Рішення

від 31.05.2021 по справі 640/8305/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року м. Київ № 640/8305/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сек`юріті центр доГоловного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Сек`юріті центр з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2020 №0001450504, №0001460504.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що спірні фінансово-господарські операції позивача з ТОВ ОА Безпека Плюс носили реальний характер, що підтверджується відповідною первинною документацією, з урахуванням того, що контролюючим органом під час проведення перевірки взагалі не з`ясовувались обставини реальності спірних господарських операцій, а висновки щодо фактичної відсутності господарських операцій зроблені виключно на підставі припущень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено сторонам строки для подання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом правомірно, з огляду на виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства ТОВ ОА Безпека Плюс . Також, у відзиві представником відповідача заявлено клопотання про виклик свідка (гр. ОСОБА_1 , керівника та засновника контрагента позивача) та про вилучення з числа доказів первинних документів, підписаних неуповноваженою особою ТОВ ОА Безпека Плюс .

З приводу викладеного суд одразу звертає увагу на те, що, згідно з ч. 3 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо доданий до справи або наданий суду учасником справи для ознайомлення документ або інший доказ викликає обґрунтований сумнів у його достовірності, учасник справи може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.

Разом з тим, враховуючи характер заявленого спору, наявні у матеріалах справи копії первинної документації є предметом дослідження з метою підтвердження або спростування висновків контролюючого органу про безтоварність спірних фінансово-господарських операцій, відтак, оцінка таких доказів може бути здійснена лише за результатами розгляду даної справи по суті.

Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог, а також вказано про те, що встановлення певних фактів у ході досудового слідства, без відповідного судового рішення у кримінальній справі, не є підставою для визнання нереальними операцій у рамках господарської діяльності підприємств.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва ухвалено про подальший розгляд справи №640/8305/20 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі на 25.01.2021, а також викликано у вказане судове засідання в якості свідка ОСОБА_1 .

У призначене на 25.01.2021 судове засідання свідок не прибув, з огляду на що, розгляд справи відкладено на 22.02.2021 та здійснено повторний виклик свідка.

У призначене на 22.02.2021 судове засідання з`явились представники сторін. Свідок у вказане судове засідання повторно не з`явився. З урахуванням викладеного, судом ухвалено про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Сек`юріті центр , за результатами якої складено акт від 17.12.2019 №404/26-15-14-04-05/41212189, в якому вказано про порушення ТОВ Сек`юріті центр вимог п. 44.1, ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у результаті чого занижено податок на додатну вартість за березень, квітень, травень, серпень 2018 року на загальну суму 177 576,00 грн., а саме: за березень 2018 року - 62 396,00 грн., квітень 2018 року - 25 909,00 грн., травень 2018 року - 55 767,00 грн., серпень 2018 року - 33 504,00 грн., та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 41 005,00 грн. за травень 2018 року.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.01.2020

№0001450504, яким ТОВ Сек`юріті центр збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 221 970,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 177 576,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 44 394,00 грн.;

№0001460504, яким ТОВ Сек`юріті центр зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2018 року у розмірі 41 005,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, ТОВ Сек`юріті центр подано відповідну скаргу до Державної податкової служби України, рішенням якої від 25.03.2020 №10865/6/99-00-08-25-02-06 податкові повідомлення-рішення від 15.01.2020 №0001450504, №0001460504 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи дані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У силу п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У силу п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ ОА Безпека Плюс , - з урахуванням пояснень гр. ОСОБА_1 щодо непричетності до створення ТОВ ОА Безпека Плюс .

Так, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ ОА Безпека Плюс (виконавець) укладено ряд договорів про надання послуг, які є ідентичними за своїм змістом та умовами яких передбачено, що виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного у договорі строку, на власний ризик своїми та/або залученими силами та засобами надати комплекс охоронних послуг з фізичної охорони, відповідно до їх визначення у цьому договорі на об`єктах замовника та/або клієнтів замовника на умовах, визначених даним договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно з п. 1.2 вказаних договорів, детальна інформація щодо конкретного виду послуг надається сторонами у дислокації об`єкта (додатку 1 до даного договору) та/або в усному або письмовому завданні замовника.

Здавання послуг виконавцем та прийняття їх результатів замовником щомісячно оформляється актами надання послуг, які підписуються повноважними представниками сторін протягом 5-ти робочих днів після фактичного надання послуг. Підписані та скріплені печатками акти надання послуг є підтвердженням надання виконавцем послуг замовнику та підставою для оплати наданих послуг (п. 2.3 договорів).

Разом з тим, у додатках 1 до досліджуваних договорів Дислокація об`єкта вказано, зокрема, наступне: об`єкт охорони - підрозділ Житомир ; адреса: с. Юрівка Любарського району Житомирської області; вид заходів охорони - патрульно-постовий. При цьому, решта додатків 1 до досліджуваних договорів Дислокація об`єкта також містить лише узагальнену назву об`єктів та видів заходів охорони у вигляді назви населеного пункту без деталізації такого об`єкту та місця його розташування, а також заходів охорони, які підлягають застосуванню. При цьому, інших доказів, у тому числі й завдань замовника, наявність яких передбачена умовами договорів, позивачем суду не надано, а також не зазначено причин не можливості їхнього подання, як і не надано доказів комунікації з контрагентом - ТОВ ОА Безпека Плюс , - зокрема листування та інші засоби комунікації, з метою встановлення способу та порядку надання охоронних послуг.

Слід зазначити, що наявні у матеріалах справи копії акту прийму-передачі виконаних робіт/послуг також не містять деталізації характеру наданих охоронних послуг, а вказують лише на зразок послуги охорони за березень 2018 року .

При цьому, надані представником позивача копії первинної документації, як свідчення такого, що надані ТОВ ОА Безпека Плюс послуги мали розумну економічну причину (ділову мету), вказаного не спростовують, а протилежного не доводять.

Щодо тверджень представника відповідача про наявність пояснень гр. ОСОБА_1 , від імені якого підписано договори та первинну документацію зі сторони ТОВ ОА Безпека Плюс , про непричетність до створення та господарської діяльності ТОВ ОА Безпека Плюс суд вказує, що згідно з ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, протокол допиту свідка (у даному разі пояснення, відібрані слідчим) сам по собі не є достатнім та беззаперечним доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 28.05.2019 у справі №826/14073/16.

Водночас, враховуючи встановлені судом обставини даної справи та наявні у матеріалах справи докази, які не дають можливість встановити дійсність надання ТОВ ОА Безпека Плюс послуг з охорони позивачу, суд дійшов до висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом обґрунтовано та у межах наданих йому повноважень.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмову у задоволенні останніх.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Сек`юріті центр (код ЄДРПОУ 41212189, адреса: 03087, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4, літ. А , кім. 16) до Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок