Постанова

від 18.01.2022 по справі 826/1586/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1586/18 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Волошка О. Л.

представника позивача Бурли В.Е., представника відповідача Івасюк І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Громадської організації "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 19.10.2021) у справі за позовом Міністерства юстиції України до Громадської організації "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" про припинення та примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації та за зустрічним позовом Громадської організації "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 18.01.2018 №156/5,-

В С Т А Н О В И В :

Міністерство юстиції України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про припинення та примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" (ГО).

Громадська організація "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" подала зустрічний позов до Мін`юсту про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Правового висновку Комісії з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в України та заборону пропаганди їхньої символіки" від 18.01.2018 №156/5.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року позов Міністерства юстиції України задоволено частково.

Припинено Громадську організацію "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" (ідентифікаційний код 25778284) шляхом її примусового розпуску.

У задоволенні решти позову відмовити.

Комісії з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки":

- затверджено Правовий висновок Комісії від 15.01.2018 №14 "Про невідповідність діяльності та найменування Київської міської організації Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки";

- визнано, що найменування Київської міської організації Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України не відповідає частині другій статті 3 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Враховуючи, що найменування громадської організації "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" не відповідає Закону №317-VIII Міністерство юстиції України звернулось до суду з даним позовом.

Натомість, вважаючи наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Правового висновку Комісії з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в України та заборону пропаганди їхньої символіки" від 18.01.2018 №156/5 протиправним Громадська організація "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" звернулось із зустрічним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

За змістом наведеної норми Основного Закону України особа має право на об`єднання в громадські організації за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Право на свободу об`єднання в громадські організації, відповідні процедури визначались Законом України "Про об`єднання громадян" від 16.06.1992 №2460-XII (утратив чинність 01.01.2013)

Відповідні відносини врегульовано Законом України "Про громадські об`єднання" від 22.03.2012 №4572-VI (набрав чинності 19.04.2012, введений в дію з 01.01.2013).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про громадські об`єднання" (у редакції, чинній на час повідомлення у 2017 ГО про необхідність надання пояснень з приводу неприведення у відповідність найменування до вимог законодавства) утворення і діяльність громадських об`єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, забороняються.

Підставами заборони діяльності громадських об`єднань визначено, зокрема, діяльність, яка направлена на пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки.

Заборона використання у найменуванні юридичних символіки комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, заборона використання яких встановлена Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" передбачена Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.03.2003 №755-IV (у редакції, чинній на час розгляду Мін`юстом питання про відповідність найменування ГО вимогам законодавства).

Засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистських) тоталітарних режимів в Україні, правові основи заборони пропаганди їх символіки, порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму визначені Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 09.04.2015 №317-VIII (набрав чинності 21.05.2015, Закон №317-VIII).

Відповідно до статті 3 Закону №317-VIII:

- пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки визнається наругою над пам`яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та заборонена законом (частина перша);

- пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки юридичною особою, політичною партією, іншим об`єднанням громадян, друкованим засобом масової інформації та/або використання у назві символіки комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів є підставою для відмови в реєстрації та/або припинення діяльності юридичної особи, політичної партії, іншого об`єднання громадян, підставою для відмови в реєстрації та/або припинення випуску друкованого засобу масової інформації (частина друга);

- у разі невиконання юридичними особами, політичними партіями, іншими об`єднаннями громадян, друкованими засобами масової інформації вимог цього Закону їх діяльність/випуск підлягає припиненню в судовому порядку за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, або іншого уповноваженого органу державної влади (частина третя);

- рішення про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам цього Закону приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку (частина четверта).

Пунктом 3 статті 7 Закону №317-VIII визначено, що юридичні особи, політичні партії, інші об`єднання громадян, зареєстровані на день набрання чинності цим Законом, у разі порушення його вимог зобов`язані протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом привести свої установчі документи, найменування та/або символіку у відповідність із вимогами цього Закону. При цьому такі юридичні особи звільняються від сплати адміністративного збору під час державної реєстрації змін до установчих документів, пов`язаних з приведенням їх у відповідність із цим Законом.

Процедура прийняття Мін`юстом рішень щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам Закону №317-VIII врегульовано "Порядком прийняття рішень щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2015 №354 (Порядок №354).

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Порядку №354 підставами проведення правової експертизи можуть бути звернення ініціатора про проведення правової експертизи.

За змістом пункту 2 Порядку №354 ініціатором може бути, в тому числі, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, об`єкт правової експертизи - об`єднання громадян, діяльність, найменування та/або символіка яких досліджуються на відповідність вимогам Закону №317-VIII.

До позову додано службову записку директора Департаменту державної реєстрації та Мін`юсту від 02.10.2018, відповідно до якої за результатами моніторингу встановлено, що найменування Київської міської організації "Ленінська комуністична спілка молоді України" не відповідає вимогам Закону №317-VIII. Запропоновано Комісії з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" провести правову експертизу щодо відповідності найменування ГО вимогам Закону №317-VIII.

Згідно з пунктом 7 Порядку №354 для проведення правової експертизи щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам Закону №317-VIII утворюється Комісія з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" (Комісія).

Пунктом 8 Порядку №354 установлено, що до складу Комісії входять працівники Мін`юсту, до роботи Комісії можуть залучатися представники правоохоронних органів, Центральної виборчої комісії, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), а також незалежні експерти (за згодою).

Згідно з пунктом 15 Порядку №354 за результатами правової експертизи щодо кожного об`єкта складається окремий правовий висновок про відповідність або невідповідність його діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону №317-VIII.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Комісією з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" складено Правовий висновок від 15.01.2018 №14, відповідно до якого: найменування об`єкта правової експертизи не відповідає частині другій статті 3 Закону №317-VIII; Статут Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України, на підставі якого діє об`єкт правової експертизи, спрямований на пропаганду комуністичного тоталітарного режиму та не відповідає частині першій статті 3 Закону №317-VIII.

Зі змісту Правового висновку вбачається, що об`єктом правової експертизи визначено Київську міську організацію Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України (ідентифікаційний код 25778284), дата реєстрації - 29.08.1999, свідоцтво про реєстрацію об`єднання громадян - від 29.09.1999 №0210-99ГО, місцезнаходження: 03055, місто Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 7, корпус 2, квартира 4, територія діяльності - місто Київ.

Згідно з Правовим висновком Комісії від 15.01.2018 №14 у найменуванні ГО використано ім`я (псевдонім) ОСОБА_1 (ОСОБА_1), який з жовтня по листопад 1917 року обіймав посади члена Політбюро Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків), з березня 1919 року по січень 1924 року - члена Політбюро Російської комуністичної партії (більшовиків), з листопада 1917 року по січень 1924 року - голови Ради народних комісарів РСФРР, з липня 1923 року по січень 1924 року - голови Ради народних комісарів СРСР, тобто був особою, яка обіймала керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади, управління СРСР та союзної республіки РСФРР.

Наведені обставини представником ГО у заявах по суті не заперечувалися та не спростовувалися.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, обставина, щодо обіймання особою з псевдонімом Ленін керівних посад в комуністичній партії (Російській соціал-демократичній робітничій, Російській комуністичній партіях (більшовиків) до 1924 року, визнається судом загальновідомою, позаяк знаходить своє підтвердження у численних джерелах, зокрема, в Енциклопедії історії України (http://resource.history.org.ua). Відповідно до частини третьої статті 78 КАС України така обставина не потребує доказування.

За змістом підпунктом "є" пункту 4 статті 1 Закону №317-VIII, символіка комуністичного тоталітарного режиму включає назви підприємств, установ, організацій, у яких використані імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, працювали в радянських органах державної безпеки.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону №317-VIII до комуністичної партії віднесено Російську соціал-демократичну робітничу партію (більшовиків) (РСДРП(б), Російську комуністичну партію (більшовиків) (РКП(б), Всесоюзну комуністичну партію (більшовиків) (ВКП(б), Комуністичну партія Радянського Союзу (КПРС), Комуністичну партію (більшовиків) України (КП(б)У), Комуністичну партію України (КПУ), комуністичні партії союзних республік, що входили до складу СРСР, а також їхні осередки в автономних радянських соціалістичних республіках, краях, областях, автономних областях, автономних округах, містах республіканського підпорядкування та місцеві осередки.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що, оскільки, особа за псевдонімом Ленін (який використовується в назві ГО), обіймав керівні посади в комуністичній партії, суд вважає обґрунтованим висновок Комісії щодо порушення ГО вимог частини другої статті 3 Закону №317-VIII, позаяк у назві ГО використано символіку комуністичного режиму у вигляді псевдоніма особи (Ленін), який обіймав керівні посади в комуністичній партії й відповідно до підпункту "є" пункту 4 статті 1 Закону №317-VIII використання такого псевдоніма в найменуванні ГО віднесено до символіки комуністичного тоталітарного режиму відповідно є пропагандою комуністичного тоталітарного режиму.

Отже, використання у назві символіки комуністичного тоталітарного режиму є підставою для припинення діяльності юридичної особи відповідно до частини другої статті 3 Закону №317-VIII.

Також у Правовому висновку Комісії вказано від 15.01.2018 №14, що Статут Ленінської Комуністичної Спілки України спрямований на пропаганду комуністичного режиму.

Зокрема, Комісією проаналізовано Статут Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України зі змінами та доповненнями, внесеними VІІІ з`їздом Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України від 23.11.2016, зареєстрованого рішенням Головного територіального управління в місті Києві від 12.07.2016 №3216, пунктами 2.1 та 2.2 якого передбачено, що головною метою діяльності ЛКСМУ є сприяння об`єднання молоді на основі марксистсько-ленінського світогляду, основними завданнями ЛКСМУ визначено сприяння пропаганді серед молоді марксистсько-ленінського вчення.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про місцеві організації Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України", затвердженого Пленумом Центрального Комітету ЛКСМУ 17.05.21997 у своїй діяльності місцеві органи ЛКСМУ керуються, зокрема, Статутом.

Відтак, обґрунтованими є висновки Комісії, що головною метою діяльності та основним завданням ГО є об`єднання молоді на основі марксистсько-ленінського світогляду та його поширення.

Відповідно до пункту 2 статті Закону №317-VIII пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів - публічне заперечення, зокрема через засоби масової інформації, злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, діяльності радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, що містить символіку комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів;

Пропаганда марксистсько-ленінського вчення є пропагандою комуністичного тоталітарного режиму в розумінні наведеної норми, оскільки таке вчення було основною партійною та державною політико-ідеологічною доктриною комуністичної партії, передбачало та виправдовувало насадження комуністичного режиму.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 16.07.2019 №9-р/2019, щодо конституційності Закону №317-VII, зазначено:

після жовтневого перевороту 1917 року комуністичний режим продовжив політику Російської імперії, спрямовану на перешкоджання українському національно-визвольному руху, насамперед шляхом жорстокого придушення збройними засобами будь-яких спроб, пов`язаних зі створенням української незалежної держави. Упродовж усіх років панування на українських землях комуністичний режим переслідував прихильників української незалежності та національного відродження за допомогою каральних військових операцій, масштабних репресій, зокрема шляхом масового вислання людей з метою експлуатації на важких примусових роботах у нелюдських умовах (абзац другий пункту 8);

комуністичний режим заперечував та обмежував права людини, унеможливив демократичну організацію державної влади. Узурпація державної влади комуністичним режимом здійснювалася перш за все шляхом ліквідації свободи політичної діяльності, усунення політичних опонентів та унеможливлення політичної конкуренції, заборони діяльності всіх політичних партій, окрім однієї партії - комуністичної, яка фактично перетворилася на провідну інституцію, що визначала пріоритети державної політики, нехтуючи при цьому демократичними принципами організації державної влади, конституційними нормами та правами людини (абзац другий пункту 9).

Тобто поширення марксистсько-ленінського вчення як теоретичної основи комуністичного тоталітарного режиму є пропагандою цього режиму в розумінні Закону №317-VII.

Відповідно до пункту 18 Порядку №354 Комісія під час правової експертизи бере до уваги повідомлення об`єкта правової експертизи про наявні об`єктивні причини неможливості виконання ним вимог Закону та про вжиті заходи, спрямовані на виконання вимог Закону №317-VIII.

Згідно з Правовим висновком від 15.01.2018 №14 Комісія звернулась до об`єкта правової експертизи з листом від 29.06.2017 №2448/П-Б-1541/19 з пропозицією надати пояснення щодо причин неприведення свого найменування відповідно до вимог Закону №317-VIII.

Відповідно до Лист від 27.07.2017 №22034-0-33-17, за підписом першого секретаря Київського МК ЛКСМУ Плицини І.І., в питання про можливість внесення змін до найменування розглядається, також повідомлено про відкриття Конституційним Судом України конституційного провадження за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону №317-VIII.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.07.2019 №9-р/2019 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), Закон №317-VIII (зі змінами).

Поряд із цим, та не зважаючи на встановлені Законом строки та тривали розгляд справи в суді першої інстанції, назву громадської організації у відповідність до вимог Закону №317-VIII не приведено.

Згідно з пунктом 20 Порядку №354 правовий висновок про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки об`єкта правової експертизи вимогам Закону затверджується наказом Мін`юсту в строк, визначений у пунктах 11 і 12 цього Порядку.

Відповідно до пункту 83-14 "Положенням про Міністерство юстиції України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228 Мін`юст приймає рішення щодо невідповідності діяльності, найменування та / або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам Закону №317-VIII.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, наказом Мін`юсту від 18.01.2018 №156/5 "Про затвердження Правового висновку Комісії з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" затверджено Правовий висновок Комісії від 15.01.2018 №14 та визнано, що найменування Київської міської організації Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України не відповідає частині другій статті 3 Закону №317-VIII.

Враховуючи те, що Мін`юстом затверджено Правовий висновок Комісії в частині невідповідності найменування Київської міської організації Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України частині другій статті 3 Закону №317-VIII, який судом визнано обґрунтованим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявні підстави для припинення діяльності такої ГО згідно з частиною третьою статті 3 Закону №317-VIII у судовому порядку за позовом Мін`юсту як органу, який згідно з пунктом 1 "Положенням про Міністерство юстиції України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228 є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань.

Що також у повній мірі спростовує доводи апелянта в частині відсутності у позивача права на звернення з даним позовом.

За змістом статті 36 Основного Закону України особа має право на об`єднання в громадські організації за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Відповідно до статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція):

кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів (пункт 1);

здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави (пункт 2).

За змістом пункту 2 статті 11 Конвенції право на об`єднання з іншими особами може зазнавати втручання у випадках установлених "законом", таке втручання має здійснюватися з легітимною метою та повинно бути необхідним у демократичному суспільстві.

Відтак, можливість втручання в право на об`єднання в громадські організації також передбачено статтею 36 Конституцією України. При цьому таке втручання має бути передбачене законом, який ухвалений Верховною Радою України.

Припинення діяльності громадської організації за рішенням суду можливе у випадку, якщо діяльність такої громадської організації не приведена у відповідність до Закону №317-VIII.

Заборона діяльності громадських організацій, мета (цілі) або дії яких спрямовані на пропаганду комуністичного тоталітарного режиму та їхньої символіки передбачена частиною четвертою статі 4 Закону України "Про громадські об`єднання". Цим Законом також визначена можливість припинення діяльності громадського об`єднання за рішенням суду шляхом заборони (примусового розпуску) (пункт 2 частини першої статті 25), повноваження адміністративного суду на підставі КАС України розглядати такі спори (частина друга статті 28). Статтею 24 КАС передбачено, що до виключної підсудності Окружного адміністративного суду міста Києва віднесено вирішення справ про примусовий розпуск, ліквідацію політичної партії. Відповідні повноваження адміністративного суду також передбачені пунктом 8 частини другої статті 245 КАС України.

Відтак подання позову Мін`юстом про припинення ГО та розгляд його адміністративним судом має підґрунтя в "законі" в розумінні статті 11 Конвенції, оскільки відповідні положення закріплені в Законі №317-VIII та судом встановлено наявність відповідних підстав.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності легітимної мети для втручання в право на свободу об`єднання у громадські організації.

Відповідно до преамбули Закону №317-VIII метою його ухвалення є недопущення повторення злочинів комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, будь-якої дискримінації за національною, соціальною, класовою, етнічною, расовою або іншими ознаками у майбутньому, відновлення історичної та соціальної справедливості, усунення загрози незалежності, суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці України.

Підґрунтям для ухвалення Закону №317-VIII вказано положеннями Загальної декларації прав людини, резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи №1096 (1996) від 27.06.1996 щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів, №1481 (2006) від 26.01.2006 щодо необхідності міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів, №1495 (2006) від 12.06.2006 щодо боротьби з відродженням нацистської ідеології, №1652 (2009) від 29.01.2009 щодо відношення до пам`ятників, що мають суперечливу історичну інтерпретацію у державах-членах Ради Європи, резолюцію Парламентської Асамблеї ОБСЄ SC (09) 3 R від 29.06-03.07.2009 щодо неприпустимості звеличення тоталітарних режимів, відкриття історичних та політичних архівів, вивчення тоталітарної спадщини та підвищення поінформованості громадськості, декларацію Європейського Парламенту від 23.09.2008 щодо проголошення 23 серпня днем пам`яті жертв сталінізму і нацизму, резолюцію Європейського Парламенту від 23.10.2008 в пам`ять про Голодомор - штучний голод в Україні 1932-1933 років, резолюцію Європейського Парламенту від 02.04.2009 щодо європейської свідомості та тоталітаризму, Спільну заяву з нагоди 70-х роковин Голодомору - Великого голоду 1932-1933 років в Україні, прийняту на 58-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, Закон України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" репресій, що здійснювалися протягом 1917-1991 років, Закон України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" про визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом Українського народу.

Наведене дає підстави вважати, що припинення громадської організації, діяльність якої не відповідає вимогам Закону №317-VIII щодо заборони пропаганди комуністичного тоталітарного режиму чи недопущення, зокрема використання його символіки, переслідує законну мету: задля національної безпеки та запобігання злочинам - усунення загрози незалежності, суверенітету, територіальній цілісності, повторення злочинів комуністичного тоталітарного режиму; для захисту прав, свобод людини - недопущення будь-якої дискримінації за національною, соціальною, класовою, етнічною, расовою або іншими ознаками у майбутньому, відновлення соціальної справедливості; для охорони моралі - відновлення історичної справедливості.

Конституційний Суд України в Рішенні від 16.07.2019 №9-р/2019 дійшов висновку, що засудження Законом №317-VIII нацистського режиму та комуністичного режиму і встановлення заборони на використання їхньої символіки обумовлені легітимною метою - не допустити повернення до тоталітарного минулого. Така заборона покликана унеможливити будь-які спекуляції з використанням історичного минулого, пов`язаного з тоталітарними режимами, не допустити звеличування цих режимів, виправдання їх злочинів. Символіка, що безпосередньо пов`язана з тиранією державних інституцій та їх сваволею, загалом асоціюється з негативними та деструктивними політичними ідеями, реалізація яких упродовж 1917-1991 років виштовхнула українське суспільство на узбіччя цивілізаційних процесів, позбавила Український народ його права на власну державу, зруйнувала традиційні моральні та культурні ідеали, призвела до масових порушень основоположних прав людини, багатомільйонних людських жертв та значних втрат матеріальних ресурсів (абзац п`ятий пункту 13 мотивувальної частини).

Незважаючи не те, що такий висновок Конституційним Судом України зроблено в контексті статті 34 Конституції України, за якою кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (частина перша), він повною мірою може бути застосований і щодо до правовідносин з втручання в право на свободу об`єднання.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, необхідність в демократичному суспільстві припинення діяльності ГО, щодо якої наявний висновок про невідповідність назви вимогам Закону №317-VIII, є нагальною, позаяк діяльність ГО призводить до пропаганди комуністичного тоталітарного режим, що заборонено Законом України "Про громадські об`єднання", Закону №317-VIII, оскільки найменування ГО містить псевдонім особи (Ленін), який не лише обіймав керівні посади в комуністичній партії, але й асоціюється як лідер комуністичного тоталітарного режиму.

Окремо слід зауважити, що Закон №317-VIII передбачав перехідний період для виконання його вимог, ГО могло повідомити Мін`юсту чи суду про об`єктивність причин неможливості виконання вимог Закону №317-VIII, однак таким право не скористалось навіть після ухвалення Конституційним Судом Рішення від 16.07.2019 №9-р/2019, для чого адміністративний суд зупиняв провадження у справі.

На час судового розгляду справи назва громадського об`єднання не приведена у відповідність до вимог Закону №317-VIII, а причини невиконання цих вимог апелянтом не повідомлено.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, вказівка у листі (вх. №27.07.2017 №22034-0-33-17) за підписом першого секретаря Київського МК ЛКСМУ Плицини І.І. про розгляд можливості внесення змін до найменування ГО не є достатнім для висновку про наявність поважних причин.

Що ж стосовно доводів обґрунтовування зустрічного позову, зокрема щодо протиправності наказу від 18.01.2018 №156/5, колегія суддів зазначає наступне.

Апелянт, обґрунтовуючи доводи апеляційної, що за своїм змістом є тотожними з доводами зустрічного позову, громадська організація вказує на необ`єктивністьі Правового висновку, затвердженого оскаржуваним наказом від 18.01.2018 №156/5, позаяк висновок зроблено за участю дев`яти членів комісії, з яких вісім працівники Мін`юсту і лише один незалежний експерт.

Відповідно до пункту 8 Порядку №354 до складу Комісії входять працівники Мін`юсту. До роботи Комісії можуть залучатися представники правоохоронних органів, Центральної виборчої комісії, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), а також незалежні експерти (за згодою).

Отже, участь в роботі Комісії під час складення Правового висновку від 15.01.2018 №14 переважної кількості працівників Мін`юсту відповідає зазначеним вимогам.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Правовий висновок від 15.01.2018 №14 складено дев`ятьма членами Комісії, серед яких сім працівники Мін`юсту.

Також висновок підписано Усенком Ігорем Борисовичем - завідувач відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, кандидат юридичних наук, професор, заслужений юристом України та Ярмишем Олександром Назаровичем - доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук, заслужений юрист України, президент Міжнародної асоціації істориків права.

Участь в роботі Комісії двох науковців як незалежних експертів спростовує доводи апелянта щодо упередженості та необґрунтованості висновку, при цьому, питання оцінки найменування ГО на його відповідність Закону №317-VIII не було складним і не потребувало спеціальних знань. Заяви по суті ГО не містять доводів, які б спростовували Правовий висновок у частині невідповідності найменування ГО вимогам Закону №317-VIII.

Відповідно наявного в матеріалах справи листа Українського інституту національної пам`яті від 16.05.2017 №01.10.2012 у назві юридичної особи "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" використано ім`я (псевдонім) ОСОБА_1 (ОСОБА_1), який з жовтня по листопад 1917 року, обіймав посади члена Політбюро ЦК Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків), з березня 1919 року по січень 1924 року - члена Політбюро ЦК Російської комуністичної партії (більшовиків), з листопада 1917 року по січень 1924 року - голови Ради народних комісарів РСФРР, з липня 1923 по січень 1924 року - голови Ради народних комісарів СРСР, тому ОСОБА_1 (ОСОБА_1) є собою, яка обіймала керівні посади у комуністичній партії та вищих органах влади й управління СРСР.

У цьому листі зроблено висновок, що з урахуванням положень підпункту "є" пункту 4 статті 1 Закону №317-VIII найменування зазначеної юридичної особи містить символіку комуністичного тоталітарного режиму.

Також не знайшли свого підтвердження доводи апелянта в частині порушення Міністерством права громадської організації на участь в засіданні Комісії.

Відповідно до розділу IV вказаного Положення:

формою роботи Комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання Комісії визначає її Голова (пункт 1);

засідання Комісії є правоможним у разі участі в ньому не менш як двох третин її складу (пункт 2).

секретар Комісії завчасно повідомляє членів Комісії і заінтересованих осіб про проведення засідання, про порядок денний запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надає/надсилає членам Комісії необхідні матеріали (пункт 3);

рішення з питань, що розглядаються на засіданнях Комісії, приймаються шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівного розподілу голосів голос Голови Комісії є ухвальним (пункт 4);

рішення Комісії оформляються протоколом, який підписується Головою Комісії та секретарем Комісії (пункт 5);

протокол засідання Комісії повинен містити перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядались на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, прийняте Комісією рішення (пункт 6).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, інформацію про те, що 15.01.2018 о 10:00 год. відбудеться засідання Комісії, одним з питань порядку денного якого відповідність найменування та символів " Київської міської організації "Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" (ідентифікаційний код 25778284) вимогам Закону №317-VIII розміщено Мін`юстом на офіційному вебппорталі. В оголошені вказано контактну особу, телефон, місце проведення засідання (Т.1 а.с. 226).

У Порядку денному на засідання Комісії 15.01.2017, затвердженого головою Комісії передбачено розгляд питання про відповідність найменування та символів Київської міської організації "Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" (ідентифікаційний код 25778284) вимогам Закону №317-VIII.

Згідно з протоколом від 15.01.2018 №7 засідання Комісії предметом розгляду було, в тому числі, питання відповідності найменування та символів Київської міської організації "Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" вимога законодавства. На засіданні були присутні 9 членів Комісії, відсутні два члени та один зарошений. У протоколі відсутня інформація про те, що членами комісії обговорювались питання про належне повідомлення представників ГО. Розглянуто лист ГО (вх. №2203-0-33-17 від 27.07.2017), яким повідомлялось про конституційне провадження та розгляд питання стосовно внесення змін до найменування ГО та зроблено висновок про неповідомлення ГО причин неприведення найменування до вимог Закону №317-VIII. За невідповідність найменування ГО вимогам Закону №317-VIII проголосовано одноголосно, осіб, які голосували проти чи утрималось не було.

З урахуванням наведеного, засідання Комісії було правоможним, оскільки участь в ньому взяли більше двох третин її складу.

Щодо належного повідомлення ГО як заінтересованої особи, то "Положення про Комісію з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" не визначає спосіб та форму належного повідомлення.

Разом з тим, інформація про ГО внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, адреса місцезнаходження, номери телефонів. Повідомлення зацікавлених осіб про розгляд Комісією відповідного питання повинно було здійснюватися не лише шляхом оприлюднення оголошення на веб-сторінці Мін`юсту, а й засобами поштового зв`язку, з урахуванням можливості зацікавленої особи навести свої аргументи письмово чи взяти участь в засіданні Комісії.

Поряд із цим, як вірно зауважено судом першої інстанції, невжиття Мін`юстом достатніх заходів щодо належного, заздалегідь повідомлення ГО про засідання комісії, ця обставина не є підставою для визнання протиправним та скасування наказу від 18.01.2018 №156/5.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано апелянтом, останньому було відомо про те, що Мін`юст розглядає питання причин невиконання ГО вимог Закону №317-VIII, оскільки ГО отримано лист від 29.06.2017 №2448/П-Б-1541/19, в якому Мін`юст повідомляв про право подати відповідні пояснення, роз`яснено про створення в Мін`юст і Комісії, яка буде проводити правову експертизу. У відповідь на цей лист ГО скеровано до Мін`юсту лист (вх.№22034-0-33-17 від 27.07.2017), в якому зазначено про розгляд питання щодо внесення змін до найменування ГО та відкриття конституційного провадження стосовно конституційності Закону №317-VIII.

Відтак, необґрунтованими є доводи апелянта, за якими неучасть ГО в засіданні Комісії є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування наказу від 18.01.2018 №156/5.

Також безпідставними є доводи апелянта щодо невідповідності діяльності Комісії вимогам Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".

Урядом України ухвалено Порядок №354 відповідно до частини четвертої статті 3 Закону №317-VIII, яким Кабінету Міністрів України надано повноваження затверджувати порядок прийняття рішення Мін`юстом про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам цього Закону №317-VIII. За наслідками розгляду питання про невідповідність найменування ГО вимогам Закону №317-VIII Мін`юстом прийнято рішення у формі наказу, що за висновком суду відповідає вимогам Закону №317-VIII та не суперечить Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".

Також апелянтом вказується на порушення Мін`юстом вимог статей 9, 10 Конвенції, якими гарантовано, зокрема, право на свободу думки, право на свободу вираження поглядів.

Поряд із цим, як і в статті 11 Конвенції, права гарантовані статтями 9, 10 Конвенції можуть зазнавати втручання (обмеження) у випадках, коли таке втручання має підґрунтя в "законі", вчиняється з легітимною метою та є необхідним в демократичному суспільстві.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності наказу Мін`юсту від 18.01.2018 №156/5 та обґрунтованості Правового Висновку Комісії від 15.01.2018 №14 щодо невідповідності найменування ГО вимогам Закону №317-VIII та відповідно, з відсутністю підстав для визнання зазначеного наказу протиправним та його скасування.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про громадські об`єднання" припинення діяльності громадського об`єднання здійснюється: за рішенням громадського об`єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об`єднання, у визначеному статутом порядку, шляхом саморозпуску або реорганізації (пункт 1); за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об`єднання (пункт 2).

Частиною першою статті 28 цього Закону передбачено, що громадське об`єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об`єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону. Заборона громадського об`єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Відтак, вірними є висновки суду першої інстанції, що вимоги Мін`юсту про припинення та примусовий розпуск (ліквідацію) ГО є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині припинення на підставі рішення суду ГО шляхом її примусового розпуску в порядку визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року у справі за позовом Міністерства юстиції України до Громадської організації "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" про припинення та примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації та за зустрічним позовом Громадської організації "Київська міська організація Ленінська Комуністична Спілка Молоді України" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 18.01.2018 №156/5 залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 28.01.2022)