Постанова

від 20.10.2021 по справі 375/471/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 375/471/20 Головуючий у І інстанції Зінкіна В.І.

Провадження №22-ц/824/10232 /2021 Головуючий у II інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвестпродукт на рішення Таращанського районного суду Київської області від 06 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвестпродукт про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що позивачка на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 660199 від 17 вересня 2008 року, є власником земельної ділянки площею 2,0945 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Острівської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

09 вересня 2013 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір оренди № 57 земельної ділянки, що належить позивачці, терміном на 5 років, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 21 грудня 2013 номер запису про інше речове право 3992655.

30 серпня 2016 року було укладено додаткову угоду № 214 до цього договору, за якою договір оренди № 57 викладено в новій редакції, та внесено зміни до запису про інше речове право 3992655 Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Укладаючи договір оренди зі змінами, сторони поклали на орендаря обов`язок щодо внесення обумовленої договором орендної плати.

В зв`язку з тим, що орендодавець в період з 2017 року по 2019 рік не виконав свого зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, обумовленої договором оренди зі змінами, до 31 грудня поточного року, а саме не сплатив: 6900 кг зерна, 300 кг цукру, 30 л олії, 3 тони соломи та не виконав оранку до 90 соток городу, позивачка звернулася до відповідача з вимогою від 13 лютого 2020 року виплатити їй заборгованість по орендній платі, яка отримана останнім 18 лютого 2020 року, та вимагала протягом 7 календарних днів доставити орендну плату за її місцем проживання.

Відповідач свої зобов`язання за договором оренди не виконав в повній мірі, свою заборгованість перед позивачем так і не погасив, порушивши істоті умови договорів, окрім того несплата орендної плати носить системний характер (тричі підряд не сплатив орендну плату).

На підставі викладеного в позові, просила суд стягнути з відповідача зерно в кількості 6900 кг, цукор в кількості 300 кг., олію в кількості 30 л, солому в кількості 3 т.; зобов`язати відповідача здійснити оранку городу до 90 соток; розірвати договір оренди земельної ділянки від 09 вересня 2013 року.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 06 травня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Агроінвестпродукт на користь ОСОБА_1 орендну плату: за 2017 рік: 1000 (одну тисячу) кілограм соломи; за 2019 рік: 2300 (дві тисячі триста) кілограм зерна, 100 (сто) кілограм цукру, 10 (десять) літрів олії, 1000 (одну тисячу) кілограм соломи.

Зобов`язано ТОВ Агроінвестпродукт здійснити на користь ОСОБА_1 оранку городу до 90 (дев`яносто) соток.

Розірвано договір оренди земельної ділянки №57 від 09 вересня 2013 року зі змінами, згідно додаткової угоди №214 від 30 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агроінвестпродукт щодо земельної ділянки площею 2,0945 га, право оренди за яким зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 21 грудня 2013 року.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1261,20 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7500,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ Агроінвестпродукт подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідач повністю виконав умови договорів оренди земельних ділянок, укладених з позивачкою, та повністю сплачував орендну плату протягом 2017-2018 років, а позиція позивачки є безпідставною та викладеною з метою одержання не передбаченої законом вигоди, та позбавлення відповідача законного права оренди. ТОВ Агроінвестпродукт виплатило позивачам повністю і своєчасно у натуральній формі орендну плату за вказані роки.

Позивачка не мала претензій до відповідача і не зверталася з заявами на виплату кукурудзи за 2017 рік, що свідчить про відсутність будь-яких претензій по виплаті орендної плати за 2017 рік. Зазначає, що відповідачем майже одразу після виявлення не виплати кукурудзи за 2017 рік, 15 січня 2018 року було видано позивачу кукурудзу, чим повністю виплачено орендну плату.

Крім того, позивачка самостійно не зверталися з вимогою виплати кукурудзи за 2017 рік, а відтак відповідач не несе відповідальність за неотримання орендодавцем вчасно орендної плати.

Також апелянт зазначає, що в зв`язку з відсутністю на виробництві продукції для виплати в натуральній формі у 2019 році, відповідачем в межах строку виплати орендної плати було здійснено поштовий переказ з грошовими коштами. Вказаний поштовий переказ було направлено до 31 грудня 2019 року, тобто в межах обумовленого сторонами строку для виплати орендної плати. Таким чином, суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем систематично порушувався строк виконання зобов`язань за договорами оренди земельних ділянок, в зв`язку з чим відсутні підстави для розірвання договорів оренди.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржуване рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Додатково у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ним здійснювалася виплати орендної плати в натуральній формі за 2017-2019 роки.

На підставі викладеного у відзиві просила апеляційну скаргу ТОВ Агроінвестпродукт залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Плаксій Р.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.

Представник ТОВ Агроінвестпродукт в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 660199 від 17 вересня 2008 року, є власником земельної ділянки площею 2,0945 га, кадастровий номер 3223784500:05:041:0025, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Острівської сільської ради Рокитнянського району Київської області (а.с.7).

09 вересня 2013 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір оренди № 57 земельної ділянки, що належить позивачці, терміном на 5 років, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 21 грудня 2013 року номер запису про інше речове право 3992655 (а.с.41,8).

30 серпня 2016 року було укладено додаткову угоду № 214 до цього договору, за якою договір оренди № 57 викладено в новій редакції, та внесено зміни до запису про інше речове право 3992655 Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с.5-6).

За умов договору оренди зі змінами: орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (п. 1.1); договір укладено строком до 31 грудня 2026 року (п.3.1); річна орендна плата встановлюється в натуральній формі у вигляді сільськогосподарської продукції у розмірі: 2 300 кг зерна, 100 кг цукру, 10 літрів олії, 1 тонна соломи, оранка городів до 30 соток (п. 4.2); орендар вносить орендну плату один раз на рік до 31 грудня поточного року (п.4.3); орендодавець має право своєчасно одержувати орендну плату (п.9.1); орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату без урахування індексів інфляції (п. 9.4).

Так, укладаючи договір оренди зі змінами, сторони погодили розмір орендної плати та строки її виплати.

В зв`язку з тим, що орендодавець в період з 2017 року по 2019 рік не виконав свого зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, обумовленої договорами оренди, позивачка, як власник земельної ділянки, орендодавець, звернулася до відповідача з вимогою від 13 лютого 2020 року виплатити їй орендну плату в повному обсязі в натуральній формі, шляхом доставки протягом 7 календарних днів, з моменту отримання цієї заяви, за її місцем проживання, згідно умов договору. Зазначену заяву отримано відповідачем 18 лютого 2020 року (а.с.9-10).

Так, в період з 2017 - 2019 роки, до 31 грудня поточного року, згідно умов договору оренди №57 від 09.09.2013 зі змінами від 30 серпня 2016 року, відповідач мав сплатити орендодавцю, позивачці по справі, орендну плату у натуральній формі, в такому розмірі: 6 900 кг зерна (2 300 кг*3роки), 300 кг цукру (100 кг*3роки), 30 л олії (10л*3роки), 3т (1т*3роки) соломи та виконати оранку до 90 соток городу (30*3роки).

За 2017-2018 роки виплата орендної плати здійснювалася в натуральній формі, а за 2019 рік шляхом перерахування грошової суми поштовим переказом.

Згідно відомостей про видачу в рахунок орендної плати орендодавцю було нараховано та видано орендну плату в натуральній формі у вигляді сільськогосподарської продукції, проте не в повному розмірі.

Так, за 2017 рік позивачкою не було отримано соломи вагою 1000 кг та оранки городів до 30 соток, за 2018 - не отримано оранки городу до 30 соток.

Водночас, орендна плата в натуральній формі за 2017 роки була проведена з порушенням строку її виплати. Так, за 2017 рік кукурудзу видано орендодавцю - 15 січня 2018 року, а потрібно було до 31 грудня 2017 рік (а.с.92-93).

За 2019 рік, в рахунок сплати орендної плати за орендовану земельну ділянку позивачці було направлено поштовим переказом за поштовою адресою останньої, - 10 674,00 грн., які не були нею отримані та повернулась на розрахунковий рахунок товариства. Дане підтверджується платіжним дорученням №758 від 27 грудня 2019 року на загальну суму 379 294,65 грн., платіжними дорученнями АТ Укрпошта №000117236 00001 від 02 січня 2020 року і №000117238 00002 від 02 січня 2020 року та списком згрупованих поштових переказів за грудень 2019 року(а.с.104-110).

Таким чином, за 2019 рік за використання об`єкту оренди, позивачка, як орендодавець, не отримала орендної плати в натуральній формі у вигляді сільськогосподарської продукції, згідно умов договору оренди № 57 від 09 вересня 2013 року зі змінами від 30 серпня 2016 - взагалі. Отже, за 2019 рік позивачкою не отримано - 2300 кг зерна, 100 кг цукру, 10 л олії, 1000 кг соломи та оранки городу до 30 соток.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог та невиконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, що призвело до порушення прав позивача.

Судова колегія погоджується з таким висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативними актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч.ч.1-3 статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, уклавши договори оренди землі, сторони набули обов`язки, які вони мають виконувати належним чином.

Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24-25цього Законута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договором оренди земельної ділянки, укладеними між ТОВ Агроінвестпродукт та ОСОБА_1 , річна орендна плата визначена лише в натуральній формі із зазначенням виду продукції/послуги та її розміру. При цьому, виплата орендної плати в грошовій формі чи/або заміни повністю чи частково видів продукції натуральної форми на іншу, умовами договорів оренди не передбачено.

Відтак, сплата відповідачем орендної плати за 2017-2018 роки не в повному розмірі, а за 2019 рік заміна форми сплати орендної плати з власної ініціативи на грошову з простроченням такої виплати, та як наслідок, повна несплата її позивачці у натуральній формі, у розмірі передбаченому умовами договорів, не виконання оранки, є систематичною невиплатою відповідачем орендної плати за договорами оренди.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 01 липня 2020 року у справі №183/3653/16, систематична несплата орендної плати (два та більше випадки), а також сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачка в своїх позовах, як на підставу для задоволення їх вимог, вказували саме на порушення відповідачем істотних умов договору, яка носить систематичний характер, а саме в частині несплати орендної плати у строки та у розмірах, визначених договорами оренди земельними ділянками.

Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18).

Доводи апеляційної скарги ТОВ Агроінвестпродукт щодо виплати орендної плати оцінюються судом критично, оскільки останнє не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання договору оренди у частині здійснення виплати орендної плати у відробітковій та натуральній формі.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо часткового задоволення позовних вимог, вірно визначився з характером правовідносин та надав належну правову оцінку доказам у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права та не може бути скасоване з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, відповідно апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвестпродукт залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 06 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвестпродукт про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді: