Ухвала

від 18.10.2021 по справі 2-121/11

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-121/11

Провадження № 2-др/159/9/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року м. Ковель

Ковельський міськрайсуд Волинської обл.

в складі: головуючого - судді Логвинюк І. М.,

при секретарі судового засідання Поляк С.І.,

з участю заявниці (позивача у цивільній справі) ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської обл. справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,

в с т а н о в и в:

Заявниця 03.09.21 р. звернулась до суду із вказаною вище заявою, просить ухвалити додаткове рішення у справі № 2 - 121/11 про розірвання шлюбу із ОСОБА_2 та нею про визначення місця проживання дочки - ОСОБА_3 - після розірвання шлюбу, а саме: за місцем проживання її матері - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 09.02.11 р. за рішенням Ковельського міськрайсуду Волинської обл. у справі № 2 - 121/11 їх шлюб було розірвано. За час шлюбу у них народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилась проживати спільно з нею за вказаною вище адресою. Вона звернулась в Управління праці та соцзахисту населення Ковельської міськради Волинської області для встановлення статусу багатодітної матері, де їй повідомили, що необхідне рішення суду із зазначенням місця проживання дитини з одним із батьків після розірвання шлюбу. Однак у копії рішення Ковельського міськрайсуду Волинської обл. у справі № 2 - 121/11 нічого не зазначено щодо місця проживання дитини. Покликаючись на ст. 270 ЦПК України, просить заяву задовольнити.

У судовому засіданні заявниця як позивач у вказаній вище цивільній справі заяву підтримала та надала суду пояснення, аналогічні доводам заяви. Суду також додатково пояснила, що у позовній заяві про розірвання шлюбу вона не закладала іншої позовної вимоги, як то про визначення місця проживання неповнолітньої дитини сторін, крім вимоги про розірвання шлюбу. Просить заяву задовольнити, так як відповідну вимогу перед нею ставить Управління праці та соцзахисту населення Ковельської міськради Волинської області.

Заінтересована особа у справі - відповідач у вказаній вище цивільній справі у судове засідання не з`явився, хоча належно повідомлявся судом.

Суд вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутності такого учасника справи.

Заслухавши пояснення заявниці, дослідивши матеріали справи, вказаної вище цивільної справи, суд приходить до висновку, що заява безпідставна та законних підстав для ухвалення у цивільній справі додаткового рішення немає.

Так 17.12.10 р. позивач звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зазначивши лише одну позовну вимогу - про розірвання шлюбу, сплативши судовий збір саме за одну позовну вимогу немайнового характеру, хоча у прохальній частині зазначила: ОСОБА_4 залишити проживати зі мною . У тексті такої позовної заяви позивач, дійсно, повідомляла суду, що хоче, щоб дочка ОСОБА_5 залишилась проживати з нею .

Як слідує з протоколу судового засідання від 09.02.11 р. у вказаній вище цивільній справі, позивач надала суду пояснення лише щодо вимоги про розірвання шлюбу.

09.02.11 р. судом було ухвалено рішення у справі про повне задоволення вимоги заявниці та шлюб було розірвано. Рішення суду набрало законної сили у 2011 р..

У вказаному вище рішенні суду не ухвалювалось рішення з приводу визначення місця проживання неповнолітньої дитини сторін.

За змістом ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Як зазначено у ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За змістом ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Якщо суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.

Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Судом встановлено, що позовна заява надійшла до суду вимогою про розірвання шлюбу та такої позовної вимоги як визначення місця проживання неповнолітньої дитини вона не містить, доказів, які беруть до уваги судом для вирішення такого характеру спору позивач до суду не подавала, про що ствердила в судовому засіданні 18.10.21 р. сама заявниця як позивач.

Позивач не надавала суду докази з приводу такої позовної вимоги як вимога про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, яка на дату подання позову про розірвання шлюбу сторін та прийняття рішення у справі не досягла віку 10 р., і у судовому засіданні не давала пояснень з приводу такої вимоги.

Крім того суд враховує, що 20.02.11 р. копія рішення суду у вказаній вище цивільній справі як такого, що набрало законної сили, надіслана для відома та виконання органу ацс, тобто, рішення виконане ще у 2011 р. і у заявниці немає законних підстав стверджувати, що заява нею подана у відповідності до вимог ч. 2 ст. 270 ЦПК України.

А тому законних підстав для задоволення заяви та ухвалення додаткового рішення у цивільній справі суд не вбачає.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У прийнятті додаткового рішення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення.

Повне найменування учасників справи:

заявниця (позивач у цивільній справі) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і. н. НОМЕР_1 , прож. за адресою: АДРЕСА_2 ;

заінтересована особа - відповідач у цивільній справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прож. за адресою: АДРЕСА_3 .

Головуючий: І. М. Логвинюк

Повний текст ухвали суду складено 22.10.21 р..