Постанова

від 21.10.2021 по справі 280/6213/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 280/6213/19

адміністративне провадження № К/9901/33577/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у складі судді Конишевої О.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Шлай А.В., Прокопчук Т.С., Кругового О.О. у справі №280/6213/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 11.07.2019 №0009701401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 49738 грн та №000971140, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 8046 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, яке було залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 11.07.2019 № №0009701401.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 11.07.2019 № №0009711401.

Стягнуто на користь ТОВ КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4333 грн 81 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що згідно з домовленостями, досягнутими між Міністерством фінансів України та Міністерством фінансів Федеративної Республіки Німеччина (Протокол зустрічі від 12.03.1998), для резидентів ФРН встановлений особливий порядок надання довідок про підтвердження податкового резидентства. Згідно з цим порядком зазначена довідка видається податковими інспекціями федеральних земель та надається в оригіналі на офіційному бланку місцевого податкового органу ФРН і не потребує легалізації або засвідчення апостилем. При цьому, суди вказали, що довідка, яка міститься в матеріалах справи і надавалась контролюючому органу під час процедури адміністративного оскарження, відповідає зазначеним вимогам і отже є підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, як це передбачено п. 103.4 ст. 103 ПК України. Також, суди вказали, що доводи відповідача щодо ненадання позивачем доказів виготовлення маси МКР і її перероблення у трубку МКР не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на наявність накладної на передачу напівфабрикату №35 від 17.02.2016, накладної на передачу напівфабрикату №37 від 17.02.2016, накладної на передачу напівфабрикату №33 від 25.02.2016. Суди зазначили, що відповідач не спростував доводи позивача про виготовлення продукції, яка 26.02.2016 передана для порізки, а висновок про безоплатне отримання цієї продукції з невідомого джерела контролюючим органом не доведено. Разом з тим, оцінюючи посилання позивача щодо проведення перевірки за фактом не включення позивачем до складу доходів суми кредиторської заборгованості перед ТОВ Мет-Ком за межами строків, визначених п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, суди врахували те, що за висновками акту перевірки обов`язок позивача відобразити дохід пов`язується саме з ліквідацією ТОВ Мет-Ком , яка відбулась 27.05.2015 відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області по справі № 908/4832/14. Разом з тим, предметом документальної виїзної перевірки, за результатами якої прийнято оскаржувані рішення, є питання дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018. Тобто, 2015 рік до періоду перевірки не включено. Доводи відповідача про обов`язок позивача протягом наступних періодів надіслати контролюючому органу уточнюючий розрахунок, не спростовують висновку про сплив на час проведення перевірки строку, встановленого п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України для проведення такої перевірки. Суд апеляційної інстанції указав, що у випадку відсутності даних про те, що прості векселі до ліквідації держателя - Товариства з обмеженою відповідальністю Мет-Ком не були передані іншим сторонам (кредитору, індосату) та залишені в нього, заборгованість за такими векселями не може вважатись безнадійною кредиторською заборгованістю та обумовлювати обов`язок позивача включити її до валового доходу звітного періоду. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про помилковість позиції контролюючого органу про необхідність включення заборгованості за векселями, до складу доходу платника податків.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області в період з 08.04.2019 по 26.04.2019 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ КОРУНДКЕРДМІКА ПЛЮС з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, за результатом якої складено акт від 08.05.2019 №257/08-01-14-01/33273315.

Відповідно до висновків, закріплених в акті, в ході перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, підпункт 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України з урахуванням п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/415, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, ч. 1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 198 952 грн;

- підпункт 141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України підприємством, у результаті чого занижено податок з доходу нерезидента за 2016 рік на суму 32 184 грн.

