ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
07.10.2021Справа № 905/1027/20За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторій Соляна Симфонія
до 1) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ,
2) Міністерства оборони України
3) Генерального штабу Збройних Сил України
про: зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним позивачу на праві приватної власності нерухомим майном площею 2400кв.м за адресою: вул. Маяковського, 7, м. Соледар, Бахмутський район, Донецька обл. шляхом виселення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін із вказаного приміщення
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Єременок О.В.
Представники учасників сторін:
від позивача Гуревич Р.Г.
від відповідача-1 не з`явились
від відповідача-2 Ярусевич Д.Ю.
від відповідача-3 Ярусевич Д.Ю.
У судовому засіданні 07.10.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторій Соляна Симфонія, м. Донецьк, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н від 26.05.2020, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська, м. Слов`янськ, Донецька обл., про:
- зобов`язання відповідача, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганська, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторій Соляна Симфонія, на праві приватної власності нерухомим майном, яке розташовано за адресою: вул. Маяковського, 7, м. Соледар, площею 2400 кв.м. шляхом його звільнення на підставі закінчення строку дії договору позички №8 від 19.01.2017 та ст. 317, 391 ЦК України;
- зобов`язання виселити Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування з приміщення, яке належить позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторій Соляна Симфонія, на праві приватної власності, на підставі закінчення строку дії договору позички №8 від 19.01.2017 та ст. 317, 391 ЦК України.
Ухвалою суду від 09.06.2020 прийнято позовну заяву б/н від 26.05.2020 до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1027/20; визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
18.08.2020 позивачем було подано до суду клопотання про залучення у якості співвідповідача Генерального штабу Збройних Сил України, оскільки, згідно Положення про Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін він є тимчасово створеним органом, який підпорядковується Начальнику Генерального штабу Головнокомандуючому ЗСУ.
02.02.2021 в системі Електронний Суд позивачем було сформовано клопотання про залучення у якості співвідповідачів у даній справі: - Міністерства оборони України, яке здійснює військово-політичне та адміністративне управління Збройними Силами України та забезпечує їх життєдіяльність і функціонування; - Генерального Штабу Збройних Сил України.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.02.2021 залучено до участі у справі №905/1027/20 співвідповідачів:- Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних Сил України. Матеріали справи № 905/1027/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторій Соляна Симфонія, м. Донецьк, до відповідачів: 1) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, м. Слов`янськ Донецької області, 2) Міністерства оборони України, м. Київ, 3) Генерального штабу Збройних Сил України, м. Київ, про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним позивачу на праві приватної власності нерухомим майном площею 2400кв.м за адресою: вул. Маяковського, 7, м. Соледар, Бахмутський район, Донецька обл. шляхом виселення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін із вказаного приміщення передано за виключною підсудністю на розгляд Господарського суду міста Києва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 905/1027/20 розподілено до розгляду судді Усатенко І.В.
Ухвалою суду від 28.04.2021 прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання на 27.05.2021.
17.05.2021 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову до нього заперечує, оскільки, обов`язок з повернення позикодавцеві майна за договором покладено на Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін, натомість на відповідача-1 покладено лише обов`язок укладання договору та відшкодування комунальних послуг. З огляду на зазначене, у відповідача-1 відсутній обов`язок відповідати за даним позовом.
27.05.2021 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 24.06.2021.
14.06.2021 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшов відзив на позову заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін є стратегічно важливим об`єктом для забезпечення національної безпеки і охорони, а його виселення спричинить негативні наслідки для можливості виконання покладених на центр завдань.
16.06.2021 через канцелярію суду від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав важливості обов`язків та завдань покладених на Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін, а тому виселення центр створить негативні наслідки для країни.
24.06.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 15.07.2021.
06.07.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримано та зазначено, що відповідачем-1 вчиняються дії щодо пошуку іншого приміщення, отже, він ж належним відповідачем. Підстави для відмови у позові викладені відповідачами-2, 3 не ґрунтуються на нормах права та законодавстві, а на військовій необхідності.
Ухвалою суду від 15.07.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 19.08.2021.
Ухвалою суду від 19.08.2021 судове засідання відкладено на 23.09.2021.
В судовому засіданні 23.09.2021 оголошено перерву до 07.10.2021.
В судове засідання 07.10.2021 представник відповідача-1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача в судовому засіданні 07.10.2021 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору
Представник відповідача-2, 3 в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник позивача просив позов задовольнити.
Представник відповідача-2, 3 просив у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
19.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторій Соляна Симфонія (позикодавець) та Спільним центром з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (користувач-1), та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ (користувач-2) укладено договір позички № 8 відповідно до п. 1.1 якого позикодавець зобов`язується безоплатно передати користувачу-1 в строкове користування окреме індивідуально-визначене майно, розміщене за адресою: Донецька область, м. Соледар, вул Маяковського, буд. 7, а користувач-2 сплачує комунальні послуги. Майно передається в користування з метою розміщення військовослужбовців.
Факт передачі майна у безоплатне користування підтверджується актом приймання-передачі приміщення, що підписується між позичкодавцем та користувачем-1 (п. 1.2 договору).
Згідно п. 2.1, 2.2, 2.4 договору користувач-1 вступає у користування майном у термін, указаний в договорі. Передача майна в безоплатне користування не тягне за собою виникнення у користувача-1 та користувача-2 права власності на це майно. Корисувач-1 після закінчення терміну дії договору повертає майно позикодавцю аналогічному порядку, встановленому при передачі майна користувачу-1 за цим договором. Майно вважається поверненим позичкодавцеві з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання. Строк дії договору відповідно до п. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на відносини, які виникли між сторонами з 01.01.2017 та діє до 31.03.2020 (включно). Цей договір припиняється по закінченню строку його дії. (п. 8.1, 8.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2019).
Обставини щодо передачі майна позичкодавцем користувачу-1 підтверджуються актом приймання-передачі майна від 01.01.2017.
12.02.2020 відповідача-1 звернувся до позивача з листом,№ 524/452, в якому просив підписати додаткову угоду про продовження строку дії договору позички від 19.01.2017 № 8.
05.03.2020 позивач звернувся до Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ з листом № 2, в якому не погоджувався на продовження дії договору позички та просив повернути майно за актом приймання-передачі у строк до 01.04.2020. Листом від 30.03.2020 № 4 позивач звернувся до Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін та відповідача-1 з проханням створити комісію з передачі (повернення) будівлі площею 2400 кв м, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Соледар, вул Маяковського, буд. 7.
Листом від 25.03.2020 № 3 позивач запропонував Спільному центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін та відповідачу-1 укласти договір оренди майна (переданого за договором позички від 19.01.2017 № 8) строком на 3 місяці та розміром орендної плати 120000,00 грн. Позивач наголосив на неможливості продовження договору позички.
13.04.2020 Спільним центром з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін надано відповідь на адвокатський запит позивача, в якому повідомлено, що розквартируванням військовослужбовців займаються Квартирно-експлуатаційні відділи, натомість центр є тимчасово створеним підрозділом та не є юридичною особою. Крім того, договори оренди для розміщення (розквартирування) військовослужбовців можуть укладатись тільки на умовах оренди на 1 гривню на рік.
Відповідачем-1 на адвокатський запит представника позивача було надано відповідь № 524/1281 від 15.04.2020, в якій зазначено, що КЕВ згідно договору від 19.01.2017 № 8 має виключно зобов`язання щодо відшкодування комунальних послуг.
До матеріалів справи також долучено лист Центрального управління інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України від 23.04.2020 № 370/2/1755, в якому запропоновано до часу звільнення майна Спільним центром з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін продовжити строк дії договору № 8 від 19.01.2017.
Станом на день прийняття рішення у даній справі, договір позички від 19.01.2017 № 8 припинив свою дію 01.04.2020, в зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено. Доказів продовження дії договору від 19.01.2017 № 8 суду надано не було.
Позивач звернувся з даним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ про: - зобов`язання відповідача-1, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторій Соляна Симфонія, на праві приватної власності нерухомим майном, яке розташовано за адресою: вул. Маяковського, 7, м. Соледар, площею 2400 кв.м. шляхом його звільнення на підставі закінчення строку дії договору позички №8 від 19.01.2017 та ст. 317, 391 ЦК України; - зобов`язання виселити Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування з приміщення, яке належить позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторій Соляна Симфонія, на праві приватної власності, на підставі закінчення строку дії договору позички №8 від 19.01.2017 та ст. 317, 391 ЦК України.
Відповідно до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Згідно ст. 833, 836 ЦК України користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування. Користувач зобов`язаний: 1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі; 2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором; 3) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання. Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.
Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги заявлені саме до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, який згідно умов договору № 8 від 19.01.2017 є користувачем-2.
Як вбачається з умов укладеного договору, користувач-2 має обов`язок оплачувати комунальні послуги та після підписання договору укласти з позичкодавцем договір про відшкодування комунальних послуг або укласти договори на надання комунальних послуг з відповідним постачальником цих послуг; при засміченні каналізаційних мереж користувачем-1, користувач-2 зобов`язується усунути засмічення за власний рахунок, або відшкодувати позичкодавцю витрати на проведення робіт по усуненню засмічення (п. 1.1, 3.5, 3.6 договору).
Відповідно до п. 1.1 - 1.3, 2.1 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 03.07.2013 № 448 (далі Положення № 448) організація квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗС України (далі - квартирно-експлуатаційне забезпечення) - це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном. Передислокація військової частини - зміна місця дислокації військової частини, а саме переміщення її з військового містечка, яке вона займає в одному населеному пункті, до іншого військового містечка іншого населеного пункту; переміщення військової частини - вивільнення військового містечка (фондів), на яких розташовувалася військова частина, та переміщення її до іншого вільного військового містечка (фондів) у межах одного населеного пункту; розквартирування військ - розміщення військових частин у визначених пунктах (районах), надання їм необхідних земельних ділянок, будівель і споруд для житла, зберігання бойової і спеціальної техніки, запасів матеріальних засобів, проведення бойової і спеціальної підготовки, а також для господарчих та інших потреб. Основними завданнями квартирно-експлуатаційного забезпечення є: забезпечення військових частин фондами військового містечка, територією та земельними ділянками; утримання і експлуатація фондів військового містечка, які знаходяться в користуванні військових частин; забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями; участь в організації забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями; забезпечення військових частин квартирним майном; здійснення функцій замовника з будівництва, реконструкції, капітального ремонту фондів військового містечка, а також виконання технічного нагляду за ходом проведення у військових частинах робіт з будівництва, реконструкції та капітального ремонту військових об`єктів; здійснення організації квартирно-експлуатаційного забезпечення в особливий період; організація навчання і підвищення кваліфікації військовослужбовців та працівників квартирно-експлуатаційних органів; планування витрат та організація фінансування заходів квартирно-експлуатаційного забезпечення. Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами ЗС України, до яких відносяться: Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України (далі - Головне КЕУ ЗС України); територіальні квартирно-експлуатаційні управління та Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - КЕУ); квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини) (далі - КЕВ (КЕЧ)); квартирно-експлуатаційні служби військових частин. Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин проводиться за схемами: Головне КЕУ ЗС України - КЕУ - КЕВ (КЕЧ)) - військові частини; Головне КЕУ ЗС України - види Збройних Сил України - військові частини (згідно з рішенням Міністра оборони України).
З Положення про квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганська, затвердженого наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України від 17.12.2019 № 278, що КЕВ м. Луганськ для здійснення визначених повноважень має право укладати договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем у судових органах. У процесі виконання покладених на нього завдань у встановленому порядку взаємодіє з органами військового управління, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами, організаціями та суб`єктами господарювання, органами державної влади і місцевого самоврядування, які дислокуються у зоні його відповідальності. КЕВ міста Луганськ є юридичною особою, веде самостійний баланс, має реєстраційні рахунки у відділеннях Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також інші печатки та штампи необхідні для забезпечення діяльності установи та самостійно несе відповідальність за свою діяльність. Структура КЕВ м. Луганськ затверджується згідно штату і штатних розписів в межах наданих засновком лімітів. КЕВ міста Луганськ несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного їй майна, згідно з чинним законодавством. Установа не несе відповідальності за зобов`язаннями держави та засновника (п. 5, 6, 12, 14 Положення).
З вищезазначеного, вбачається відсутність у відповідача-1 повноважень та обов`язку щодо повернення переданого в позичку майна чи виселення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін зі спірного майна.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Позивачем не надано доказів того, що саме Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ чиняться перешкоди позивачу у користуванні майном, належним йому на праві власності, оскільки, вказане майно займає не відповідач-1. Крім того, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ, не наділений повноваженнями здійснювати керівництво Спільним центром з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін в тому числі приймати рішення щодо його переміщення чи виселення.
Відповідно до позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)). Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).
Тобто Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ не є належним відповідачем у даній справі, оскільки, не може згідно своїх завдань та повноважень виконати рішення у даній справі, так як не займає відповідне приміщення та йому не підпорядковується Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (який не є юридичною особою). Вказані обставини зумовлюють відмову позивачу в задоволенні позовних вимог до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ.
Натомість, укладеним сторонами договором (п. 2.4) обов`язок з повернення майна, після закінчення строку дії договору покладено на Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (користувач-1).
Як вбачається з Положення про Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін, затвердженого наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.01.2021 № 13 (далі Положення № 13) Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (далі СЦКК) є тимчасовим моніторинговим органом, який призначений для здійснення взаємодії державних органів України, вищого командування Збройних Сил України та інших складових сил безпеки і оборони зі Спеціальною моніторинговою місією ОБСЄ в Україні (далі СММ ОБСЄ) з питань визначення пріоритетів у здійсненні моніторингу дотримання режиму припинення вогню та його верифікації, узгодження питань забезпечення безпеки співробітників та технічного обладнання СММ ОБСЄ, обміну інформацією про порушення режиму незастосування зброї, підготовки пропозицій для невідкладного реагування на такі порушення та контролю питань, пов`язаних з припиненням вогню. СЦКК у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, постановами Верховної Ради України, наказами та директивами Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України, рішеннями (домовленостями) Тристоронньої контактної групи, а також цим Положенням. УС СЦКК не є юридичною особою та не має рахунків в органах Державної казначейської служби України. УС СЦКК підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України. Організація забезпечення діяльності УС СЦКК покладається на Командувача об`єднаних сил. УС СЦКК очолює керівник, який призначається і звільняється з посади Головнокомандувачем Збройних Сил України за погодженням з Офісом Президента України та Міністерством закордонних справ України (п. 1, 2, 4, 5, 9 Положення № 13).
Оскільки, Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін не є юридичною особою, а є тимчасовим моніторинговим органом, він не може бути стороною у господарському процесі, зокрема відповідачем.
Як вбачається з Положення № 13 Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України.
Відповідно до ст. 8 Закону України Про Збройні Сили України Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством. Військово-політичне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована на забезпечення реалізації політики держави у Збройних Силах України, політичних та стратегічних цілей у сфері оборони, принципів і напрямів розвитку Збройних Сил України. Адміністративне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована на всебічне забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування та розвитку в межах виконання основних завдань державної політики у сфері оборони. Головнокомандувач Збройних Сил України є найвищою військовою посадовою особою у Збройних Силах України. Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює через Генеральний штаб Збройних Сил України безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України. Безпосереднє військове керівництво - діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними. Командувач об`єднаних сил підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України та здійснює через Об`єднаний оперативний штаб Збройних Сил України оперативний контроль за набуттям ними оперативних (бойових) спроможностей, планування застосування та безпосереднє управління об`єднаними силами і засобами Збройних Сил України, інших складових сил оборони, які передані у його підпорядкування, а також національним контингентом і національним персоналом, які беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Згідно ст. 10 Закону України Про Збройні Сили України Міністерство оборони України: здійснює військово-політичне та адміністративне управління Збройними Силами України; реалізує політику держави у Збройних Силах України, розробляє принципи їх будівництва, визначає напрями розвитку Збройних Сил України і підготовки їх у мирний та воєнний час; забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України; провадить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність з метою забезпечення виконання завдань, які покладені на Збройні Сили України; взаємодіє з органами державної влади та громадськими організаціями, контролює дотримання законодавства у Збройних Силах України; розглядає звернення, здійснює прийом громадян з питань, що належать до компетенції Міністерства оборони України; здійснює в межах своєї компетенції міжнародне співробітництво за воєнно-політичним, військово-технічним та іншими напрямами, а також з питань цивільно-військових відносин з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями; здійснює інші повноваження, передбачені законом. Забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил України може проводитися державними підприємствами, що створюються у встановленому порядку Міністерством оборони України. Організація діяльності Міністерства оборони України визначається законами України та Положенням, яке затверджується Президентом України. Завдання та функції розвідувального органу Міністерства оборони України визначаються законом та положенням про цей орган, яке затверджує Президент України. Функції, завдання та особливості діяльності Сил спеціальних операцій Збройних Сил України визначаються законами України та положенням, що затверджується Президентом України.
Відповідно до пп. 23, 99 п. 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671 Міноборони відповідно до покладених на нього завдань: 23) забезпечує життєдіяльність Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності, проведення ремонту та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил; 99) здійснює в межах повноважень, передбачених законом, міжнародне співробітництво за воєнно-політичним, військово-технічним та іншими напрямами з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями, координує та контролює організацію і здійснення військового співробітництва.
З вищезазначеного вбачається, що адміністративне керівництво Збройними Силами України (діяльність, спрямована на всебічне забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування та розвитку в межах виконання основних завдань державної політики у сфері оборони) здійснюється Міністерством оборони України.
Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює через Генеральний штаб Збройних Сил України безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України. Безпосереднє військове керівництво - діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними.
Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін підпорядковується Головнокомандувачу ЗСУ, а організація його діяльності покладена на Командувача об`єднаних сил.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Первинно при зверненні з позовом, позивачем було визначено єдиного відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ та заявлено до нього дві немайнові вимоги про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні майном шляхом його звільнення та виселення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін з майна, наданого за договором позички.
В подальшому, позивачем було заявлено два клопотання про залучення у справі співвідповідачів Міністерства оборони України та Генерального Штабу Збройних Сил України, проте, при заявленні відповідних клопотань, позивачем не було визначено зміст позовних вимог до кожного з залучених співвідповідачів.
Наразі, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у позовній заяві чітко визначено позовні вимоги до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ щодо зобов`язання його усунути перешкоди у користуванні майном. В подальшому, після залучення співвідповідачами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України позовні вимоги не були змінені з урахуванням залучених співвідповідачів. Як уже було встановлено судом вище, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ не є належним відповідачем у даній справі, оскільки, не має зобов`язань щодо звільнення займаного приміщення, а його повноваження не охоплюють права виселяти Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін, який не є наразі юридичною особою та не може бути відповідачем в рамках господарського судочинства з займаного ним приміщення.
Залученню співвідповідачів передувало клопотання позивача, обгрунтоване тим, що саме Міністерство оборони України та Генеральний штаб ЗСУ є зобов`язаними та повноважними особами, в рамках даного спору, з огляду на їх компетенцію та правовий зв`язок з Спільним центром з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін. Проте, в резолютивній частині позовної заяви, в якості відповідача за вимогою про усунення перешкод в користуванні майном визначено саме Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ, а в частині виселення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін, який не є юридичною особою, не визначено особу (відповідача з кола співвідповідачів залучених у даній справі), повноважного приймати рішення щодо виселення центру та в подальшому виконати рішення суду в цій частині.
Суд, в силу приписів ст. 237 ГПК України, не може виходити за межі позовних вимог та самостійно визначати підстави позову до відповідачів та особу боржника (юридичну особу) з кола залучених співвідповідачів, для покладення на нього обов`язку з виселення з займаного приміщення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін.
Суд наголошує, що метою господарського судочинства та прийняття рішення у справі є захист порушених прав та інтересів позивача, проте не визначивши особу боржника, який, має обов`язок виконати ухвалене у справі рішення, судовий захист не буде реалізований, тобто реально право позивача не буде відновлене чи захищене.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 129 ГПК України залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
ВИРІШИВ:
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю Спелеосанаторій Соляна Симфонія (83048, м. Донецьк, проспект Титова, 15, офіс 227, код ЄДРПОУ 33320066) до 1) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Поштова, 20, код ЄДРПОУ 07652214); 2) Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 3) Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 22991050) про зобов`язання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним ТОВ Спелеосанаторій Соляна Симфонія на праві приватної власності нерухомим майном, яке розташоване за адресою: вул. Маяковського, 7, м. Соледар, Бахмутського району, Донецької області, площею 2400 кв м шляхом його звільнення та про виселення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування з приміщення, яке належить позивачу на праві приватної власності та розташоване за адресою: вул. Маяковського, 7, м. Соледар, Бахмутського району, Донецької області, площею 2400 кв м - відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 21.10.2021
СуддяІ.В.Усатенко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 06.10.2021 |
Оприлюднено | 29.08.2022 |
Номер документу | 100455080 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо усунення перешкод у користуванні майном |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Усатенко І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні