Постанова

від 19.10.2021 по справі 813/3270/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 813/3270/16

адміністративне провадження № К/9901/39388/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №813/3270/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-АЛЮМІНІЙ" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2016 (суддя Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 (головуючий суддя Довга О.І., судді: Ліщинський А.М., Запотічний І.І.),

ВСТАНОВИВ:

ТОВ УКР-АЛЮМІНІЙ звернулося до суду з позовом до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, правонаступник - ГУ ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2016 №0000811405.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.01.2017 відкрито касаційне провадження у справі №813/3170/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №813/3170/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2021 здійснено заміну сторони її правонаступником та призначено касаційний розгляд справи у попередньому судовому засіданні на 19.10.2021.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать нормам матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування . Також, на думку податкового органу, судами порушено норми КАС України. Відповідач посилається на результати проведеної перевірки, якою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що належним чином зафіксовані в акті перевірки, вказує, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваною господарською операцією шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Товариство вказує, що в цілому, в обґрунтування своєї позиції податковий орган бере за основу припущення. Відтак, позивач наполягає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Касаційний суд вважає, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 08.09.2016 по 12.09.2016 податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ УКР-АЛЮМІНІЙ (код ЄДРПОУ 39734621) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Укрметал Пласт (код ЄДРПОУ 39745963) та ТОВ Волинь Торг (код ЄДРПОУ 39745937) за період з 01.09.2015 по 31.10.2015.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №1604/13-03-14-05/39734621 від 19.09.2016, у якому зафіксовано порушення податкового законодавства, допущені ТОВ УКР-АЛЮМІНІЙ у своїй діяльності:

пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-V (із змінами та доповненнями), встановлено завищення суми податкового кредиту в розмірі 19' 685' 216грн., що призвело до заниження сум податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету (р.25.1) (позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р.18.1) на загальну суму 19' 685' 216грн.

Як випливає зі змісту акту, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ УКР-АЛЮМІНІЙ безпідставно включено до складу податного кредиту податок на додану вартість на загальну суму - 19' 685'216,14грн. по безтоварних операціях за рахунок виписаних накладних ТОВ Укрметал Пласт та ТОВ Волинь Торг , що не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи.

Окрім цього, в акті перевірки податковим органом було виявлено завищення податкового кредиту за січень 2016 року на суму 1' 051' 477,00грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000811405 від 29.09.2016, яким збільшено ТОВ УКР-АЛЮМІНІЙ суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 24' 606' 520,00грн., з яких: за податковими зобов`язаннями - 19' 685' 216,00грн., за штрафними санкціями - 4' 921' 304,00грн.

Не погоджуючись з рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з позовом, у якому ТОВ УКР-АЛЮМІНІЙ стверджує про відсутність підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000811405 від 29.09.2016 та, відповідно, про його протиправність.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обґрунтовано, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами. Також судами зауважено, що податкова інформація не є носієм доказовості про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Верховний Суд, переглянувши постанови суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 135.2 статті 135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів (пункт 135.3 статті 135 ПК України).

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає: дохід від реалізації товарів.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.1 статті 135 ПК України визначено, що інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

У справі, що розглядається, у частині правовідносин із ТОВ Волинь Торг відповідач вказує на відсутність розумних економічних причин у здійсненні документованих операцій, їх ділової мети, а також посилається на відсутність документів, які могли би підтвердити вид товару, що постачався, відсутність джерела походження ідентифікованого товару, фактичний шлях його постачання, можливість реального здійснення відповідних операцій. Крім цього, відповідачем отримано результати опрацювання зібраної податкової інформації від 23.12.2015 №467/03-06-15.02-39745937 щодо ТОВ Волинь Торг за звітний період декларування ПДВ вересень, жовтень, листопад 2015 року, відповідно до якої встановлено неправомірне визначення платником податків сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг по взаємовідносинах з ТОВ УКР-АЛЮМІНІЙ .

Крім того, у частині правовідносин з ТОВ Укрметал Пласт податковий орган зазначає, що до перевірки позивачем не представлено довіреностей на отримання ТМЦ у зв`язку з чим неможливо встановити факт прийому-передачі, а також не представлено документів, які б підтверджували погодження товару, зокрема, сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, сертифікатів походження продукції. Відповідачем від Шевченківського відділення Личаківської ОДПІ отримано акт від 27.04.2016 №169/135/13-07-14-00/39745963 Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТзОВ Укрметал Пласт з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), дотримання вимог валютного законодавства за період діяльності з 15.04.2015 по 31.12.2015 , яким не підтверджено взаємовідносини ТОВ Укрметал Пласт з ТОВ УКР-АЛЮМІНІЙ за період вересень, жовтень 2015 року.

Контролюючий орган зробив висновок про те, що ТОВ УКР-АЛЮМІНІЙ безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ Укрметал Пласт та ТОВ Волинь Торг по безтоварних операціях за рахунок виписаних накладних за період вересень, жовтень 2015 року.

На підставі матеріалів справи судами з`ясовано, що на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ Укрметал Пласт , представлено договір купівлі-продажу №3-з від 16.09.2015. Відповідно до умов Договору продавець - ТОВ Укрметал Пласт зобов`язується поставити та передати у власність покупця - ТзОВ УКР-АЛЮМІНІЙ товар, а покупець - прийняти і оплатити його на умовах цього договору. Відповідно до умов договору найменування, асортимент, кількість, ціна товару, що поставляється за цим Договором, вказується в накладних на відвантаження товару; якість товару, що постачається продавцем, повинна відповідати діючим державним (галузевим) стандартам та/або технічним умовам.

Як слідує, за період вересень-жовтень 2015 року ТОВ Укрметал Пласт поставило ТОВ УКР-АЛЮМІНІЙ товар (лист товщиною від 10 до 25 мм ДСТУ 13599:2013 та пруток квадратний (сторона від 2 до 80 мм) ДСТУ EN 13601:2010) на загальну суму 54' 674' 775,00грн., що підтверджується видатковими накладними та платіжними дорученнями. (а.с. 35-82)

Також, позивачем укладено договір купівлі-продажу №3-з від 31.08.2015 з ТОВ Волинь Торг . Відповідно до умов договору продавець - ТОВ Волинь Торг зобов`язується поставити та передати у власність покупця - ТОВ УКР-АЛЮМІНІЙ товар, а покупець - прийняти і оплатити його на умовах цього договору. Відповідно до умов договору найменування, асортимент, кількість, ціна товару, що поставляється за цим Договором, вказується в накладних на відвантаження товару; якість товару, що постачається продавцем, повинна відповідати діючим державним (галузевим) стандартам та/або технічним умовам.

За період вересень-жовтень 2015 року ТОВ Волинь Торг поставило позивачу товар (лист товщиною від 10 до 25 мм ДСТУ 13599:2013 та пруток квадратний (сторона від 2 до 80 мм) ДСТУ EN 13601:2010) на загальну суму 63' 436' 521,90грн. Доводячи реальність операцій із постачання товару за вказаним вище договором, позивачем представлено видаткові накладні та платіжні доручення. (а.с. 84-198)

Судами також встановлено, що придбаний від ТОВ Укрметал Пласт та ТОВ Волинь Торг товар перевозився для ТОВ УКР-АЛЮМІНІЙ за допомогою автонавантажувача марки GP 30 NT, яким позивач користується на підставі договору закріплення майна у господарське відання №09/07/2015-Д від 09.07.2015 з ТДВ Гал-Кат .

Переробка сировини підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме специфікацією до договору на вересень 2015 року, актами приймання-передачі давальницької сировини та актами здачі приймання готової продукції та утворених технологічних відходів, отриманих в результаті переробки давальницької сировини.

Окрім того, позивачем до матеріалів справи долучено копії банківських виписок, які підтверджують факт оплати за отриманий товар та надані ТДВ Гал-Кат послуги по переробці сировини.

Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів відповідності (якості), колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на податкову інформацію щодо постачальників позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни, правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійсненої поставки товару, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

У свою чергу, проаналізувавши первинні документи (видаткові накладні), а також платіжні доручення, суди попередніх інстанцій зазначили, що вони відповідають домовленостям сторін (зафіксованим у договорах купівлі-продажу) і за своїм змістом засвідчують факти передачі від постачальника до покупця товару.

Також, судами вказано, що подані первинні документи відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та містять необхідні для первинних документів дані в достатній мірі для ідентифікації господарських операцій, визначення їх змісту, вартості та інших істотних обставин їх здійснення.

Суд апеляційної інстанції констатував, що позивач надав документи, які вказують на рух придбаних товарів та їх подальшу реалізацію, таким чином підтверджуючи доцільність придбання товарів і ділову мету спірних операцій.

Контролюючим органом, при цьому, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Крім того, як вбачається із розрахунку фінансових санкцій ТзОВ УКР-АЛЮМІНІЙ податковим органом було виявлено завищення податкового кредиту за січень 2016 року на суму 1 051 477,00 грн. та нараховано на цю суму штрафну санкцію у розмірі 262 869,00 грн.

Однак, відповідно до наказу Залізничної ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області №357 від 02.09.2016 року та акту перевірки невиїзна позапланова документальна перевірка ТзОВ УКР-АЛЮМІНІЙ проводилась лише за період вересень - жовтень 2015 року. Таким чином, працівники податкового органу здійснюючи перевірку за січень 2016 року вийшли за межі наданих їм повноважень.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем наведених в акті перевірки норм законодавства.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 у справі №813/3170/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду