Ухвала

від 14.07.2021 по справі 760/14509/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/6278/20

Справа № 760/14509/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Усатової І.А., за участю секретаря - Омелько Г.Т.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 1 603 882,59 грн.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, якою просить вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 15) в тому числі на :

Об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 2343,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Земельну ділянку кадастровий номер 3222486201:01:032:5067, площею 0.0811 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ,

Земельну ділянку кадастровий номер 3222486201:01:032:5070, площею 0.0707 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ,

Земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:184:0082, площею 0.0747 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,

Земельну ділянку кадастровий номер 3222486201:01:038:5030, площею 0.01 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Земельну ділянку кадастровий номер 3222486201:01:038:5024, площею 0.0222 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Земельну ділянку кадастровий номер 3222486201:01:038:5025, площею 0.0241 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Нежиле приміщення (в літері В), загальною площею 621,20 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_5 .

Підвальне приміщення, загальною площею 154,4 кв.в., розташованому за адресою: АДРЕСА_6 .

Нежиле приміщення, підвальне, загальною площею 89,4 кв.в., розташованому за адресою: АДРЕСА_6 .

ј квартири, загальною площею 62,95 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_7 .

Заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 15) вчиняти будь-які юридично значимі дії, наслідком яких може бути відчуження всього нерухомого майна, яке належить йому на праві приватної власності, в тому числі вищезазначеного.

В обґрунтування заяви зазначає, що подана позовна заява носить майновий характер, а її подання обумовлено діями та поведінкою відповідача, який ухиляється від виконання грошових зобов`язань. На момент звернення до суду відповідач жодних дій щодо погашення заборгованості не вчинив та жодної грошової суми у встановлений строк не повернув. Позивачу відомо про наявність у відповідача нерухомого майна, яке осатаній дізнавшись про наявність позовної заяви може відчужити на користь третіх осіб.

Тому позивач вважає, що накладення арешту на все нерухоме майно у тому числі зазначене вище майно є співмірними із заявленими позовними вимогами та випливає з фактичних обставин справи, оскільки через ризик звернення стягнення, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення позову.

Сторони в судове засідання не з`явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією з причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, обґрунтуванням співмірності виду забезпечення позову, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо:

- необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, предметом спору по даній справі є стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 603 882,59 грн.

При цьому, позивачем у заяві про забезпечення позову на яке позивач просить накласти арешт не зазначив вартість цього майна, що унеможливлює встановити співмірність із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, слід зазначити, що у заяві про забезпечення позову заявник просить накласти арешт на все майно відповідача, яке не конкретизовано, не надано підтверджуючих документів на яке саме інше майно відповідача необхідно накласти арешт та чому.

З урахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів викладених в заяві про забезпечення позову щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: І.А. Усатова