідачем подано 09.06.2020 року відзив, в якому ставиться питання про відмову в позові.

Зазначено, що у Договорі від 10.05.2001 року мова йде про передачу лише зерносховища №155, побудованого в 1958 році. Про передачу майданчика та подвір`я мови не йде, що свідчить про те, що при заволодіння спірним майном позивач знав або міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності на спірне майно.

Також вказано, що предметом оцінки майна від 09.12.2019 року є нежитлова будівля-склад загальною площею 1031,1 кв.м, а відповідно до позовних вимог позивач просить визнати за ним право власності на зерносховище з господарськими будівлями загальною площею 1882,00 кв.м.

Вказав, що за твердженням позивача він заволодів зерносховищем, що є частиною спірного майна, на підставі договору від 10.05.2001 року, тобто позивач вказує на наявність у нього певної правової підстави для заволодіння спірним майном. Разом з тим, підставне (титульне) заволодіння майном виключає можливість застосування набувальної давності.

Також позивач не довів відкритість володіння спірним майном, оскільки протягом строку володіння позивач не сплачував передбачений ст.ст.269, 270, 277 ПК України земельний податок. Тобто, він або не користувався земельною ділянкою (та, відповідно, нерухомим майном), або ж діяв недобросовісно та приховував своє володіння нерухомим майном від держави та органів місцевого самоврядування. В обох випадках визнання права власності за набувальною давністю виключається.

Також відповідач не визнає, що саме позивач володіє спірним майном (а.с.51-54).

27 серпня 2020 року до суду подана від відповідача Заява про визнання позову (а.с.72).

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2020 року позов було задоволено. Суд вирішив визнати за ОСОБА_1 право власності на зерносховище з господарськими будівлями загальною площею 1882 кв.м, яке складається з: зерносховище - 1103,4 кв.м; навіс - 41,9 кв.м; майданчик - 519,7 кв.м; подвір`я - 217 кв.м.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того , що за договором від 10.05.2001 року між позивачем та ПОП "Маяк" в рахунок оплати за охорону об`єктів відділення № 3 ОСОБА_1 передано списане з балансу ПОП "Маяк" нерухоме майно, а саме зерносховище з господарськими будівлями. З того часу та по теперішній день позивач відкрито та добросовісно володіє вказаним майном понад 18 років, не може оформити право власності на вказаний об`єкт, оскільки він не зареєстрований в реєстрі прав власності, відсутня будь-яка технічна документація на нього, вказаний об`єкт знаходиться за межами с. Стара Маячка й не має юридичної адреси, а земельна ділянка під вказаним об`єктом не сформована та кадастрового номеру не має. Також суд, пославшись на положення ч.4 ст.206 ЦПК України та ст.344 ЦК України, виходив з наявності законних підстав для задоволення позову, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

На вказане рішення суду першої інстанції заступником керівника Олешківської окружної прокуратури, діючим в інтересах держави в особі Ювілейної сільської ради, подана апеляційна скарга, в якій він просить його скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в позові. При цьому послався на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, зазначив, що судом не прийнято до уваги того, що доводи позивача не відповідають дійсності, адже, як вказано у позові, спірні приміщення розташовані на території колишнього ПОП " ОСОБА_2 ", отже позивачу було відомо на час звернення до суду про дійсного власника майна як і те, що він заволодів чужим майном, що виключає факт добросовісності володіння.

Також вказав, що суд не звернув уваги на докази, які підтверджують законність володіння та користування позивачем спірним нерухомим майном, а саме придбання позивачем майна за відповідним договором. Отже вказаний факт свідчить про наявність у позивача титулу (підстави) для володіння майном і набуття права власності, а отже наявність волі попереднього (імовірного) власника на таке володіння. Тобто, позивач при заволодіння майном знав про наявність у нього права для володіння, користування та набуття права власності на майно, що унеможливлює застосування до даних правовідносин положень ст.344 ЦК України.

Також, зазначив, що судом не враховано недоведеність позивачем відкритість та безперервність володіння спірним майном протягом вказаного у позові строку.

Також вказав, що з урахуванням положень ст.344 ЦК України судом не встановлено факт неналежності ПОП "Маяк" спірного майна та відповідно законність пред`явлення позову про визнання на це майно права власності.

Також, зазначив, що суд не прийняв до уваги відсутність існування між позивачем та відповідачем спору про право власності на спірне майно і, як наслідок, всупереч ч.2 ст.263 ЦК України помилково задоволено позовні вимоги.

Крім того, вказав, що про ухвалення оскаржуваного рішення прокуратурі стало відомо під час моніторингу ЄДРСР, прокуратура участі у справі не брала й копію рішення не отримувала. Вважає, що відповідачем Ювілейною сільською радою у цій справі не здійснено (неналежно здійснено) реалізацію владних повноважень у питанні виявлення та визнання права власності на безхазяйне майно. Обізнаність відповідача про ухвалене рішення, яке може стосуватися його прав та інтересів, і невжиття заходів для його подальшого оскарження в апеляційному порядку свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо встановлення обставин правомірності набуття позивачем права власності на спірне майно за набувальною давністю, а також правомірності звернення позивача з цим позовом до відповідача, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з апеляційною скаргою, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського Суду з прав людини. Тому вказана апеляційна скарга вноситься в інтересах держави в особі відповідача як органу, уповноваженого на розпорядження землями комунальної власності територіальної громади. Крім того, зазначив, що відповідно до вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" до звернення до суду із апеляційною скаргою прокуратурою повідомлено Ювілейну сільську раду про оскарження рішення суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Справу вдруге було призначено до апеляційного розгляду на 19.10.2021 року о 15-00 годині, однак позивач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився та про причини неявки суд не повідомив. В розгляді справи судом апеляційної інстанції брав участь та надавав пояснення представник позивача ОСОБА_3 . У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання позивача неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка його не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до договору від 10.05.2001 року, укладеного у простій письмовій формі між позивачем та Приватно-орендним підприємством "Маяк", ЄДРПОУ 00856416, вказаний договір складений про наступне:

1. ОСОБА_1 бере на себе обов`язки охорони об`єктів отд. №3.

2. ПОП "Маяк" зобов`язується йому у рахунок розрахунків передати зерносховище хоз. № 155 1958 року побудови вартістю 2500 грн. Об`єкт був списаний але ліквідкомі сією оцінений в 2500 грн (а.с.20).

Наявний технічний паспорт від 28.11.2019 року на будівлю зерносховища з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 1882 кв.м, у тому числі під двором 217 кв.м (а.с.6-10).

Згідно з вказаним технічним паспортом вказане нерухоме майно знаходиться за межами населеного пункту Стара Маячка Олешківського району. Воно складається з зерносховища загальною площею 1103,4 кв.м, 1958 року побудови; навісу площею 41,9 кв.м 2000 року побудови; майданчика площею 519,7 кв.м.

За Висновком оцінювача ФОП ОСОБА_4 , складеним 09.12.2019 року, ринкова вартість нежитлової будівлі-складу загальною площею 1031,1 кв.м, розташованого за межами населеного пункту с. Стара Маячка Олешківського району, складає 122 276,00 грн (а.с.12).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватно-орендне підприємство "Маяк", ідентифікаційний код юридичної особи: 00856416 було зареєстроване 18.07.2005, дата запису: 18.07.2005. Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення: 30.09.2005 року; номер запису: 14971170002000230; стан суб`єкта: припинено.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Згідно зі ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито і безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.9 постанови №5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав": при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Правові висновки про особливості набуття права власності на майно у такий спосіб, як набувальна давність, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17.

Так, аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Виникнення права власності за набувальною давністю ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх зазначених умов у сукупності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц).

Зазначені висновки узгоджуються з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав".

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначив, що не може оформити право власності на вказаний об`єкт, оскільки він не зареєстрований в реєстрі прав власності та відсутня будь-яка технічна документація на нього. Крім того, вказаний об`єкт знаходиться за межами с. Стара Маячка та не має юридичної адреси. Земельна ділянка під вказаним об`єктом також не сформована та кадастрового номеру не має.Оскільки він добросовісно, відкрито та безперервно володіє спірним майном більше десяти років, оформити за собою право власності у інший спосіб, ніж той, що передбачений статтею 344 ЦК України, не має можливості, вважав, що порушене, на його думку право, підлягає захисту.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції виходив з вказаних обставин.

Однак суд апеляційної інстанції враховує те, що позивач отримав спірне майно на підставі договору від титульного володільця - ПОП "Маяк". Зазначене унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень ст.344 ЦК України, оскільки позов про визнання права власності з підстав, визначених у цій статті, не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником майна.

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо невизнання, оспорення або порушення права користування позивачем спірним майном.

Також апеляційний суд зважає на те, що позивач не довів відкритість володіння спірним майном, оскільки протягом строку володіння він не сплачував передбачений ст.ст.269, 270, 277 ПК України земельний податок. Протилежне належними доказами не доведено. Тобто, він або не користувався земельною ділянкою (та, відповідно, нерухомим майном), або ж діяв недобросовісно та приховував своє володіння нерухомим майном від держави та органів місцевого самоврядування. В обох випадках визнання права власності за набувальною давністю виключається. Суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги факт сплати за кілька днів до ухвалення оскаржуваного рішення позивачем відповідачу 46 165,00 грн у якості податку за землю, оскільки, як вбачається з оригіналу відповідного платіжного документу, який оглянуто апеляційним судом, вказана сума коштів внесена у вигляді плати як благодійний внесок на розвиток територіальної громади Ювілейної сільської ради. Також при цьому апеляційний суд враховує й те, що вказану плату внесено лише за кілька днів до ухвалення оскаржуваного рішення.

Як вбачається, предметом Договору від 10.05.2001 року є зерносховище №155, побудоване в 1958 році. Про передачу майданчика та подвір`я мови в ньому не йде, що свідчить про те, що при заволодіння спірним майном позивач знав або міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності на спірне майно.

Крім того, предметом оцінки майна від 09.12.2019 року є лише нежитлова будівля-склад загальною площею 1031,1 кв.м, а відповідно до позовних вимог позивач просить визнати за ним право власності на зерносховище з господарськими будівлями загальною площею 1882,00 кв.м.

Також судом не встановлено факт належності (неналежності) ПОП "Маяк" спірного майна та відповідно законність пред`явлення позову про визнання на це майно права власності.

Тобто, як вважає апеляційний суд, позивач не довів усіх обставин, передбачених ст.344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При апеляційному розгляді справи стороною позивача подано клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду та клопотання про закриття апеляційного провадження. Перше клопотання обґрунтовано тим, що саме 28.08.2020 року на офіційну електронну адресу представника відповідача було надіслано рішення суду першої інстанції, а тому строк на апеляційне оскарження рішення сплив 28.09.2020 року. Друге клопотання обґрунтовано тим, що у даному провадженні прокурор не довів факт порушення прав та інтересів відповідача Ювілейної сільської ради.

Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені клопотання не підлягають задоволенню, враховуючи те, що у цій справі прокурор зазначив підставою для представництва інтересів держави в особі ради невжиття відповідачем заходів щодо оскарження рішення суду першої інстанції та по суті відсутність заперечень проти позову. Нездійснення таких заходів, як обґрунтовано вважає прокурор, свідчить про неналежний захист інтересів держави в особі Ювілейної сільської ради, яка має підстави після здійснення відповідної процедури на отримання за рішенням суду права власності на спірне нерухоме майно, а також свідчить про наявність підстав для представництва таких інтересів прокурором. Крім того, прокурор додав до апеляційної скарги повідомлення у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про інформування відповідача про представництво інтересів держави у справі шляхом оскарження рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2020 року. А тому суд апеляційної інстанції вважає, що прокурор має усі підстави для представництва в суді інтересів держави в особі відповідача, права якого оскаржуваним рішенням порушено, а саме для оскарження вказаного рішення суду першої інстанції. І при цьому причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення є поважними з огляду на встановлені обставини, невжиття відповідачем заходів щодо оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність у нього заперечень проти позову, що свідчить про неналежний захист інтересів держави в особі Ювілейної сільської ради.

Висновки суду апеляційної інстанції

Таким чином, позовні вимоги про визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на спірне нерухоме майно не відповідають нормам чинного законодавства, а тому рішення суду першої інстанції на підставі п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України слід скасувати й ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2).

При поданні апеляційної скарги скаржник сплатив в установленому законом розмірі 1834,14 грн судового збору, який обраховано з урахуванням ціни позову в 122276,00 грн (150% х 122276,00 грн х 1%). Впозові відмовлено повністю й апеляційну скаргу повністю задоволено.

Таким чином, з позивача на користь скаржника слід стягнути судові витрати в розмірі 1834,14 грн.

Керуючись ст.ст.141, 367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, ст.344 ЦК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Олешківської окружної прокуратури. діючого в інтересах держави в особі Ювілейної сільської ради, задовольнити .

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2020 року скасувати й ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Херсонської обласної прокуратурисудові витрати в розмірі 1834,14 грн .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 21 жовтня 2021 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.А. Кузнєцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська