Рішення
від 13.08.2021 по справі 160/8071/21
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року Справа № 160/8071/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ :

20.05.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ до Дніпровської митниці Держмитслужби, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110150/2020/000171/1 від 23.11.2020 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду.

09.06.2021 на виконання вимог ухвали суду від позивача надійшло платіжне доручення від 14.05.2021 №2736 про сплату судового збору у сумі 2270,00 грн. та уточнена позовна заява з аналогічними позовними вимогами, яка містить ім`я та по-батькові представника позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000171/1 від 23.11.2020 не зазначені обґрунтовані підстави щодо неможливості визначення митної вартості товарів заявлених декларантом, оскільки товар було відправлено покупцеві 14.11.2020, а отже на момент, митного оформлення, а саме 23.11.2020 року строк оплати узгоджений сторонами договору за товар ще не настав. Позивач вважає, що вимога Дніпровської митниці Держмитслужби про надання банківських документів про оплату товару не є правомірною.

Крім того, позивачем вказано, що Поставка товару здійснювалася згідно специфікації №7 від 15.10.2020 до Контракту на умовах поставки FCA м.Бурса (Туреччина), яка була підписана обома сторонами.

Позивачем також звернута увагу, що у сертифікаті походження товару D0241576 не зазначено номер та дату інвойсу, але передбачено найменування товару (POLEYSTER DYED FABRIC) та кількість (5910,97 кг, 160 пакетів), що повністю співпадає з даними інвойсу HTJ2020000000555, пакувальним листом, документами на перевезення і у сукупності з іншими документами у повній мірі дає можливість ідентифікувати товар.

Водночас, на думку позивача, оскільки у специфікації №7 була зазначена ціна товару 21846,65 дол. США, а у інвойсі HTJ2020000000555 - 21846,15 дол. США., а найменування та кількість товару зазначена однакова, то сторони фактично погодили ціну товару 21846,15 дол. США , яка і була заявлена до митного оформлення.

Позивач також посилався на те, що на підтвердження транспортних витрат було надано: договір про надання транспортно-експедиційних послуг №12102020-1 від 12.10.2020, рахунок від 28.09.2020 №266, довідку від 20.11.2020 №02/20//2020. У наданій довідці від 20.11.2020 № 02/20//2020 зазначено: стоимость транспортно-экспедитоских услуг по перевозке груза согласно ЦМР от 14.11.2020 года весом 5910.97кг автомобилем. ДАФ 4344 ЕО/ ВС 5156 ХО по маршруту: г. Бурса (Турция) - п/п Черноморск (Украина) от места загрузки до таможенной границы Украины составляет 22 850,75 грн . Отже, надані документи підтверджують, що витрати на транспортування з урахуванням, експедиційних витрат складають 22 850,75 грн. Оскільки згідно декларації митної вартості до ціни товару додані витрати на транспортування саме 22 850, 75 грн., то надані до митного оформлення документи не містять розбіжностей і у повній мірі дають можливість визначити числове значення транспортних витрат, що входять до митної вартості товару.

Поряд із цим, позивач вважав за необхідне зазначити, що відповідно до п.2 ст. 53 Митного кодексу України заявка на перевезення не є документом якій підтверджує митну вартість товару, а отже її відсутність жодним чином не перешкоджає числовому визначенню митної вартості товару.

Отже, на думку позивача, декларантом надані митниці документи, які в своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені Відповідачем розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, позивач наголошує, що у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості орган доходів і зборів не навів жодного пояснення щодо застосування цін згідно зазначених у рішенні митних декларації та зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Позивач вважає, що Дніпровською митницею не доведено об`єктивної неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору (метод 1) та застосувати жоден із другорядних (попередніх) методів визначення митної вартості ТЗ позивача окрім шостого (резервного) методу. Таким чином, Дніпровська митниця не навела жодного доводу з якого декларант не міг застосувати визначення митної вартості за ціною договору та безпідставно застосувала резервний метод визначення митної вартості придбаного позивачем, оминувши інші другорядні (попередні) методи, які один за одним повинні застосовуватися при визначенні ціни ввезеного товару на митну територію України, які передують резервному.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачеві 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

14.07.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому Дніпровська митниця Держмитслужби позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заявленої правової позиції відповідачем зазначено, що позивачем до митного контролю та оформлення за ЕМД від 23.11.2020 №UA110150/2020/019346 (далі - ЕМД) заявлено партію товару не ворсова пофарбована тканина, полотняного переплетіння відповідно до контракту за заявленим виробником HARPUT DIS TIC A.S. країна виробник TR, згідно ст. 58 МКУ за ціною договору. За результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою аналізу ризиків за ЕМД було згенеровано обов`язкову форму контролю 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів, 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідач вказує, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ). а саме: 1) поставка товару здійснюється згідно специфікації від 13.11.2020 №7 до контракту № APR 160720 від 16.07.2020 на умовах поставки FCA м.Бурса (Туреччина); 2) оцінювана партія товару сформована відповідно до специфікації №7 від 13.11.2020, але специфікація №7 не підписана стороною угоди - уповноваженим представником Покупця; 3) вартість товарів згідно специфікації 7 складає 21846,65 дол. США, що не відповідає вартості заявлених товарів у графі 22 МД та рахунку HTJ2020000000555 - 21846,15 дол. США; 4) Декларантом заявлено умови поставки FCA - Бурса згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FCA означає, що продавець передає товар, випущений в митному режимі експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Покупець на умовах FCA за свій рахунок і завчасно укладає договір про транспортування товару з вантажоперевізником, який здійснює транспортування вантажу до місця вивантаження одержувача; 5) у наданій декларантом Специфікації №7 від 13.11.2020 зазначено, що оплата товару здійснюється на умовах: протягом 30 днів з дати відправлення товару продавцем. Платіжних доручень до митного оформлення надано не було. Згідно п.п.4-5 ч.2 ст.53 МКУ, то на підтвердження заявленої митної вартості товару надаються платіжні документи; 6) імпортером до митного оформлення надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг №12102020-1 від 12.10.2020, рахунок від 28.09.2020 №266, довідку від 20.11.2020 № 02/20//2020. У наданій довідці від 20.11.2020 № 02/20//2020 зазначено: стоимость транспортно-экспедитоских услуг по перевозке груза согласно ЦМР от 14.11.2020 года весом 5910.97кг автомобилем ДАФ 4344 ЕО/ НОМЕР_1 по маршруту:-г. Бурса (Турция) - п/п Черноморск (Украина) от места загрузки до таможенной границы Украины составляет 22 850,75грн ; 7) П.2.1-2.5 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №12102020-1 від 12.10.2020 передбачено надання заявки на перевезення. Заявка до митного оформлення не надавалась.

На думку відповідача, враховуючи, що декларантом у декларації митної вартості заявлені обов`язкові складові митної вартості - витрати на транспортування - 13351, 00 грн., митний орган не може здійснити обчислення числового значення складових, а саме витрат на транспортування товару та експедиційних витрат та відповідно здійснити перевірку розрахунку вартості транспортних витрат, які є складовою митної вартості, не видавалося за можливе.

Відповідачем вказано, що відповідно до вимог ч.5 ст.55 МКУ між декларантом і посадовою особою митного органу проводились митні консультації. Під час таких консультацій декларанту запропоновано надати додаткові документи для усунення недоліків, проте листом ТОВ АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ від 23.11.2020 вих. №23/11-1 надіслано повідомлення, що будь-які інші документи у ході митного оформлення товару у 10-денний термін надаватись не будуть.

Таким чином, відповідач вважає, що виявлені неточності і розбіжності декларантом не усунені, а тому такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідності характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівняння заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних товарів, митне оформлення яких здійснено.

Разом із тим, митниця посилалась на те, що у зв`язку з неможливістю застосування методів визначення митної вартості, зазначених у ст. 58-63 МКУ, послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості, за яким скориговано митну вартість згідно цінової бази митних оформлень митних органів наявне митне оформлення товару за кодом УКТЗЕД 5407520000 Тканини з синтетичних комплексних ниток пофарбовані гладкофарбовані з вмістом 100% поліестер, загальна ширина 280(+/-5)см, поверхнева щільність 219(+/-15)г/м2, країна походження та відправлення - Туреччина, умови поставки ЕХW Стамбул, вагою нетто 274.06 кг, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди відповідно до контракту з виробником на рівні 1,1282 дол/м2 за ЕМД від 23.07.2020 №UА100300/2020/414203. До товару №1, застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2- ґ - резервний метод (стаття 64 МКУ) та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару від 23.11.2020 №UА10150/2020/000171/1.

26.07.2021 засобами поштового зв`язку від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивачем наголошено, що надані ТОВ АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ документи не містять розбіжностей і у повній мірі дають змогу визначити, який товар перевозився, за яким маршрутом, хто здійснював перевезення, вартість транспортних витрат заявлених декларантом для митного оформлення. Таким чином, на думку позивача, надані ним митниці документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначена Відповідачем розбіжність є необґрунтованою та безпідставною.

Суд зазначає, що відповідач станом на 13.08.2021 правом на подання заперечень у справі не скористався.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ТОВ АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШИН КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 33475007) зареєстровано як юридична особа 23.03.2005, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №12241020000009389.

Видами діяльності позивача є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів.

16.07.2020 між Компанією HARPUT TEXTIL SAN. VE TIC. A.S., Туреччина (Продавець) та ТОВ АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШИН КОМПАНІ (Покупець) укладено зовнішньоекономічний Контракт № APR 160720 (далі - Контракт), терміном дії до 31.12.2022 року (п.9.1 Контракту).

Пунктом 1 Контракту визначено, що Продавець продав, а Покупець купив товар на умовах, зазначених в Специфікаціях (1,2,3…), які є невід`ємною частиною даного Контракту.

Загальна вартість контракту складає 1 000 000,00 (один мільйон) USD (п.2 Контакту).

Відповідно до п.3 Контракту умови оплати зазначаються в специфікаціях.

У пункті 5 Контракту визначено, що товари повинні поставлятись в надійній упаковці, яка має відповідати встановленим міжнародним стандартам, забезпечувати за умови належного поводження з вантажем збереження товару в процесі транспортування з пункту відправлення в країні Продавця та до пункту призначення в країні Покупця. Якість товару відповідає сертифікату якості.

В подальшому, між Сторонами Контракту було укладено Специфікацію №7 від 13.11.2020 до Контракту № APR 160720 від 16.07.2020 на товар polyester dyed fabric в асортименті та кількості. Згідно Специфікації загальна вартість товару - 21846,65 USD; умови поставки - FCA Bursa (Tyrkey); умови оплати - 30 днів відстрочення платежу від дати відправлення продавцем.

13.11.2020 Продавцем було виставлено Позивачу інвойс №HTJ2020000000555 на суму 21846,15 USD.

23.11.2020 декларантом - ТОВ СМАРТФОМТРАН в інтересах одержувача - ТОВ АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШИН КОМПАНІ до митного контролю та митного оформлення подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №UA110150/2020/019346 (далі - ЕМД) на товар: 1. Не ворсова пофарбована тканина, полотняного переплетіння, що повістю виготовлена з комплексних текстурованих поліефірних ниток, постачається у рулонах - 100% POLEYSTER DYED FABRIC MODA FONLUK дизайн Sparta - 8722,70 м.; (ширина рулону 2,90м; 25295,83 м.кв.; щільність 202,77 г/м.кв.) Склад тканини: 100 відсотків поліестер. Виробник: HARPUT DIS TIC A.S., TR. на умовах поставки FCA - TR Бурса (графа 20), до якої на підтвердження митної вартості товару 21846,15 USD позивачем надано (графа 44):

- Контракт №APR 160720 від 16.07.2020 року;

- комерційний інвойс HTJ2020000000555 від 13.11.2020року;

- пакувальний лист б/н від 13.11.2020 року;

- специфікація №7 від 13.11.2020 до Контракту;

- CMR б/н від 14.11.2020 року;

- сертифікат про походження товару D0241576 від 13.11.2020 року;

- рахунок №266 від 28.09.2020 року;

- довідку про транспортні витрати №02/20/2020 від 20.11.2020 року;

- договір про надання послуг митного брокера №С73/20 від 11.02.2020 року;

- договір про перевезення 12102020-1 від 12.10.2020 року;

- митну декларацію країни відправлення від 13.11.2020 року.

Як зазначено Відповідачем у відзиві на позовну заяву, Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за ЕМД від 23.11.2020 №UA110150/2020/019346 було згенеровано обов`язкову форму контролю: 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів, 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Між декларантом Позивача та Відповідачем проводилась процедура консультацій в електронному порядку, про що свідчать електронні повідомлення та дані гр.33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Так, посадовою особою митниці надіслано електронне повідомлення декларанту щодо запиту надання протягом 10 календарних днів додаткових документів відповідно до п.2, п.3 ст.53 МКУ, а саме:

1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також у вказаному електронному повідомленні зазначено, що згідно ч.6 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З наявних у матеріалах справи електронного повідомлення від митниці декларанту та графи 33 оскаржуваного рішення вбачається, що підставами для витребування вказаних документів стало наступне:

1) Поставка товару здійснюється згідно специфікації від 13.11.2020 №7 до контракту № APR 160720 від 16.07.2020 на умовах поставки FCA м. Бурса (Туреччина). Відповідно до умов контракту №APR 160720 від 16.07.2020, всі зміни та доповнення до контракту дійсні лише у письмовій формі та підписанні уповноваженими на це сторонами договору. Оцінювана партія товару сформована відповідно до специфікації №7 від 13.11.2020. Але специфікація №7 не підписана стороною угоди-уповноваженим представником Покупця;

