Ухвала

від 13.10.2021 по справі 335/6788/20

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/6788/20 1-кс/335/5446/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року слідчий суддя Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12016080170001693 від 13.10.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України про скасування арешту майна, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.03.2017 року (справа № 335/3838/17, провадження 1-кс/335/2626/2018) в рамках кримінального провадження № 42016080000000410 від 02.12.2016 року (наразі об`єднане кримінальне провадження під № 12016080170001693 від 13.10.2016 року), в частині накладення арешту на земельні ділянки, а саме: земельна ділянка загальною площею 3,0000 га з кадастровим номером 2320355400:11:003:0050; земельна ділянка загальною площею 1,4383 га з кадастровим номером 2320355400:11:003:0041, які належать ОСОБА_4 .

Обґрунтовуючи клопотання зазначає, що в СУ ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування № 12016080170001693 від 13.10.2016 року за підозрою ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В межах кримінального провадження № 42016080000000410 від 02.12.2016 року, яке приєднане до вищевказаного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді №335/3838/17 (1-кс/335/2626/2017) від 22.03.2017 року накладено арешт на низку земельних ділянок розташованих на території Якимівського району Запорізької області, а саме: земельну ділянку загальною площею 3,0000 га з кадастровим номером 2320355400:11:003:0050, яка належала ОК «ТЕМП-2010»; земельну ділянку загальною площею 1,4383 га з кадастровим номером 2320355400:11:003:0041, яка належала ОК «ТЕМП-2010».

На даний час вище перелічені земельні ділянки належать ОСОБА_4 , як асоційованому члену ОК «ТЕМП-2010», якому при ліквідації кооперативу перейшло право власності на ці земельні ділянки.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, накладення арешту на майно було обумовлене на той момент тим, що вказані земельні ділянки є об`єктами протиправних діянь та набуті злочинним шляхом, відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, а тому необхідно запобігти незаконному відчуженню даного майна.

Вважає, що на даний час підстави для арешту вказаного майна в органу досудового розслідування відсутні, у зв`язку з чим такий арешт підлягає скасування, а майно негайному поверненню, оскільки вже більше чотирьох років органом досудового розслідування обмежується право власності ОСОБА_4 на вищенаведені земельні ділянки, яке він набув на законних підставах. Досудове розслідування кримінального провадження і досі триває, тобто більше п`яти років, що суперечить вимогам КПК України про дотримання розумних строків. Обґрунтованість підозри у кримінальному провадженні взагалі піддано сумніву, що підтверджується відповідним рішенням слідчого судді у справі № 335/6788/20 (1-кс/335/4996/2021) від 15.09.2021 року.

У зв`язку з викладеним заявник вважав відсутніми підстави для подальшого застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, що належить ОСОБА_4 .

Тому вважає, що існують передбачені законом підстави для скасування арешту майна.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , вимоги клопотання підтримав, просить клопотання задовольнити з підстав наведених у клопотанні.

Прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, вказуючи, що заявником не доведено, що у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна відпала потреба.

Заслухавши в судому засіданні доводи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановлені ухвали.

Під час судового розгляду встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016080170001693 від 13.10.2016 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.03.2017 року (справа № 335/3838/17, провадження 1-кс/335/2626/2018) в рамках кримінального провадження № 42016080000000410 від 02.12.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (наразі об`єднане кримінальне провадження під № 12016080170001693 від 13.10.2016 року) накладено арешт на земельні ділянки, в тому числі з кадастровими номерами, а саме: земельна ділянка загальною площею 3,0000 га з кадастровим номером 2320355400:11:003:0050; земельна ділянка загальною площею 1,4383 га з кадастровим номером 2320355400:11:003:0041, що належать ОК «Темп-2010».

Ухвала набрала чинності та в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Звертаючись до суду з клопотанням про арешт грошових коштів слідчий просив накласти арешт з посиланням на ч. 1 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Правові підстави для накладення арешту на майно визначені ст. 170 КПК України.

Підставою для накладення арешту на майно орган слідства зазначав збереження речового доказу, що передбачає доведення відповідності даного майна визначеним ст. 98 КПК України критеріям речового доказу і наявністю ризиків щодо знищення речового доказу.

Розгляд клопотання слідчого про арешт майна здійснено за відсутності володільця.

Виходячи з ч. 3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.

Статтею 174 КПК України покладає обов`язок на власника або володільця майна довести, що в подальшому в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Поясненнями представника власника майна в судовому засіданні з розгляду даного клопотання, спростовуються відповідні посилання слідчого, що означені заявником земельні ділянки, на які накладено арешт, містять на собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування.

З часу накладення арешту на означене заявником майно минуло більше чотирьох років, а досудове розслідування у кримінальному провадженні триває більше п`яти років, разом з цим стороною обвинувачення не наведено додаткових аргументів щодо необхідності збереження арешту з метою збереження речових доказів, не зазначено, яким чином вказане майно може бути використано як доказ в рамках вказаного кримінального провадження. Тож перебування майна під арештом позбавляє його власника права на володіння та користування та призводить до порушення його прав на володіння та розпорядження майном, а отже накладення арешту відносно цього майна, є непропорційним втручанням держави в права власника та не співрозмірним завданням кримінального провадження і може призвести до наслідків, які суттєво позначаться на правах та інтересах власника майна.

Стороною обвинувачення з 22.03.2017 року не зібрана та не надано доказів, того, що належне заявнику майно набуто останнім у незаконний спосіб.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Посилання в судовому засіданні сторони обвинувачення на те, що забезпечення арешту майна необхідно для встановлення об`єктивної істини у даному кримінальному провадженні, є формальним.

Згідно до абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні, а стороною обвинувачення не надані будь-які відомості щодо наявності цивільного позову у вказаному кримінальному провадженні.

В матеріалах провадження відсутні відомості, які б спростовували твердження заявника стосовно того, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем.

Отже, стороною обвинувачення на даний час не доведено правової підстави для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт означеного заявником майна, та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 2 ст. 364 КК України.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність скасування арешту, накладеного на належні заявнику земельні ділянки в рамках кримінального провадження, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки в ході розгляду вказаного клопотання було встановлено, що заявник дійсно є законним володільцем вказаних земельних ділянок, не являється підозрюваним в цьому кримінальному провадженні, цивільних позовів щодо та останнім доведено, що у подальшому в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт відпала потреба.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 9, 22, 98, 167, 170,171, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання про скасування арешту задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 22.03.2017 року (справа № 335/3838/17, провадження 1-кс/335/2626/2018) в рамках кримінального провадження № 42016080000000410 від 02.12.2016 року (наразі об`єднане кримінальне провадження під № 12016080170001693 від 13.10.2016 року), в частині накладення арешту на земельні ділянки, а саме:

-земельна ділянка загальною площею 3,0000 га з кадастровим номером 2320355400:11:003:0050;

-земельна ділянка загальною площею 1,4383 га з кадастровим номером 2320355400:11:003:0041,

які належать ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1