Постанова

від 25.07.2022 по справі 905/1027/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2022 р. Справа№ 905/1027/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Луцюк А.В. За участю представників учасників процесу: від позивача: не з`явився; від відповідача-1: не з`явився; від відповідача 2: Примак А.А. (самопредставницто);від відповідача -3: Ярусевич Д.Ю. (самопредставництво).

Розглянув у відритому судовому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20 (суддя Усатенко І.В., м. Київ, повний текст складено 21.10.2021)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія"

до 1) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ,

2) Міністерства оборони України

3) Генерального штабу Збройних Сил України

про: зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним позивачу на праві приватної власності нерухомим майном площею 2400кв.м за адресою: вул. Маяковського, 7, м. Соледар, Бахмутський район, Донецька обл. шляхом виселення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін із вказаного приміщення

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" (далі - позивач)звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н від 26.05.2020, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська ( далі- відповідач -1) про:

- зобов`язання відповідача, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганська, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія", на праві приватної власності нерухомим майном, яке розташовано за адресою: вул. Маяковського, 7, м. Соледар, площею 2400 кв.м. шляхом його звільнення на підставі закінчення строку дії договору позички №8 від 19.01.2017 та ст.ст 317, 391 Цивільного кодексу України;

- зобов`язання виселити Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування з приміщення, яке належить позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія", на праві приватної власності, на підставі закінчення строку дії договору позички №8 від 19.01.2017 та ст. 317, 391 ЦК України.

Позивач звернувся з даним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ про: - зобов`язання відповідача-1, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія", на праві приватної власності нерухомим майном, яке розташовано за адресою: вул. Маяковського, 7, м. Соледар, площею 2400 кв.м. шляхом його звільнення на підставі закінчення строку дії договору позички №8 від 19.01.2017 та ст. 317, 391 ЦК України; - зобов`язання виселити Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування з приміщення, яке належить позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія", на праві приватної власності, на підставі закінчення строку дії договору позички №8 від 19.01.2017 та ст. 317, 391 ЦК України.

Ухвалою Донецького господарського суду від 09.06.2020 прийнято позовну заяву б/н від 26.05.2020 до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1027/20; визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

18.08.2020 позивачем було подано до суду клопотання про залучення у якості співвідповідача Генерального штабу Збройних Сил України, оскільки, згідно Положення про Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін він є тимчасово створеним органом, який підпорядковується Начальнику Генерального штабу - Головнокомандуючому ЗСУ.

02.02.2021 в системі "Електронний Суд" позивачем було сформовано клопотання про залучення у якості співвідповідачів у даній справі: - Міністерства оборони України, яке здійснює військово-політичне та адміністративне управління Збройними Силами України та забезпечує їх життєдіяльність і функціонування; - Генерального Штабу Збройних Сил України.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.02.2021 залучено до участі у справі №905/1027/20 співвідповідачів:- Міністерство оборони України (далі - відповідач-2), Генеральний штаб Збройних Сил України (далі -відповідач-3). Матеріали справи № 905/1027/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія", м. Донецьк, до відповідачів: 1) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, м. Слов`янськ Донецької області, 2) Міністерства оборони України, м. Київ, 3) Генерального штабу Збройних Сил України, м. Київ, про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним позивачу на праві приватної власності нерухомим майном площею 2400кв.м за адресою: вул. Маяковського, 7, м. Соледар, Бахмутський район, Донецька обл. шляхом виселення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін із вказаного приміщення передано за виключною підсудністю на розгляд Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 28.04.2021 прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання на 27.05.2021.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним позивачу на праві приватної власності нерухомим майном площею 2400кв.м за адресою: вул. Маяковського, 7, м. Соледар, Бахмутський район, Донецька обл. шляхом виселення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін із вказаного приміщення у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- 19.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" (позикодавець) та Спільним центром з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (користувач-1), та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ (користувач-2) укладено договір позички № 8

- у п. 2.4 Договору позички № 8 від 19.01.2017 визначено, що обов`язок з повернення майна, після закінчення строку дії договору покладено на Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (користувач-1);

- суд дослідивши п. 1.1 - 1.3, 2.1 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 03.07.2013 № 448 та Положення про квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганська, затвердженого наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України від 17.12.2019 № 27 дійшов висновку про те, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ не є належним відповідачем у даній справі, оскільки, не може згідно своїх завдань та повноважень виконати рішення у даній справі, так як не займає відповідне приміщення та йому не підпорядковується Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (який не є юридичною особою);

- відповідно до укладеного сторонами договору (п. 2.4) обов`язок з повернення майна, після закінчення строку дії договору покладено на Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (користувач-1), однак відповідно до "Положення про Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін", затвердженого наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.01.2021 № 13 Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін не є юридичною особою, а є тимчасовим моніторинговим органом, він не може бути стороною у господарському процесі, зокрема відповідачем;

- дослідивши "Положення про Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін", затвердженого наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.01.2021 № 13 та ст.ст. 8, 10 Закону України "Про Збройні Сили України " суд дійшов висновку про те, що Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, а організація його діяльності покладена на Командувача об`єднаних сил;

- позивачем було заявлено два клопотання про залучення у справі співвідповідачів - Міністерства оборони України та Генерального Штабу Збройних Сил України,однак при заявлені відповідних клопотань, позивачем не було визначено зміст позовних вимог до кожного з залучених співвідповідачів;

- залученню співвідповідачів передувало клопотання позивача, обґрунтоване тим, що саме Міністерство оборони України та Генеральний штаб ЗСУ є зобов`язаними та повноважними особами, в рамках даного спору, з огляду на їх компетенцію та правовий зв`язок з Спільним центром з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін, однак у резолютивній частині позовної заяви, в якості відповідача за вимогою про усунення перешкод в користуванні майном визначено саме Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ, а в частині виселення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін, який не є юридичною особою, не визначено особу (відповідача з кола співвідповідачів залучених у даній справі), повноважного приймати рішення щодо виселення центру та в подальшому виконати рішення суду в цій частині.

- в силу приписів ст. 237 ГПК України, не може виходити за межі позовних вимог та самостійно визначати підстави позову до відповідачів та особу боржника (юридичну особу) з кола залучених співвідповідачів, для покладення на нього обов`язку з виселення з займаного приміщення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін;

- враховуючи встановленні обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, - ст. 15 Цивільного кодексу України та норм процесуального права, а саме: ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, узагальненні доводи скаржника зводяться до того, що:

- висновок суду першої інстанції відносно того, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає визначеним цивільним кодексом способам захисту порушених прав у спірних правовідносинах, є помилковим;

- некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Також, скаржником у прохальній частині апеляційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

01.02.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача - 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на ту обставину, що відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України не може виходити за межі позовних вимог та самостійно визначати предмет та підстави позову до відповідача та особу боржника (юридичну особу) з кола залучених співвідповідачів, для покладення на нього обов`язку з виселення займаного приміщення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін. Крім того, вказує, що позивачем будь-яких вимог до відповідача -2 заявлено не було.

01.02.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача - 3 надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на ту обставину, що відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України не може виходити за межі позовних вимог та самостійно визначати предмет та підстави позову до відповідача та особу боржника (юридичну особу) з кола залучених співвідповідачів, для покладення на нього обов`язку з виселення займаного приміщення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін. Крім того, вказує, що позивачем будь-яких вимог до відповідача -3 заявлено не було.

01.04.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача - 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки, як було встановлено місцевим господарським судом, у відповідача -1 відсутні повноваження та обов`язок, щодо повернення переданого йому в позичку майна чи виселення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін. Крім того, зазначає, що відповідно до п.3.3 Договору позички №8 від 19.01.2017 обов`язок повернення позичкодавцеві майна у разі припинення договору або його розірвання, покладено на користувача - Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін. На користувача -2 відповідача -1 покладено обов`язок лише щодо укладення договору про відшкодування комунальних послуг.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021, зокрема, вирішено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №905/1027/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 у справі №905/1027/20 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20; відкрито апеляційне провадження у справі №905/1027/20; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20 призначено на 08.02.2022; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Разіної Т.І. з 31.01.2022 на лікарняному, судове засідання, призначене на 08.02.2022, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20 призначено на 15.03.2022.

Проте, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Отже, судове засідання 15.03.2022 у справі №905/1027/20 не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20 призначено на 07.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 розгляд справи №905/1027/20 відкладено на 07.07.2022.

Однак розгляд справи №905/1027/20 07.07.2022 не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20 призначено на 26.07.2022.

Явка представників сторін

У судове засідання 26.07.2022 з`явилися представники відповідача -2 та відповідача -3.

Скаржник (позивач) у судове засідання не з`явився, про те подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Вказане клопотання судом задоволено.

Відповідач -1 своїх представників у судове засідання не направив.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від відповідача -1 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідач -1 належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від відповідача -1 клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача - 1.

Позиція представників сторін у справі

У судовому засіданні представник відповідача -2 доводи апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених у відзиві на неї та просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20- без змін.

Представник відповідача -3 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених у відзиві на неї та просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20- без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 19.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" (позикодавець) та Спільним центром з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (користувач-1), та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ (користувач-2) укладено договір позички № 8 (далі - Договір) відповідно до п. 1.1 якого позикодавець зобов`язується безоплатно передати користувачу-1 в строкове користування окреме індивідуально-визначене майно, розміщене за адресою: Донецька область, м. Соледар, вул Маяковського, буд. 7, а користувач-2 сплачує комунальні послуги. Майно передається в користування з метою розміщення військовослужбовців.

Факт передачі майна у безоплатне користування підтверджується актом приймання-передачі приміщення, що підписується між позичкодавцем та користувачем-1 (п. 1.2. Договору).

За умовами п.п. 2.1., 2.2., 2.4. Договору користувач-1 вступає у користування майном у термін, указаний в договорі. Передача майна в безоплатне користування не тягне за собою виникнення у користувача-1 та користувача-2 права власності на це майно. Корисувач-1 після закінчення терміну дії договору повертає майно позикодавцю аналогічному порядку, встановленому при передачі майна користувачу-1 за цим договором. Майно вважається поверненим позичкодавцеві з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання. Строк дії договору відповідно до п. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на відносини, які виникли між сторонами з 01.01.2017 та діє до 31.03.2020 (включно). Цей договір припиняється по закінченню строку його дії. (п. 8.1, 8.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2019).

Обставини щодо передачі майна позичкодавцем користувачу-1 підтверджуються актом приймання-передачі майна від 01.01.2017.

12.02.2020 відповідача-1 звернувся до позивача з листом,№ 524/452, в якому просив підписати додаткову угоду про продовження строку дії договору позички від 19.01.2017 № 8.

05.03.2020 позивач звернувся до Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ з листом № 2, в якому не погоджувався на продовження дії договору позички та просив повернути майно за актом приймання-передачі у строк до 01.04.2020. Листом від 30.03.2020 № 4 позивач звернувся до Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін та відповідача-1 з проханням створити комісію з передачі (повернення) будівлі площею 2400 кв м, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Соледар, вул Маяковського, буд. 7.

Листом від 25.03.2020 № 3 позивач запропонував Спільному центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін та відповідачу-1 укласти договір оренди майна (переданого за договором позички від 19.01.2017 № 8) строком на 3 місяці та розміром орендної плати - 120000,00 грн. Позивач наголосив на неможливості продовження договору позички.

13.04.2020 Спільним центром з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін надано відповідь на адвокатський запит позивача, в якому повідомлено, що розквартируванням військовослужбовців займаються Квартирно-експлуатаційні відділи, натомість центр є тимчасово створеним підрозділом та не є юридичною особою. Крім того, договори оренди для розміщення (розквартирування) військовослужбовців можуть укладатись тільки на умовах оренди на 1 гривню на рік.

Відповідачем-1 на адвокатський запит представника позивача було надано відповідь №524/1281 від 15.04.2020, в якій зазначено, що КЕВ згідно договору від 19.01.2017 № 8 має виключно зобов`язання щодо відшкодування комунальних послуг.