2) Вартість товарів згідно специфікації 7 складає 21846,65 дол.США, що не відповідає вартості заявлених товарів у графі 22 МД та рахунку НTJ2020000000555 - 21846,15 дол.США;

3) У сертифікаті походження, номер та дату інвойсу не можливо ідентифікувати;

4) Відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FCA - Бурса, згідно Інкотермс. У наданій декларантом Специфікації від 15.10.2020 №6 зазначено, що оплата товару здійснюється на умовах: протягом 30 днів з дати відправлення товару продавцем. Враховуючи умови поставки FCA, Продавець виконав постачання, коли товар був завантажений та переданий Покупцю. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ). У разі здійснення оплати, митний орган просив декларанта надати банківські платіжні документи у відповідності до ч.2 ст.53 МКУ;

5) Імпортером до митного оформлення надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг №12102020-1 від 12.10.2020, рахунок від 28.09.2020 №266, довідку від 20.11.2020 № 02/20//2020. У наданій довідці від 20.11.2020 № 02/20//2020 зазначено: стоимость транспортно-экспедитоских услуг по перевозке груза согласно ЦМР от 14.11.2020 года весом 5910.47кг автомобилем ДАФ 4344 ЕО/ НОМЕР_1 по маршруту:- г. Бурса (Турция) - п/п Черноморск (Украина) от места загрузки до таможенной границы Украины составляет 22 850,75грн . Враховуючи, що декларантом у декларації митної вартості заявлені обов`язкові складові митної вартості - витрати на транспортування - 22850,75 гри, митний орган не може здійснити обчислення числового значення складових: витрати на транспортування та експедиційні витрати. П.2.1-2.5 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №12102020-1 від 12.10.2020 передбачено надання заявки на перевезення. Заявка до митного оформлення не надавалась.

ТОВ СМАРТФОМТРАН надіслано Повідомлення декларанта №23/11-01 від 23.11.2020 до ВМД UA110150/2020/09346 від 23.11.2020 , у якому зазначено, що всі документи, відомості про які зазначені у графі 44 митної декларації, та передбачені ст.53 МКУ надано разом з митною декларацією. Інших документів, в т.ч. передбачених ч.6 ст.53 МКУ на даний час надати немає можливості.

23.11.2020 відповідач рішенням №UА110150/2020/000171/1 скоригував митну вартість товару №1 за резервним методом - 2-ґ - резервний метод за ціною - 1,1282 дол/м2.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару, відмову декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58 МКУ, п.6 ст.54 МКУ. Митницею проведено контроль співставлення, відповідно до положень ст.337 МКУ, за результатами проведення якого встановлено відсутність митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) ідентичних/подібних товарів в понятті ст.59-60 МКУ, ввезених на митну територію України у наближений час, що унеможливлює застосування методів визначення митної вартості товару за ціною щодо ідентичних (ст.59 МКУ) та подібних (ст.60 МКУ) товарів. Відсутність у митниці та не надання декларантом необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). У відповідності до п.3 ст.337 МКУ проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів. Заявлений рівень митної вартості товару 1 - 3,71 дол/кг та 0,7525 дол/м2. Згідно цінової бази митних оформлень митних органів наявне митне оформлення товару за кодом УКТЗЕД 5407520000 Тканини з синтетичних комплексних ниток пофарбовані гладкофарбовані з вмістом 100% поліестер, загальна ширина 280(+/-5)см, поверхнева щільність 219(+/-15)г/м2, країна походження та відправлення - Туреччина, умови поставки ЕХW Стамбул, вагою нетто 274,06 кг, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди відповідно до контракту з виробником на рівні 1,1282 дол/м2 за ЕМД від 23.07.2020 №UА100300/2020/414203. До товару №1, застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод (стаття 64 МКУ) та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару від 23.11.2020 №UА110150/2020/000171/1.

Крім того, Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2020/00303 від 23.11.2020, яка в межах заявленого до розгляду спору позивачем не оскаржується.

Поряд із цим, судом встановлено, що декларант - ТОВ СМАРТФОМТРАН в інтересах одержувача - ТОВ АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШИН КОМПАНІ скористався правом на митне оформлення під гарантійні зобов`язання та товар випущений у вільний обіг за наступними ЕМД №UA110150/2020/19404, в графі 43 якої декларантом було зазначено: у лівому підрозділі - номер методу визначення митної вартості, що використовувався (1 - за ціною договору), а у правому підрозділі - порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом (6 - резервний метод). Крім того, у графі 45 ЕМД вказано відповідну суми коригування - 539714,86.

Не погодившись із прийнятими рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України; далі - МК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 7 МК України визначено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 - 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене ч.5 ст.54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

При цьому, суд звертає увагу, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Викладена правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 25.06.2020 у справі № 805/2380/16-а, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16, від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд звертає увагу, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752, від 25.06.2020 у справі № 805/2380/16-а.

В ході судового розгляду справи з`ясовано, що підставою для витребування додаткових документів слугувало спрацювання форми контролю системи управління ризиками, а також наявність в інформаційній базі митного органу рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству за вищою митною вартістю.

Так, при проведенні перевірки документів, які надані декларантом у підтвердження заявленої митної вартості товарів, посадовою особою митниці відносно спірної ЕМД встановлені наступні розбіжності:

3) У сертифікаті походження, номер та дату інвойсу не можливо ідентифікувати;

5) Імпортером до митного оформлення надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг №12102020-1 від 12.10.2020, рахунок від 28.09.2020 №266, довідку від 20.11.2020 № 02/20//2020. У наданій довідці від 20.11.2020 № 02/20//2020 зазначено: стоимость транспортно-экспедитоских услуг по перевозке груза согласно ЦМР от 14.11.2020 года весом 5910.47кг автомобилем ДАФ 4344 ЕО/ НОМЕР_1 по маршруту: -г. Бурса (Турция) - п/п Черноморск (Украина) от места загрузки до таможенной границы Украины составляет 22 850,75грн . Враховуючи, що декларантом у декларації митної вартості заявлені обов`язкові складові митної вартості - витрати на транспортування - 22850,75 гри, митний орган не може здійснити обчислення числового значення складових: витрати на транспортування та експедиційні витрати. П.2.1-2.5 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №12102020-1 від 12.10.2020 передбачено надання заявки на перевезення. Заявка до митного оформлення не надавалась.

Щодо наведених зауважень митного органу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд звертає увагу, що відповідач, як в електронному повідомленні декларанту та графі 33 оскаржуваного рішення, так і у відзиві на позов посилається на те, що специфікація від 13.11.2020 №7 до контракту № APR 160720 від 16.07.2020 не підписана стороною угоди - уповноваженим представником Покупця, проте копії вказаної специфікації, яка була надана до митного органу під час митного оформлення, що унеможливлює перевірку судом вказаної обставини.

При цьому, надана ТОВ АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ до матеріалів справи копія специфікації від 13.11.2020 №7 до контракту № APR 160720 від 16.07.2020, містить відповідні підписи та печатки уповноважених осіб, як Продавця, так і Покупця.

Тобто, в порушення обов`язку доказування, визначеного ч.2 ст.77 КАС України, митницею не було надано доказів на підтвердження обставини, на якій ґрунтується оскаржуване рішення про коригування митної вартості, у зв`язку з чим суд відхиляє наведені аргументи відповідача.

Стосовно зауважень митниці про невідповідність вартості товарів згідно специфікації №7 (21846,65 дол.США) вартості товарів, яка вказана декларантом у графі 22 МД та рахунку НTJ2020000000555 - 21846,15 дол.США, суд наголошує на такому.

В ході судового розгляду судом встановлено, що в специфікації від 13.11.2020 №7 до контракту № APR 160720 від 16.07.2020 Сторонами узгоджено продаж товару в асортименті та кількості на загальну суму 21846,65 дол.США, тоді як в інвойсі НTJ2020000000555 визначена сума - 21846,15 дол.США. При цьому, перелік та кількість товару в специфікації та інвойсі є ідентичними.

Шляхом арифметичного складання сум за кожну одиницю товару в асортименті, який визначений сторонами Контракту у специфікації №7 судом встановлено, що в специфікації №7 допущена арифметична помилка щодо загальної вартості, а саме: замість вірної суми в розмірі 21846,15 дол.США, помилково зазначено суму 21846,65 дол.США. В подальшому, вказана арифметична помилка була виправлена Продавцем в інвойсі НTJ2020000000555.

Суд вважає безпідставними такі посилання митного органу, оскільки суми зазначені в Спеціифікації №7 за кожну одиницю товару в асортименті піддаються арифметичному обчисленню в сумі становляться 21846,15 дол.США, про що і зазначено Продавцем в інвойсі НTJ2020000000555 та в подальшому декларантом у графі 22 ЕМД.

Разом із тим, суд акцентує увагу, що Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України затверджено наказом ДФС України від 11.09.2015 року №689 (далі - Методичні рекомендації).

Положеннями пункту 6 розділу 2 Методичних рекомендацій закріплено, що при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх витрат (складових митної вартості), зазначених у частині десятій статті 58 Кодексу; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

Отже, наведеними Методичними рекомендаціями на митний орган покладено обов`язок аналізувати, в тому числі й наявність арифметичних помилок, як у ЕМД, так і в документах, які підтверджують митну вартість товарів, що в даному випадку відповідачем зроблено не було.

Водночас, стосовно посилання митниці на неможливість ідентифікації номера та дати інвойсу в сертифікаті походження, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини 1 статті 43 МК України країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Частиною 3 статті 43 МК України визначено, що сертифікат про походження товару - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.

Відповідно до частин 8-9 статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені МК України.

Згідно з частиною 1 статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

З наявної у матеріалах справи копії сертифікату походження товару форми А №D0241576, виданого 13.11.2020 Торгівельною палатою Стамбула, вбачається, що вказаний сертифікат походження виданий на товар: ADDR: BOX 20-07663 POLYESTER FABRIC; вага брутто: 5910,97 кг; 160 пакетів. Номер та дата інвойсу - неналежної для читання якості, проте при детальному вивченні відповідає даті та номеру інвойсу HTJ2020000000555 від 13.11.2020.

Крім того, найменування товару (POLEYSTER DYED FABRIC) та кількість (5910,97 кг, 160 пакетів), які вказані в сертифікаті походження від 13.11.2020 №D0241576 13.11.2020 повністю співпадає з даними інвойсу HTJ2020000000555, пакувальним листом, документами на перевезення і у сукупності з іншими документами у повній мірі дає можливість ідентифікувати товар, щодо якого він виданий.

Більш того, відповідачем ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві на позов не було вказано чи застосовуються преференційні ставки ввізного мита щодо заявленого до митного оформлення позивачем товару, а також безпосередній вплив наявності сертифікату походження на митну вартість товару. Тобто, митним органом жодним чином не обґрунтовано взаємозв`язок між наявністю посилання на інвойс в сертифікаті походження товару зі складовими митної вартості заявленого до митного оформлення товару, у зв`язку з чим наведені аргументи митниці є безпідставними.

Водночас, суд наголошує, що наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд, в тому числі у постановах від 11.12.2019 у справі №420/2315/19, від 16.07.2020 у справі № 815/2731/18.

Разом із тим, суд відхиляє посилання митниці на необхідність надання декларантом платіжних документів, оскільки в Специфікації №7 від 13.11.2020 до Контракту № APR 160720 від 16.07.2020 узгоджені умови оплати - 30 днів відстрочення платежу від дати відправлення продавцем.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією CMR від 14.11.2020 №б/н, яка надавалась декларантом відповідачу під час митного оформлення товару, товар направлений Покупцем на адресу ТОВ АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШИН КОМПАНІ 14.11.2020.

Враховуючи, що товар за ЕМД №UA110150/2020/019346 заявлений до митного оформлення декларантом 23.11.2020, тобто до спливу 30-денного строку з дати відправлення товару продавцем, суд погоджується твердження позивача про безпідставність вимоги митниці надати платіжні документи.

Більш того, суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Наведені висновки щодо умов оплати за товар неодноразово висловлювались Верховним Судом при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості, зокрема у постановах від 11.04.2018 у справі №804/4680/16, від 30.11.2018 у справі №815/4044/15, від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17 від 29.07.2020 у справі №420/1709/19.

Стосовно неможливості митного органу здійснити обчислення числового значення складових: витрати на транспортування та експедиційні витрати, а також ненадання декларантом заявки на перевезення, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Поставка оцінюваної партії товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FCA м Бурса (Туреччина).

Відповідно до Інкотермс-2010, що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FRHH CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При цьому, вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що викопав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Згідно з п. А.3 Інкотермс за умовами поставки FСА покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця.

Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

До митного оформлення спірного товару декларантом в якості підтвердження витрат на транспортування було надано: договір про надання транспортно-експедиційних послуг №12102020-1 від 12.10.2020, рахунок від 28.09.2020 №266, довідку від 20.11.2020 №02/20//2020.

Так, 12.10.2020 між ТОВ СМАРФОМТРАНС (Перевізником) та ТОВ АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ (Замовник) укладено договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом №12102020-1, відповідно до п.1.1 якого Замовник доручає Перевізнику перевезти вантаж в міжнародному та/або внутрішньо-українському сполученні та оплачує перевезення, а Перевізник надає транспортні засоби для перевезення вантажу та доставляє вантаж у пункт призначення Вантажоодержувача, вказаному у супровідних документах в обумовлений сторонами термін та надає інші послуги, пов`язані з перевезенням вантажу за окрему плату за домовленістю Сторін.

Відповідно до п.2.1 Договору від 12.10.2020 №12102020-1 Перевізник організовує перевезення вантажів на підставі Заявок Замовника. Конкретні умови по кожному замовленню погоджується сторонами і вказуються у Заявці, яка є невід`ємною частиною Договору.

Позивачем під час судового розгляду не оспорюється, що під час митного оформлення до митниці заявка на перевезення не надавалась.

При цьому, суд звертає увагу, що до матеріалів справи позивачем було надано заявку на транспортування вантажу в міжнародному сполученні до Договору 12102020-1 від 12.10.2020, яка датована 09.10.2020, тобто до укладення між Сторонами договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом. Вказана Заявка не розглядалась митним органом під час прийняття оскаржуваного рішення.

Суд наголошує, що із положення, закріпленого у частині 1 статті 2 КАС України випливає, що завданням адміністративного судочинства є саме захист прав приватних осіб; адміністративний суд не призначений для виконання функцій суб`єктів владних повноважень у випадках, коли ці суб`єкти з якихось причин не виконали покладені на них функції.

Тоді як дослідження судом обставин, які не були досліджені митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість митного органу, а тому суперечить частині 1 статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад.

Отже, суд не надає оцінки вищевказаній Заявці на транспортування в межах розгляду даного спору.

Разом із тим, у наданій до митного оформлення довідці ТОВ СМАРФОМТРАНС від 20.11.2020 №02/20//2020 зазначено, що, зокрема, (далі - мовою оригіналу) стоимость транспортно-экспедитоских услуг по перевозке груза согласно ЦМР от 14.11.2020 года весом 5910.97кг автомобилем ДАФ 4344 ЕО/ НОМЕР_1 по маршруту: -г. Бурса (Турция) - п/п Черноморск (Украина) от места загрузки до таможенной границы Украины составляет 22 850,75 грн . Наведена сума транспортних витрат відповідає заявленій декларантом у спірній ЕМД.

Суд зазначає, надана Позивачем довідка ТОВ СМАРФОМТРАНС про транспортні витрати є належним доказом на підтвердження транспортних витрат. Разом із тим, в наданих декларантом документах відсутні докази наявності у декларанта додаткових витрат на перевезення вантажу, у тому числі додаткових експедиційних витрати.

Водночас, в наявному в матеріалах справи рахунку на оплату №266 від 20.11.2020, виставленому ТОВ СМАРТФОМТРАНС позивачу також вказано, що вартість транспортних послуг за маршрутом: м.Бурса (Туреччина) -м/п Чорноморськ (Україна) автомобілем НОМЕР_2 / НОМЕР_1 складає 22850,75 грн.

Отже, суд вважає безпідставними посилання митниці про те, що неможливість перевірки числового значення витрат на транспортування та експедиційних витрат по перевезенню вантажу до державного кордону України.

Щодо інших запитуваних митницею під час проведення консультації додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, виписка з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів в силу положень ч.3 ст. 53 МК України є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, митним органом у повідомленні про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано які саме розбіжності можуть усунути саме виписка з бухгалтерської документації, а також висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.

Щодо аргументів відповідача про те, що відповідно до цінової бази даних митних органів наявні митні оформлення подібних товарів за ціною за одиницю вище ніж заявлена, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості

Наведений висновок узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, яка викладена зокрема у постановах від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 та від 02.03.2021 у справі № 380/842/20.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Необхідність дотримання наведеного правила неодноразово наголошувалось Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.10.2020 у справі № 826/13139/15, від 22.07.2021 у справі № 540/1918/20.

Проте, суд наголошує, що в графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів міститься лише посилання на цінову інформацію, за певною митною декларацію без посилання на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Крім того, стосовно щодо вищевказаних розбіжностей, встановлених митним органом під час митного оформлення спірної ЕМД суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не було обґрунтовано взаємозв`язок між такими розбіжностями із складовими митної вартості заявленого до митного оформлення ТОВ АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ .

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Водночас, суд наголошує, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Проте, відповідачем під час судового розгляду не надано жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Наведений висновок корелюється з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 по справі №810/1175/16.

Отже, з огляду на фактичні обставини справи та, враховуючи правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що в заявленому розгляду спорі розбіжності, на які посилається відповідача, не могли свідчили про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Судом також враховано, що в спірному рішення митним органом не було підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем.

Також, суд звертає увагу, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Наведена позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 09.04.2020 по справі №826/4827/16.

Таким чином, суд приходить до висновку, що митний орган в ході судового розгляду не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Суд також звертає увагу, що Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу належного урядування , зокрема, у справі Рисовський проти України (рішення від 20.10.2011 заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

В рішенні Щокін проти України від 14.10.2010 (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.03.2006 №3477-ІV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Більш того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у справі №815/1670/17 зазначив, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства. Крім того, якщо у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.

Вказана правова позиція застосована також у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752

З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про неправомірність спірного рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару вартості від 23.11.2020 №UA110150/2020/000171/1 та наявність підстав для його скасування.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 2270,00 грн, сплачений ТОВ АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ при поданні до суду адміністративного позову відповідно до платіжного доручення від 14.05.2021 №2736, підлягає стягненню з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.

Крім того, в адміністративному позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи позивачем додано:

- копію договору про надання правничої допомоги від 24.05.2021 №43;

- копію додаткової угоди №1 від 25.04.2021 до Договору про надання правничої допомоги №43 від 24.05.2021р.;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №2834 від 21.08.2014;

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 17.05.2021 серії АЕ №1071419;

- копію рахунку на оплату від №17.05.2021 №34;

- копію платіжного доручення від 10.06.2021 №2798 на суму 5000,00 грн.;

- копію акту наданих послуг від 19.07.2021 №28.

Судом встановлено, що між ТОВ АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ (Клієнтом) та Адвокатським бюро Майя Сергєєва та Партнери (надалі - Адвокатське бюро) укладено договір про надання правничої допомоги від 24.05.2021 №43 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості Дніпровської митниці Держмитслужби, а саме: №UA110150/2020/000171/1 від 23.11.2020р.

Для реалізації зобов`язань, передбачених п. 1.1 цього Договору. Адвокатське бюро зобов`язується надавати Клієнту протягом строку дії цього Договору правничу допомогу у наступному: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів у судах під час здійснення адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, органах місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, перед фізичними та юридичними особами; інша правова допомога за погодженням сторін (п.1.2 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1-3.2 Договору вартість послуг та строк оплати за юридичне супроводження процесу оскарження з судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби, а саме: №UA110150/2020/000171/1 від 23.11.2020р., в кожній інстанції передбачається у додаткових угодах.

24.05.2021 між Сторонами також було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги №43 від 24.05.2021р, відповідно до умов п.1 якої Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання здійснити Оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби, а саме: №UA110150/2020/000171/1 від 23.11.2020р. в суді першої інстанції.

За умовами п.2 вказаної Додаткової угоди гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби, а саме: №UA110150/2020/000171/1 від 23.11.2020р. в суді першої інстанції та складає 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Оплата вартості послуг (Гонорару), передбачена п.1 цієї Додаткової угоди, здійснюється протягом десяти календарних днів з моменту виставлення рахунку на оплату. Акт приймання-передачі наданих послуг підписується до завершення судового розгляду в суді першої інстанції. (п.3 Додаткової угоди).

10.06.2021 ТОВ АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ сплачено на адресу АБ Майя Сергєєва та Партнери суму 5000,00 грн. на підставі виставленого Адвокатським бюро рахунку від 17.05.2021 №34, про що свідчить платіжне доручення №2798.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, з огляду на умови договору про надання правової допомоги суд вважає за необхідне звернути увагу, на правову позиці. Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28.12.2020 № 640/18402/19, згідно з якою норма частини 4 статті 134 КАС України запроваджена для визначення розміру витрат , в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Разом із тим, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України , оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) , №34884/97).

Судом встановлено, що визначені Договором дії щодо судового оскарження рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби№UA110150/2020/000171/1 від 23.11.2020р. були вчинені адвокатом в інтересах позивача, у зв`язку з чим є доведеними витрати на правничу допомогу та підлягають задоволенню судом у загальному розмірі на суму 5000,00 грн.

Вказана сума є співмірною з предметом спору, вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі, у зв`язку з чим у суду наявні підстави для стягнення сум судових витрат на правничу допомогу за нормою ст.143 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ (місцезнаходження: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, Звенигородське шосе, буд. 1; код ЄДРПОУ 33475007) до Дніпровської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22; код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 23.11.2020 №UA110150/2020/000171/1.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ за рахунок бюджетних асигнувань з Дніпропетровської митниці Держмитслужби судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно


Суд	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	13.08.2021
Оприлюднено	22.10.2021
Номер документу	100461660
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —160/8071/21

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 13.08.2021 по справі 160/8071/21ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —160/8071/21

Рішення від 13.08.2021

Рішення
від 13.08.2021 по справі 160/8071/21
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД