Постанова

від 19.10.2021 по справі 640/8305/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8305/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕК`ЮРІТІ ЦЕНТР" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕК`ЮРІТІ ЦЕНТР" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року № 0001450504, № 0001460504.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року у задоволені позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано завдань замовника, а також доказів комунікації з контрагентом - ТОВ "ОА "Безпека Плюс", - зокрема листування та інших засобів комунікації, з метою встановлення способу та порядку надання охоронних послуг. Зауважив, що наявні в матеріалах справи копії акту прийому-передачі виконаних робіт/послуг не містять деталізації характеру наданих охоронних послуг.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Свої доводи обґрунтовує тим, що судом не вжито всіх необхідних заходів для з`ясування обставин справи, чим допущено порушення принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин справи. Зазначає, що ТОВ СЕК`ЮРІТІ ЦЕНТР за результатами фінансово-господарських операцій з контрагентом правомірно сформувало витрати і податковий кредит, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Сек`юріті центр , за результатами якої складено акт від 17 грудня 2019 року № 404/26-15-14-04-05/41212189, в якому вказано про порушення ТОВ Сек`юріті центр вимог п. 44.1, ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у результаті чого занижено податок на додатну вартість за березень, квітень, травень, серпень 2018 року на загальну суму 177 576,00 грн., а саме: за березень 2018 року - 62 396,00 грн., квітень 2018 року - 25 909,00 грн., травень 2018 року - 55 767,00 грн., серпень 2018 року - 33 504,00 грн., та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 41 005,00 грн. за травень 2018 року.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.01.2020

- № 0001450504, яким ТОВ Сек`юріті центр збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 221 970,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 177 576,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 44 394,00 грн.;

- № 0001460504, яким ТОВ Сек`юріті центр зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2018 року у розмірі 41 005,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, ТОВ Сек`юріті центр подано відповідну скаргу до Державної податкової служби України, рішенням якої від 25 березня 2020 року № 10865/6/99-00-08-25-02-06 податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року № 0001450504, № 0001460504 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи дані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

На підставі встановлених вище обставин, оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та приписами податкового законодавства України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.1. статті 1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1. статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на день здійснення господарських операцій) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї ж статті визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ ОА Безпека Плюс (виконавець) укладено ряд договорів про надання послуг, умовами яких передбачено, що виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного у договорі строку, на власний ризик своїми та/або залученими силами та засобами надати комплекс охоронних послуг з фізичної охорони, відповідно до їх визначення у цьому договорі на об`єктах замовника та/або клієнтів замовника на умовах, визначених даним договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно з п. 1.2 вказаних договорів, детальна інформація щодо конкретного виду послуг надається сторонами у дислокації об`єкта (додатку 1 до даного договору) та/або в усному або письмовому завданні замовника.

Здавання послуг виконавцем та прийняття їх результатів замовником щомісячно оформляється актами надання послуг, які підписуються повноважними представниками сторін протягом 5-ти робочих днів після фактичного надання послуг. Підписані та скріплені печатками акти надання послуг є підтвердженням надання виконавцем послуг замовнику та підставою для оплати наданих послуг (п. 2.3 договорів).

При цьому, у додатках 1 до досліджуваних договорів Дислокація об`єкта вказано, зокрема, наступне: об`єкт охорони - підрозділ Житомир ; адреса: с. Юрівка Любарського району Житомирської області; вид заходів охорони - патрульно-постовий. При цьому, решта додатків 1 до досліджуваних договорів Дислокація об`єкта .

Посилання суду першої інстанції на відсутність деталізації заходів охорони, які підлягають застосуванню колегією суддів оцінюються критично, оскільки відповідно до змісту пп. 1.1.1. наявних в матеріалах справи укладених між ТОВ СЕК`ЮРІТІ ЦЕНТР та ТОВ Охоронне агенство Безпека плюс договорів від 28 лютого 2018 року під наданням послуг з охорони сторони договору розуміють послуги виконавця з недопущення несанкціонованих проникнень сторонніх осіб на територію Об`єкту, а також їх доступу до матеріальних цінностей, які знаходяться на території Об`єкту, недопущення викрадення майна замовника, що знаходиться на території об`єкту, в т.ч. шляхом використання технічних засобів охоронної сигналізації, охорони правопорядку, здійснення пропускного та внутрішньо об`єктового режиму при взаємодії з працівниками замовника у питаннях збереження цілісності Об`єкту, в тому числі цілісності зовнішнього оздоблення, скла та інше.

На підтвердження виконання умов наявних в матеріалах справи договорів та обгрунтування економічної необхідності їх укладення позивачем надано до суду копії актів про виставлення нарядів охорони, що здійснюють заходи по охороні об`єкта, протоколів узгодження договірної ціни послуг, угод про припинення дії договорів про надання послуг, копії актів прийому-передачі виконаних робіт/послуг, платіжних доручень, укладених між позивачем та ТОВ Агро-Регіон договорів, табелів обліку робочого часу працівників, рахунків на оплату послуг, податкових накладних завірені копії звітів за формою Д4 за березень, квітень, серпень 2018 року, витягів з наказів про призначення начальників охорони, старших охоронників та їх посадових інструкцій.

Судова колегія звертає увагу на те, що у постанові від 16 липня 2019 року у справі № 802/2618/14-а Верховний Суд зазначив, що подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів наголошує, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій. Однак критерієм формування податкового кредиту з ПДВ є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про реальність господарської операції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, судова колегія вважає, що останні містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що задля запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб`єктом господарювання TOB СЕК`ЮРІТІ ЦЕНТР вчинило ряд дій щодо перевірки правосуб`єктності та добросовісності контрагента TOB ОА Безпека Плюс (41931728), а саме: отримало копії витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; перевірило наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, статус платника ПДВ, наявність в реєстрі ліцензованих суб`єктів господарювання, отримання від контрагента копій рішень про створення підприємства та призначення керівника, рішення про видачу ліцензії.

Відповідно до Наказу № 122 від 19 лютого 2018 "Про видачу ліцензій на провадження охоронної діяльності", TOB ОА Безпека Плюс (вул. Гарматна, буд. 33, офіс 1, м. Київ, 03067, ідентифікаційний код 41931728) МВС України було видано ліцензію на здійснення охоронної діяльності.

Посилання відповідача на відомості ІС Податковий блок колегією суддів оцінюються критично з огляду на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні Податкового кодексу України.

Наведене підтверджується практикою Верховного Суду, закріпленою в постановах від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, у справі № 813/7081/14, № 814/120/15, від 03 жовтня 2019 року у справі № 813/4079/15, від 10 вересня 2019 року у справі №814/2412/17.

Так, Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 811/2154/13 зауважив, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні КАС України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.

Згідно постанови Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 810/3790/17 податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

У контексті наведеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до положення статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо наявності пояснень посадової особи TOB ОА Безпека Плюс про непричетність до створення підприємства та використання податкової інформації відносно TOB ОА Безпека Плюс в якості підстави для майнової відповідальності позивача.

Так, відповідач вказує, що останнім було отримано пояснення громадянина ОСОБА_1 , щодо непричетності до створення TOB ОА Безпека Плюс .

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, TOB ОА Безпека Плюс дійсно створене не гр. ОСОБА_1 , а іншими особами, про що також вказано працівниками ГУ ДПС у м. Києві в акті перевірки від 17 грудня 2019 року.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, відповідно до ч.6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Проте, як на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, так і станом на час розгляду даної справи вироки або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб контрагентів TOB СЕК`ЮРІТІ ЦЕНТР - відсутні.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі Булвес проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

З огляду на викладене, посилання відповідача на можливе порушення контрагентом позивача податкової дисципліни в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, на переконання судової колегії, є помилковими.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що на момент виписування податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю ОА Безпека Плюс було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб`єкт підприємницької діяльності, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕК`ЮРІТІ ЦЕНТР" - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕК`ЮРІТІ ЦЕНТР" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року № 0001450504.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року № 0001460504.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді І.В. Федотов

Є.В. Чаку