ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2020 року м. Київ № 826/1586/18
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Барміна Г.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу:
за позовом Міністерства юстиції України до Громадської організації "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" про припинення та примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації;
за зустрічним позовом Громадської організації "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 18.01.2018 №156/5,
за участю представника Міністерства юстиції України - Бурли В.Е.,
Міністерство юстиції України (Мін`юст) звернулось до суду з адміністративним позовом про припинення та примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" (ГО).
Громадська організація "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" подала зустрічний позов до Мін`юсту про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Правового висновку Комісії з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в України та заборону пропаганди їхньої символіки" від 18.01.2018 №156/5.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 02.02.2018 - відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів; від 28.02.2018 - прийнято до розгляду зустрічний позов ГО до Мін`юсту, постановлено продовжити судовий розгляд адміністративної справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів; від 16.04.2018 - закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті; від 04.06.2018 - зупинено провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України конституційного подання 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 09.04.2015 №317-VII; від 02.10.2020 - призначено судове засідання для вирішення питання про поновлення провадження в адміністративній справі; від 16.11.2020 - протокольною ухвалою поновлено провадження в адміністративній справі. Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Підставами позову визначено: невідповідність найменування ГО частині другій статті 3 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки"; спрямованість статуту Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України на пропаганду комуністичного тоталітарного режиму, що суперечить частині першій статті 3 цього Закону; небажання ГО привести найменування та статут до вимог вказаного Закону.
Підстави зустрічного позову: неврахування Мін`юстом статті 8 Конституції України, частиною другої якої передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а також положень статей 36, 37 та 64 Основного Закону Країни щодо права громадян України на свободу об`єднання у громадські організації, встановлення виключного переліку підстав, за яких утворення і діяльність громадських об`єднань забороняється, заборони обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина; неврахування Мін`юстом повідомлення ГО про обговорення питання про внесення змін до символіки та найменування на всіх рівнях від первинних до обласних, що суперечить пункту 4 Перехідних положень Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", яким передбачено незастосування вимог цього Закону щодо припинення діяльності громадського об`єднання в разі наявності об`єктивних причин; неврахування Мін`юстом висновків Конституційного Суду України, який, на час ухвалення оскаржуваного наказу від 18.01.2018 №156/5, розглядав питання конституційності Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки"; необ`єктивність правового висновку, затвердженого оскаржуваним наказом від 18.01.2018 №156/5, позаяк висновок зроблено за участю дев`яти членів комісії, з яких вісім працівники Мін`юсту і лише один незалежний експерт; порушення Мін`юстом вимог "Положення про Комісію з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.2015 №895/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.06.2015 за №682/27127 щодо права ГО висловити свої аргументи під час засідання комісії; невідповідність діяльності комісії Закону України "Про центральні органи виконавчої влади"; невідповідність оскаржуваного наказу від 18.01.2018 №156/5 практиці Європейського суду з прав людини.
У відзиві ГО на позов Мін`юсту наведені аналогічні підстави заперечень, що й підстави за зустрічним позовом. Крім того, за твердженням представника: Мін`юстом не доведено, що діяльність ГО суперечить статті 37 Конституції України; вимога щодо припинення суперечать наведеній нормі Основного Закону України та статтям 9-11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У запереченнях на відзив представником Мін`юсту наголошено на помилковості доводів представника позивача стосовно невідповідності вимог про припинення та примусовий розпуск (ліквідацію) ГО вимогам Конституції України, порушення процедури складення правового висновку та його необґрунтованість з підстав, які наведені в позовній заяві.
Представником Мін`юсту подано відзив на зустрічний позов ГО, в якому підставами відмови в зустрічному позову наведені підстави позову та мотиви наведені в запереченнях на відзив.
У запереченнях на відповідь на відзив щодо позову та у відповіді на відзив на зустрічний позов представником ГО підтримано підстави зустрічного позову та підстави заперечень наведені у відзиві на позов.
Під час судового розгляду адміністративної справи представник Мін`юсту позов підтримав, зустрічний позов не визнав.
Громадська організація (відповідач за позовом та позивач за зустрічним позовом) участі повноваженого представника в судому розгляді справи не забезпечила, про місце, дату та час судового засідання повідомлялась повістками, які надсилались за адресою, яка містилась в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03055, місто Київ, вулиця Ванди Василевської [Богдана Гаврилишина], будинок 7, корпус 2, квартира 4), а також за адресою, яка зазначена представником в усіх заявах по суті та клопотаннях з процесуальних питань як адреса для листування: 01004, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 9/2, офіс 67. Поштові відправлення повернулись до суду з незалежних від суду причин - "інші причини, що не дали змоги вручити виконати обов`язок щодо пересилання поштового відправлення" та "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України): вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб (частина восьма); в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (частина одинадцята).
З урахуванням наведених обставин щодо направлення повісток за належними адресами та повернення рекомендованих поштових відправлень з незалежних від суду причин, які не пов`язані з тимчасовою відсутністю адресата, суд дійшов висновку про виконання обов`язку щодо надіслання повістки згідно з наведеною нормою, відтак повістка вважається врученою.
Крім того, за змістом статті 131 КАС України, учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
До суду не надходило клопотань представників ГО, адвоката чи представника за законом, про зміну адреси, тому повістки надсилались за вказаними адресами. При цьому, під час розгляду адміністративної справи, судом надсилалась повістка про виклик у судове засідання за адресою: 03055, місто Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 7, корпус 2, квартира 4, яка була отримана представником ГО.
Оскільки судом не встановлено підстав для відкладення судового засіданні відповідно до статті 205 КАС України, розгляд справи продовжено без участі представника ГО.
Судом відмовлено в задоволенні клопотання представника ГО про залишення позову без руху (вх. №22576/18 від 26.02.2018), оскільки Мін`юстом не сплачено судовий збір. Як убачається з матеріалів судової справи, платіжним дорученням від 23.01.2018 №93 Мін`юстом сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. за одну вимогу немайнового характеру. Відтак відсутні підстави для залишення позову без руху після відкриття провадження у справі.
Дослідивши письмові докази, судом установлено.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію об`єднання громадян від 08.05.1997 №854 зареєстровано об`єднання громадян Ленінська Комуністична Спілка Молоді України (ЛКСМУ) (Т.1 а.с. 39).
Згідно зі свідоцтвом від 29.09.1999 №0210-99 Г.О. зареєстровано молодіжну громадську організацію Київську міську організацію Ленінська Комуністична Спілка Молоді України (ЛКСМУ), діяльність якої поширюється на місто Київ, постійно діючий центральний статутний орган об`єднання - Київський міський комітет ЛКСМУ, місто Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 7 поверх другий, кімната 4 (Т.1. а.с. 38).
До позову додано Правовий висновок від 15.01.2018 №14 Комісії з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" про невідповідність діяльності та найменування Київської організації Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" (Т.1 а.с. 17-22).
Наказом Мін`юсту від 18.01.2018 №156/5 "Про затвердження Правового висновку Комісії з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки":
затверджено Правовий висновок Комісії від 15.01.2018 №14 "Про невідповідність діяльності та найменування Київської міської організації Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки";
визнано, що найменування Київської міської організації Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України не відповідає частині другій статті 3 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" (Т.1 а.с. 16).
Станом на час судового розгляду адміністративної справи згідно з даними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Громадська організація "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" (ідентифікаційний код 25778284) не перебуває в стані припинення.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Відповідно до частини першої статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.
За змістом наведеної норми Основного Закону України особа має право на об`єднання в громадські організації за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.
До позову додано Статут Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України, нова редакція 2016 рік, останні зміни та доповнення, внесені VІІІ з`їздом Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України від 23.11.2016 (Т.1 а.с. 40-51), відповідно до якої ЛКСМУ є добровільною самостійною всеукраїнською молодіжною громадською організацією (пункт 1).
Згідно з "Положенням про місцеві організації Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України", затвердженого Пленумом Центрального Комітету ЛКСМУ 17.05.1997 (Т.1 а.с. 52-54) місцеві організації (осередки) ЛКСМУ можуть бути відділеннями з правами юридичної особи або структурними підрозділами.
Судом установлено, що згідно з інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач за первинним позовом - Громадська організації "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" зареєстрована як юридична особа 29.09.1999.
Право на свободу об`єднання в громадські організації, відповідні процедури визначались Законом України "Про об`єднання громадян" від 16.06.1992 №2460-XII (утратив чинність 01.01.2013)
Відповідні відносини врегульовано Законом України "Про громадські об`єднання" від 22.03.2012 №4572-VI (набрав чинності 19.04.2012, введений в дію з 01.01.2013).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про громадські об`єднання" (у редакції, чинній на час повідомлення у 2017 ГО про необхідність надання пояснень з приводу неприведення у відповідність найменування до вимог законодавства) утворення і діяльність громадських об`єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, забороняються.
Отже, підставами заборони діяльності громадських об`єднань визначено, зокрема, діяльність, яка направлена на пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки.
Заборона використання у найменуванні юридичних символіки комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, заборона використання яких встановлена Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" передбачена Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.03.2003 №755-IV (у редакції, чинній на час розгляду Мін`юстом питання про відповідність найменування ГО вимогам законодавства).
Засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистських) тоталітарних режимів в Україні, правові основи заборони пропаганди їх символіки, порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму визначені Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 09.04.2015 №317-VIII (набрав чинності 21.05.2015, Закон №317-VIII).
Відповідно до статті 3 Закону №317-VIII:
пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки визнається наругою над пам`яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та заборонена законом (частина перша);
пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки юридичною особою, політичною партією, іншим об`єднанням громадян, друкованим засобом масової інформації та/або використання у назві символіки комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів є підставою для відмови в реєстрації та/або припинення діяльності юридичної особи, політичної партії, іншого об`єднання громадян, підставою для відмови в реєстрації та/або припинення випуску друкованого засобу масової інформації (частина друга);
у разі невиконання юридичними особами, політичними партіями, іншими об`єднаннями громадян, друкованими засобами масової інформації вимог цього Закону їх діяльність/випуск підлягає припиненню в судовому порядку за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, або іншого уповноваженого органу державної влади (частина третя);
рішення про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам цього Закону приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку (частина четверта).
Пунктом 3 статті 7 Закону №317-VIII визначено, що юридичні особи, політичні партії, інші об`єднання громадян, зареєстровані на день набрання чинності цим Законом, у разі порушення його вимог зобов`язані протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом привести свої установчі документи, найменування та/або символіку у відповідність із вимогами цього Закону. При цьому такі юридичні особи звільняються від сплати адміністративного збору під час державної реєстрації змін до установчих документів, пов`язаних з приведенням їх у відповідність із цим Законом.
Судом вказувалось, що підставами звернення Мін`юсту з позовом про припинення та примусовий розпуск (ліквідацію) ГО слугувало те, що найменування ГО не відповідає Закону №317-VIII.
Процедура прийняття Мін`юстом рішень щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам Закону №317-VIII врегульовано "Порядком прийняття рішень щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2015 №354 (Порядок №354).
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Порядку №354 підставами проведення правової експертизи можуть бути звернення ініціатора про проведення правової експертизи.
За змістом пункту 2 Порядку №354 ініціатором може бути, в тому числі, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, об`єкт правової експертизи - об`єднання громадян, діяльність, найменування та/або символіка яких досліджуються на відповідність вимогам Закону №317-VIII.
До позову додано службову записку директора Департаменту державної реєстрації та Мін`юсту від 02.10.2018, відповідно до якої за результатами моніторингу встановлено, що найменування Київської міської організації "Ленінська комуністична спілка молоді України" не відповідає вимогам Закону №317-VIII. Запропоновано Комісії з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" провести правову експертизу щодо відповідності найменування ГО вимогам Закону №317-VIII (Т.1 а.с. 33).
Згідно з пунктом 7 Порядку №354 для проведення правової експертизи щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам Закону №317-VIII утворюється Комісія з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" (Комісія).
Пунктом 8 Порядку №354 установлено, що до складу Комісії входять працівники Мін`юсту, до роботи Комісії можуть залучатися представники правоохоронних органів, Центральної виборчої комісії, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), а також незалежні експерти (за згодою).
До позову додано наказ Мін`юсту від 09.06.2015 №167/7 "Про утворення Комісії з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки". До вказаного наказу вносились зміни щодо її членів наказами Мін`юсту від 18.11.2015 №336/7, від 17.02.2016 №56/7, від 07.04.2016 №116/7, від 17.06.2016 №530/7, від 06.02.2017 №152/7; від 11.08.2017 №2623/7, від 26.12.2017 №4827/7 (Т.1 а.с. 23-32).
Згідно з пунктом 15 Порядку №354 за результатами правової експертизи щодо кожного об`єкта складається окремий правовий висновок про відповідність або невідповідність його діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону №317-VIII.
Судом установлено, що Комісією складено Правовий висновок від 15.01.2018 №14, відповідно до якого: найменування об`єкта правової експертизи не відповідає частині другій статті 3 Закону №317-VIII; Статут Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України, на підставі якого діє об`єкт правової експертизи, спрямований на пропаганду комуністичного тоталітарного режиму та не відповідає частині першій статті 3 Закону №317-VIII.
Зі змісту Правового висновку вбачається, що об`єктом правової експертизи визначено Київську міську організацію Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України (ідентифікаційний код 25778284), дата реєстрації - 29.08.1999, свідоцтво про реєстрацію об`єднання громадян - від 29.09.1999 №0210-99ГО, місцезнаходження: 03055, місто Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 7, корпус 2, квартира 4, територія діяльності - місто Київ.
Згідно з Правовим висновком Комісії від 15.01.2018 №14 у найменуванні ГО використано ім`я (псевдонім) ОСОБА_1 (ОСОБА_1), який з жовтня по листопад 1917 року обіймав посади члена Політбюро Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків), з березня 1919 року по січень 1924 року - члена Політбюро Російської комуністичної партії (більшовиків), з листопада 1917 року по січень 1924 року - голови Ради народних комісарів РСФРР, з липня 1923 року по січень 1924 року - голови Ради народних комісарів СРСР, тобто був особою, яка обіймала керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади, управління СРСР та союзної республіки РСФРР.
Наведені обставини представником ГО у заявах по суті не заперечувалися та не спростовувалися.
Обставина, щодо обіймання особою з псевдонімом Ленін керівних посад в комуністичній партії (Російській соціал-демократичній робітничій, Російській комуністичній партіях (більшовиків) до 1924 року, визнається судом загальновідомою, позаяк знаходить своє підтвердження у численних джерелах, зокрема, в Енциклопедії історії України (http://resource.history.org.ua). Відповідно до частини третьої статті 78 КАС України така обставина не потребує доказування.
За змістом підпунктом "є" пункту 4 статті 1 Закону №317-VIII, символіка комуністичного тоталітарного режиму включає назви підприємств, установ, організацій, у яких використані імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, працювали в радянських органах державної безпеки.
При цьому за пунктом 1 статті 1 Закону №317-VIII до комуністичної партії віднесено Російську соціал-демократичну робітничу партію (більшовиків) (РСДРП(б), Російську комуністичну партію (більшовиків) (РКП(б), Всесоюзну комуністичну партію (більшовиків) (ВКП(б), Комуністичну партія Радянського Союзу (КПРС), Комуністичну партію (більшовиків) України (КП(б)У), Комуністичну партію України (КПУ), комуністичні партії союзних республік, що входили до складу СРСР, а також їхні осередки в автономних радянських соціалістичних республіках, краях, областях, автономних областях, автономних округах, містах республіканського підпорядкування та місцеві осередки.
За такого правового регулювання та встановленої Комісією обставини, що особа за псевдонімом Ленін (який використовується в назві ГО), обіймав керівні посади в комуністичній партії, суд вважає обґрунтованим висновок Комісії щодо порушення ГО вимог частини другої статті 3 Закону №317-VIII, позаяк у назві ГО використано символіку комуністичного режиму у вигляді псевдоніма особи (Ленін), який обіймав керівні посади в комуністичній партії й відповідно до підпункту "є" пункту 4 статті 1 Закону №317-VIII використання такого псевдоніма в найменуванні ГО віднесено до символіки комуністичного тоталітарного режиму відповідно є пропагандою комуністичного тоталітарного режиму.
Отже, використання у назві символіки комуністичного тоталітарного режиму є підставою для припинення діяльності юридичної особи відповідно до частини другої статті 3 Закону №317-VIII.
Також у Правовому висновку Комісії вказано від 15.01.2018 №14, що Статут Ленінської Комуністичної Спілки України спрямований на пропаганду комуністичного режиму.
Зокрема, Комісією проаналізовано Статут Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України зі змінами та доповненнями, внесеними VІІІ з`їздом Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України від 23.11.2016, зареєстрованого рішенням Головного територіального управління в місті Києві від 12.07.2016 №3216, пунктами 2.1 та 2.2 якого передбачено, що головною метою діяльності ЛКСМУ є сприяння об`єднання молоді на основі марксистсько-ленінського світогляду, основними завданнями ЛКСМУ визначено сприяння пропаганді серед молоді марксистсько-ленінського вчення.
Згідно з пунктом 1.2 "Положення про місцеві організації Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України", затвердженого Пленумом Центрального Комітету ЛКСМУ 17.05.21997 у своїй діяльності місцеві органи ЛКСМУ керуються, зокрема, Статутом.
Відтак суд вважає обґрунтованими висновок Комісії, що головною метою діяльності та основним завданням ГО є об`єднання молоді на основі марксистсько-ленінського світогляду та його поширення.
Відповідно до пункту 2 статті Закону №317-VIII пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів - публічне заперечення, зокрема через засоби масової інформації, злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, діяльності радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, що містить символіку комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів;
На думку суду, пропаганда марксистсько-ленінського вчення є пропагандою комуністичного тоталітарного режиму в розумінні наведеної норми, оскільки таке вчення було основною партійною та державною політико-ідеологічною доктриною комуністичної партії, передбачало та виправдовувало насадження комуністичного режиму.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 16.07.2019 №9-р/2019, щодо конституційності Закону №317-VII, зазначено:
після жовтневого перевороту 1917 року комуністичний режим продовжив політику Російської імперії, спрямовану на перешкоджання українському національно-визвольному руху, насамперед шляхом жорстокого придушення збройними засобами будь-яких спроб, пов`язаних зі створенням української незалежної держави. Упродовж усіх років панування на українських землях комуністичний режим переслідував прихильників української незалежності та національного відродження за допомогою каральних військових операцій, масштабних репресій, зокрема шляхом масового вислання людей з метою експлуатації на важких примусових роботах у нелюдських умовах (абзац другий пункту 8);
комуністичний режим заперечував та обмежував права людини, унеможливив демократичну організацію державної влади. Узурпація державної влади комуністичним режимом здійснювалася перш за все шляхом ліквідації свободи політичної діяльності, усунення політичних опонентів та унеможливлення політичної конкуренції, заборони діяльності всіх політичних партій, окрім однієї партії - комуністичної, яка фактично перетворилася на провідну інституцію, що визначала пріоритети державної політики, нехтуючи при цьому демократичними принципами організації державної влади, конституційними нормами та правами людини (абзац другий пункту 9).
Тобто поширення марксистсько-ленінського вчення як теоретичної основи комуністичного тоталітарного режиму є пропагандою цього режиму в розумінні Закону №317-VII.
Відповідно до пункту 18 Порядку №354 Комісія під час правової експертизи бере до уваги повідомлення об`єкта правової експертизи про наявні об`єктивні причини неможливості виконання ним вимог Закону та про вжиті заходи, спрямовані на виконання вимог Закону №317-VIII.
Згідно з Правовим висновком від 15.01.2018 №14 Комісія звернулась до об`єкта правової експертизи з листом від 29.06.2017 №2448/П-Б-1541/19 (Т.1 а.с. 35-36) з пропозицією надати пояснення щодо причин неприведення свого найменування відповідно до вимог Закону №317-VIII.
У матеріалах судової справи міститься лист (вх. №27.07.2017 №22034-0-33-17) за підписом першого секретаря Київського МК ЛКСМУ Плицини І.І., в якому зазначено про те, що розглядається питання про можливість внесення змін до найменування та повідомлено відкриття Конституційним Судом України конституційного провадження за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону №317-VIII.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2018 зупинялось провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України конституційного подання 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону №317-VII.
Рішенням Конституційного Суду України від 16.07.2019 №9-р/2019 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), Закон №317-VIII (зі змінами).
Під час судового розгляду представник позивача інших пояснень, причин неприведення назви ГО до вимог Закону №317-VIII не навела.
З огляду на те, що Конституційний Суд України визнав конституційним Закон №317-VIII, тобто таким, що відповідає нормам Основного Закону України суд відхиляє доводи представника відповідача про неврахування Мін`юстом обставини відкриття конституційного провадження, а також доводи про невідповідність Закону №317-VIII статті 8 Конституції України, частиною другою якої передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно з пунктом 20 Порядку №354 правовий висновок про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки об`єкта правової експертизи вимогам Закону затверджується наказом Мін`юсту в строк, визначений у пунктах 11 і 12 цього Порядку.
Відповідно до пункту 83-14 "Положенням про Міністерство юстиції України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228 Мін`юст приймає рішення щодо невідповідності діяльності, найменування та / або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам Закону №317-VIII.
Судом установлено, що Наказом Мін`юсту від 18.01.2018 №156/5 "Про затвердження Правового висновку Комісії з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" затверджено Правовий висновок Комісії від 15.01.2018 №14 та визнано, що найменування Київської міської організації Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України не відповідає частині другій статті 3 Закону №317-VIII.
Враховуючи те, що Мін`юстом затверджено Правовий висновок Комісії в частині невідповідності найменування Київської міської організації Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України частині другій статті 3 Закону №317-VIII, який судом визнано обґрунтованим, наявні підстави для припинення діяльності такої ГО згідно з частиною третьою статті 3 Закону №317-VIII у судовому порядку за позовом Мін`юсту як органу, який згідно з пунктом 1 "Положенням про Міністерство юстиції України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228 є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань.
Підставою заперечень визначено порушення відповідачем статей 36, 37 Конституції України, якими гарантовано громадянам право на свободу об`єднання у громадські організації та заборонено утворення і діяльність громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, забороняються.
Судом уже вказувалось, що за змістом статті 36 Основного Закону України особа має право на об`єднання в громадські організації за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Відповідно до статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція):
кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів (пункт 1);
здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави (пункт 2).
Суд погоджується доводами представника ГО про застосовність до спірних відносин наведеної норми, позаяк внаслідок задоволення позову діяльність ГО буде припинено, що є втручанням в право на свободу об`єднання.
За змістом пункту 2 статті 11 Конвенції право на об`єднання з іншими особами може зазнавати втручання у випадках установлених "законом", таке втручання має здійснюватися з легітимною метою та повинно бути необхідним у демократичному суспільстві.
Суд повторює, що можливість втручання в право на об`єднання в громадські організації також передбачено статтею 36 Конституцією України. При цьому таке втручання має бути передбачене законом, який ухвалений Верховною Радою України.
Можливість припинення діяльності громадської організації за рішенням суду можливе у випадку, якщо діяльність такої громадської організації не приведена у відповідність до Закону №317-VIII. Судом визнано обґрунтованим Правовий висновок Комісії від 15.01.2018 №14 у частині невідповідності найменування ГО частині другій статті 3 Закону №317-VIII, який затверджено відповідним наказом Мін`юсту, що є підставою для звернення Мін`юсту до суду з позовом про припинення діяльності ГО.
Заборона діяльності громадських організацій, мета (цілі) або дії яких спрямовані на пропаганду комуністичного тоталітарного режиму та їхньої символіки передбачена частиною четвертою статі 4 Закону України "Про громадські об`єднання". Цим Законом також визначена можливість припинення діяльності громадського об`єднання за рішенням суду шляхом заборони (примусового розпуску) (пункт 2 частини першої статті 25), повноваження адміністративного суду на підставі КАС України розглядати такі спори (частина друга статті 28). Статтею 24 КАС передбачено, що до виключної підсудності Окружного адміністративного суду міста Києва віднесено вирішення справ про примусовий розпуск, ліквідацію політичної партії. Відповідні повноваження адміністративного суду також передбачені пунктом 8 частини другої статті 245 КАС України.
Відтак подання позову Мін`юстом про припинення ГО та розгляд його адміністративним судом має підґрунтя в "законі" в розумінні статті 11 Конвенції, оскільки відповідні положення закріплені в Законі №317-VIII та судом встановлено наявність відповідних підстав.
Також суд доходить висновку про наявність легітимної мети для втручання в право на свободу об`єднання у громадські організації.
Відповідно до преамбули Закону №317-VIII метою його ухвалення є недопущення повторення злочинів комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, будь-якої дискримінації за національною, соціальною, класовою, етнічною, расовою або іншими ознаками у майбутньому, відновлення історичної та соціальної справедливості, усунення загрози незалежності, суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці України.
Підґрунтям для ухвалення Закону №317-VIII вказано положеннями Загальної декларації прав людини, резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи №1096 (1996) від 27.06.1996 щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів, №1481 (2006) від 26.01.2006 щодо необхідності міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів, №1495 (2006) від 12.06.2006 щодо боротьби з відродженням нацистської ідеології, №1652 (2009) від 29.01.2009 щодо відношення до пам`ятників, що мають суперечливу історичну інтерпретацію у державах-членах Ради Європи, резолюцію Парламентської Асамблеї ОБСЄ SC (09) 3 R від 29.06-03.07.2009 щодо неприпустимості звеличення тоталітарних режимів, відкриття історичних та політичних архівів, вивчення тоталітарної спадщини та підвищення поінформованості громадськості, декларацію Європейського Парламенту від 23.09.2008 щодо проголошення 23 серпня днем пам`яті жертв сталінізму і нацизму, резолюцію Європейського Парламенту від 23.10.2008 в пам`ять про Голодомор - штучний голод в Україні 1932-1933 років, резолюцію Європейського Парламенту від 02.04.2009 щодо європейської свідомості та тоталітаризму, Спільну заяву з нагоди 70-х роковин Голодомору - Великого голоду 1932-1933 років в Україні, прийняту на 58-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, Закон України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" репресій, що здійснювалися протягом 1917-1991 років, Закон України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" про визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом Українського народу.
На думку суду, наведене дає підстави вважати, що припинення громадської організації, діяльність якої не відповідає вимогам Закону №317-VIII щодо заборони пропаганди комуністичного тоталітарного режиму чи недопущення, зокрема використання його символіки, переслідує законну мету: задля національної безпеки та запобігання злочинам - усунення загрози незалежності, суверенітету, територіальній цілісності, повторення злочинів комуністичного тоталітарного режиму; для захисту прав, свобод людини - недопущення будь-якої дискримінації за національною, соціальною, класовою, етнічною, расовою або іншими ознаками у майбутньому, відновлення соціальної справедливості; для охорони моралі - відновлення історичної справедливості.
Конституційний Суд України в Рішенні від 16.07.2019 №9-р/2019 дійшов висновку, що засудження Законом №317-VIII нацистського режиму та комуністичного режиму і встановлення заборони на використання їхньої символіки обумовлені легітимною метою - не допустити повернення до тоталітарного минулого. Така заборона покликана унеможливити будь-які спекуляції з використанням історичного минулого, пов`язаного з тоталітарними режимами, не допустити звеличування цих режимів, виправдання їх злочинів. Символіка, що безпосередньо пов`язана з тиранією державних інституцій та їх сваволею, загалом асоціюється з негативними та деструктивними політичними ідеями, реалізація яких упродовж 1917-1991 років виштовхнула українське суспільство на узбіччя цивілізаційних процесів, позбавила Український народ його права на власну державу, зруйнувала традиційні моральні та культурні ідеали, призвела до масових порушень основоположних прав людини, багатомільйонних людських жертв та значних втрат матеріальних ресурсів (абзац п`ятий пункту 13 мотивувальної частини).
Незважаючи не те, що такий висновок Конституційним Судом України зроблено в контексті статті 34 Конституції України, за якою кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (частина перша), він повною мірою може бути застосований і щодо до правовідносин з втручання в право на свободу об`єднання.
Щодо необхідності в демократичному суспільстві припинення діяльності ГО, щодо якої наявний висновок про невідповідність назви вимогам Закону №317-VIII, то суд вважає, що потреба в такому втручанні є нагальною, позаяк діяльність ГО призводить до пропаганди комуністичного тоталітарного режим, що заборонено Законом України "Про громадські об`єднання", Закону №317-VIII, оскільки найменування ГО містить псевдонім особи (Ленін), який не лише обіймав керівні посади в комуністичній партії, але й асоціюється як лідер комуністичного тоталітарного режиму.
На думку суду, припинення діяльності ГО, внаслідок невідповідності її діяльності, є пропорційним меті, з якою таке обмеження запроваджене - недопущення повторення злочинів комуністичного тоталітарного режиму.
При цьому суд ураховує, що Закон №317-VIII передбачав перехідний період для виконання його вимог, ГО могло повідомити Мін`юсту чи суду про об`єктивність причин неможливості виконання вимог Закону №317-VIII, однак таким право не скористалось навіть після ухвалення Конституційним Судом Рішення від 16.07.2019 №9-р/2019, для чого адміністративний суд зупиняв провадження у справі. На час судового розгляду справи назва ГО не приведена у відповідність до вимог Закону №317-VIII причин невиконання цих вимог суду не повідомлено. Вказівка у листі (вх. №27.07.2017 №22034-0-33-17) за підписом першого секретаря Київського МК ЛКСМУ Плицини І.І. про розгляд можливості внесення змін до найменування ГО не є достатнім для висновку про наявність поважних причин. На думку суду, з часу ухвалення Конституційним Судом Рішення від 16.07.2019 №9-р/2019 про конституційність Закону в громадської організації Ленінська Комуністична Спілка Молоді України та Київської міської організації було достатньо часу для проведення заходів (наприклад, з`їзду) для вирішення питання про найменування громадської організації та їх осередків.
З огляду на такі висновки, суд вважає необґрунтованими доводи позивача як підставу заперечень за первинними позовом, а також як підставу зустрічного позову щодо протиправності наказу від 18.01.2018 №156/5, неврахування Мін`юстом під час прийняття оскаржуваного рішення тієї обставини, що Конституційним Судом України відкрито конституційне провадження щодо неконституційності Закону №317-VIII. Доказів того, що після ухвалення Конституційним Судом України від 16.07.2019 №9-р/2019 про конституційність Закону №317-VIII і до поновлення провадження у справі в адміністративному суді 16.11.2020, ГО вживались заходи з приведення у відповідність найменування до вимог Закону №317-VIII, відповідних заяв чи клопотань до суду не надходило.
У зустрічному позові представник ГО вказала на необ`єктивності Правового висновку, затвердженого оскаржуваним наказом від 18.01.2018 №156/5, позаяк висновок зроблено за участю дев`яти членів комісії, з яких вісім працівники Мін`юсту і лише один незалежний експерт.
Судом зазначалось, що відповідно до пункту 8 Порядку №354 до складу Комісії входять працівники Мін`юсту. До роботи Комісії можуть залучатися представники правоохоронних органів, Центральної виборчої комісії, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), а також незалежні експерти (за згодою).
Отже, участь в роботі Комісії під час складення Правового висновку від 15.01.2018 №14 переважної кількості працівників Мін`юсту відповідає зазначеним вимогам.
Як убачається з Правового висновку від 15.01.2018 №14, його складено дев`ятьма членами Комісії, серед яких сім працівники Мін`юсту. Також висновок підписано Усенком Ігорем Борисовичем - завідувач відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, кандидат юридичних наук, професор, заслужений юристом України та Ярмишем Олександром Назаровичем - доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук, заслужений юрист України, президент Міжнародної асоціації істориків права.
На думку суду, участь в роботі Комісії двох науковців як незалежних експертів спростовує доводи представника ГО про те, що висновок є необґрунтованим. Суд вважає, що питання оцінки найменування ГО на його відповідність Закону №317-VIII не було складним і не потребувало спеціальних знань. Заяви по суті ГО не містять доводів, які б спростовували Правовий висновок у частині невідповідності найменування ГО вимогам Закону №317-VIII.
Крім того, відповідно до листа Українського інституту національної пам`яті (Т.1 а.с. 218-219) від 16.05.2017 №01.10.2012 у назві юридичної особи "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" використано ім`я (псевдонім) ОСОБА_1 (ОСОБА_1), який з жовтня по листопад 1917 року, обіймав посади члена Політбюро ЦК Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків), з березня 1919 року по січень 1924 року - члена Політбюро ЦК Російської комуністичної партії (більшовиків), з листопада 1917 року по січень 1924 року - голови Ради народних комісарів РСФРР, з липня 1923 по січень 1924 року - голови Ради народних комісарів СРСР, тому ОСОБА_1 (ОСОБА_1) є собою, яка обіймала керівні посади у комуністичній партії та вищих органах влади й управління СРСР.
У цьому листі зроблено висновок, що з урахуванням положень підпункту "є" пункту 4 статті 1 Закону №317-VIII найменування зазначеної юридичної особи містить символіку комуністичного тоталітарного режиму.
Щодо висновку комісії про невідповідність Статуту Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України, на підставі якого діє ГО та який спрямований на пропаганду комуністичного тоталітарного режиму, частині першій статті 3 Закону №317-VII, то суд зазначає, що згідно з наказом Мін`юсту від 18.01.2018 №156/5 Правовий висновок затверджено в частині визнання найменування Київської міської організації Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України таким, що не відповідає частині другій статті 3 Закону №317-VIII.
Відтак суд вважає безпідставним довід представника ГО про порушення процедури Мін`юстом, що призвело до схвалення необґрунтованого Правового висновку, оскільки в роботі Комісії взяли участь члени комісії, переважна більшість яких працівники Мін`юсту.
Підставами зустрічного позову визначено порушення Мін`юстом вимог "Положення про Комісію з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.2015 №895/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.06.2015 за №682/27127 щодо права ГО висловити свої аргументи під час засідання Комісії.
Відповідно до розділу IV вказаного Положення:
формою роботи Комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання Комісії визначає її Голова (пункт 1);
засідання Комісії є правоможним у разі участі в ньому не менш як двох третин її складу (пункт 2).
секретар Комісії завчасно повідомляє членів Комісії і заінтересованих осіб про проведення засідання, про порядок денний запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надає/надсилає членам Комісії необхідні матеріали (пункт 3);
рішення з питань, що розглядаються на засіданнях Комісії, приймаються шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівного розподілу голосів голос Голови Комісії є ухвальним (пункт 4);
рішення Комісії оформляються протоколом, який підписується Головою Комісії та секретарем Комісії (пункт 5);
протокол засідання Комісії повинен містити перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядались на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, прийняте Комісією рішення (пункт 6).
Представником Мін`юсту додано лист за підписом першого секретаря ЦК ЛКСМУ Кононович М.А. (вх. №27.07.2017 №22036-033-17), в якому Мін`юст повідомляється про обговорення внесення змін щодо символіки та найменування юридичної особи ЛКСМУ та зазначено про відкриття Конституційним Судом України конституційного провадження з розгляду подання народних депутатів України про невідповідність Закону №317-VIII Конституції України.
Аналогічного змісту лист (вх.№22034-0-33-17 від 27.07.2017) подано першим секретарем Київського МК ЛКСМУ Пліцин І.Ю.
Судом указувалось, що станом на час судового розгляду справи представником ГО не повідомлено суд про вжиття заходів щодо приведення найменування ГО до вимог Закону №317-VIII, не вказано про наявність будь-яких причин, які би перешкоджали, утруднювали виконання таких вимог.
Представником Мін`юсту додано до судової справи видрук з офіційного вебперглядача Мін`юсту, відповідно до якого Комісією розміщено оголошення про те, що 15.01.2018 о 10:00 год. відбудеться засідання Комісії, одним з питань порядку денного якого відповідність найменування та символів " Київської міської організації "Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" (ідентифікаційний код 25778284) вимогам Закону №317-VIII. В оголошені вказано контактну особу, телефон, місце проведення засідання (Т.1 а.с. 226).
У Порядку денному на засідання Комісії 15.01.2017, затвердженого головою Комісії (Т.1 а.с. 225) передбачено розгляд питання про відповідність найменування та символів Київської міської організації "Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" (ідентифікаційний код 25778284) вимогам Закону №317-VIII.
Згідно з протоколом від 15.01.2018 №7 засідання Комісії предметом розгляду було, в тому числі, питання відповідності найменування та символів Київської міської організації "Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" вимога законодавства. На засіданні були присутні 9 членів Комісії, відсутні два члени та один зарошений. У протоколі відсутня інформація про те, що членами комісії обговорювались питання про належне повідомлення представників ГО. Розглянуто лист ГО (вх. №2203-0-33-17 від 27.07.2017), яким повідомлялось про конституційне провадження та розгляд питання стосовно внесення змін до найменування ГО та зроблено висновок про неповідомлення ГО причин неприведення найменування до вимог Закону №317-VIII. За невідповідність найменування ГО вимогам Закону №317-VIII проголосовано одноголосно, осіб, які голосували проти чи утрималось не було.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що засідання Комісії було правоможним, оскільки участь в ньому взяли більше двох третин її складу.
Щодо належного повідомлення ГО як заінтересованої особи, то суд зазначає, що "Положення про Комісію з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" не визначає спосіб та форму належного повідомлення.
Разом з тим, інформація про ГО внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, адреса місцезнаходження, номери телефонів. На думку суду, повідомлення зацікавлених осіб про розгляд Комісією відповідного питання повинно було здійснюватися не лише шляхом оприлюднення оголошення на веб-сторінці Мін`юсту, а й засобами поштового зв`язку, з урахуванням можливості зацікавленої особи навести свої аргументи письмово чи взяти участь в засіданні Комісії.
Тому суд визнає недостатніми здійсненні Мін`юстом заходи щодо належного, заздалегідь повідомлення ГО про засідання комісії.
Однак, на думку суду, це не є підставою, в даному випадку, для визнання протиправним та скасування наказу від 18.01.2018 №156/5. Визначальним для суду є те, що питання про припинення діяльності ГО вирішується судом, відповідно всі аргументи і доводи ГО мала можливість надати в рамках судового процесу. Суд ураховує, що ГО було відомо про те, що Мін`юст розглядає питання причин невиконання ГО вимог Закону №317-VIII, оскільки ГО отримано лист від 29.06.2017 №2448/П-Б-1541/19, в якому Мін`юст повідомляв про право подати відповідні пояснення, роз`яснено про створення в Мін`юст і Комісії, яка буде проводити правову експертизу. У відповідь на цей лист ГО скеровано до Мін`юсту лист (вх.№22034-0-33-17 від 27.07.2017), в якому зазначено про розгляд питання щодо внесення змін до найменування ГО та відкриття конституційного провадження стосовно конституційності Закону №317-VIII.
Судом ураховано Рішення Конституційного Суду України від 16.07.2019 №9-р/2019. З іншого боку представником ГО не надано жодних доказів які б свідчили про намір виконати вимоги Закону №317-VIII (наприклад, протоколи зборів, звернення до Мін`юсту, подання документів державному реєстраторові, тощо), а також не зазначено про наявність труднощів у внесенні змін до найменування ГО або інших пояснень чи доказів, які суд міг би розглянути як мотиви поважності причин невиконання вимог Закону №317-VIII. З цього приводу заяв чи клопотань подано не було. При цьому, суд вважає, що у ГО з часу ухвалення Конституційним Судом Рішення від 16.07.2019 №9-р/2019 було достатньо часу для вчинення дій з намірами виконати вимоги Закону №317-VIII або повідомити Мін`юст чи суд про об`єктивність причин невиконання таких вимог.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача, за якими неучасть ГО в засіданні Комісії є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування наказу від 18.01.2018 №156/5, оскільки рішення про припинення ГО приймається судом, під час судового розгляду адміністративної справи судом ураховано та надано оцінку всім аргументам представника ГО, суд також, розглянувши доводи Комісії у Правовому висновку, визнав обґрунтованим висновок Комісії про невідповідність найменування ГО вимогам Закону №317-VIII та наявність у Мін`юсту підстав для звернення до суду з позовом про припинення ГО.
Також суд відхиляє доводи представника ГО про невідповідність діяльності Комісії вимогам Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 №3166-VI (зі змінами), частиною першого статті 15 якого передбачено, що міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр..
Суд зауважує, що Урядом України ухвалено Порядок №354 відповідно до частини четвертої статті 3 Закону №317-VIII, яким Кабінету Міністрів України надано повноваження затверджувати порядок прийняття рішення Мін`юстом про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам цього Закону №317-VIII. За наслідками розгляду питання про невідповідність найменування ГО вимогам Закону №317-VIII Мін`юстом прийнято рішення у формі наказу, що за висновком суду відповідає вимогам Закону №317-VIII та не суперечить Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".
Враховуючи висновок про необґрунтованість доводів представника ГО щодо недотримання Мін`юстом процедури розгляду невідповідності найменування ГО вимогам Закону №317-VIII, що за твердженням представник ГО могло б свідчити про протиправність наказу від 18.01.2018 №156/5 та невідповідність діяльності Комісії вимогам Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", суд вважає, що процес розгляду вказаного питання був справедливим, здатним забезпечити захист ГО. Наведений висновок є необхідною складовою для твердження, що втручання в права ГО з припинення його діяльності було необхідним у демократичному суспільстві.
Отже, втручання, в гарантоване статтею 11 Конвенції право на свободу об`єднання шляхом припинення ГО, внаслідок неприведення у відповідність до Закону №317-VIII найменування ГО, суд вважає виправданим.
Представником ГО в зустрічному позові визначено підставами порушення Мін`юстом вимог статей 9, 10 Конвенції, якими гарантовано, зокрема, право на свободу думки, право на свободу вираження поглядів.
Як і в статті 11 Конвенції, права гарантовані статтями 9, 10 Конвенції можуть зазнавати втручання (обмеження) у випадках, коли таке втручання має підґрунтя в "законі", вчиняється з легітимною метою та є необхідним в демократичному суспільстві.
Суд відхиляє доводи представника ГО про порушення вимог статей 9, 10 Конвенції в разі припинення ГО внаслідок невиконання вимог Закону №317-VIII щодо приведення у відповідність найменування ГО з підстав, які викладені судом щодо виправданості втручання в право на свободу об`єднання, гарантоване статтею 11 Конвенції.
З урахуванням того, що судом відхилено всі вагомі підстави визначені в зустрічному позові для визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту від 18.01.2018 №156/5, зважаючи на висновок суду про обґрунтованість Правового Висновку Комісії від 15.01.2018 №14 щодо невідповідності найменування ГО вимогам Закону №317-VIII, а також висновок про те, що процедура розгляду наведеного питання була справедливою, яка дозволяла захистити ГО свої права, в тому числі під час відкритого судового розгляду адміністративної справи, відсутні підстави для визнання зазначеного наказу протиправним та його скасування.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про громадські об`єднання" припинення діяльності громадського об`єднання здійснюється: за рішенням громадського об`єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об`єднання, у визначеному статутом порядку, шляхом саморозпуску або реорганізації (пункт 1); за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об`єднання (пункт 2).
Частиною першою статті 28 цього Закону передбачено, що громадське об`єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об`єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону. Заборона громадського об`єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Отже, вимоги Мін`юсту про припинення та примусовий розпуск (ліквідацію) ГО підлягає задоволенню в частині припинення на підставі рішення суду ГО шляхом її примусового розпуску в порядку визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Щодо ліквідації ГО, то оскільки Закон України "Про громадські об`єднання", який у спірних відносинах є спеціальним, не вживає такого терміну, то достатнім є задоволення вимог Мін`юсту в спосіб визначений цим Законом.
Згідно з платіжним дорученням від 23.01.2018 №93 Мін`юстом сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. за одну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки представником Мін`юстом не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Позивачем за зустрічним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (квитанція від 22.02.2018 №123). Оскільки в зустрічному позові відмовлено повністю, судові витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Припинити Громадську організацію "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" (ідентифікаційний код 25778284) шляхом її примусового розпуску.
У задоволенні решти позову відмовити.
Відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю.
Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Позивач за первинним позовом та відповідач за зустрічним - Міністерство юстиції України (ідентифікаційний код 00015622, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13).
Відповідач за первинним позовом та позивач за зустрічним - Громадська організація "Київська міська організація Ленінська комуністична спілка молоді України" (ідентифікаційний код 25778284, місцезнаходження: 03055, місто Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 7, корпус 2, квартира 4).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 19 жовтня 2021 року.
Суддя В.А. Донець
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 16.11.2020 |
Оприлюднено | 22.10.2021 |
Номер документу | 100468536 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Беспалов Олександр Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Беспалов Олександр Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Беспалов Олександр Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Беспалов Олександр Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Беспалов Олександр Олександрович
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Донець В.А.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Донець В.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні