Рішення

від 02.03.2020 по справі 280/6213/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 березня 2020 року (13 год.02 хв.) Справа № 280/6213/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Конишевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Терещенко Д.А.,

представників сторін:

позивача -Голікова Г.В.,

відповідача -Карленко Н.Т.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС» (69083, м. Запоріжжя, вул. Складська, 8, код ЄДРПОУ 33273315)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

17.12.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Голо вного управління ДФС у Запорізькій області від 11.07.2019 №0009701401 та №000971140.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що відповідачем за результатами документальної планової перевірки позивача винесено податкові повідомлення-рішення, які є неправомірними та необґрунтованими. Позивач стверджує, що відповідач безпідставно відніс до безнадійної кредиторської заборгованості заборгованість позивача за векселями, держателем яких є ліквідоване в 2015 році підприємство, оскільки строк сплати за цими векселями не настав. Тому позивач не мав обов`язку збільшувати доходи на суму такої заборгованості. Позивач звертає увагу, що перевірку за 2015 рік було проведено за межами 1095 днів, впродовж яких відповідач мав таке право, перевірка проводилась за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, отже 2015 рік не входив до перевіряємого періоду. Також позивач не погоджується з висновками акту перевірки щодо відсутності у нього на час перевірки трубок МКР, переданих для порізки ФОП ОСОБА_1 , пояснюючи , що він є виробником продукції, і передана ФОП ОСОБА_1 продукція виготовлена в лютому 2016 року, що підтверджується первинними документами. В подальшому (після порізки) ця продукція була реалізована. Крім того, позивач спростовує твердження, яке міститься в акті перевірки і стало підставою для донарахування податку з доходу нерезидента, про відсутність довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою Україна уклала міжнародний договір. Копія довідки додана до позовної заяви

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній у задоволенні позову просить відмовити Відповідач зазначає, що отримувач векселя визнаний банкрутом. Отже, на момент ліквідації без правонаступництва отримувача векселя векселедавець повинен суму заборгованості за векселем включити до складу доходу як безповоротну фінансову допомогу. Позивач не зробив цього в декларації за 2015 рік і не відобразив в поточних деклараціях за 2016, 2017, 2018р через Розрахунок податкових зобов`язань за період, у якому виявлено помилку(и). Перевірка цих декларацій проведена в межах 1095 днів. Стосовно заниження показника доходу за трубками МКР переданими для порізки ФОП ОСОБА_1 відповідач зазначає, що позивачем передано продукцію у кількості 10304,48 грн., яка станом на 26.02.2016 року не обліковується в обліку підприємства, а ФОП ОСОБА_1 прийнято у переробку трубки керамічні МКР у кількості 10 304,48 грн. та в подальшому 02.03.2016 року повернуто, зазначена кількість продукції фактично є невідомого походження, так як відсутнє її придбання, що вказує на безоплатне їх отримання з невідомого джерела і є підставою для включення вартості цієї продукції до складу доходів позивача. Крім того, заперечуючи проти позову в частині безпідставності донарахування податку з доходу нерезидента, відповідач стверджує, що до перевірки не було надано довідки про статус податкового резидента Німеччини, що відповідає вимогам ст. 103.5, тому у підприємства відсутні підстави для не утримання податку у порядку передбаченому п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

З відзивом позивач не погодився і надав суду відповідь на відзив, в якій звертає увагу суду, що у відзиві відповідач визнав, що позивач мав відобразити дохід від визнання кредиторської заборгованості по виданим векселям як безповоротну фінансову допомогу 27.05.2015, тобто контролюючий орган погоджується з фактом виникнення іншого доходу позивача саме у 2015 році. Також позивач наполягає на наданні контролюючому органу первинних документів, які підтверджують наявність у нього продукції, переданої для порізки ФОП ОСОБА_1 , спростовує твердження відповідача про невідображення цього факту у бухгалтерському обліку позивача.

Ухвалою від 17.12.2019 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.01.2020.

16.01.2020 від представника позивача до суду надійшло клопотання про заміну відповідача у справі - Головного управління ДФС у Запорізькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області.

Ухвалою суду від 16.01.2020 клопотання позивача про заміну відповідача задоволено, замінено відповідача по справі Головне управління ДФС у Запорізькій області на належного відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області та відкладено підготовче засідання на 04.02.2020.

За результатами підготовчого засідання 04.02.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 25.02.2020.

У судовому засіданні 25.02.2020 оголошено перерву до 02.03.2020.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення, аналогічні тим, що викладені в заявах по суті.

У судовому засіданні 02.03.2020 справу розглянуто, проголошено вступну і резолютивну частину рішення.

Заслухавши доводи учасників процесу, ознайомившись з письмово викладеними позиціями сторін, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області в період з 08.04.2019 року по 26.04.2019 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ КОРУНДКЕРДМІКА ПЛЮС з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, за результатом якої складено акт від 08.05.2019 №257/08-01-14-01/33273315.

Відповідно до висновків, закріплених в акті, в ході перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема:

-п.44.1, п.44.2 ст.44, підпункт 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України з урахуванням п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.99 за №860/4153, п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.99 за №860/415, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, ч. І ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 198 952 грн;

-підпункт 141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України підприємством, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента за 2016 рік на суму 32 184 грн.

Такий висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що в ході проведення перевірки встановлено, що станом на 01.01.2016 та станом на 31.12.2018 по рахунку 511 Довгострокові векселі видані позивачем обліковується кредиторська заборгованість за виданими 18.03.2014 підприємству ТОВ Мет-ком простими векселями в сумі 528857,20 грн, а саме: № АА 1860483 номінальною вартістю 349714,6 грн, № АА 1860482 номінальною вартістю 152682,6 грн, № АА 1860484 номінальною вартістю 26460 грн. За всіма зазначеними векселями датою погашення є: за пред`явленням, але не раніше 18.03.2024. До перевірки векселі надані не були. В запереченнях до акту перевірки заначено, що векселі № АА 1860483, № АА 1860482, № АА 1860484 знаходяться у позивача як не використані. Натомість підприємству ТОВ Мет-Ком 18.03.2014 видані прості векселі: № АА 1860834 номінальною вартістю 349714,6 грн, № АА 1860836 номінальною вартістю 152682,6 грн, № АА 1860835 номінальною вартістю 26460 грн. За всіма зазначеними векселями датою погашення є: за пред`явленням, але не раніше 18.03.2024. Копії векселів № АА 1860834 , № АА 1860836 , № АА 1860835 додані до заперечень до акту перевірки. У відзиві на позов відповідач визнав, що номера векселів у акті зазначено помилково.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 по справі №908/4832/14 TOB МЕТ-КОМ визнано банкрутом, 27.05.2015 державну реєстрацію суб`єкта припинено.

В акті перевірки зазначено, що на момент ліквідації без правонаступництва TOB Мет-Ком (отримувача векселя) TOB КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС (векселедавець) повинен суму заборгованості за векселем включити до складу доходу як безповоротну фінансову допомогу. Як на правову підставу цього висновку контролюючий орган посилається на підпункт 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який визначає ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Податкового кодексу. Так, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема заборгованість, суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією. За цією ознакою заборгованість TOB КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС перед TOB Мет-Ком набула статусу безнадійної, підприємство безпідставно не відобразило дохід в розмірі цієї заборгованості, що призвело до заниження доходів за 2016 рік на суму 528857,20 грн.

Також в ході перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді TOB КОРУНДКЕРАМПСА ПЛЮС (Замовник) мало взаємовідносини із ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) за договором про надання послуг №03/02/1-2014 від 03.02.2014, предметом якого є надання послуг із механічної обробки (порізки) продукції Замовника - трубок керамічних.

26.02.2016 року підприємством за актом приймання-передачі №1 передано 10304,48 пог. м трубки МРК за вартістю 55,94 грн. за одиницю на загальну суму 576432,61 грн. фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 .

02.03.2016 року ФОП ОСОБА_1 надано Акт виконаних робіт №1 відповідно до якого, останнім надано послуги з порізки трубки МКР у кількості 10304,48 грн. на загальну суму 206089,60 грн. Передача керамічних трубок МКР після порізки підтверджується актом приймання-передачі №2 від 02.03.2016р відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 передав, а TOB КОРУНДКЕРAMIKA ПЛЮС прийняв трубки МРК після порізки в кількості 10304,48 грн за ціною 55,94 грн. Акт від Замовника підписано директором TOB КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС Черепановим А.І., зі сторони Виконавця Власовим С.В.

При цьому за даними бухгалтерських регістрів, виробничих звітів та первинних документів TOB КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС встановлено відсутність станом на 26.02.2016 зазначеної кількості трубок МРК.

Враховуючи те, що підприємством TOB КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС передано продукцію у кількості 10304,48 грн., яка станом на 26.02.2016 року не обліковується в обліку підприємства, а ФОП ОСОБА_1 прийнято у переробку трубки керамічні МКР у кількості 10 304,48 грн. та в подальшому 02.03.2016 року повернуто, зазначена кількість продукції є фактично є невідомого походження, так як відсутнє її придбання, що вказує на безоплатне їх отримання з невідомого джерела (товарна операція).

Таким чином, перевіркою встановлено, що занижено показник у рядку 01 Декларації Дохід від будь - якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 576433,00 грн, у тому числі: за 2016 рік в сумі 576433,00 грн.

Висновок про порушення позивачем підпункту 141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України грунтується на тому, що в перевіряємий період підприємство мало взаємовідносини із IBZ-Rauschert, GmbH, Industriestr (Консультант) за Контрактом №85 від 26.02.2016, предметом якого є надання певних послуг, в зв`язку із наступними цілями: існуючий завод спеціалізується у виготовленні керамічних труб з максимальною довжиною 2,5 м на основі мулліту зі значним змістом глинозема; заплановані роботи відносяться до реінжинірингу технологій і обладнання. Всього вартість робіт за контрактом скала 7500 EUR. До перевірки надано акт здачі-приймання виконаних робіт, за яким TOB КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС прийняло від IBZ-Rauschert, GmbH, Industriestr роботи зазначеної вартості. На адресу нерезидента перераховано грошові кошти у сумі 7500,00 EUR. При цьому TOB КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС не утримано з нерезидента податок у порядку, передбаченому підпункту 141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України. Згідно з п.103.4 Податкового кодексу України підставою для звільнення або зменшення оподаткування доходів з джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому дохід, довідки (чи її нотаріально посвідченої копії), а також інших документів (у випадках, передбачених міжнародним договором України). Відповідно домовленості, досягнутим між Міністерством фінансів України та Міністерством фінансів Федеративної Республіки Німеччина (Протокол зустрічі від 12 березня 1998 року) для резидентів ФРН встановлено особовий порядок надання довідок про підтвердження податкового резиденства. Відповідно до цього порядку зазначена довідка видається податковими інспекціями федеральних земель та надається в оригіналі на офіційному бланку місцевого податкового органу ФРН та не потребує легалізації або посвідчення апостилем.

Зазначена довідка має відображати необхідну інформацію, зокрема повне ім`я (назву) особи, податковий рік, стосовно якого підтверджується резидентство, відомості про те, що особа, названа у довідці, вважається резидентом Німеччини у тому розумінні, що вона повинна сплачувати німецький податок стосовно сукупного всесвітнього (одержаного як у Німеччині, так і за її межами) доходу, повне ім`я, назву посади та підпис особи, що підписала вказану довідку, офіційну (гербову) печатку німецького податкового органу, який видав цю довідку.

До перевірки підприємством TOB КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС не було надано довідки про статус податкового резидента Німеччини, що відповідає вимогам ст. 103.5, тому у підприємства відсутні підстави для не утримання податку у порядку передбаченому п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу. Сума податку, який підприємство мало утримати з доходу нерезидента складє за 2016 рік 32184,00 грн.

На підставі акту перевірки, з урахуванням відповіді на заперечення, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.07.2019: №0009701401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі: податкове зобов`язання - 198 952,00 грн. та штрафні санкції - 49 738,00 грн.; №0009711401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі: податкове зобов`язання - 32 184,00 грн. та штрафні санкції - 8 046,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача, суд, при вирішенні питання щодо правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, бере до уваги наступне.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 11.07.2019 №0009701401, слід зазначити наступне.

Як було зафіксовано в акті перевірки станом на 01.01.2016 та станом на 31.12.2018 по рахунку 511 Довгострокові векселі видані позивачем обліковується кредиторська заборгованість за виданими 18.03.2014 підприємству ТОВ Мет-ком підприємству ТОВ Мет-Ком простими векселями № АА 1860834 , № АА 1860836 , № АА 1860835 в сумі 528857,20 грн зі строком погашення за пред`явленням, але не раніше 18.03.2024.

ТОВ Мет-Ком було ліквідовано, у зв`язку з чим відповідач зробив висновок, що для цілей оподаткування загальна сума виданих векселів є безповоротною фінансовою допомогою та повинна бути включена позивачем до свого доходу.

Згідно із визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.11, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.16 статті 137 Податкового кодексу України, безнадійною заборгованістю є заборгованість, що відповідає одній з таких однак, зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

За правилами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються Уніфікованим законом про переказний та простий векселі , що ратифікований Законом України від 06.07.1999 №826-XIV Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі , Цивільним кодексом України та Законами України Про цінні папери та фондовий ринок від 23.02.2006 №3480-IV та Про обіг векселів в Україні від 05.04.2001 № 2374-III.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 14 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок від 23.02.2006 №3480-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до статті 4 Закону України Про обіг векселів в Україні від 05.04.2001 №2374-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинна мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Згідно зі статтею 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11-20); строку платежу (статті 33-37); платежу (статті 38-42); права регресу у разі неплатежу (статті 43-50, 52-54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59-63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Відповідно до частини першої статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Ця норма стосується не тільки векселедержателя, а всіх осіб, що мають право вимагати за векселем.

За правилами статей 11, 16 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Таким чином, вексель є інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу за надані товари та послуги.

При цьому векселедавець не має можливості та не зобов`язаний отримувати відомості щодо обігу виданих векселів та передачі їх векселедержателем іншим особам.

Відповідно до статті 43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов`язань осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; у разі банкрутства трасата (незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні), або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Наведені правові норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов`язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником.

При цьому векселедержатель може використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами шляхом переводу власної заборгованості на векселедавця. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги в іншого кредитора.

Отже, вексель може і надалі використовуватись в обігу до закінчення строку платежу за ним. Вексель як актив не втрачає своєї правової сили внаслідок ліквідації держателя та може і надалі використовуватись в обігу.

Початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов`язань за простим векселем пов`язується з настанням строку платежу за таким векселем. Після закінчення такого строку позовної давності непогашена заборгованість відноситься до безповоротної фінансової допомоги, а у платника податку виникає обов`язок збільшити валовий доход на суму такої допомоги згідно із вимогами Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що у випадку відсутності даних про те, що прості векселі АА 1860834 , № АА 1860836 , № АА 1860835 на загальну суму 528857,20 грн. зі строком погашення не раніше 18.03.2024, до ліквідації держателя - ТОВ Мет-Ком не були передані іншим сторонам (кредитору, індосату) та залишені у нього, заборгованість за такими векселями не може вважатись безнадійною кредиторською заборгованістю та обумовлювати обов`язок позивача включити її до інших доходів звітного періоду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постановах від 31.07.2018 (справа № 820/11646/13-а), від 13.11.2018 (справа № 810/5344/13-а).

Крім того, оцінюючи посилання позивача щодо проведення перевірки за фактом не включення позивачем до складу доходів суми кредиторської заборгованості перед ТОВ Мет-Ком за межами строків, визначених п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, суд враховує наступне. Так, за висновками акту перевірки обов`язок позивача відобразити дохід пов`язується саме з ліквідацією ТОВ Мет-Ком , яка відбулась 27.05.2015 відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області по справі № 908/4832/14. Разом з тим, предметом документальної виїзної перевірки, за результатами якої прийнято оскаржувані рішення, є питання дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018. Тобто, 2015 рік до періоду перевірки не включено. Доводи відповідача, висловлені у відзиві на позов, про обов`язок позивача протягом наступних періодів надіслати контролюючому органу уточнюючий розрахунок, не спростовують висновку про сплив на час проведення перевірки строку, встановленого п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України для проведення такої перевірки.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про помилковість позиції контролюючого органу про необхідність включення заборгованості за векселями, термін погашення яких визначений 18.03.2024 року, до складу доходу платника податків за 2016 рік.

Перевіряючи обґрунтованість висновків контролюючого органу про те, що продукція позивача, передана на порізку ФОП ОСОБА_1 , є фактично невідомого походження, так як відсутнє її придбання, що вказує на безоплатне її отримання з невідомого джерела, що стало підставою для донарахування позивачу податку на прибуток приватних підприємств за податковим повідомленням-рішенням № 0009701401 від 11.07.2019, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2016 позивач надав ФОП ОСОБА_1 10304,48 пог.м трубки МКР на загальну суму 576 432,61 грн для порізки відповідно до договору про надання послуг №03/02/1-2014 від 03.02.2014. Після виконання завдання, а саме 02.03.2016, ФОП ОСОБА_1 повернув позивачу ту саму кількість трубки МКР тієї ж заставної вартості. Зазначені обставини підтверджуються актами № 1 від 26.02.2016, № 2 від 02.03.2016, а також актом № 1 від 02.03.2016, за яким ФОП ОСОБА_1 передав, а позивач прийняв послуги з порізки труби МКР.

Відповідач зазначає, що 26.02.2016, тобто на день передання позивачем трубки МКР для порізки ФОП ОСОБА_1 , за даними бухгалтерського обліку позивача встановлено відсутність зазначеної продукції.

Для перевірки цього висновку судом, зокрема, досліджено такі докази, надані сторонами: наказ (розпорядження) позивача №22/08/2014 від 22.08.2014 Про типовий технологічний процес виготовлення маси МКР , з якого вбачається, що позивач є виробником маси керамічної; накладну на передачу напівфабрикату №35 від 17.02.2016, накладну на передачу напівфабрикату №37 від 17.02.2016, накладну на передачу напівфабрикату №33 від 25.02.2016, з яких вбачається, що сировина для виробництва маси МКР передавалась на виробництво; оборотно-сальдову відомість по рахунку 25 Напівфабрикати за лютий 2016 року, обороти рахунку 25 Напівфабрикати за лютий 2016 року, в яких відображено наявність напівфабрикату трубки МКР; звіти напівфабрикатів у масі МКР на 17.02.2016 і на 25.02.2016, які свідчать про рух виробництва напівфабрикатів трубки МКР та маси МКР позивача в цеху.

Заперечуючи проти позову в цій частині відповідач у відзиві зазначає, що в бухгалтерському обліку позивача за лютий 2016 року не відображено документи, а саме: Накладну на передачу напівфабрикату №35 від 17.02.2016, Накладну на передачу напівфабрикату №37 від 17.02.2016, Накладну на передачу напівфабрикату №33 від 25.02.2016. В свою чергу, у відповіді на відзив позивач спростовує це твердження, пояснюючи, що дебетові обороти оборотно-сальдової відомості по рахунку 25 Напівфабрикати за лютий 2016 року за графою маса МКР складають 8002 кг і є сумою кількісних показників, зазначених у накладних на передачу напівфабрикату, а саме: 2920,492 кг. + 4579,508 кг., + 500 кг. + 2 кг., тобто сума оборотів за період відповідає сумі кількісних показників вищезазначених первинних документів, що підтверджує їх належне відображення позивачем у бухгалтерському обліку. Суд вважає ці пояснення позивача переконливими.

Доводи відзиву щодо ненадання позивачем доказів виготовлення маси МКР і її перероблення у трубку МКР не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на наявність накладної на передачу напівфабрикату №35 від 17.02.2016, накладної на передачу напівфабрикату №37 від 17.02.2016, накладної на передачу напівфабрикату №33 від 25.02.2016.

Суд також враховує, що відповідно до видів діяльності за КВЕД позивач здійснює виробництво керамічних виробів технічного призначення. В підтвердження наявності необхідних ресурсів та матеріально-технічних можливостей для здійснення виробництва, наявності на балансі основних засобів, необхідних для виробництва, виробничих та складських приміщень, достатнього штату працівників до перевірки і до позову позивачем надано: штатний розписом, затвердженим наказами Про штатний розпис №05-к/тр від 27.01.2016, №07-к/тр від 11.02.2016, №11-к/тр від 16.02.2016, оборотно-сальдову відомість по рахунку 112 Малоцінні необоротні матеріальні активи на 01 лютого 2016 року, оборотно-сальдову відомістю по рахунку 10 Основні засоби на 01 лютого 2016 року.

Крім того, суд приймає до уваги, що продукція, наявність якої у позивача на час передачі для порізки ФОП ОСОБА_1 ставиться під сумнів контролюючим органом, в подальшому, після порізки, була реалізована ТОВ "ОГНЕУПОРЫ за контрактом №2/10 від 01.07.2010, що підтверджується вантажно-митною декларацією від 04.03.2016 №112050000/2016/003565, на загальну суму 1 623 644,20 руб. Згідно умов п.5.3 Контракту №2/10 від 01.07.2010 позивачем надано сертифікат по походження товару №168282 від 04.03.2016, завірений Запорізькою торгово-промисловою палатою. Походження товару також підтверджується Висновком про походження товару №Э-617 від 04.03.2016 Запорізької торгово-промислової палати.

Зазначені обставини в сукупності дають підстави вважати, що відповідач не спростував доводи позивача про виготовлення продукції, яка 26.02.2016 передана для порізки ФОП ОСОБА_1 , висновок про безоплатне отримання цієї продукції з невідомого джерела контролюючим органом не доведено.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.07.2019 №0009711401, суд встановив таке.

Матеріалами справи підтверджується, що 26.02.2016 між позивачем як замовником і IBZ-Rauschert, GmbH, Industiestr як консультантом укладено контракт №85. Додатком С до Контракту №85 від 26.02.2016 визначено види послуг: технічний аудит заводу 2000 евро; розробка концепції 2000 євро; заключна презентація 2000 євро; трансфер 1500 євро. Всього вартість послуг скалала 7500 євро. Сторонами встановлено порядок розрахунків: 50% попередня оплата ( фактично здійснена 14.03.2016), 50% завершальний платіж - впродовж 10 календарних днів після презентації документації ( проведений 10.06.2016). За результатами надання послуг складено акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 06.06.2016.

З акту перевірки вбачається, що контролюючий орган вбачає порушенням податкового законодавства не утримання позивачем з нерезидента (IBZ-Rauschert GmbH) податку в розмірі, встановленому пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України. За приписами цієї норми резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі па рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

При цьому згідно з пунктом 103.1 ст. 103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Оскільки позивач не надав контролюючому органу відповідний документ, відповідач не знайшов підстав для застосування до спірних правовідносин п. 103.1. ст. 103 Податкового кодексу України.

Пояснюючи ненадання відповідної довідки контролюючому органу, позивач зазначає, що її було втрачено. Крім того, позивач звертає увагу, що запит про надання довідки (чи її нотаріально посвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою Україна уклала міжнародний договір , направлена позивачу в останній день перевірки. У запереченні на акт перевірки позивачем було повідомлено відповідача про втрату документу - довідки. До заперечень на акт перевірки позивачем додано копію листа до контрагента IBZ- Rauschert, GmbH, Industiestr від 19.06.2019 №19/06/2019 з проханням надати цю довідку повторно. Крім того, у запереченнях до акту перевірки позивач зазначив, що у випадку отримання довідки про статус резидента Федеративної Республіки Німеччини IBZ-Rauschert, GmbH, Industiestr, на момент розгляду відповідачем заперечень на акт перевірки, її оригінал неодмінно буде надано для ознайомлення.

Отриману довідку про місце проживання/Сертифікат резидента з метою податкових пільг відповідно до Конвенції про подвійне оподаткування між Німеччиною та Україною від 08.07.2019, яка посвідчує статус резидента Федеративної Республіки Німеччини IBZ-Rauschert, GmbH, Industiestr з 05.04.2012, з перекладом українською мовою, засвідченим нотаріально позивачем було додано до скарги на податкові-повідомлення рішення до ДФС України.

Копію зазначеної довідки додано до позовної заяви.

Згідно з домовленостями, досягнутими між Міністерством фінансів України та Міністерством фінансів Федеративної Республіки Німеччина (Протокол зустрічі від 12.03.98), для резидентів ФРН встановлений особливий порядок надання довідок про підтвердження податкового резидентства. Згідно з цим порядком зазначена довідка видається податковими інспекціями федеральних земель та надається в оригіналі на офіційному бланку місцевого податкового органу ФР1І і не потребує легалізації або засвідчення апостилем.

Довідка, яка міститься в матеріалах справи і надавалась контролюючому органу під час процедури адміністративного оскарження, відповідає зазначеним вимогам і отже є підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, як це передбачено п. 103.4 ст. 103 ПК України.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності своїх рішень. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС (69083, м. Запоріжжя, вул. Складська, 8, код ЄДРПОУ 33273315) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 11.07.2019 року № №0009701401.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 11.07.2019 року № №0009711401.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОРУНДКЕРАМІКА ПЛЮС (69083, м. Запоріжжя, вул. Складська, 8, код ЄДРПОУ 33273315) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4333 грн 81 коп. (чотири тисячі триста тридцять три гривні 81 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 04.03.2020.

Суддя О.В. Конишева