Як убачається із листа Центрального управління інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України від 23.04.2020 № 370/2/1755, в якому запропоновано до часу звільнення майна Спільним центром з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін продовжити строк дії договору № 8 від 19.01.2017.

Станом на день прийняття рішення у даній справі, договір позички від 19.01.2017 № 8 припинив свою дію 01.04.2020, в зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено. Доказів продовження дії договору від 19.01.2017 № 8 суду надано не було.

Позивач звернувся з даним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ про: - зобов`язання відповідача-1, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія", на праві приватної власності нерухомим майном, яке розташовано за адресою: вул. Маяковського, 7, м. Соледар, площею 2400 кв.м. шляхом його звільнення на підставі закінчення строку дії договору позички №8 від 19.01.2017 та ст. 317, 391 ЦК України; - зобов`язання виселити Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування з приміщення, яке належить позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія", на праві приватної власності, на підставі закінчення строку дії договору позички №8 від 19.01.2017 та ст.ст 317, 391 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку відповідача -2 та відповідача - 3, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Як вже зазначалось вище, 19.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" (позикодавець) та Спільним центром з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (користувач-1), та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ (користувач-2) укладено договір позички № 8.

У відповідності до ст. 827 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

За змістом ст.ст 833, 836 ЦК України користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування. Користувач зобов`язаний: 1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі; 2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором; 3) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання. Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги заявлені саме до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, який згідно умов договору № 8 від 19.01.2017 є користувачем-2.

Водночас, як вірно встановив місцевий господарський суд, що умов укладеного Договору, користувач-2 має обов`язок оплачувати комунальні послуги та після підписання договору укласти з позичкодавцем договір про відшкодування комунальних послуг або укласти договори на надання комунальних послуг з відповідним постачальником цих послуг; при засміченні каналізаційних мереж користувачем-1, користувач-2 зобов`язується усунути засмічення за власний рахунок, або відшкодувати позичкодавцю витрати на проведення робіт по усуненню засмічення (п. 1.1, 3.5, 3.6 договору).

Так, відповідно до п. 1.1 - 1.3, 2.1 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 03.07.2013 № 448 (далі Положення № 448) організація квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗС України (далі - квартирно-експлуатаційне забезпечення) - це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном. Передислокація військової частини - зміна місця дислокації військової частини, а саме переміщення її з військового містечка, яке вона займає в одному населеному пункті, до іншого військового містечка іншого населеного пункту; переміщення військової частини - вивільнення військового містечка (фондів), на яких розташовувалася військова частина, та переміщення її до іншого вільного військового містечка (фондів) у межах одного населеного пункту; розквартирування військ - розміщення військових частин у визначених пунктах (районах), надання їм необхідних земельних ділянок, будівель і споруд для житла, зберігання бойової і спеціальної техніки, запасів матеріальних засобів, проведення бойової і спеціальної підготовки, а також для господарчих та інших потреб. Основними завданнями квартирно-експлуатаційного забезпечення є: забезпечення військових частин фондами військового містечка, територією та земельними ділянками; утримання і експлуатація фондів військового містечка, які знаходяться в користуванні військових частин; забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями; участь в організації забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями; забезпечення військових частин квартирним майном; здійснення функцій замовника з будівництва, реконструкції, капітального ремонту фондів військового містечка, а також виконання технічного нагляду за ходом проведення у військових частинах робіт з будівництва, реконструкції та капітального ремонту військових об`єктів; здійснення організації квартирно-експлуатаційного забезпечення в особливий період; організація навчання і підвищення кваліфікації військовослужбовців та працівників квартирно-експлуатаційних органів; планування витрат та організація фінансування заходів квартирно-експлуатаційного забезпечення. Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами ЗС України, до яких відносяться: Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України (далі - Головне КЕУ ЗС України); територіальні квартирно-експлуатаційні управління та Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - КЕУ); квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини) (далі - КЕВ (КЕЧ)); квартирно-експлуатаційні служби військових частин. Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин проводиться за схемами: Головне КЕУ ЗС України - КЕУ - КЕВ (КЕЧ)) - військові частини; Головне КЕУ ЗС України - види Збройних Сил України - військові частини (згідно з рішенням Міністра оборони України).

З Положення про квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганська, затвердженого наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України від 17.12.2019 № 278, що КЕВ м. Луганськ для здійснення визначених повноважень має право укладати договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем у судових органах. У процесі виконання покладених на нього завдань у встановленому порядку взаємодіє з органами військового управління, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами, організаціями та суб`єктами господарювання, органами державної влади і місцевого самоврядування, які дислокуються у зоні його відповідальності. КЕВ міста Луганськ є юридичною особою, веде самостійний баланс, має реєстраційні рахунки у відділеннях Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також інші печатки та штампи необхідні для забезпечення діяльності установи та самостійно несе відповідальність за свою діяльність. Структура КЕВ м. Луганськ затверджується згідно штату і штатних розписів в межах наданих засновком лімітів. КЕВ міста Луганськ несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного їй майна, згідно з чинним законодавством. Установа не несе відповідальності за зобов`язаннями держави та засновника (п. 5, 6, 12, 14 Положення).

З наведеного вбачається відсутність у відповідача-1 повноважень та обов`язку щодо повернення переданого в позичку майна чи виселення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін зі спірного майна.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні положень наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17.

Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що саме Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ чиняться перешкоди позивачу у користуванні майном, належним йому на праві власності, оскільки, вказане майно займає не відповідач-1.

Крім того, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ, не наділений повноваженнями здійснювати керівництво Спільним центром з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін в тому числі приймати рішення щодо його переміщення чи виселення.

Позивач звертаючись до суду з позовом про зобов`язання відповідача, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганська, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія", на праві приватної власності нерухомим майном, яке розташовано за адресою: вул. Маяковського, 7, м. Соледар, площею 2400 кв.м. шляхом його звільнення на підставі закінчення строку дії договору позички №8 від 19.01.2017 та ст.ст 317, 391 Цивільного кодексу України та зобов`язання виселити Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування з приміщення, яке належить позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія", на праві приватної власності, на підставі закінчення строку дії договору позички №8 від 19.01.2017 та ст. 317, 391 ЦК Україн, відповідачем визначив Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганська,

За змістом статті 45 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачем у судовому процесі є особа, якій пред`явлено позовну вимогу.

Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.

Так, належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб`єктом відповідного матеріального правовідношення (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09).

Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Відповідно до позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)). Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

Тобто Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ не є належним відповідачем у даній справі, оскільки, не може згідно своїх завдань та повноважень виконати рішення у даній справі, так як не займає відповідне приміщення та йому не підпорядковується Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (який не є юридичною особою). Вказані обставини зумовлюють відмову позивачу в задоволенні позовних вимог до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ.

Натомість, укладеним сторонами договором (п. 2.4) обов`язок з повернення майна, після закінчення строку дії договору покладено на Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (користувач-1).

При цьому, вірно було встановлено місцевим господарським судом та убачається з "Положення про Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін", затвердженого наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.01.2021 № 13 (далі Положення № 13) Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (далі СЦКК) є тимчасовим моніторинговим органом, який призначений для здійснення взаємодії державних органів України, вищого командування Збройних Сил України та інших складових сил безпеки і оборони зі Спеціальною моніторинговою місією ОБСЄ в Україні (далі СММ ОБСЄ) з питань визначення пріоритетів у здійсненні моніторингу дотримання режиму припинення вогню та його верифікації, узгодження питань забезпечення безпеки співробітників та технічного обладнання СММ ОБСЄ, обміну інформацією про порушення режиму незастосування зброї, підготовки пропозицій для невідкладного реагування на такі порушення та контролю питань, пов`язаних з припиненням вогню. СЦКК у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, постановами Верховної Ради України, наказами та директивами Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України, рішеннями (домовленостями) Тристоронньої контактної групи, а також цим Положенням. УС СЦКК не є юридичною особою та не має рахунків в органах Державної казначейської служби України. УС СЦКК підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України. Організація забезпечення діяльності УС СЦКК покладається на Командувача об`єднаних сил. УС СЦКК очолює керівник, який призначається і звільняється з посади Головнокомандувачем Збройних Сил України за погодженням з Офісом Президента України та Міністерством закордонних справ України (п. 1, 2, 4, 5, 9 Положення № 13).

Оскільки, Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін не є юридичною особою, а є тимчасовим моніторинговим органом, він не може бути стороною у господарському процесі, зокрема відповідачем.

Як вбачається з Положення № 13 Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Збройні Сили України " Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством. Військово-політичне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована на забезпечення реалізації політики держави у Збройних Силах України, політичних та стратегічних цілей у сфері оборони, принципів і напрямів розвитку Збройних Сил України. Адміністративне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована на всебічне забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування та розвитку в межах виконання основних завдань державної політики у сфері оборони. Головнокомандувач Збройних Сил України є найвищою військовою посадовою особою у Збройних Силах України. Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює через Генеральний штаб Збройних Сил України безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України. Безпосереднє військове керівництво - діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними. Командувач об`єднаних сил підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України та здійснює через Об`єднаний оперативний штаб Збройних Сил України оперативний контроль за набуттям ними оперативних (бойових) спроможностей, планування застосування та безпосереднє управління об`єднаними силами і засобами Збройних Сил України, інших складових сил оборони, які передані у його підпорядкування, а також національним контингентом і національним персоналом, які беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Згідно із ст. 10 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України: здійснює військово-політичне та адміністративне управління Збройними Силами України; реалізує політику держави у Збройних Силах України, розробляє принципи їх будівництва, визначає напрями розвитку Збройних Сил України і підготовки їх у мирний та воєнний час; забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України; провадить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність з метою забезпечення виконання завдань, які покладені на Збройні Сили України; взаємодіє з органами державної влади та громадськими організаціями, контролює дотримання законодавства у Збройних Силах України; розглядає звернення, здійснює прийом громадян з питань, що належать до компетенції Міністерства оборони України; здійснює в межах своєї компетенції міжнародне співробітництво за воєнно-політичним, військово-технічним та іншими напрямами, а також з питань цивільно-військових відносин з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями; здійснює інші повноваження, передбачені законом. Забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил України може проводитися державними підприємствами, що створюються у встановленому порядку Міністерством оборони України. Організація діяльності Міністерства оборони України визначається законами України та Положенням, яке затверджується Президентом України. Завдання та функції розвідувального органу Міністерства оборони України визначаються законом та положенням про цей орган, яке затверджує Президент України. Функції, завдання та особливості діяльності Сил спеціальних операцій Збройних Сил України визначаються законами України та положенням, що затверджується Президентом України.

Відповідно до пп. 23, 99 п. 4 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671 Міноборони відповідно до покладених на нього завдань: 23) забезпечує життєдіяльність Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності, проведення ремонту та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил; 99) здійснює в межах повноважень, передбачених законом, міжнародне співробітництво за воєнно-політичним, військово-технічним та іншими напрямами з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями, координує та контролює організацію і здійснення військового співробітництва.

З вищезазначеного вбачається, що адміністративне керівництво Збройними Силами України (діяльність, спрямована на всебічне забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування та розвитку в межах виконання основних завдань державної політики у сфері оборони) здійснюється Міністерством оборони України.

Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює через Генеральний штаб Збройних Сил України безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України. Безпосереднє військове керівництво - діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними.

Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін підпорядковується Головнокомандувачу ЗСУ, а організація його діяльності покладена на Командувача об`єднаних сил.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Водночас місцевий господарський суд вірно зауважив, що первинно при зверненні з позовом, позивачем було визначено єдиного відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ та заявлено до нього дві немайнові вимоги про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні майном шляхом його звільнення та виселення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін з майна, наданого за договором позички.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з положеннями ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У подальшому, позивачем було заявлено два клопотання про залучення у справі співвідповідачів - Міністерства оборони України та Генерального Штабу Збройних Сил України, проте, при заявлені відповідних клопотань, позивачем не було визначено зміст позовних вимог до кожного з залучених співвідповідачів.

Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Підстава позову - це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондується зі способами захисту права, визначеними законом чи договором.

Позивач самостійно визначає предмет й підстави позову, зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Наразі, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у позовній заяві чітко визначено позовні вимоги до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ щодо зобов`язання його усунути перешкоди у користуванні майном.

В подальшому, після залучення співвідповідачами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України позовні вимоги не були змінені з урахуванням залучених співвідповідачів.

Водночас, як було встановлено вище, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ не є належним відповідачем у даній справі, оскільки, не має зобов`язань щодо звільнення займаного приміщення, а його повноваження не охоплюють права виселяти Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін, який не є наразі юридичною особою та не може бути відповідачем в рамках господарського судочинства з займаного ним приміщення.

Залученню співвідповідачів передувало клопотання позивача, обґрунтоване тим, що саме Міністерство оборони України та Генеральний штаб ЗСУ є зобов`язаними та повноважними особами, в рамках даного спору, з огляду на їх компетенцію та правовий зв`язок з Спільним центром з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін.

Однак, в резолютивній частині позовної заяви, в якості відповідача за вимогою про усунення перешкод в користуванні майном визначено саме Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ, а в частині виселення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін, який не є юридичною особою, не визначено особу (відповідача з кола співвідповідачів залучених у даній справі), повноважного приймати рішення щодо виселення центру та в подальшому виконати рішення суду в цій частині.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що в силу приписів ст. 237 ГПК України, не може виходити за межі позовних вимог та самостійно визначати підстави позову до відповідачів та особу боржника (юридичну особу) з кола залучених співвідповідачів, для покладення на нього обов`язку з виселення з займаного приміщення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін.

Доводи скаржника про те, що місцевим господарським було відмовлено у задоволенні позову, з причин некоректного, на думку суду, формулювання позовних вимог, оскільки не зазначено конкретного відповідача, проте суд залишив поза увагою той факт, що некоректне з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою у судовому заходів, і як наслідок, суд першої інстанції проявив надмірний процесуальний формалізм, який місцевий господарський суд застосував для обґрунтування підстав відмови у задоволенні позову, колегія суддів відхиляє, оскільки суть вказаних доводів зводиться до необхідності як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції вийти за межі заявлених позивачем позовних вимог, що є порушенням статті 237 ГПК України та самостійно визначити боржника (юридичну особу) з кола залучених співвідповідачів, для покладення на нього обов`язку з виселення з займаного приміщення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність звернення позивача до закінчення підготовчого провадження із заявою про зміну предмету позову відповідно до частини третьої статті 46 ГПК України не засвідчує добросовісного виконання саме ним своїх процесуальних обов`язків, оскільки за змістом своїх вимог має слідкувати позивач, а не суд, позаяк інше порушувало б принцип змагальності господарського судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи та достовірно встановлено місцевим господарським судом, що у резолютивній частині позовної заяви, в якості відповідача за вимогою про усунення перешкод в користуванні майном визначено саме Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ, а в частині виселення Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін, який не є юридичною особою,

При цьому матеріали справи не містять доказів подання звернення позивача до закінчення підготовчого засідання письмової заяви про зміну предмета позову, уточнення позовних вимог.

Крім того, колегія суддів зазначає, що обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Суд наголошує, що метою господарського судочинства та прийняття рішення у справі є захист порушених прав та інтересів позивача, проте не визначивши особу боржника, який, має обов`язок виконати ухвалене у справі рішення, судовий захист не буде реалізований, тобто реально право позивача не буде відновлене чи захищене.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 у справі №905/1027/20 та, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 дія оскаржуваного рішення була зупинена в силу приписів ч. 5 ст. 262 ГПК України, і за наслідками апеляційного розгляду рішення залишено без змін, а тому дія рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20 підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спелеосанаторій "Соляна Симфонія" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №905/1027/20.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Справу №905/1027/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 08.08.2022.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко