Постанова

від 19.10.2021 по справі 910/12181/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2021 р. Справа№ 910/12181/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" та Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 (повний текст складено 07.06.2021)

у справі № 910/12181/20 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 198 338,49 грн,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 198 338,49 грн збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок бездіяльності відповідача в частині забезпечення схоронності (збереження) цілісності вагонів №№54786058, 61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556, 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, 54406541, 57922817, які перебувають у власності та оренді позивача, вказані вагони були розукомплектовані, у зв`язку з чим позивач зазнав витрат на їх ремонт, проведений ТОВ "Ремвагонторг", у розмірі 198 338,49 грн, які просить стягнути з відповідача в якості збитків.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що договори між позивачем та ТОВ "Ремвагонторг" укладено на організацію проведення ремонту, і безпосереднє та фактичне виконання робіт ТОВ "Ремвагонторг" ними не передбачено; позивачем не надано доказів здійснення ремонту ТОВ "Ремвагонторг"; між сторонами укладений прямий договір на деповський ремонт; наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що ремонт та технічний огляд вагонів здійснювався відповідними підрозділами відповідача, а тому у позивача не було реальної необхідності звертатися до ТОВ "Ремвагонторг" за наданням послуг з організації виконання ремонту належних йому вагонів; включення позивачем вартості послуг ТОВ "Ремвагонторг" з організації ремонту спірних вагонів до заявленої до стягнення суми є безпідставним, оскільки відповідач несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди; вагони, які перевозилися за залізничними накладними №№ 46063541, 45081205, 45812534, 45005881, 47131396, 42635748, не мали статусу вантажу, що виключає можливість застосовування до відповідача відповідальності за втрату або пошкодження вантажу під час перевезення. Також вважав, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24 березня 2021 року позов задоволено частково.

З Акціонерного товариства "Українська залізниця" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" - 137 459,08 грн збитків, 2 062,03 грн витрат по сплаті судового збору та 13168,90 грн витрати на правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" подало апеляційну скаргу, у якій просить змінити оскаржуване рішення у частині незадоволених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги про стягнення збитків і судових витрат у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки факт пошкодження вагону №54406541 підтверджується повідомленням форми ВУ-23, актом огляду і повідомленням форми ВУ-36М, а відсутність актів ГУ-23 і ГУ-25 не спростовує факт пошкодження, оскільки вказані акти складаються одноособово відповідачем і не були надані позивачу на його запити; відсутність доповнень до актів виконаних робіт щодо вагонів №№61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556 не може бути підставою для відмовити в позові, оскільки факт здійснення ремонтних робіт і їх вартість щодо цих вагонів підтверджується самими актами виконаних робіт.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 10 серпня 2021 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

Відповідач отримав ухвалу суду 23.07.2021, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, однак не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Також не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ремонт вантажних вагонів має проводитись на атестованих вагоноремонтних підприємствах і матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "Ремвагонторг" відповідає зазначеним вимогам; надані позивачем повідомлення форми ВУ-36М не містять інформації щодо проведення ремонту ТОВ "Ремвагонторг"; позивачем не надано доказів вартості щодо організації ремонту; відповідно до умов договору від 19.02.2014 №25у/14 (між позивачем і ТОВ "Ремвагонторг" вартість послуг з організації ремонту складає 500 грн, а вартість поточного ремонту - 100 грн; між позивачем і відповідачем укладений прямий договір щодо проведення деповського району, тому була відсутня реальна необхідність для звернення до іншої особи за послугами з організації ремонту; залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, однак суд не надав цьому оцінки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 поновлено строк на апеляційне провадження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, об`єднано у одне провадження розгляд апеляційних скарг позивача та відповідача, зупинено дію оскаржуваного рішення, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача - до 15 вересня 2021 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

21 вересня 2021 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що збитки, заявлені позивачем, складаються з витрат на організацію проведення ремонтних робіт розобладнаних вагонів; матеріалами справи підтверджується наявність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення; факт розукомплектування спірних вагонів підтверджується наявними у справі доказами і не заперечується відповідачем; відповідачем не взято до уваги, що додатковою угодою №10 від 04.01.2019 були внесені зміни до договору до умов договору від 19.02.2014 №25у/14 щодо вартості послуг з організації поточного ремонту; оформлений позивачем і ТОВ "Ремвагонторг" акт виконаних робіт є підставою для проведення розрахунків.

Крім цього, позивач заявив клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на продовження карантинних заходів.

Клопотання позивача про поновлення строку на подання відзиву, враховуючи поважність причин та незначний строк пропуску, суд визнав підлягаючим задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги позивача і відповідача, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює діяльність у сфері транспортного обслуговування, зокрема, з організації перевезень залізничним транспортом, для чого використовує орендовані та власні залізничні вагони: №№54786058, 61603262, 61603437 на підставі договорів оренди вагонів №52А від 21.08.2013 і №48А від 21.08.2013, укладених з ТОВ "ОСТ-ВЕСТ Логістик Україна"; №56067929 на підставі договору оренди вагонів №24/12-14 від 24.12.2014, укладеного з ТОВ "Компанія "Ютал-Транс"; №№53569380, 53436689, 57601288, 53092557, 59606897 на підставі договору оренди вагонів №63А від 24.06.2011, укладеного з ТОВ "ТрансГруп"; №59481556 на підставі договору фінансового лізингу №4-МТ від 20.06.2012, укладеного з ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Аваль"; №55841555, 57925208 на підставі договору фінансового лізингу № LC5211-05/11 від 17.05.2011, укладеного з ТОВ "Райффайзен Лізінг Аваль"; №54406541 на підставі договору оренди вагонів №142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161) від 24.06.2011 укладеного з ДП "Український центр по експлуатації спеціальних вагонів"; №57922817 на підставі договору поставки від 07.07.2011, укладеного з ТОВ "Торгівельний союз "Реальто".

Для забезпечення організації курсування вагонів, які належать та перебувають у користуванні (оренді) позивача, залізничними коліями відповідача, між позивачем, як замовником, та ДП "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є АТ "Українська залізниця", як виконавцем, було укладено договір №ПР/М-15103/НЮ про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування від 09.11.2015.

Відповідно до п. 1.2 договору сторони керуються цим договором, законами України, Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, Соглашением о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС), Правилами експлуатації власних вантажних вагонів, іншими нормативними документами.

Згідно з п. 2.2.5 договору виконавець зобов`язується повідомляти замовника про випадки несправності вагону, що виникають під час руху, для вирішення питання ремонту таких вагонів (при відсутності договору на гарантоване обслуговування власних вантажних вагонів із залізницею).

У силу п. 2.1.11 замовник зобов`язується у відповідності з діючими нормативними документами проводити відповідні ремонти власних вагонів.

19.02.2014 між позивачем, як замовником, та ТОВ "Ремвагонторг", як виконавцем, було укладено договір послуг №25у/14, за яким останнє зобов`язалося здійснювати від свого імені, але за рахунок і по дорученню позивача юридичні та інші дії, пов`язані з організацією проведення деповського і/або поточного відчіпного ремонту вагонів позивача на території України.

У подальшому позивач і ТОВ "Ремвагонторг" продовжували строк дії вказаного договору №25/у/14, а також вносили зміни в його умови стосовно вартості послуг за договором.

27.06.2019 між позивачем, як замовником, та ТОВ "Ремвагонторг", як виконавцем, було укладено договір №49у, за яким останнє зобов`язалося надавати позивачу комплексну послугу з організації ремонту залізничних вагонів позивача, розобладнаних запасними частинами/деталями/вузлами внаслідок розкрадання та вчинення протиправних дій третіми особами.

У червні-серпні, листопаді-грудні 2018 року та серпні 2019 року АТ "Українська залізниця" здійснювало перевезення власних та орендованих ТОВ "Металургтранс" вантажних вагонів №№54786058, 61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556, 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, 54406541, 57922817, на підставі накладних СМГС №№46074225, 46691812, 46084083, 46084430, 46084109, 46027033, 46027017 та залізничних накладних №№46063541, 45081205, 45812534, 46027058, 45005881, 47131396, 42635748, відповідно до яких, навантажені вагони та порожній вантажний вагон прямували до пунктів призначення.

На шляху прямування до пункту призначення було виявлено розукомплектування вищевказаних вагонів, за фактом чого вони були направлені для проведення ремонту та технічного огляду до найближчого вагонного депо, про що свідчать повідомлення форми ВУ-23М та ВУ-36М, складені щодо кожного зі спірних вагонів, копії яких наявні в матеріалах справи, якими підтверджується розукомплектування магістральної частини повітророзподільника.

У матеріалах справи наявні також копії актів наданих послуг №434 від 31.08.2018, №432 від 31.08.2018, №430, від 31.08.2018, №452 від 31.10.2018, №445 від 31.10.2018, №489 від 21.01.2019, №469 від 11.10.2018, №509 від 17.12.2018, №06 від 31.10.2019, складених позивачем, як замовником, та ТОВ "Ремвагонторг", як виконавцем, на підставі договорів №25у/14 від 19.02.2014 та №49у від 27.06.2019, якими підтверджується, що вагони №№54786058, 61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556, 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, 54406541, 57922817 були відремонтовані, загальна вартість ремонту вказаних вагонів становить 198338,49 грн.

Понесення позивачем витрат на оплату ремонту вказаних вагонів підтверджується платіжними дорученнями №8974 від 14.11.2018, №10132 від 15.07.2019, №10810 від 27.11.2019.

З метою дотримання порядку досудового врегулювання спору, встановленого статтями 46, 47 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення позивач направив відповідачу претензії, у тому числі щодо перевезення по відправці вагонів №№54786058, 59481556, 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, а саме: претензію за вих.№13/08 від 13.08.2019 про відшкодування збитків на суму 91121,17 грн та претензію за вих.№19892 від 21.11.2019 про відшкодування збитків на суму 420050,40 грн. Претензії отримані відповідачем, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, однак залишені без відповіді та реагування.

Позивачем, на підставі не отриманої відповіді на заявлені претензії, були направлені на адресу відповідача запити щодо отримання актів про пошкодження форми ВУ-25, а саме: за вих.№9944 від 28.05.2020, за вих. №10296 від 02.06.2020, за вих.№12402 від 02.07.2020.

Відповідач надав відповідь лише на запит №9944, направивши позивачу запитувані копії актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25, на інші запити відповіді не надав.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що прийняття відповідачем до перевезення вагонів №№54786058, 61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556, 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, 54406541, 57922817, свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані на станції відправлення. Оскільки розукомплектування вагонів відбулося на шляху прямування залізничними коліями загального користування, тобто, коли вагони перебували у володінні та на відповідальності відповідача, то саме відповідач і зобов`язаний відшкодувати позивачу завдані цим збитки в розмірі 198338,49грн.

Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, відповідач посилався на те, що між позивачем і відповідачем укладений договір №ПР/В-1961/НЮдч на деповський ремонт від 23.01.2019, відповідно до якого відповідач, як виконавець, зобов`язався виконувати деповський ремонт 1000 напіввагонів власності (оренди, оперативного управління) позивача, тому була відсутня реальна необхідність для звернення до іншої особи за послугами з організації ремонту.

Також відповідач посилався на те, що ремонт вантажних вагонів має проводитись на атестованих вагоноремонтних підприємствах і матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "Ремвагонторг" відповідає зазначеним вимогам, а надані позивачем повідомлення форми ВУ-36М не містять інформації щодо проведення ремонту саме ТОВ "Ремвагонторг"; позивачем не надано доказів вартості щодо організації ремонту, а вартість ремонту у актах завищена.

За наслідками розгляду даного спору, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 137 459,08 грн (щодо ремонту вагонів №№54786058, 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, 57922817) є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог в частині стягнення 60878,28 грн, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказані вимоги не підтверджені документально і не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано актів форми ВУ-25 або ВУ-25М чи акта загальної форми ГУ-23 (щодо вагона №54406541) та не надано доповнення "Вартість послуг виконавця по організації виконання поточного ремонту напіввагону" до Актів виконаних робіт (щодо вагонів №№61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556).

Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення 60878,28 грн збитків, з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина 3 ст.909 ЦК України).

У пункті 2 Статуту залізниць України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут), вказано, що цей Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Так, у пункті 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з пунктом 8 Статуту залізниць України перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться в вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

Пунктом 1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №17 від 29.01.2015, визначено, що власні вантажні вагони - вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, яка нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКБ ЦВ "Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм", затвердженого Радою із залізничного транспорту держав - учасниць СНД 25.04.2001 (далі - Знаки і написи), та мають ознаку в АБД ПВ "власний вагон".

Перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів (п. 5.4 названих Правил).

Положеннями п. 3.4 вказаних Правил визначено, що власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

За змістом п. 4.1 Правил експлуатації випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Таким чином, прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів 54786058, 61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556, 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, 54406541, 57922817 свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.

З матеріалів справи також вбачається, а відповідачем не спростовано, що на шляху прямування до пункту призначення було виявлено пошкодження (розукомплектування) спірних вагонів, які полягали у відсутності головної / магістральної частини повітророзподільника.

Відповідно до п. 6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997, забороняється ставити в склад потягу вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

У п. 6.2.1 вказаної Інструкції зазначено, що при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, слід замінити справними.

Згідно з п.20 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника охоплюється поняттям пошкодження вантажного вагону, без усунення якого забороняється ставити вагон у склад потягу.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування (п. 21 вищевказаних Правил).

За фактом пошкодження (розукомплектування) спірних вагонів останні, згідно повідомлень форми ВУ-23М, були направлені до найближчого вагонного депо на ремонт та технічний огляд, проведення яких підтверджується повідомленнями форми ВУ-36М.

З матеріалів справи вбачається, що вагони №№54786058, 61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556, 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, 54406541, 57922817 були відремонтовані, що підтверджується актами наданих послуг №434 від 31.08.2018, №432 від 31.08.2018, №430, від 31.08.2018, №452 від 31.10.2018, №445 від 31.10.2018, №489 від 21.01.2019, №469 від 11.10.2018, №509 від 17.12.2018, №06 від 31.10.2019, складених позивачем, як замовником, та ТОВ "Ремвагонторг", як виконавцем.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Так, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у матеріалах справи акти наданих послуг складені належним чином та є первинними документами, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Статтею ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п.110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п.114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з п. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємству, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №551 від 15.11.99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Наявними у матеріалах справи актами наданих послуг підтверджується, що для ремонту пошкоджених вагонів ТОВ "Металургтранс" були понесені витрати на придбання необхідних деталей, послуги з поточного ремонту та на організацію виконання ремонтних робіт у загальній сумі 198 338,49 грн і сплата позивачем вказаних коштів підтверджується доданими до позовної заяви платіжними дорученнями.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Приписами ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи зі змісту наведених норм, для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладено обов`язок довести наявність збитків, протиправність (незаконність) поведінки їх заподіювача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні шкоди. Вказаний процесуальний обов`язок з доведення відсутності своєї вини обумовлюється передбаченою цивільним законодавством презумпцією вини заподіювача шкоди. Так, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Матеріалами справи підтверджується наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної бездіяльності відповідача, яка виявилась у незабезпеченні збереження (схоронності) належного позивачу майна - вагонів, під час перевезення; завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, у зв`язку з яким позивач був змушений понести витрати на оплату вартості їх ремонту; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, а відповідачем не доведено, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з його вини.

Пунктом 19 Правил користування вагонами і контейнерами (ст.ст. 119-126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, визначено, що підставою для пред`явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під`їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів.

Згідно пунктів 2, 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, таких обставин псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу. Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Пунктом 129 Статуту визначено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Таким чином, обов`язок складання відповідних комерційних актів та актів загальної форми покладено на залізницю.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем були направлені на адресу відповідача запити щодо отримання актів про пошкодження форми ВУ-25, а саме: за вих.№9944 від 28.05.2020, за вих. №10296 від 02.06.2020, за вих.№12402 від 02.07.2020.

Відповідач у відповідь на запити позивача надав лише частину актів і у матеріалах справи відсутні акти про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М чи акта загальної форми ГУ-23 щодо вагону з номером №54406541, без будь-яких обґрунтувань причин ненадання зазначених документів.

Однак, наявне у матеріалах справи повідомлення форми ВУ-23М фактично фіксує несправність вагону - повітророзподільника, а повідомлення форми ВУ-36М підтверджує факт проведення ремонту вказаного вагону.

Несправність (відсутність) головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставлення такого вагону в склад потягу.

Ненадання відповідачем в односторонньому порядку документів, на підставі яких у позивача виникає право звернення до АТ "Українська залізниця" з вимогами про відшкодування збитків, не може мати наслідком нівелювання можливості реалізувати таке право відповідною особою, за наявності інших доказів, які підтверджують факт пошкодження вагонів і розміру збитків, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо вагону №54406541 є помилковим.

Також є помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови у позові з вимог стосовно вагонів №№61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556, з посиланням на відсутність доповнення "Вартість послуг виконавця по організації виконання поточного ремонту напіввагону" до Актів виконаних робіт (щодо вагонів).

Так, умовами договору послуг №25у/14 від 19.02.2014, укладеного між позивачем та ТОВ "Ремвагонторг", передбачено, що в акті виконаних робіт виконавця відображається факт виконання-здачі виконавцем і приймання замовником наданих виконавцем послуг по виконанню доручення замовника та наводиться розрахунок послуг виконавця. Додатковими угодами до цього договору сторони визначили вартість комплексної послуги з організації внепланового ремонту вагону, поставки необхідної (відсутньої) запасної частини/деталі/вузла.

Договором №49у про надання послуг з організації ремонту залізних вагонів від 27.06.2019, укладеним між позивачем та ТОВ "Ремвагонторг" також передбачено, що передача послуг здійснюється відповідно до актів наданих послуг і у договорі визначено порядок визначення вартості комплексної послуги з організації ремонту.

Наявними у матеріалах справи копіями актів наданих послуг №434 від 31.08.2018, №432 від 31.08.2018, №430, від 31.08.2018, №452 від 31.10.2018, №445 від 31.10.2018, №489 від 21.01.2019, №469 від 11.10.2018, №509 від 17.12.2018, №06 від 31.10.2019, підтверджується факт надання ТОВ "Ремвагонторг" послуг щодо організації ремонту вагонів №№54786058, 61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556, 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, 54406541, 57922817 на загальну суму 198338,49 грн, а наявними у справі платіжними дорученнями підтверджується факт оплати позивачем послуг з організації ремонту вказаних вагонів.

Відсутність доповнення до окремих актів не спростовує факт надання вказаних у актах послуг, тому є безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що надання послуг не підтверджене документально.

Щодо доводів відповідача про те, що у позивача не було реальної необхідності звертатися до ТОВ "Ремвагонторг" за наданням зазначених послуг, оскільки останнє не є вагоноремонтним підприємством, атестованим на здійснення відповідної діяльності, а між позивачем і відповідачем існує прямий договір, то вказані доводи відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки, зі змісту повідомлень за формою ВУ-36М підтверджується, що ремонт та технічний огляд вагонів здійснювався відповідними підрозділами відповідача, які мають відповідну атестацію.

При цьому відповідачем не надано доказів того, що ремонт ним проводився на виконання умов прямого договору із позивачем, а не в рамках виконання ТОВ "Ремвагонторг" умов договору щодо надання послуг з організації ремонту.

Вирішення питання стосовно необхідності здійснення тих чи інших витрат для відновлення власної майнової сфери законодавець залишає на розсуд винятково управленої сторони, адже не передбачає обов`язок з доведення реальної необхідності таких витрат поряд з наявністю збитків, протиправністю (незаконністю) поведінки їх заподіювача та причинним зв`язком такої поведінки із заподіяними збитками.

Враховуючи, що необхідність ремонту спірних вагонів, а відтак і понесення позивачем витрат на оплату послуг з його організації зумовлене саме допущеною відповідачем бездіяльністю в частині забезпечення схоронності (збереження) цілісності спірних вагонів, стягнення вказаних витрат у якості реальних збитків не суперечить приписам ст. 1192 ЦК України, п. 126 Статуту залізниць України та п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, адже не виходить за межі фактично заподіяної залізницею шкоди.

Матеріалами справи також підтверджується, що позивачем позовна заява, щодо вагонів, які використовувались у міжнародних перевезеннях, подана з додержанням строків, визначених статтями 46, 47 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 198338,49 грн збитків є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, позивачем було заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 19000,00 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між Адвокатським об`єднанням "СОТА", як об`єднанням, та ТОВ "Металургтранс", як клієнтом, укладено договір про надання правничої допомоги № 09012018/МТ від 09.01.2018, відповідно до умов якого у порядку та на умовах, що визначені Договором, об`єднання за завданням клієнта зобов`язується здійснювати захист, представництво або надавати інші види правової допомоги клієнту на підставі заявки на отримання юридичних послуг.

Додатковою угодою №270072020-1 від 27.07.2020 до вказаного договору сторони дійшли згоди про те, що клієнт доручає та оплачує, а об`єднання приймає на себе зобов`язання надати послуги з правничої допомоги щодо: попереднього опрацювання матеріалів наданих позивачем, вивчення судової практики, формування правової позиції, підготовки процесуальних документів для звернення до суду (позовна заява, розрахунок суми заборгованості, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат) тощо, що стосується розукомплектування вагонів №№ 54786058, 61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556, 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, 54406541, 57922817.

Згідно укладеної між сторонами Додаткової угоди №270072020-1 від 27.07.2020 до Договору вартість послуг за виконання покладених клієнтом на адвокатське об`єднання завдань складає 19000,00 грн. (1000грн.х19год.) без ПДВ та сплачується замовником в строк до 30 вересня 2020 року. Також сторонами встановлено період надання послуг за Додатковою угодою з 27.07.2020 по 03.08.2020.

За змістом Акту приймання-передачі наданих послуг до Додаткової угоди №270072020-1 від 27.07.2020 до договору про надання правничої допомоги № 09012018/МТ від 09.01.2018, який підписано представниками сторін без зауважень та скріплено печатками сторін Договору, об`єднанням надано, а клієнтом прийнято послуги з правничої допомоги щодо: попереднього опрацювання матеріалів наданих позивачем, вивчення судової практики, формування правової позиції, підготовки процесуальних документів для звернення до суду (позовна заява, розрахунок суми заборгованості, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат) тощо, що стосується розукомплектування вагонів №№ 54786058, 61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556, 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, 54406541, 57922817 вартість послуг - 19000,00 грн. (1000грн. х 19год.) без ПДВ, враховуючи, що вартість години роботи адвоката узгоджена у розмірі 1000,00 грн.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 5557/10 від 24.12.2015 на ім`я Барабаш О.В. та рахунок-фактура об`єднання № 030820-1 від 03.08.2020 на суму 19000,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладено правову позицію, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідач, посилаючись на неспівмірність вказаних витрат, не надав належних доказів або обґрунтувань, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19

Дослідивши поданий позивачем акт приймання-передачі наданих послуг, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 24 березня 2021 року прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а тому відповідно до положень ч.1 ст.277 ГПК України підлягає зміні в частині розміру стягуваної суми, та, відповідно, нового розподілу судових витрат.

Отже, апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення, а апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 24 березня 2021 року змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, 1, к. 524; код ЄДРПОУ 33074226) - 198 338,49 грн (сто дев`яносто вісім тисяч триста тридцять вісім грн 49 коп.) збитків, 2975,08 грн (дві тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять грн 08 коп.) витрат по сплаті судового збору та 19000,00 грн (дев`ятнадцять тисяч грн 00 коп.) витрати на правову допомогу."

4. Стягнути з Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, 1, к. 524; код ЄДРПОУ 33074226) - 4462,62 грн (чотири тисячі чотириста шістдесят дві грн 62 коп) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.10.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко