Постанова

від 21.10.2021 по справі 120/8517/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №120/8517/20-а

адміністративне провадження № К/9901/29305/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений підрозділ)

на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2021 року (суддя-доповідач: Гонтарук В.М., судді: Курко О.П., Біла Л.М.)

у справі за позовом Фермерського господарства НАДІЯ ВІН

до Головного управління ДПС у Вінницькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений підрозділ), Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Фермерське господарство НАДІЯ ВІН (надалі також - Позивач, ФГ НАДІЯ ВІН ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений підрозділ; надалі також - Відповідач 1, скаржник), Державної податкової служби України (надалі також - Відповідач 2, ДПС), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення №2104359/41779038 від 5 листопада 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної фермерського господарства НАДІЯ ВІН за №3 від 25 жовтня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну фермерського господарства НАДІЯ ВІН за №3 від 25 жовтня 2020 року.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року позов Фермерського господарства НАДІЯ ВІН задоволено.

Копію рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, ухваленого у порядку письмового провадження, отримано Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 19 березня 2021 року, що підтверджується доказами в матеріалах справи.

Не погоджуючись із судовим рішенням Головне управління ДПС у Вінницькій області 12 квітня 2021 року подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху з наданням п`ятиденного строку на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання оригіналу документа про сплату судового збору.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали суду шляхом сплати судового збору у повному розмірі.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області повернуто особі, яка її подала. Відмовляючи в задоволенні повторного клопотання скаржника апеляційний суд виходив з того, що проблеми у фінансуванні бюджетної установи не можуть бути самостійною підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у частині сплати судового збору, встановленого законом. При цьому апелянт, як зацікавлена особа, мав вжити достатніх та належних заходів задля виконання вимог щодо належної сплати судового збору.

Ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року учасниками справи не оскаржувалась та набрала законної сили.

31 травня 2021 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано платіжне доручення від 24 травня 2021 року №1004 на суму 3153,00 грн.

3 червня 2021 року Головне управління ДПС у Вінницькій області повторно подано апеляційну скаргу, у якій викладено клопотання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС України у Вінницькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, вказані Головним управлінням ДПС у Вінницькій області у цьому клопотанні; апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

5 липня 2021 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області до суду апеляційної інстанції подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому заявником апеляційної скарги зазначено про те, що первинну апеляційну скаргу було подано у межах встановленого у Кодексі адміністративного судочинства (надалі також - КАС України) строку, а повторну апеляційну скаргу - у максимально короткий термін, а також із усуненням недоліків, що слугували підставою для повернення первинної апеляційної скарги. Наведене свідчить про те, що апелянт намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації права на апеляційне оскарження.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та відмовлено у відкритті апеляційного провадження з підстав передбачених у пункті 4 частини першої статті 299 КАС України.

Підставою для постановлення судом апеляційної інстанції оскарженої ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження слугували висновки про те, що обставини, на які покликається скаржник у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, не є непереборними чи такими, що унеможливлювали реалізацію права на апеляційне оскарження. При цьому апеляційний суд констатував, що наведені доводи скаржника фактично дублюють доводи попереднього клопотання про поновлення процесуального строку, яке вже було залишено без задоволення.

1.3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкритті апеляційного провадження, Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2021 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування підстав для касаційного оскарження ухвали апеляційного суду щодо відмови у відкритті апеляційного провадження скаржник зазначає про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування правової норми у подібних правовідносинах посилаючись постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №826/7997/18, від 15 травня 2020 року у справі №850/1212/17 та від 6 квітня 2021 року у справі №580/2586/19.

Скаржник акцентує на тому, що на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 12 травня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху було подано клопотання про продовження строку усунення недоліків, а в подальшому сплачено судовий збір з поданням належних доказів до суду апеляційної інстанції 31 травня 2021 року. Проте, ще 26 травня 2021 року апеляційну скаргу було повернуто з підстав несплати судового збору, яку отримано скаржником 9 червня 2021 року.

Зазначає, що первинна апеляційна скарга подана у межах процесуального строку на апеляційне оскарження, що свідчить про те, що скаржник намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації права на апеляційне оскарження.

Також обґрунтовує тим, що скаржник повторно звернувся з апеляційною скаргою у найкоротші строки після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги, а також зі сплаченим судовим збором, тому мав виправдані очікування, що апеляційна скарга буде прийнята до розгляду.

Позивач процесуальним правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У касаційній скарзі Головне управління ДПС у Вінницькій області насамперед зазначає про те, що звернення з первинною апеляційною скаргою було у межах визначених строків на апеляційне оскарження, а звернення з повторною апеляційною скаргою - у найкоротші строки після повернення попередньої апеляційної скарги та зі сплатою судового збору, що, на думку скаржника, утворює достатні підстави для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.

Надаючи оцінку таким доводам скаржника в контексті обставин у цій справі Суд виходить з такого.

На виконання вимог ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року про залишення апеляційної скарги (повторної) без руху Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було надіслано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. У цьому клопотанні скаржником наведено підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Однак вказані скаржником причини вже отримали оцінку суду та були визнані судом неповажними. Інших причин (підстав) для поновлення скаржнику строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції контролюючим органом у клопотанні не наведено та не додано належних та достатніх доказів наявності поважних підстав для поновлення такого строку.

У постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 Великою Палатою зазначено про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

У цій справі слід врахувати також й те, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому Відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права. При цьому, суд апеляційної інстанції ухвалою від 12 травня 2021 року продовжував апелянтові строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Тобто, у Головного управління ДПС у Вінницькій області було достатньо часу для сплати судового збору, проте, зазначений недолік апеляційної скарги ним в установлений судом строк усунутий не був.

Разом з тим, відповідне клопотання щодо усунення недоліків апеляційної скарги подано скаржником 31 травня 2021 року, тобто поза межами строку, наданого судом, та після постановлення ухвали від 26 травня 2021 року про повернення апеляційної скарги. Водночас, платіжне доручення №1004 про сплату судового збору у сумі 3153,00 грн датоване 24 травня 2021 року, однак подано суду апеляційної інстанції лише 31 травня 2021 року, тобто по закінченню наданого апеляційним судом строку. При цьому жодних пояснень причин такого зволікання, як і доказів у підтвердження неможливості/об`єктивних перешкод, які завадили подати доказ сплати судового збору у встановлений судом строк, апелянтом не наведено. Не зазначає таких скаржник і у касаційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17, від 7 червня 2018 року у справі №822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі №826/16458/18.

Також, не вважається безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження й повторна подача апеляційної скарги у зв`язку з поверненням апеляційної скарги, про що зазначено Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2020 року у справі №580/1020/19 та від 4 березня 2021 року у справі №160/2538/19.

Посилання скаржника на висновки Верховного Суду у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі №826/7997/18 та від 15 травня 2020 року у справі №820/1212/17 не є релевантними з огляду на відмінність обставин у цих справах зі спірними.

Роблячи висновки щодо підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у цих справах Верховний Суд зазначив про те, що при вирішенні питання щодо поновлення скаржнику строку на подання апеляційної скарги апеляційний суд не повинен був залишити поза увагою, що відповідач після повернення апеляційної скарги повторно звернувся з апеляційною скаргою без невиправданих затримок та зайвих зволікань, надав апеляційному суду в установлений в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху строк платіжне доручення про сплату судового збору, що свідчить про вжиття відповідачем невідкладних заходів щодо повторного подання належним чином оформленої апеляційної скарги. При цьому Верховний Суд виходив з того, що несплата судового збору була визнана судом апеляційної інстанції підставою для залишення апеляційної скарги без руху, тому Суд констатував, що сплачуючи судовий збір у визначеному в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху розмірі, відповідач мав виправдані очікування, що його апеляційна скарга буде прийнята до розгляду.

У наведених скаржником постановах від 23 жовтня 2019 року у справі №826/7997/18 та від 15 травня 2020 року у справі №820/1212/17 Верховний Суд виходив з того, що питання щодо поважності причини пропуску процесуального строку є питанням факту, а не питанням права. Зазвичай, обставини, які стосуються фінансування суб`єкта владних повноважень, як і інші обставини, що стосуються його організаційної діяльності, не є поважними причинами, на які суб`єкт владних повноважень може посилатися як на підставу поновлення пропущеного ним процесуального строку. Разом з тим, закон не виключає можливості поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку, в тому числі строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. Виключність таких випадків може бути обумовлена, зокрема розміром судового збору, який згідно із законом підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, оскільки це може впливати на тривалість процедури сплати судового збору державним казначейством (3200807,54 грн у справі №820/1212/17 та 927693,00 грн у справі 826/7997/18). Крім того, на підтвердження фінансової неспроможності у тих справах скаржником було надано відповідні листи, зміст яких свідчить про звернення відповідача до вищого органу про виділення коштів для сплати судового збору, зокрема, у конкретних справах.

Натомість у справі, що переглядається, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, складає 3153,00 грн, що не можна розцінювати виключним випадком в контексті фінансової неспроможності суб`єкта владних повноважень, а також апелянтом ані до апеляційної скарги, ані до відповідних клопотань про поновлення строку не було додано жодних доказів вжиття скаржником необхідних заходів, спрямованих на забезпечення сплати судового збору в межах такого строку.

У постанові від 6 квітня 2021 року у справі №580/2586/19, на яку також посилається скаржник, Верховний Суд зазначив про те, що сам факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

Суд зазначає, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього.

Однак у цій справі повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок тривалої несплати Головним управлінням ДПС у Вінницькій області судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Наявність передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України підстави для повернення скарги, а саме неусунення її окремих недоліків щодо форми та змісту (не пов`язаних з недотриманням процесуального строку) після залишення скарги без руху, поряд з відсутністю передумов для поновлення строку, не виключає відмову у відкритті провадження за такою скаргою саме з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 299КАС.

Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 зроблено висновок про те, що усунення певних недоліків скарги (у тому числі й удруге поданої після повернення), не пов`язаних з дотриманням процесуальних строків, як от сплата судового збору, за відсутності підстав для поновлення строку подання скарги однаково виключає можливість відкриття апеляційного провадження за такою скаргою.

Отже, суд апеляційної інстанції виконав вимоги норми частини 3 статті 298 КАС України, надав скаржнику час для повідомлення інших (поважних та підтверджених документально) причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою. Однак, в клопотанні про поновлення строку, поданому на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 29 червня 2021 року, апелянт лише зазначав, що повернення первісної апеляційної скарги відбулось через фінансову неспроможність сплатити судовий збір (оцінку яким вже було надано судом апеляційної інстанції), не навівши жодних інших поважних підстав для поновлення процесуального строку подання апеляційної скарги.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини ...підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… .

Тобто виходячи з принципу належного урядування державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у цьому випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Оскільки викладені Головним управлінням ДПС у Вінницькій області у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції правильно визнав неповажними, колегія суддів доходить висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене у цій постанові, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскарженого рішення і погоджується з його висновками у справі.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений підрозділ) залишити без задоволення, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В.Білоус

І.Л. Желтобрюх