Такий висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що в ході проведення перевірки встановлено, що станом на 01.01.2016 та станом на 31.12.2018 по рахунку 511 Довгострокові векселі видані позивачем обліковується кредиторська заборгованість за виданими 18.03.2014 підприємству ТОВ Мет-ком простими векселями в сумі 528857,20 грн, а саме: № АА 1860483 номінальною вартістю 349714,6 грн, № АА 1860482 номінальною вартістю 152682,6 грн, № АА 1860484 номінальною вартістю 26460 грн. За всіма зазначеними векселями датою погашення є: за пред`явленням, але не раніше 18.03.2024. До перевірки векселі надані не були. У запереченнях до акту перевірки заначено, що векселі № АА 1860483, № АА 1860482, № АА 1860484 знаходяться у позивача як не використані. Натомість підприємству ТОВ Мет-Ком 18.03.2014 видані прості векселі: № АА 1860834 номінальною вартістю 349714,6 грн, № АА 1860836 номінальною вартістю 152682,6 грн, № АА 1860835 номінальною вартістю 26460 грн. За всіма зазначеними векселями датою погашення є: за пред`явленням, але не раніше 18.03.2024. Копії векселів № АА 1860834 , № АА 1860836 , № АА 1860835 додані до заперечень до акту перевірки. У відзиві на позов відповідач визнав, що номера векселів у акті зазначено помилково.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 по справі №908/4832/14 TOB МЕТ-КОМ визнано банкрутом, 27.05.2015 державну реєстрацію суб`єкта припинено.

Також у ході перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді TOB КОРУНДКЕРАМПСА ПЛЮС (Замовник) мало взаємовідносини із ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) за договором про надання послуг №03/02/1-2014 від 03.02.2014, предметом якого є надання послуг із механічної обробки (порізки) продукції Замовника - трубок керамічних.

26 лютого 2016 року підприємством за актом приймання-передачі №1 передано 10304,48 пог. м трубки МРК за вартістю 55,94 грн за одиницю на загальну суму 576432,61 грн фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 .

02 березня 2016 року ФОП ОСОБА_2 надано Акт виконаних робіт №1 відповідно до якого, останнім надано послуги з порізки трубки МКР у кількості 10304,48 грн на загальну суму 206089,60 грн. Передача керамічних трубок МКР після порізки підтверджується актом приймання-передачі №2 від 02.03.2016 відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 передав, а TOB КОРУНДКЕРAMIKA ПЛЮС прийняв трубки МРК після порізки в кількості 10304,48 грн за ціною 55,94 грн. Акт від Замовника підписано директором TOB КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС Черепановим А.І., зі сторони Виконавця ОСОБА_2 .

При цьому за даними бухгалтерських регістрів, виробничих звітів та первинних документів TOB КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС встановлено відсутність станом на 26.02.2016 зазначеної кількості трубок МРК.

Ураховуючи те, що підприємством TOB КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС передано продукцію у кількості 10304,48 грн, яка станом на 26.02.2016 не обліковується в обліку підприємства, а ФОП ОСОБА_2 прийнято у переробку трубки керамічні МКР у кількості 10 304,48 грн та в подальшому 02.03.2016 повернуто, зазначена кількість продукції фактично є невідомого походження, так як відсутнє її придбання, що вказує на безоплатне їх отримання з невідомого джерела (товарна операція).

Таким чином, перевіркою встановлено заниження показнику у рядку 01 Декларації Дохід від будь - якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 576433,00 грн, у тому числі: за 2016 рік в сумі 576433,00 грн.

Висновок про порушення позивачем підпункту 141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України грунтується на тому, що в перевіряємий період підприємство мало взаємовідносини із IBZ-Rauschert, GmbH, Industriestr (Консультант) за Контрактом №85 від 26.02.2016, предметом якого є надання певних послуг, у зв`язку із наступними цілями: існуючий завод спеціалізується у виготовленні керамічних труб з максимальною довжиною 2,5 м на основі мулліту зі значним змістом глинозема; заплановані роботи відносяться до реінжинірингу технологій і обладнання. Всього вартість робіт за контрактом скала 7500 EUR. До перевірки надано акт здачі-приймання виконаних робіт, за яким TOB КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС прийняло від IBZ-Rauschert, GmbH, Industriestr роботи зазначеної вартості. На адресу нерезидента перераховано грошові кошти у сумі 7500,00 EUR.

При цьому TOB КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС не утримано з нерезидента податок у порядку, передбаченому підпункту 141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України.

Згідно з п.103.4 Податкового кодексу України підставою для звільнення або зменшення оподаткування доходів з джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому дохід, довідки (чи її нотаріально посвідченої копії), а також інших документів (у випадках, передбачених міжнародним договором України). Відповідно до домовленості, досягнутої між Міністерством фінансів України та Міністерством фінансів Федеративної Республіки Німеччина (Протокол зустрічі від 12 березня 1998 року) для резидентів ФРН встановлено особовий порядок надання довідок про підтвердження податкового резиденства. Відповідно до цього порядку зазначена довідка видається податковими інспекціями федеральних земель та надається в оригіналі на офіційному бланку місцевого податкового органу ФРН та не потребує легалізації або посвідчення апостилем.

Зазначена довідка має відображати необхідну інформацію, зокрема повне ім`я (назву) особи, податковий рік, стосовно якого підтверджується резидентство, відомості про те, що особа, названа у довідці, вважається резидентом Німеччини у тому розумінні, що вона повинна сплачувати німецький податок стосовно сукупного всесвітнього (одержаного як у Німеччині, так і за її межами) доходу, повне ім`я, назву посади та підпис особи, що підписала вказану довідку, офіційну (гербову) печатку німецького податкового органу, який видав цю довідку.

До перевірки підприємством TOB КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС не було надано довідки про статус податкового резидента Німеччини, що відповідає вимогам ст. 103.5, тому у підприємства відсутні підстави для не утримання податку у порядку передбаченому п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу. Сума податку, який підприємство мало утримати з доходу нерезидента складає за 2016 рік 32184,00 грн.

На підставі акту перевірки, з урахуванням відповіді на заперечення, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.07.2019 за №0009701401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі: податкове зобов`язання - 198 952,00 грн та штрафні санкції - 49 738,00 грн та №0009711401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі: податкове зобов`язання - 32 184,00 грн та штрафні санкції - 8 046,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що отримувач векселя визнаний банкрутом. Отже, на момент ліквідації без правонаступництва отримувача векселя векселедавець повинен суму заборгованості за векселем включити до складу доходу як безповоротну фінансову допомогу. Позивач не зробив цього в декларації за 2015 рік і не відобразив в поточних деклараціях за 2016, 2017, 2018 роки через Розрахунок податкових зобов`язань за період, у якому виявлено помилку. Скаржник стверджує, що перевірка цих декларацій проведена в межах 1095 днів. Стосовно заниження показника доходу за трубками МКР переданими для порізки ФОП ОСОБА_2 відповідач зазначає, що позивачем передано продукцію у кількості 10304,48 грн, яка станом на 26.02.2016 не обліковується в обліку підприємства, а ФОП прийнято у переробку трубки керамічні МКР у кількості 10 304,48 грн та в подальшому 02.03.2016 повернуто, зазначена кількість продукції фактично є невідомого походження, так як відсутнє її придбання, що вказує на безоплатне їх отримання з невідомого джерела і є підставою для включення вартості цієї продукції до складу доходів позивача. Скаржник стверджує, що до перевірки не було надано довідки про статус податкового резидента Німеччини, що відповідає вимогам ст. 103.5, тому у підприємства відсутні підстави для не утримання податку у порядку передбаченому п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу. Крім того, скаржник указав, що судами попередніх інстанцій не було враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у справі № 826/8499/16.

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Позивач указував, що правова позиція у справі № 826/8499/16 відповідає висновкам судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Так, з огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку

Скаржником в касаційній скарзі наведена практика Верховного Суду, яка на його думку не була врахована судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи.

Так, скаржником вказано, що судами не було застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену у справі № 826/8499/16. Разом з тим, скаржником не наведено, які саме норми матеріального права були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, проте в касаційній скарзі скаржником було процитовано частину постанови Верховного Суду 13 листопада 2020 року у справі № 826/8499/16 стосовно питання заниження позивачем суми доходів за векселями.

Таким чином, перегляду в касаційному порядку в даній справі підлягає рішення суб`єкта владних повноважень, яке стосуються окресленого вище питання.

В акті перевірки зазначено, що на момент ліквідації без правонаступництва TOB Мет-Ком (отримувача векселя) TOB КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС (векселедавець) повинен суму заборгованості за векселем включити до складу доходу як безповоротну фінансову допомогу. Як на правову підставу цього висновку контролюючий орган посилається на підпункт 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який визначає ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Податкового кодексу.

Так, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема заборгованість, суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Як було зафіксовано в акті перевірки станом на 01.01.2016 та станом на 31.12.2018 по рахунку 511 Довгострокові векселі видані позивачем обліковується кредиторська заборгованість за виданими 18.03.2014 підприємству ТОВ Мет-ком простими векселями № АА 1860834 , № АА 1860836 , № АА 1860835 в сумі 528857,20 грн зі строком погашення за пред`явленням, але не раніше 18.03.2024.

ТОВ Мет-Ком було ліквідовано 27.05.2015, у зв`язку з чим відповідач зробив висновок, що для цілей оподаткування загальна сума виданих векселів є безповоротною фінансовою допомогою та повинна бути включена позивачем до свого доходу.

При цьому, у справі № 826/8499/16, на правову позицію якої посилається скаржник, Верховний Суд вказав наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійною є заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За правилами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються Уніфікованим законом про переказний та простий векселі , що ратифікований Законом України від 06 липня 1999 року № 826-XIV Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі , Цивільним кодексом України, Законами України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV Про цінні папери та фондовий ринок та від 05 квітня 2001 року № 2374-III Про обіг векселів в Україні .

За визначенням, наведеним у частині першій статті 14 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV Про цінні папери та фондовий ринок , векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до статті 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III Про обіг векселів в Україні видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Згідно зі статтею 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Відповідно до частини першої статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Ця норма стосується не тільки векселедержателя, а всіх осіб, що мають право вимагати за векселем.

За правилами статей 11, 16 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Таким чином, вексель є інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу за надані товари та послуги.

При цьому векселедавець не має можливості та не зобов`язаний отримувати відомості щодо обігу виданих векселів та передачі їх векселедержателем іншим особам.

Відповідно до статті 43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов`язаних осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; у разі банкрутства трасата (незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні), або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Наведені правові норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов`язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником.

При цьому векселедержатель може використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами шляхом переводу власної заборгованості на векселедателя. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги в іншого кредитора.

Отже, вексель може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним. Вексель як актив не втрачає своєї правової сили внаслідок ліквідації держателя та може і надалі використовуватися в обігу.

Верховний Суд у справі №826/8499/16 указав, що у випадку відсутності даних про те, що 7 простих векселів на загальну суму 832098,98 грн зі строком погашення 14 червня 2022 року до ліквідації держателя - Товариства з обмеженою відповідальністю Фіброліт-7 18 червня 2013 року не були передані іншим сторонам (кредитору, індосату) та залишені в нього, заборгованість за такими векселями не може вважатися безнадійною кредиторською заборгованістю та обумовлювати обов`язок позивача включити її до інших доходів звітного періоду.

Разом з тим, у справі, що розглядається судами попередніх інстанцій було зазначено, що вексель є інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу за надані товари та послуги. При цьому векселедавець не має можливості та не зобов`язаний отримувати відомості щодо обігу виданих векселів та передачі їх векселедержателем іншим особам. Наведені правові норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов`язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником. При цьому векселедержатель може використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами шляхом переводу власної заборгованості на векселедателя. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги в іншого кредитора. Отже, вексель може і надалі використовуватись в обігу до закінчення строку платежу за ним. Вексель як актив не втрачає своєї правової сили внаслідок ліквідації держателя та може і надалі використовуватись в обігу. Тому, у випадку відсутності даних про те, що прості векселі до ліквідації держателя - Товариства з обмеженою відповідальністю Мет-Ком не були передані іншим сторонам (кредитору, індосату) та залишені в нього, заборгованість за такими векселями не може вважатись безнадійною кредиторською заборгованістю та обумовлювати обов`язок позивача включити її до валового доходу звітного періоду. Крім того, судами зроблено висновок про нарахування грошового зобов`язання поза межами строку, встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Аналогічної правової позиції додержувався Верховний Суд у постанові від 31 липня 2018 у справі № 820/11646/13-а.

Таким чином, судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин було враховано висновки щодо застосування відповідної норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко