Рішення
від 24.03.2021 по справі 910/12181/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.03.2021Справа № 910/12181/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального провадження матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС" площа Героїв Майдану, буд.1, к. 524, м. Дніпро, 49000

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" вул.Тверська, 5, м.Київ, 03680

про стягнення 198 338,49 грн.

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 198 338,49 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на понесення останнім внаслідок незбереження відповідачем як підприємством залізничного транспорту під час перевезення залізницею цілісності майна (власних та орендованих вагонів) збитків в загальній сумі 198 338,49 грн., пов`язаних з придбанням деталей, технічним обслуговуванням (ремонтом) вагонів та їх транспортуванням, які підлягають стягненню з відповідача на підставі пунктів 110, 114, 126 Статуту залізниць України та ст. 1166 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12181/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 підготовче засідання відкладено на 04.11.2020.

Проте підготовче засідання, призначене на 04.11.2020, у зв`язку з перебування судді Селівона А.М. на лікарняному не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 розгляд справи призначено на 14.01.2021.

Судове засідання, призначене на 14.01.2021, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 підготовче засідання призначено на 18.02.2021.

В підготовчому засіданні 18.02.2021 враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/12181/20 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 24.03.2021.

Судом доведено до відома, що через загальний відділ діловодства суду до початку підготовчого засідання 22.09.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з доказами направлення на адресу позивача, в якому відповідач заперечує проти позову зазначаючи, що договори від 27.06.2019 № 49у та від 19.02.2024 № 25у/14 між ТОВ "Металургтранс" та ТОВ "Ремвагонторг" укладено на організацію проведення ремонту, і безпосереднє та фактичне виконання робіт ТОВ "Ремвагонторг" ними не передбачено, доказів здійснення ремонту ТОВ "Ремвагонторг" за вказаним договорами позивачем не надано. Натомість, наявними у матеріалах справи повідомленнями за формою ВУ-36М підтверджується, що ремонт та технічний огляд вагонів здійснювався відповідними підрозділами відповідача, отже у позивача не було реальної необхідності звертатися до ТОВ Ремвагонторг за наданням послуг з організації виконання ремонту належних йому вагонів, оскільки останнє не є вагоноремонтним підприємством, атестованим на здійснення відповідної діяльності. Таким чином, включення позивачем вартості послуг ТОВ Ремвагонторг з організації ремонту спірних вагонів до заявленої до стягнення суми є безпідставним, оскільки в силу приписів ст. 1192 ЦК України, п. 126 Статуту залізниць України та п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами відповідач несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. Крім того, спірні вагони, які перевозилися за залізничними накладними №№ 46063541, 45081205, 45812534, 45005881, 47131396, 42635748 жодним чином не мали статусу вантажу, що виключає можливість застосовування до відповідача відповідальності за втрату або пошкодження вантажу під час перевезення.

Також відповідач також заперечує проти заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 19000,00 грн., оскільки останні є неспівмірними з предметом позову і складністю справи, заявлена позивачем в якості орієнтовної сума витрат на професійну правничу допомогу є спробою покласти на відповідача цілком неспівмірні з ціною позову витрати, в зв`язку з чим просить суд відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Поданий відзив долучено судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи 24.03.2021 суду не надано.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи по суті 24.03.2021 до суду не надходило.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

В підготовче засідання 30.09.2020 уповноважені представники позивача та відповідача не з`явилися.

Про дату, час і місце розгляду даної справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0105474386798, 0105474386801.

Про поважні причини неявки представників позивача та відповідача суд не повідомлено.

У підготовче засідання 18.02.2021 з`явився уповноважений представник позивача, представник відповідача - не з`явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105475124347.

Про поважні причини неявки представника відповідача в підготовче засідання 18.02.2021 суд не повідомлено.

У судове засідання з розгляду справи по суті 24.03.2021 уповноважені представники позивача та відповідача не з`явилися.

Про дату, час і місце розгляду даної справи по суті 24.03.2021 сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника позивача б/н від 18.02.2021 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105474475618, а також рекомендованим повідомленням № 0105474475618 про вручення ухвали суду відповідачеві.

Про поважні причини неявки представників позивача та відповідача в судове засідання 24.03.2021 суд не повідомлено.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки позивач та відповідач не скористались наданими їм процесуальними правами, зокрема, представники позивача та відповідача не з`явились в судове засідання з розгляду справи по суті, за відсутності клопотань про відкладення судового засідання, суд на підставі ч. 1 ст. 202 ГПК України дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності представників позивача та відповідача, виключно за наявними матеріалами.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, позивач у власній господарській діяльності використовує вантажні вагони як власні, так і такі, що перебувають оренді на підставі укладених договорів.

Зокрема, як зазначає позивач, підставою набуття вагонів у власність ТОВ Металургтранс є укладений 07 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС" як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний союз "Реальто" як постачальником договір поставки № 71, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити напіввагони 4-вісні моделі 12-9745 та 12-7023-01, загальною кількістю 470 шт., виробництва українських вагонобудівних підприємств, в кількості узгодженій у специфікаціях до цього Договору, зокрема, вагон № 57922817.

Крім того, позивачем було укладено ряд договорів фінансового лізингу та договорів оренди щодо окремих вагонів:

24 березня 2006 року з Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" як орендодавцем за договором) укладено договір оренди вагонів № 142 П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю щодо прийняття у строкове платне користування терміном з фактичної дати передачі, визначеної згідно з положеннями цього Договору до 31.03.2016 вагони - універсальні платформи модернізовані з підсиленими торцевими упорами у кількості 400 одиниць, які мають приватну нумерацію та знаходяться на балансі Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів". На виконання умов Договору 01.01.2012 складено акт прийому передачі вагонів в оренду, згідно з яким орендар прийняв в оренду майно, зокрема, вагон № 54406541.

24 червня 2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТрансГрупп" як орендодавцем укладено договір оренди № 63А, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування - оренду залізничні напіввагони на строк не менше одного року, на виконання умов якого сторонами складено акти прийому - передачі вагонів в оренду, а саме: № 47 від 26.09.2012 щодо передачі в оренду вагону № 53569380, б/н від 13.03.2018 щодо передачі вагонів №№ 53436689, 57601288, № 33 від 13.03.2018 щодо передачі вагону № 53092557, № 39 від 24.09.2012 щодо передачі в оренду вагону № 59606897.

25 жовтня 2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" як лізингодавцем укладено договір фінансового лізингу № LC5928-10/11, згідно з яким лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов`язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і вартість якого зазначаються у специфікації (додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору, на виконання якого згідно акту № 5/1 від 25.10.2011 лізингоодержувач прийняв у лізинг майно, зокрема, вагон № 57925208.

01 листопада 2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" як лізингодавцем укладено аналогічний за змістом договір фінансового лізингу № LC5921-10/11, згідно з яким на підставі акту приймання-передачі № 9/1 від 01.11.2011, лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг майно, зокрема, вагон № 55841555.

20 червня 2012 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" як лізингодавцем укладено аналогічний попереднім договорам договір фінансового лізингу № 4-МТ, згідно з умовами якого 20.06.2012 на підставі акту № 2, лізингоодержувач прийняв у лізинг майно, зокрема, вагон № 59481556.

21 серпня 2013 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТІК УКРАЇНА" як орендодавцем укладено Договір оренди № 48А щодо прийняття в оренду залізничний рухомий склад (приватні вагони) з метою подальшого надання підприємствам послуг з організації процесу перевезення вантажів з використанням приватних вагонів, та згідно актів прийому передачі вагонів в оренду від 20.10.2017 орендар прийняв в оренду майно, зокрема, вагони №№ 61603262, від 21.12.2017 - вагон № 61603437, а також Договір оренди № 52А, згідно якого на підставі акту від 21.08.2013 прийнято в оренду вагон № 54786058.

24 грудня 2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс" як орендодавцем укладено Договір № 24/12-14, згідно з яким орендар приймає на строк дії договору в тимчасове користування - оренду 300 власних вагонів моделей 12-9745, 12-9790, 12-119, 12-532, 12-141, 12-753, 19-758, які перебувають у орендодавця та у фінансовому лізингу від ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", згідно якого за актом прийому-передачі вагонів в оренду від 19.05.2015 прийнято в оренду напіввагон № 56067929.

Окрім цього з метою забезпечення організації курсування власних та орендованих вантажних вагонів на коліях відповідача загального користування та надання пов`язаних з перевезеннями послуг, 09.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС" (замовник за договором, позивач у справі) та Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (виконавець за договором) укладено договір № ПР/М-15103/НЮі про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування.

Відповідно до п. 1.2 договору сторони керуються цим договором, законами України, Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, Соглашением о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС), Правилами експлуатації власних вантажних вагонів, іншими нормативними документами.

Розділами 2 - 9 вказаного договору сторони погодили права та обов`язки сторін, їх відповідальність, здійснення розрахунків та інші умови тощо.

Вказаний договір підписаний представниками виконавця, замовника та засвідчений печатками сторін.

Як встановлено судом за матеріалами справи, у червні-серпні 2018 року, жовтні-грудні 2018 року та серпні 2019 року відповідачем - Акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", а саме: вагони №№ 54786058, 61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556, 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, 54406541, 57922817, на підставі накладних СМГС №№ 46074225, 46691812, 46084083, 46084430, 46084109, 46027033, 46027017 та залізничних накладних №№ 46063541, 45081205, 45812534, 46027058, 45005881/47131396, 42635748.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 306 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполучені здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення (ст. 4 Статуту)

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - "УМВС"), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів.

Відповідно до пункту а статті 5 Статуту правила перевезення вантажів (далі - Правила) є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно зі статтею 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Пунктом 1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613 (далі - Правила експлуатації власних вантажних вагонів), визначено, що власні вантажні вагони - вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, яка нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКБ ЦВ Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм , затвердженого Радою із залізничного транспорту держав - учасниць СНД 25.04.2001 (далі - Знаки і написи), та мають ознаку в АБД ПВ власний вагон .

Як визначено у пункті 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

Відповідно до пункту 1.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства Інфраструктури України 08.06.2011 № 138), зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24 листопада 2000 р за № 863/5084, перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 Найменування вантажу відправником для порожніх вагонів зазначається Порожній власний (орендований) вагон. З-під ... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо) .

З наведеного вбачається, що між сторонами спору на підставі накладних СМГС №№ 46074225, 46691812, 46084083, 46084430, 46084109, 46027033, 46027017 та залізничних накладних №№ 46063541, 45081205, 45812534, 46027058, 45005881/47131396, 42635748 виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею. Копії вказаних залізничних накладних наявні в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами пункту 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до пункту 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Разом з тим, абзацом 1 п. 12.1 розділу 12 Технічне обслуговування і ремонт рухомого складу, в тому числі спеціального самохідного рухомого складу Правил технічної експлуатації залізниць, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 р. № 411, визначено, що забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

При цьому, суд зазначає, що оформлені відповідачем перевізні документи на спірні вагони не містять відміток про їх несправність та/або їх невідповідність правилам безпеки руху, закріплених у п. 3.4, п. 4.1 Правил експлуатації власних вантажних вагонів затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, п. 12.1 розділу 12 Технічне обслуговування і ремонт рухомого складу, в тому числі спеціального самохідного рухомого складу Правил технічної експлуатації залізниць, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 р. № 411.

Докази на підтвердження невідповідності технічного стану спірних вагонів при прийнятті їх відповідачем до перевезення в матеріалах справи також відсутні.

Отже, суд доходить до висновку, що прийняття відповідачем до перевезення вагонів №№ 54786058, 61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556, 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, 54406541, 57922817 без будь-яких заперечень та зауважень свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані та здійснювалось, відповідно, подальше їх перевезення.

Наразі, обставини допуску вказаних вагонів до руху залізничними коліями у технічно справному стані відповідачем на час розгляду справи не спростовані.

Відповідно до пункту 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці від 28.10.1997 № 264-Ц (зі змінами та доповненнями згідно наказом від 07.06.2001 № 312-Ц) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей:

несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Згідно з пунктом 6.2.1. зазначеної інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставки такого вагону в состав поїзду.

Умовами укладеного між сторонами 09.11.2015 договору № ПР/М-15103/НЮі про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування на сторони під час організації курсування вантажних вагонів та надання пов`язаних з цим послуг покладено певні обов`язки.

Так, згідно з п. 2.2.5 договору виконавець зобов`язується повідомляти замовника про випадки несправності вагону, що виникають під час руху, для вирішення питання ремонту таких вагонів (при відсутності договору на гарантоване обслуговування власних вантажних вагонів із залізницею).

У силу п. 2.1.11 Договору замовник зобов`язується у відповідності з діючими нормативними документами проводити відповідні ремонти власних вагонів.

Проте, як встановлено судом згідно з матеріалами справи, на станціях Основа Південної залізниці (код станції 440209), Кривій Ріг Сортувальний Придніпровської залізниці (код станції 467108), Кривій Ріг Придніпровської залізниці (код станції 467201), Батуринська Придніпровської залізниці (код станції 466904), Апостолове Придніпровської залізниці (код станції 466603), Чортомлик Придніпровської залізниці (код станції 466209), Тернопіль Львівської залізниці (код станції 360004), Ковель Львівської залізниці (код станції 354003), Кучурган Одеської залізниці (код станції 405807) були виявлені пошкодження (розукомплектування) вищезазначених вагонів позивача, які полягали у разобладнанні ручного стояночного гальма.

Відповідно до п.19 розділу IV (Порядок розрахунку розміру збитків за пошкодження вантажних вагонів) Правил користування вагонами і контейнерами (ст.119-126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.99 підставою для пред`явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під`їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855.

У відповідності до пункту 20 Правил складання актів (ст. 126 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.

Зокрема, зазначені обставини пошкодження вагонів підтверджуються актами загальної форми ГУ-23: від 20.08.2019 (вагон №54786058), від 18.08.2018 (вагон № 61603262), від 22.07.2018 (вагон № 56067929), від 25.08.2018 (вагон № 53569380), від 22.07.2018 (вагон № 53436689), від 17.11.2018 (вагони №№ 55841555, 57925208, 57601288), від 15.11.2018 (вагони №№ 53092557, 61603437, 59606897), від 15.12.2018 (вагон № 57922817), та актом огляду вагонів від 02.07.2018, зокрема, вагону № 59481556, копії яких наявні в матеріалах справи.

Водночас, судом встановлена відсутність в матеріалах справи акта загальної форми ГУ-23 щодо вагону № 54406541.

Відповідно до п. 4 телеграфної вказівки AT УКРЗАЛІЗНИЦЯ №Ц-4-26/1518-18 від 14.05.2018, після переведення розукомплектованих вагонів у неробочий парк ВЧД організовує та здійснює відновлення їх технічного стану. При цьому крім обов`язкового повідомлення засобами телефонного зв`язку до НПУ за номером 102 та складання акту ГУ-23 оформлюється повідомлення про несправність вагону форми ВУ-23М та складається акт про пошкодження вагону форми ВУ- 25М.

Отже, з метою складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" письмово звернувся із запитами від 02.06.2020 № 10296 (вагон № 59481556), від 28.05.2020 № 9944 (вагони №№ 54786058, 61603262, 56067929, 53569380, 53436689), від 02.07.2020 № 12402 (вагони №№ 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, 54406541, 57922817) до Акціонерного товариства "Українська залізниця", що підтверджується матеріалами справи.

На підтвердження факту надсилання вказаних запитів на адресу відповідача позивачем надані копії відповідних фіскальних чеків, описів вкладення та накладних.

За результатами звернень позивача відповідачем листами № В-01-11/18 від 15.06.2020, № В-07/92 від 18.06.2020, копії яких наявні в матеріалах справи, на адресу позивача були направлені копії актів форми ВУ-25М.

Так, структурним підрозділом "Служба вагонного господарства" регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" складено акти про пошкодження вагона форми ВУ-25М, зокрема, від 19.08.2019 (вагон № 54786058), копія якого наявна в матеріалах справи.

Також, структурним підрозділом "Служба вагонного господарства" Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" складено акти про пошкодження вагона форми ВУ-25М, а саме: від 08.08.2018 (вагон № 61603262), від 28.08.2018 (вагон № 53569380), від 07.07.2018 (вагон № 53436689), від 07.07.2018 (вагон № 56067929), копії яких наявні в матеріалах справи.

Доказів виконання АТ Укрзалізниця своїх зобов`язань зі складання акта форми ВУ-25М про пошкодження вагону № 54406541 та надсилання його на адресу позивача всупереч приписам Статуту залізниць України та Правил складання актів відповідачем не надано.

Відповідно до пункту 4.6. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Так, на виконання вищезазначених правил у зв`язку з розукомплектуванням вагонів №№ 54786058, 61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556, 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, 54406541, 57922817 останні відправлено до структурних підрозділів експлуатаційного вагонного депо регіональної філії Акціонерного товариства "Українська залізниця" для технічного обслуговування та ремонту.

Як свідчать матеріали справи, з метою організації проведення ремонту належних позивачу вагонів, 19.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ремвагонторг (виконавець за договором) укладено договір про надання послуг № 25у/14 (далі- Договір № 25у/14), за умовами якого виконавець зобов`язується здійснити від свого імені, але за рахунок і за дорученням замовника юридичні і інші дії, пов`язані з організацією проведення деповського та/або поточного відчіпного ремонту вагонів замовника на території України.

Оплата послуг виконавця проводиться в порядку і на умовах, встановлених даним Договором. (п. 1.2 Договору № 25у/14)

Згідно з п. 1.3 Договору № 25у/14 для надання послуг за цим договором виконавець має право залучати третіх осіб.

У п. 3.2. Договору № 25у/14 сторонами погоджено, що сума Договору складається із витрат виконавця, пов`язаних з виконанням доручень замовника, а також вартості послуг.

Пунктом 3.4 Договору № 25у/14 сторони узгодили, що вартість послуг виконавця за організацію проведення поточного ремонту одного вагону з відчепленням становить 100,00 грн. включаючи ПДВ.

Вартість послуг виконавця за організацію проведення деповського ремонту одного вагону складає 500,00 грн. включаючи ПДВ.

Загальна орієнтовна вартість надання виконавцем послуг у період дії Договору становить 500000,00 грн. включаючи ПДВ.

За погодженим замовником дорученням виконавець самостійно проводить розрахунки з вагоноремонтними підприємствами. (п. 3.5. Договору № 25у/14)

За умовами п. 3.6 Договору № 25у/14 замовник відшкодовує виконавцю суми витрат, сплачених (понесених) виконавцем під час виконання доручень за договором, а саме: вартість ремонту, запасних частин та комплектуючих деталей, необхідних для проведення ремонту вагонів, витрати, пов`язані з подачею та прибиранням вагонів, станційні збори та т.і.

Відповідно до п. 3.7. Договору № 25у/14 остаточні розрахунки та вартість послуг виконавця сплачується замовником на підставі рахунків виконавця. Рахунки сплачуються замовником у строк не пізніше 5 банківських днів з дати їх отримання від виконавця.

Крім того, 27.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Металургтранс (позивач, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ремвагонторг (виконавець за договором) укладено Договір про надання послуг з організації ремонту залізничних вагонів № 49у (далі - Договір №49у), за умовами якого виконавець надає замовнику комплексну послугу з організації ремонту залізничних вагонів замовника розобладнаних запасними частинами/деталями/вузлами в наслідок розкрадання та вчинення протиправних дій третіми особами: забраковання вагоноремонтними підприємствами АТ Укрзалізниця через їх розобладнання запасними частинами/деталями/вузлами вагона під час перевезення на шляху прямування; виявленій необхідності доукомплектації запасними частинами/деталями/вузлами, в ході проведення ремонтів вагонів або під час відстою вагонів на коліях АТ Укрзалізниця .

Акт загальної форми ГУ-23 підписаний уповноваженими особами АТ Укрзалізниця є документом, що засвідчує обставини, місце події, кількість, тип, найменування відсутніх запасних частин/деталей/вузлів для перерахування вагону з робочого парку в парк несправних (п.1.2 Договору №49у).

Відповідно до п. 1.3 Договору №49у замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Також 01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Металургтранс (позивач, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ремвагонторг (виконавець за договором) укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 49у, якою внесено зміни до п. 4 договору та погоджено наступну вартість запасних частин/деталей/вузлів, без ПДВ: головна частина повітророзподільника - 9000,00 грн.; магістральна частина повітророзподільника - 9000,00 грн.; авторежим вантажний - 8200,00 грн.; авторегулятор гальмівних важільних передач - 8000,00 грн.; упор торцевий - 66666,67 грн.

В подальшому за фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей структурним підрозділом "Експлуатаційне вагонне депо" регіональної філії Акціонерного товариства "Українська залізниця", до якого у зв`язку з розукомплектуванням вказаних вагонів їх було відправлено, оформлено відповідні повідомлення на ремонт або технічне обслуговування вагона форми ВУ-23М, а саме: від 20.08.2019 № 9813, від 18.08.2018 № 8327, від 23.07.2018 № 4325, від 25.08.2018 № 3332, від 23.07.2018 № 4326, від 28.06.2018 № 23, від 17.11.2018 № 9900, від 17.11.2018 № 9902, від 17.11.2018 № 9901, від 15.11.2018 № 189, від 15.11.2018 № 188, від 15.11.2018 № 190, від 11.10.2018 б/н, від 15.12.2018 № 7179, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт проведення структурним підрозділом Експлуатаційне вагонне депо регіональної філії Акціонерного товариства "Українська залізниця" ремонту спірних вагонів у повній відповідності до правил ремонту, технічних умов, креслень, що засвідчено повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ремонту ТОв-2(4) та ТОв-1(3) форми ВУ-36М, а саме: від 03.09.2019 № 3473, від 28.08.2018 № 5662, від 31.07.2018 № 867, від 27.08.2018 № 5672, від 31.07.2018 № 867, від 18.07.2018 б/н, від 05.12.2018 № 9658, від 11.10.2018 № 9746, від 17.12.2018 № 3396, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено за матеріалами справи, що Товариством з обмеженою відповідальністю Ремвагонторг надано Товариству з обмеженою відповідальністю Металургтранс послуги з організації виконання ремонту залізничних вагонів.

Зокрема, на підставі Договору №49у надані послуги з організації ремонту вагону № 54786058 відповідно до Акта наданих послуг від 31.10.2019 № 06 з розрахунком загальної вартості наданих послуг (додаток №1) вартістю 28300,00 грн. без ПДВ, з яких: головна частина повітророзподільника - 9000,00 грн, вартість організації ремонту - 19300,00 грн. При цьому вартість комплексної послуги виконавця включає в себе: організацію виконання ремонту вагона в вагоноремонтних підприємствах АТ Укрзалізниця , а також поставку і доукомплектацію запасними частинами /деталями/вузлами.

Також на підставі Договору № 25у/14 надані послуги з організації виконання робіт з поточного ремонту залізничних вагонів відповідно до Актів виконаних робіт:

- від 31.10.2018 № 452 по ремонту вагону № 61603262 вартістю 12 096,17 грн. без ПДВ;

- від 31.08.2018 № 434 по ремонту вагону № 56067929 вартістю 11 289,89 грн. з ПДВ;

- від 31.10.2018 від 445 по ремонту вагону № 53569380 вартістю 11 977,91 грн. з ПДВ;

- від 31.08.2018 № 432 по ремонту вагону № 53436689 вартістю 2591,32 грн. з ПДВ;

- від 31.08.2018 № 430 по ремонту вагону № 59481556 вартістю 7664,25 грн. без ПДВ;

- від 21.01.2019 № 489 з доповненнями Вартість послуг виконавця по організації/ поточного ремонту напіввагону по ремонту вагону № 53092557 вартістю 11441,72 грн. без ПДВ, з яких: послуги по поточному ремонту - 2082,65 грн, подача/прибирання - 799,07 грн., головна частина повітророзподілювача - 8560,00 грн.

- від 21.01.2019 № 489 з доповненнями Вартість послуг виконавця по організації/ поточного ремонту напіввагону по ремонту вагону № 55841555 вартістю 18725,72 грн. без ПДВ, з яких: послуги по поточному ремонту - 1673,10 грн, подача/прибирання - 844,62 грн., магістральна частина повітророзподілювача - 7648,00 грн., головна частина повітророзподілювача - 8560,00 грн.;

- від 21.01.2019 № 489 з доповненнями Вартість послуг виконавця по організації/ поточного ремонту напіввагону по ремонту вагону № 57601288 вартістю 11441,72 грн. без ПДВ: послуги по поточному ремонту - 2037,10 грн, подача/прибирання - 844,62 грн., головна частина повітророзподілювача - 8560,00 грн.

- від 21.01.2019 № 489 з доповненнями Вартість послуг виконавця по організації/ поточного ремонту напіввагону по ремонту вагону № 57925208 вартістю 11441,72 грн. без ПДВ, з яких: послуги по поточному ремонту - 2037,10 грн, подача/прибирання - 844,62 грн., головна частина повітророзподілювача - 8560,00 грн.

- від 21.01.2019 № 489 з доповненнями Вартість послуг виконавця по організації/ поточного ремонту напіввагону по ремонту вагону № 59606897 вартістю 11441,72 грн. без ПДВ, з яких: послуги по поточному ремонту - 2082,65 грн, головна частина повітророзподілювача - 8560,00 грн.;

- від 21.01.2019 № 489 з доповненнями Вартість послуг виконавця по організації/ поточного ремонту напіввагону по ремонту вагону № 61603437 вартістю 11441,72 грн. без ПДВ, з яких: послуги по поточному ремонту - 2082,65 грн, подача/прибирання - 799,07 грн., головна частина повітророзподілювача - 8560,00 грн.,

- від 26.12.2018 № 469 з доповненням Вартість послуг виконавця по організації виконання поточного ремонту напіввагону по ремонту вагону № 54406541 вартістю 9422,22 грн. без ПДВ, з яких: послуги по поточному ремонту - 1131,81 грн, подача/прибирання - 624,69 грн., головна частина повітророзподілювача - 7648,00 грн., стрижень сталевий - 6,20 грн., гайка - 11,52 грн.,

- від 15.03.2019 № 506 з доповненнями Вартість послуг виконавця по організації виконання поточного ремонту напіввагону по ремонту вагону № 57922817 вартістю 10315,86 грн. без ПДВ, з яких: послуги по поточному ремонту - 2667,86 грн, головна частина повітророзподілювача - 7648,00 грн.

Загальна вартість витрат на ремонт пошкоджених (розукомплектованих) вагонів, що понесені позивачем, становить 198338,49 грн., з яких витрати на придбання необхідних деталей у загальній сумі 99986,06 грн. (з ПДВ), витрати на поточний ремонт залізничних вагонів у загальній сумі 68525,53 грн. (з ПДВ), а також витрати на організацію виконання ремонтних робіт у загальній сумі 29826,91 грн. (з ПДВ), та сплачена платіжними дорученнями від 27.11.2019 № 10810, від 15.07.2019 № 10132, від 14.11.2018 № 8974 згідно рахунку від 31.10.2019 №56.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача в порядку ст.ст. 47, 52 УМВС було направлено претензії від 21.11.2019 №19892 та від 13.08.2019 № 13/08 про відшкодування збитків, завданих незабезпеченням схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні у міжнародному вантажному сполученні, факт надсилання яких підтверджується матеріалами справи.

Проте, вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення, заборгованість у вигляді відшкодування суми 134278,28 грн. перераховано позивачу не було.

При цьому спір між сторонами виник у зв`язку із незабезпеченням, на думку позивача, відповідачем схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 198338,49 грн, а саме 99986,06 грн. (з ПДВ) витрат на придбання деталей, 68525,53 грн. (з ПДВ) витрат на послуги з поточного ремонту залізничних вагонів, а також 29826,91 грн. (з ПДВ) витрат на організацію виконання ремонтних робіт, які позивач просить суд стягнути з відповідача.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

За приписами частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушення.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

У відповідності до частини 1 статті 22, частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; податкові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 № 917/500/18).

Як зазначено у пункті 11 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 № 01-8/91 Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус вантажу , і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17.

Суд зазначає, що відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 23 Закону України Про залізничний транспорт встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності до статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з пунктом 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

При цьому відповідно до пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

витрат на перевезення вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надаються разом з розрахунком збитків;

плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням, визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1 Закону України "Про інформацію" документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Зокрема, на підтвердження фактів, покладених в основу позову, позивачем надано копії залізничних та СМГС накладних, актів загальної форми ГУ-23, актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М, повідомлень на ремонт або технічне обслуговування вагона форми ВУ-23М, повідомлень про приймання вантажних вагонів із ремонту ТОв-2(4) та ТОв-1(3) форми ВУ-36М, Акта наданих послуг за Договором № 49у, Актів виконаних робіт за Договором 25у/14.

Проте, як встановлено судом за матеріалами справи, в матеріалах відсутні копії акта про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М чи акта загальної форми ГУ-23, складених станцією залізниць у зв`язку із пошкодженням вагона № 54406541, які відповідно до п. 19 розділу IV (Порядок розрахунку розміру збитків за пошкодження вантажних вагонів) Правил користування вагонами і контейнерами (ст.ст. 119-126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 є підставою для матеріальної відповідальності залізниці за пошкодження вантажних вагонів під час їх залізничного перевезення.

Суд зазначає, що повідомлення форми ВУ-23М є документом, що засвідчує технічно несправний стан вагона, і є підставою для перерахування вагонів із робочого парку до неробочого до числа несправних.

Таким чином, зважаючи на відсутність обов`язкових документів залізниці, які зумовлюють виникнення у позивача права на відшкодування шкоди в даному випадку, надані позивачем до матеріалів справи на підтвердження пошкодження вагона № 54406541 під час його перевезення залізницею повідомлення форми ВУ-23М від 11.10.2018 та повідомлення про приймання вантажних вагонів з поточного ремонту форми ВУ-36М № 9746 від 11.10.2018, в сукупності не підтверджують обставин, які є підставою для стягнення з відповідача збитків у розмірі 11306,66 грн. за незбереження вагону № 54406541 та не є достатніми для покладення на відповідача відповідальності за пошкодження вагону у вказаному розмірі.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні доповнення Вартість послуг виконавця по організації виконання поточного ремонту напіввагону до Актів виконаних робіт від 31.10.2018 № 452, від 31.08.2018 № 434, від 31.10.2018 від 445, від 31.08.2018 № 432, від 31.08.2018 № 430, наданих на підтвердження факту понесення позивачем витрат на ремонт розукомплектованих вагонів власності/оренди позивача №№ 61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556 у зв`язку з незабезпеченням відповідачем їх схоронності під час перевезення залізницею, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити факт надання ТОВ "Ремвагонторг" послуг з організації виконання ремонту спірних вагонів через їх пошкодження під час залізничного перевезення за наданими позивачем до позову залізничними накладними здійснивши співставлення виконаних робіт і встановлених деталей, які є складовими частинами вартості послуг по організації виконання ремонту за вказаними Актами, із пошкодженнями, зафіксованими в Актах про пошкодження вагону форми ВУ-25М та Актах загальної форми ГУ-23.

При цьому суд звертає увагу на визначений приписами ч. 2 ст. 80 ГПК України обов`язок позивача як особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, подати докази разом з поданням позовної заяви.

В свою чергу збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ГПК України (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, за умови неможливості дослідження та оцінки судом акта про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М чи акта загальної форми ГУ-23, складених станцією залізниць щодо пошкодження вагону, а також доповнень до Актів виконаних робіт від 31.10.2018 № 452, від 31.08.2018 № 434, від 31.10.2018 від 445, від 31.08.2018 № 432, від 31.08.2018 № 430 Вартість послуг виконавця по організації виконання поточного ремонту напіввагону внаслідок ненадання їх копій (оригіналу) позивачем, за результатами аналізу наявних матеріалів справи встановлені фактичні обставини не надають суду можливості дійти беззаперечних висновків про факт пошкодження належного позивачеві вагона № 54406541 під час його перевезення залізницею та факт понесення позивачем витрат на ремонт розукомплектованих вагонів власності/оренди позивача №№ 61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556 у зв`язку з незабезпеченням відповідачем їх схоронності, отже заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума збитків в розмірі 60878,28 грн. є непідтвердженою документально.

Таким чином, враховуючи документально підтверджені факти пошкодження під час перевезення залізницею належних позивачеві вагонів та понесення позивачем витрат на їх ремонт, судом встановлено за матеріалами справи, що для ремонту пошкоджених вагонів Товариства з обмеженою відповідальністю Металургтранс було придбано та надано структурному підрозділу відповідача необхідні для встановлення на вагонах деталі на загальну суму 90787,20 грн. (з ПДВ), а також здійснено оплату послуг з поточного ремонту залізничних вагонів у розмірі 17595,70 грн. (з ПДВ) та послуг з організації виконання ремонтних робіт у розмірі 29077,28 грн. (з ПДВ), тобто розмір документально підтверджених понесених позивачем збитків становить 137459,08 грн.

В свою чергу факт пошкодження вагонів позивача №№ 54786058, 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, 57922817 під час їх перевезення залізницею та розмір завданих внаслідок цього збитків (понесених у зв`язку з проведенням ремонту витрат), а також наявність причинно - наслідкового зв`язку між незабезпеченням відповідачем схоронності (збереження) майна (вагонів) під час їх курсування залізничними коліями та завданими збитками відповідачем не спростований жодними доказами.

Отже, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що відповідачем належними засобами доказування не доведено відсутність у нього вини незбереження майна (вагонів) позивача, суд дійшов висновку, що протиправна бездіяльність відповідача, а саме невжиття належних і достатніх дій для забезпечення збереження (схоронності) належного позивачу майна (вагонів) призвела до завдання шкоди - пошкодження складових частин вагонів та необхідності проведення відповідного ремонту.

При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позову зазначаючи, що договори від 27.06.2019 № 49у та від 19.02.2024 № 25у/14 між ТОВ "Металургтранс" та ТОВ "Ремвагонторг" укладено на організацію проведення ремонту, і безпосереднє та фактичне виконання робіт ТОВ "Ремвагонторг" ними не передбачено, доказів здійснення ремонту ТОВ "Ремвагонторг" за вказаним договорами позивачем не надано.

Натомість, наявними у матеріалах справи повідомленнями за формою ВУ-36М підтверджується, що ремонт та технічний огляд вагонів здійснювався відповідними підрозділами відповідача, отже у позивача не було реальної необхідності звертатися до ТОВ Ремвагонторг за наданням послуг з організації виконання ремонту належних йому вагонів, оскільки останнє не є вагоноремонтним підприємством, атестованим на здійснення відповідної діяльності.

Таким чином, включення позивачем вартості послуг ТОВ Ремвагонторг з організації ремонту спірних вагонів до заявленої до стягнення суми є безпідставним, оскільки в силу приписів ст. 1192 ЦК України, п. 126 Статуту залізниць України та п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами відповідач несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонам.

Згідно з ч. 1 ст. 623 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд зазначає, що поняття організація ремонту не є тотожним поняттю виконання ремонту, але, в той же час є більш загальним за змістом та може включати в себе як послуги з організації та забезпечення проведення ремонту, так і фактичне виконання ремонту.

Так, при укладенні Договору № 49у сторонами погоджено, що виконавець зобов`язаний, зокрема, контролювати якість проведення ремонтів, якість запасних частин/деталей/вузлів, дотримання термінів ремонту вагонів, поставки запасних частин/деталей/вузлів, відповідність об`ємів виконаних ремонтних робіт вимогам діючих нормативів на залізничних адміністраціях; здійснювати поставку (з оборотного запасу Виконавця), закупівлю необхідних запасних частин, вузлів, деталей, матеріалів для ремонту вагонів замовника і своєчасно поставляти їх для проведення ремонту на відповідні вагоноремонтні підприємства.

Вартість комплексної послуги виконавця у разі разобладнання вагонів замовника у випадках, наведених у п. 1.1.1. та 1.1.2. цього Договору складається з: вартості організації ремонту вагона замовника в вагоноремонтному підприємстві АТ "Укрзалізниця" (без урахування вартості запасних частин/деталей/вузлів), що становить 19 300,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста грн., 00 коп.) без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 3 860,00 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят грн. 00 коп.), всього з ПДВ - 23 160,00 грн. (двадцять три тисячі сто шістдесят грн., 00 коп.) за один вагон.

Вартість поставки запасних частин/деталей/вузлів за найменуваннями за 1 од. становить: головна частина повітрярозподільника - 9 000,00 грн., магістральна частина повітрярозподільника - 9 000,00 грн., авторежим вантажний - 8 200,00 грн., авторегулятор гальмівних важільних передач - 8 000,00 грн.

Замовник сплачує надані виконавцем послуги на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг та рахунків до них.

Також у Договорі № 25у/14 сторонами погоджено, що сума Договору складається із витрат виконавця, пов`язаних з виконанням доручень замовника, а також вартості послуг. Вартість послуг виконавця за організацію проведення поточного ремонту одного вагону з відчепленням становить 100,00 грн. включаючи ПДВ.

За погодженим замовником дорученням виконавець самостійно проводить розрахунки з вагоноремонтними підприємствами.

Замовник відшкодовує виконавцю суми витрат, сплачених (понесених) виконавцем під час виконання доручень за договором, а саме: вартість ремонту, запасних частин та комплектуючих деталей, необхідних для проведення ремонту вагонів, витрати, пов`язані з подачею та прибиранням вагонів, станційні збори та т.і.

При цьому, зі змісту умов Договору № 25у/14 вбачається, що за фактом виконання виконавцем зобов`язань за договором сторонами підписується Акт виконаних робіт, в якому відображається факт виконання-здачі виконавцем та приймання замовником наданих виконавцем послуг з виконання доручень замовника та наводиться вартість послуг виконавця.

Так, суд зазначає, що наявними у матеріалах справи повідомленнями за формою ВУ-36М підтверджується виключно сам факт проведення ремонту та технічного огляду спірних вагонів, у той час як вартість необхідних до придбання деталей, вартість послуг з поточного ремонту залізничних вагонів та вартість послуг з організації виконання ремонтних робіт вказана безпосередньо в актах наданих послуг та виконаних робіт, підписаних між позивачем і ТОВ Ремвагонторг у рамках укладених договорів №25у/14 від 19.02.2014 та № 49у від 27.06.2019.

Таким чином, розмір збитків, понесених позивачем внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів №№ 54786058, 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, 57922817, визначався на підставі вищевказаних підписаних сторонами актів виконаних робіт, в доповненнях до яких наведені перелік робіт, запасних частин та їх вартість.

В той же час, суд зазначає, що оперуючи поняттям фактично заподіяної шкоди , як міри відповідальності залізниці, відповідач залишив поза увагою, що воно є рівнозначним поняттю реальних збитків , оскільки зміст фактично заподіяної шкоди становить зменшення майнової сфери потерпілого, яке, у свою чергу, полягає як у втратах у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням речі, так і у витратах, понесених особою для відновлення попереднього становища, адже такі витрати також є втратою майна (грошових коштів).

Тобто реальні збитки по суті є грошовим вираженням фактично заподіяної шкоди.

З наведеного слідує, що використання законодавцем різних дефініцій призвело до помилкового звуження відповідачем обсягу власної відповідальності лише до відшкодування витрат на придбання необхідних деталей та нівелювання принципу повноти відшкодування реальних збитків.

При цьому суд звертає увагу, що обсяг та види понесених стороною витрат для відновлення власної майнової сфери можуть бути різноманітними, утім, завжди зумовлені необхідністю усунення тих негативних наслідків, які настали у результаті порушення майнових прав і благ, що належать потерпілому.

Враховуючи, що необхідність ремонту спірних вагонів, а відтак і понесення позивачем витрат на оплату послуг з його організації зумовлене саме допущеною відповідачем бездіяльністю в частині забезпечення схоронності (збереження) цілісності спірних вагонів, заявлення позивачем до стягнення вказаних витрат у якості реальних збитків не суперечить приписам ст. 1192 ЦК України, п. 126 Статуту залізниць України та п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, адже не виходить за межі фактично заподіяної залізницею шкоди.

Водночас судом враховано, що вирішення питання стосовно необхідності здійснення тих чи інших витрат для відновлення власної майнової сфери законодавець залишає на розсуд винятково управленої сторони, адже не передбачає обов`язок з доведення реальної необхідності таких витрат поряд з наявністю збитків, протиправністю (незаконністю) поведінки їх заподіювача та причинним зв`язком такої поведінки із заподіяними збитками.

Разом з тим, суд звертає увагу, що організація та фактичне проведення ремонту належних позивачеві вагонів підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а саме актами наданих послуг та виконаних робіт, підписаними між позивачем і ТОВ Ремвагонторг у рамках укладених договорів №25у/14 від 19.02.2014 та № 49у від 27.06.2019.

Крім того, у відзиві на позов відповідач зазначає, що спірні вагони, які перевозилися за залізничними накладними №№ 46063541, 45081205, 45812534, 45005881, 47131396, 42635748, жодним чином не мали статусу вантажу, що виключає можливість застосовування до відповідача положень п. 110 Статуту залізниць України щодо відповідальності за втрату або пошкодження вантажу під час перевезення.

Суд акцентує увагу, що п. 126 Статуту залізниць України встановлено відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів - майна іншої особи, під час їх використання (перевезення), а тому статус такого майна (навантажені чи порожні вагони) не має істотного значення для встановлення складу цивільного правопорушення.

Також судом враховано, що відповідно до п. 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 28.09.2004 № 856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в графі 20 Найменування вантажу вказується Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо) . Також для порожніх вагонів, що перевозяться як вантаж на власних вісях передбачено код вантажу (вантаж на власних вісях - Код ЄТСНВ 421034, 421195).

З урахуванням вищенаведеного, оскільки матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем матеріальних збитків, зумовлених пошкодженням майна (вагонів) внаслідок незабезпечення відповідачем збереження цих вагонів під час курсування залізничними коліями, та розмір цих збитків в сумі 137459,08 грн. підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про часткову доведеність позивачем належними та допустимими доказами факту наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, що, в свою чергу, свідчить про наявність правових підстав для відповідальності останнього за понесені позивачем збитки та часткового задоволення позовних вимог.

В свою чергу відповідачем не надано суду жодних доказів задоволення вимог позивача та виплати останньому боргу у вигляді відшкодування суми 137459,08 грн, підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29).

Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 19000,00 грн. суд зазначає, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/200, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку ти доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

Суд наголошує, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Окрім цього чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Водночас, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

В свою чергу, як вбачається із матеріалів справи відповідач в поданому відзиві на позовну заяву заперечує проти заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 19000,00 грн., оскільки останні є неспівмірними з предметом позову і складністю справи, заявлена позивачем в якості орієнтовної сума витрат на професійну правничу допомогу є спробою покласти на відповідача цілком неспівмірні з ціною позову витрати, в зв`язку з чим просить суд відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Як встановлено судом за результатами розгляду позовної заяви та заяви позивача про розподіл судових витрат, позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним у даній справі витрат на професійну правничу допомогу.

Так, як свідчать матеріали справи, між Адвокатським об`єднанням СОТА (об`єднання за договором) та ТОВ Металургтранс (клієнт за договором) укладено договір про надання правничої допомоги № 09012018/МТ від 09.01.2018, відповідно до умов якого у порядку та на умовах, що визначені Договором, об`єднання за завданням клієнта зобов`язується здійснювати захист, представництво або надавати інші види правової допомоги клієнту на підставі заявки на отримання юридичних послуг.

Додатковою угодою №270072020-1 від 27.07.2020 до вказаного договору сторони дійшли згоди про те, що клієнт доручає та оплачує, а об`єднання приймає на себе зобов`язання надати послуги з правничої допомоги щодо: попереднього опрацювання матеріалів наданих позивачем, вивчення судової практики, формування правової позиції, підготовки процесуальних документів для звернення до суду (позовна заява, розрахунок суми заборгованості, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат) тощо, що стосується розукомплектування вагонів №№ 54786058, 61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556, 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, 54406541, 57922817.

Так, вказаною Додатковою угодою було встановлено наступний перелік послуг з погодинним відображенням змісту витраченого часу: попереднє опрацювання матеріалів - 3 години; вивчення судової практики - 3 години; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини. Формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання. - 2 години; підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, розрахунок суми заборгованості, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат - 9 годин; узгодження підготовлених процесуальних документів з Клієнтом, ксерокопіювання, формування пакету документів для подачі до суду - 2 години. Разом 19 годин.

Згідно укладеної між сторонами Додаткової угоди №270072020-1 від 27.07.2020 до Договору вартість послуг за виконання покладених клієнтом на адвокатське об`єднання завдань складає 19000,00 грн. (1000грн.х19год.) без ПДВ та сплачується замовником в строк до 30 вересня 2020 року. Також сторонами встановлено період надання послуг за Додатковою угодою з 27.07.2020 по 03.08.2020.

У відповідності до п. 3. вказаної Додаткової після отримання клієнтом результатів надання об`єднанням юридичних послуг та їх оплати сторони складають про це двосторонній акт приймання-передавання наданих послуг у двох примірниках, по одному для кожної сторони. Акт приймання-передавання наданих послуг підписується об`єднанням та направляється клієнту протягом 5 робочих днів з моменту оплати клієнтом наданих об`єднанням послуг за цим договором. Для цілей цього договору сторони домовились, що у випадку не підписання клієнтом акта приймання-передавання наданих послуг протягом 10 календарних днів з дня надсилання (передавання) цього акта, такий акт вважається підписаним з боку клієнта.

За змістом Акту приймання-передачі наданих послуг до Додаткової угоди №270072020-1 від 27.07.2020 до договору про надання правничої допомоги № 09012018/МТ від 09.01.2018, який підписано представниками сторін без зауважень та скріплено печатками сторін Договору, об`єднанням надано, а клієнтом прийнято послуги з правничої допомоги щодо: попереднього опрацювання матеріалів наданих позивачем, вивчення судової практики, формування правової позиції, підготовки процесуальних документів для звернення до суду (позовна заява, розрахунок суми заборгованості, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат) тощо, що стосується розукомплектування вагонів №№ 54786058, 61603262, 56067929, 53569380, 53436689, 59481556, 55841555, 57925208, 57601288, 53092557, 61603437, 59606897, 54406541, 57922817 вартість послуг - 19000,00 грн. (1000грн. х 19год.) без ПДВ, враховуючи, що вартість години роботи адвоката узгоджена у розмірі 1000,00 грн.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 5557/10 від 24.12.2015 на ім`я Барабаш О.В. та рахунок-фактура об`єднання № 030820-1 від 03.08.2020 на суму 19000,00 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що належних доказів або обґрунтувань, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, відповідачем не надано, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем у відповідності до ч. 6 ст. 126 ГПК України неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності справи.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України), покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи викладене, дослідивши надані представником позивача докази, в т.ч. акт приймання-передачі наданих послуг, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку, що заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Металургтранс (49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, 1, к. 524; код ЄДРПОУ 33074226) 137 459,08 грн. (сто тридцять сім тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять грн. 08 коп.) збитків, 2 062,03 грн. (дві тисячі шістдесят дві грн. 03 коп.) витрат по сплаті судового збору та 13168,90 грн. (тринадцять тисяч сто шістдесят вісім грн. 90 коп.) витрати на правову допомогу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 07 червня 2021 року.

Суддя А.М. Селівон

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення24.03.2021
Оприлюднено10.06.2021
Номер документу97493597
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/12181/20

Постанова від 19.10.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Ухвала від 16.08.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Ухвала від 20.07.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Ухвала від 19.07.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Ухвала від 05.07.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Рішення від 24.03.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 18.02.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 22.01.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 17.11.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 30.09.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні