Постанова

від 21.10.2021 по справі 483/994/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

21.10.21

22-ц/812/1369/21

Провадження № 22-ц/812/1369/21 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року м. Миколаїв

справа № 483/994/17

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Лівшенком О.С.

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом

заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області

до Миколаївської районної державної адміністрації,

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію прав та витребування земельних ділянок

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 27 травня 2021 року суддею Рак Л.М. в приміщенні цього ж суду (повне судове рішення складено 4 червня 2021 року),

У С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (далі - прокурор) звернувся з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Миколаївська ОДА) до Очаківської районної державної адміністрації (далі - Очаківська РДА), фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Прокурор зазначав, що на підставі розпорядження №108 Очаківської РДА від 2 червня 2016 року про затвердження звіту про експертну грошову оцінку та продаж земельної ділянки державної власності для комерційного використання, наданої в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 під розташування та обслуговування причалу та спортивних майданчиків в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (Лагерна Коса, 4/3), 3 червня 2016 року з ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу цієї ділянки площею 0,2811 га з кадастровим номером 4825184800:04:000:0080. За ОСОБА_1 зареєстровано право власності. 22 липня того ж року внесені зміни до договору купівлі-продажу та зазначене цільове призначення земельної ділянки : 0307 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. На базі вказаної земельної ділянки утворено чотири нові земельні ділянки з кадастровими номерами 4825184800:03:000:0895, 4825184800:03:000:0896, 4825184800:03:000:0897 та 4825184800:03:000:0898, які на підставі договорів купівлі-продажу перейшли у власність відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . На земельній ділянці з кадастровим номером 4825184800:03:000:0895 знаходиться нежитлова будівля площею 3,2 кв. м, яка на праві власності належала відповідачці ОСОБА_1 , а 31 січня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу перейшла у власність відповідачки ОСОБА_5 .

Вказані земельні ділянки розташовані в межах прибережної захисної смуги впритул до урізу води Березанського лиману, відносяться до земель водного фонду рекреаційної зони, та не можуть передаватись у приватну власність. Крім того, відбулась зміна цільового призначення землі за відсутністю відповідного рішення та без дотримання визначеного законом порядку. Продаж землі приватній особі, а також розташування на цій ділянці нежитлових будівель суперечить містобудівній документації та чинному містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам. Відчуження землі сталось на підставі рішення та угоди, укладеної Очаківською РДА, тоді як розпорядником земель державної власності є Миколаївська ОДА. Вибуття державного майна з власності держави поза волі розпорядника дає підстави для витребування земельних ділянок у останніх власників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Посилаючись на викладене та уточнивши вимоги, прокурор просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Очаківської районної державної адміністрації № 108 від 02 червня 2016 року, яким вирішено затвердити звіт про експертну грошову оцінку та продаж ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:04:000:0080;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу цієї ділянки, укладений 03 червня 2016 року між Очаківською РДА та ФОП ОСОБА_1 ;

- скасувати державні реєстрації за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 4825184800:04:000:0080, 4825184800:03:000:0895, 4825184800:03:000:0896, 4825184800:03:000:0897, 4825184800:03:000:0898;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю площею 3,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 31 січня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , щодо нежитлової будівлі площею 3,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на нежитлову будівлю площею 3,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;

-витребувати у ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1386 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0895 у межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області на користь держави в особі Чорноморської сільської ради ;

-витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0225 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0896 у межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області на користь держави в особі Чорноморської сільської ради

-витребувати у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0897 у межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області на користь держави в особі Чорноморської сільської ради

-витребувати у ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0898 у межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області на користь держави в особі Чорноморської сільської ради.

Ухвалами суду до участі в справі як правонаступника позивача - Миколаївської ОДА залучено Чорноморську сільську раду Очаківського району Миколаївської області (далі - Чорноморська сільрада), та як правонаступника відповідача Очаківської РДА - Миколаївську районну державну адміністрацію (далі - Миколаївська РДА).

Представник Чорноморської сільради, як розпорядник земель комунальної власності, вважав, що позов прокурора не підлягає задоволенню, оскільки спірні земельні ділянки з 2018 року увійшли до території населеного пункту села Чорноморка, та за Генеральним планом знаходяться за межами прибережної захисної смуги та не відносяться до земель водного фонду. Тому приватна власність на ці землі не порушує прав територіальної громади та держави. При цьому прокурор невірно застосовує правові позиції Верховного Суду у справах, де прибережна смуга містобудівною документацією не встановлена.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , діючи через представника, позов не визнали, вважали, що прокурор не мав повноважень для звернення до суду з позовом; вони є добросовісними набувачами, що унеможливлює витребування землі; такі дії є порушенням права власності та основних принципів Європейської конвенції; зазначали, що Очаківська РДА мала усі повноваження передавати спірну земельну ділянку у приватну власність; порушень вимог водного законодавства допущено не було, а вимога щодо скасування розпорядження є безпідставною, оскільки не може бути скасованим акт індивідуальної дії, який вже вичерпав свою дію.

У листопаді 2020 року представником відповідачів подано заяву про застосування позовної давності.

Відповідачка ОСОБА_4 , діючи через свого представника, також посилалась на те, що позов не підлягає задоволенню, зазначивши, що спірна ділянка на час передачі її у приватну власність належала до земель державної власності, а тому Очаківська РДА мала повноваження на розпорядження цією землею.

У відповіді на відзив прокурор вважав доводи відповідачів не обґрунтованими, наголошуючи на відсутності повноважень у Очаківської РДА на розпорядження землями водного фонду (прибережної смуги) для зазначених у розпорядженні цілей; незаконності передачі таких земель у приватну власність та використання їх не за цільовим призначенням; пропорційності втручання держави у право власності відповідачів; порушення інтересів держави та інших обставинах, які є підставою позову.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 травня 2021 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Очаківської районної державної адміністрації № 108 від 2 червня 2016 року.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:04:000:0080, укладений 3 червня 2016 року між Очаківською РДА та ФОП ОСОБА_1 .

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 14886914 від 3 червня 2016 року державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:04:000:0080.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15774537 від 3 серпня 2016 року державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0895.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15774821 від 3 серпня 2016 року державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0896.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15774911 від 3 серпня 2016 року державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0897.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15774726 від 3 серпня 2016 року державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0898.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13407710 від 22 лютого 2016 року державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю площею 3,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 3,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 31 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 18791440 від 31 січня 2017 року державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на нежитлову будівлю площею 3,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_5 повернути у власність держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,1386 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0895, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради об`єднаної територіальної громади АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,0225 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0896, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради об`єднаної територіальної громади АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_3 повернути у власність держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0897, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради об`єднаної територіальної громади Очаківського АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_4 повернути у власність держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0898, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради об`єднаної територіальної громади АДРЕСА_1 .

Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення скасувати та відмовити у позові. Апелянт зазначала, що розпорядження Очаківської районної державної адміністрації є актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а тому не може бути скасованим або зміненим; спірна земельна ділянка на момент прийняття розпорядження перебувала в межах с. Чономорка Очаківського району Миколаївської області, а її цільовим призначенням є розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту. Твердження позивача про належність спірної земельної ділянки до категорії земель рекреаційного призначення не підтверджується жодними доказами; допустимим засобом доказування перебування земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги є проект землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги, а також витяг з Державного земельного кадастру; відповідачі по справі є добросовісними набувачами; без відповідного делегування повноважень з боку місцевої ради органи прокуратури не мають повноважень на пред`явлення від імені територіальної громади в особі відповідної місцевої ради позовів про витребування майна з чужого незаконного володіння.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор посилався на ті ж обставини, якими обґрунтовував позов, вважав їх цілком доведеними, а доводи апелянта -безпідставними.

У письмових поясненнях представник Чорноморської сільради, вважаючи судове рішення незаконним та необґрунтованим, посилався на помилкове ототожнення судом державної та комунальної власності, недоведеність розташування спірної ділянки у прибережній зоні та порушень інтересів держави розташуванням на ділянці споруди, яка використовується лише для зберігання знаряддя для відпочиваючих.

Інші учасники справи правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

В судове засідання апеляційного суду представник Миколаївської РДА та відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , будучи повідомленими про місце, час та розгляд справи, не з`явились. Справу розглянуто за участю прокурора, представника Чорноморської сільради, відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та їх представника.

Переглянувши справу за наявними в ній і доданими доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 0,2811 га (кадастровий номер 4825184800:04:000:0080) є частиною території Чорноморської коси (Лагерна коса № 4/3), що розташована на території Чорноморської сільської ради Очаківського району впритул до урізу води Березанського лиману, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації будівель та споруд морського транспорту (а.с. 73-76, 80 том 1).

З 2002 року земельна ділянка перебувала в оренді приватного підприємця ОСОБА_1 для комерційного використання під розташування та обслуговування причалу та спортивних майданчиків.

На цій ділянці було розташовано будівлю бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 - пост стапельного судозбірника (літ.ІІ) (а.с.267 том 1).

19 листопада 2004 року між власником бази відпочинку - ВАТ ДАМЕН ШІПЯРС ОКЕАН та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу 1/100 частки бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме нежитлової будівлі літ ІІ.

У січні 2016 року спірній земельній ділянці та нежитловій будівлі надано нову юридичну адресу - АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_1 на перебудовану нежитлову будівлю (душ, туалет) зареєстроване за нею 22 лютого 2016 року (а.с.55-57, 65 том 1).

2 червня 2016 року розпорядженням Очаківської райдержадміністрації № 108 було затверджено звіт № 10077 про експертну грошову оцінку та продаж земельної ділянки державної власності для комерційного використання, наданої в оренду ПП ОСОБА_1 під розташування та обслуговування причалу та спортивних майданчиків в межах території АДРЕСА_1 (а.с. 19 том 1).

3 червня 2016 року між Очаківською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:04:000:0080 площею 0,2811 га за ціною 206 499 грн. (далі - Договір) (а.с. 25-26 том 1).

У Договорі зазначене цільове призначення ділянки - код J.12.02, вид використання - розташування та обслуговування причалу та спортивних майданчиків, позначення цільового призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту - закреслене.

2 липня 2016 року між тими ж сторонами укладено договір про внесення змін до Договору, в якому замість цільового призначення J.12.02 зазначено цільове призначення земельної ділянки 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с.28 том 1).

На базі земельної ділянки площею 0,2811 га з кадастровим номером 4825184800:04:000:0080 утворено чотири нові земельні ділянки: ділянка площею 0,138 га з кадастровими номерами 4825184800:03:000:0895, ділянка площею 0,0225 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0896, ділянка площею 0,07 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0897 та ділянка площею 0,05 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0898 (а.с. 33-44 том 1).

За Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на спірні ділянки зареєстровані:

-за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0897 на підставі договору купівлі-продажу від 17 серпня 2016 року(а.с.60);

-за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0225 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0896 на підставі договору купівлі-продажу від 6 серпня 2016 року(а.с.62);

-за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0898 на підставі договору купівлі-продажу від 8 вересня 2016 року(а.с.63);

-за ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1386 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0895 на підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2017 року(а.с.64).

За проектом забудови Очаківського району Миколаївської області, затвердженому постановою Державного комітету УССР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року №113 ці ділянки станом на 2016 рік були розташовані за межами населених пунктів в зоні рекреації. У цій зоні передбачалось розміщення санаторіїв, установ відпочинку та туризму, піонертаборів, місць тимчасового відпочинку, заказників та причалів (а.с. 59 том 1).

31 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 3.2 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості про перехід права власності внесені до Державного реєстру права власності на нерухоме майно (а.с.65 том 1).

Станом на вересень 2016 року спірні земельні ділянки за даними Державного земельного кадастру відносяться до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики оборони та іншого призначення відповідно до ОСОБА_7 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с.32 том 1).

За актом обстеження спірних ділянок від 24 січня 2017 року вони складають суцільний земельний масив, огороджений металевим парканом, на якому розташовані окремі одноповерхові споруди різного призначення (а.с.72 том 1).

З 26 жовтня 2018 року на підставі рішення 25 сесії сьомого скликання Очаківської районної ради Миколаївської області Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Чорноморка Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області №10 спірні земельні ділянки увійшли та перебувають у межі території с. Чорноморка Очаківського району Миколаївської області (а.с. 238, 240 том 3).

Вирішуючи питання про дотримання вимог земельного та водного законодавства при передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статей 13-14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону і гарантується державою.

Відповідно до статей 78, 80, 81, 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, тут і далі - в редакції, чинні й на час передачі землі у приватну власність) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, ЗК України, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Громадяни є суб`єктами права власності на землі приватної власності та набувають це право лише з підстав, передбачених законом. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Обмеженням цьому є пряма заборона законом передачі земель у приватну власність громадян.

Відповідно до статті 58 ЗК України, статті 4 Водного кодексу України (далі -ВК України ) до земель водного фонду належать прибережні захисні смуги вздовж морів, річок та навколо водойм.

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (стаття 60 ЗК України, статті 1, 88 ВК України).

Уздовж, зокрема, лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги уздовж морів та навколо лиманів є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних (стаття 62 ЗК України, стаття 90 ВК України).

Землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній або комунальній власності і можуть надаватись у передбаченому законом порядку лише у користування фізичних та юридичних осіб та лише для цілей, визначених земельним та водним законодавством (статті 59, 84 ЗК України, статті 85, 88 ВК України).

Прибережні захисні смуги (з установленою в них пляжною зоною) встановлюються за окремими проектами землеустрою, які є документами, що містять графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах.

Відповідно до пункту 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого Наказом Мінприроди України від 5 листопада 2004 року № 434, який діяв на час передачі спірної землі у приватну власність та втратив чинність з 28 липня 2017 року, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 N 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Отже, за діючим на той час законодавством відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не може трактуватись як відсутність самої прибережної захисної смуги, а тому і свідчити про правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води.

Такий підхід до застосування правил зазначених вище норм відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, які викладені в постановах від 2 вересня 2014 року (справа №915/1223/13, №905/6025/13) від 9 вересня 2014 року (справа №915/1220/13) та інш.

Новою редакцією частини 7 статті 88 ВК, яка набула чинності з 24 липня 2021 року, передбачено, що прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 4825184800:04:000:0080, як така, що розташована у законодавчо визначеній прибережній смузі, є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Ці землі є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування та обмеження у передачі їх у приватну власність.

Відповідно до стаття 17 Закону Про основи містобудування основою для вирішення питання щодо передачі, надання земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Містобудівною документацією, чинною на момент передачі землі у власність ОСОБА_1 та зміни цільового призначення, є зазначений вище Проект забудови Очаківського району Миколаївської області, затверджений постановою Державного комітету УССР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року №113, яким у цій зоні передбачалось розміщення санаторіїв, установ відпочинку та туризму, піонертаборів, місць тимчасового відпочинку, заказників та причалів (а.с. 59 том 1).

Відомостей про зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:04:000:0080, та земельних ділянок з кадастровими номерами 4825184800:03:000:0895 - 4825184800:03:000:0898 справа не містить.

Крім того, оспорюване розпорядження прийнято з перевищенням Очаківською РДА наданих їй законом повноважень щодо розпорядження землями державної власності .

Частиною 5 статті 122 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування за межами населених пунктів для всіх потреб належить до компетенції обласних державних адміністрацій, докрема, крім випадків, віднесених до компетенції районних державних адміністрацій.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування за межами населених пунктів для ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району, індивідуального дачного будівництва (частина 3 статті 1122 ЗК).

Отже органом, який станом на цей час на території Миколаївської області розпоряджався земельними ділянками водного фонду для цілей, не передбачених частиною 3 статті 122 ЗК, є Миколаївська ОДА.

З огляду на викладене, розпорядження Очаківської районної державної адміністрації від 2 червня 2016 року №108 щодо продажу земельної ділянки державної власності площею 0,2811 га (Лагерна коса, 4/3), що розташована у межах законодавчо визначеної пляжної зони прибережної захисної смуги Березанського лиману для здійснення комерційної діяльності, суперечить вимогам земельного та водного господарства та містобудівній документації, що згідно статтей 16, 21 ЦК, статті 152 ЗК та статті 43 Закону Про місцеві державні адміністрації є підставою для визнання його незаконним у судовому порядку.

Проте правочином, на підставі якого у сторін виникли цивільні права та обов`язки щодо спірної ділянки, є договір купівлі-продажу від 3 червня 2016 року, якій укладено на підставі розпорядження від 2 червня 2016 року.

Відповідно до статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені. Зокрема, частиною 1 статті 203 ЦК, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Виходячи з того, що договір купівлі-продажу від 3 червня 2016 року (як і попереднє розпорядження) укладений Очаківською РДА за межами її компетенції та щодо об`єкта, який не підлягав передачі у приватну власність без зміни у встановленому порядку цільового призначення землі, то цей договір є недійсним (нікчемною) правочином відповідно до статей 203, 215 ЦК.

При цьому, хоча визнання незаконним та скасування розпорядження (при визнанні угоди недійсною) і не має окремого правового значення, але поновлення порушених прав у такий спосіб не вплинуло на основні висновки суду по суті спору.

Тому апеляційний суд погоджується з судовим рішенням в частині позовних вимог прокурора про визнання незаконним розпорядження органу виконавчої влади та визнання недійсним (нікчемним) договору купівлі-продажу від 3 червня 2016 року .

Наслідком визнання незаконними нормативно-правових актів щодо переходу права власності на спірну ділянку прибережної зони з кадастровим номером 4825184800:04:000:0080 прокурор вважав необхідність скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів щодо права власності ОСОБА_1 на цю ділянку та ділянки, що утворились в результаті її поділу.

Проте, всі права ОСОБА_1 на земельні ділянки припинені або внаслідок припинення існування земельної ділянки як об`єкту нерухомості (4825184800:04:000:0080), або внаслідок передачі прав іншій особі (4825184800:03:000:0895 - 4825184800:03:000:0898).

Записи про припинення прав ОСОБА_1 на окремі земельні ділянки внесені до Державного реєстру (а.с.60-70 том 1).

Отже, скасування судом цих записів не має правового значення, а тому позов прокурора в цій частині не можна вважати обґрунтованим.

Судове рішення в цій частині вимог підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Вирішуючи вимоги прокурора про витребування земельної ділянки з володіння відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що об`єкту судового захисту відповідає такий спосіб захисту права власності на земельні ділянки прибрежених захисних зон як негаторний позов.

Так, за правовою позицією Верховного Суду зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Такі висновки викладені у постановах Велика Палата Верховного Суду від 27 листопада 2019 року (справа №469/1176/16-ц) від 28 листопада 2018 року (справа № 504/2864/13-ц), від 4 липня 2018 року (справі № 653/1096/16-ц).

При цьому Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Отже, апеляційний суд погоджується з застосуванням судом першої інстанції такого способу, як усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом покладення обов`язку повернути земельні ділянки у комунальну власність (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України).

Доводи апелянта про добросовісність набуття права власності на земельні ділянка за ознаками, передбаченими статтею 388 ЦК, не мають правового значення, оскільки захист прав власника здійснюється в іншій спосіб.

При застосуванні правил статей 391 ЦК, 152 ЗК характер дії набувача, в тому числі і добросовісність поведінки, не впливають на можливість застосування механізму цієї норми.

Колегією суддів обговорено і питання дотримання вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протоколу), якою передбачено право кожної фізичної та юридичної особи на мирне володіння своїм майном та зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Практикою Європейського Суду з прав людини напрацьовано три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протокол, а саме: чи є втручання законним, чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес, чи є такий захід пропорційним визначеним цілям.

Визначення цих критеріїв, їх тлумачення та застосування до аналогічних правовідносин, в тому числі і щодо вимог про повернення земель прибережених захисних зон, переданих у приватну власність з порушенням вимог земельного та водного законодавства, неодноразово наводилось Верховним Судом України (постанова від 16 грудня 2015 року у справі №6-2510) та Верховним Судом (постанова від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14ц, та інш.).

При цьому Верховний Суд зауважував, що заволодіння фізичними та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже і нового володільця, крім випадків, передбачених статтею 59 цього кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15ц, пункт 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13ц, пункт 96 постанови від 11 вересня 2019 року у справі №487/10312/14ц).

Тому при вирішенні спорів щодо повернення державі земель водного фонду (прибережної захисної смуги), які в силу закону не могли перейти у власність приватних осіб, відсутні підстави для висновків, що таке повернення є непропорційним втручання у право власності особи на майно (постанова Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №483\110/19).

Питання щодо пропорційності легітимній меті втручання у право мирного володіння майном було предметом дослідження і судом першої інстанції. Висновки щодо цих питань викладені у мотивувальній частині судового рішення.

За практикою Європейського Суду щодо обгрунтованості судових рішень, суди, відхиляючи скаргу, фактично можуть спиратися на підстави, надані у рішенні суду нижчої інстанції (справа Гарсіа Руїз проти Іспанії, 21 січня 1999 року).

Отже, враховуючи конкретні обставини справи, правові висновки вищої судової інстанції та практику Європейського Суду з прав людини, апеляційний суд погоджується з переваженням суспільного інтересу у контролі за використанням земельних ділянок, зайнятих прибережними захисними смугами, над приватним інтересом у заволодінні такими ділянками для комерційного будівництва.

Водночас, апеляційний суд вважає необхідним зауважити, що одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації .

Вирішуючи питання щодо необхідності визначення такої компенсації, апеляційний суд виходить з того, що відповідачі не заявили вимог про надання належного відшкодування моральної та матеріальної шкоди у зв`язку з вимогою про повернення спірних ділянок. За відсутності таких вимог суд не має достатніх даних для оцінки розміру шкоди, заподіяної відповідачці (рішення ЄСПЛ у справі Рисовський проти України абз.77).

При цьому діюче законодавство надає всім відповідачам додаткові ефективні засоби юридичного захисту після ухвалення цього рішення. Вони не позбавлені можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до осіб, у яких придбали спірні ділянки, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК (постанова Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15, постанова Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14ц, від 29 травня 2019 року №367/2022/15ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14ц).

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що покладення на відповідачів обов`язку повернути спірні земельні ділянки у комунальну власність не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу Конвенції, а тому підстав для скасування судового рішення в цій частині не вбачає.

Не можуть вплинути на висновки суду і зміни у правовому статусі спірних ділянок, що відбулись з 2018 року.

Так, на підставі рішення № 10 25 сесії сьомого скликання Очаківської районної ради Миколаївської області Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Чорноморка Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області від 26 жовтня 2018 року спірні земельні ділянки увійшли та перебувають у межах території села Чорноморка (а.с. 238, 240 том 6).

При цьому апеляційний суд не може погодитись з позицією представника Чорноморської сільради, як органу, що здійснює розпорядження землями комунальної власності, про те, що, оскільки за Проектом землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с.Чорноморка (далі - Проект) спірні ділянки увійшли до меж села та не відносяться до прибережної зони, то відсутні і підстави для їх повернення новими власниками до комунальної власності.

Насамперед, покладення на відповідачів обов`язку щодо повернення спірних ділянок належному власнику - територіальній громаді є наслідком визнання незаконними правочинів щодо передачі у приватну власність земель прибережної зони у 2016 році.

Той факт, що за Проектом ці ділянки не віднесені до прибережної зони (а.с.105 том 6) є наслідком їх попередньої передачі у приватну власність з незаконною зміною цільового призначення, а тому визначення їх нового призначення за Проектом (зона активного відпочинку) не може бути перешкодою до повернення цим ділянкам їх належного статусу.

У межах населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації та конкретних умов, що склалися (стаття 60 ЗК та стаття 88 ВК). Останнє вказує на ретроспективу правових підстав, тому поняття умови, що склалися не може застосовуватися до відносин, які виникли вже після набуття чинності відповідними нормами, а й після незаконної передачі землі у приватну власність.

До того ж містобудівна документація також має відповідати вимогам закону.

Практикою Верховного Суду підтверджена необхідність застосування вимог та обмежень, встановлених статтею 88 ВК України щодо нормативної площі захисних прибережних смуг у населених пунктах. Так, у постанові від 15 січня 2020 року (справа №813/4060/17) Верховний Суд (КАС) дійшов висновку про неправомірність неврахування у містобудівних умовах та обмеженнях прибережної захисної смуги річки та водойми на ділянці з причини відсутності проекту землеустрою щодо встановлення такої смуги, а також водогосподарського паспорта та правил експлуатації водойми.

Не звільняє від дотримання вимог водного законодавства (обов`язковість прибережних захисних смуг) і особливості тих чи інших ділянок, які межують з урізом води (зарослі очерету тощо).

Отже, наявність з 2018 року Проекту, який не враховує земельні ділянки, що розташовані впритул до урізу води Березанського лиману як прибережну захисну зону, не впливає на законність висновків суду про необхідність повернення спірних ділянок до комунальної власності.

Разом з тим, не може вважатись законним та обґрунтованим судове рішення в частині скасування державної реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю площею 3,2 кв.м, яка розташована на спірній ділянці, та визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї будівлі, якій укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 31 січня 2017 року.

З матеріалів справи, як зазначалось вище, вбачається, що ОСОБА_1 набула право власності на вказану будівлю на підставі договору купівлі-продажу з ВАТ ДАМЕН ШІПЯРС ОКЕАН від 19 листопада 2004 року (а.с.257-258 том 1). Зі слів відповідачки вона перебудувала нежитлове приміщення, у грудні 2015 року отримала технічну документацію (а.с.55-57 том 1) та у січні 2016 року зареєструвала право у Державному реєстрі (а.с.65 том 1).

Таким чином, право власності на нежитлову будівлю площею 3,2 кв.м ОСОБА_1 отримала раніше набуття у власність спірної земельної ділянки (червень 2016 року), а тому скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на будівлю не може бути наслідком визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

При цьому обґрунтувань незаконності набуття права власності на нежитлове приміщення у 2004 році позовна заява не містить.

Вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19 листопада 2004 року прокурор не заявляв.

Відсутні такі висновки і в мотивувальній частині судового рішення.

Отже, позовні вимоги прокурора в частині незаконності передачі у власність ОСОБА_1 нежитлової будівлі площею 3,2 кв.м та подальшого розпорядження цією власністю за договором купівлі-продажу від 31 січня 2017 року з ОСОБА_5 , є недоведеними.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК підлягають перерозподілу і судові витрати.

Оскільки визначений судом першої інстанції розмір судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 (11626 грн.), включають судовий збір з вимог щодо скасування державної реєстрації права власності відповідачки на земельні ділянки (8000 грн.), на нежитлову будівлю (1600 грн.) та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (800 грн.), то у зв`язку з відмовою в їх задоволенні розмір відшкодування підлягає зменшенню до 1226 (11626-10400) грн.

Оскільки визначений судом першої інстанції розмір судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_5 , включають судовий збір з вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (800 грн.) та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на нежитлову будівлю (1600 грн.), то у зв`язку з відмовою в їх задоволенні розмір відшкодування підлягає зменшенню до 1953 грн. (4353-2400) грн.

Враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено лише частково, а судове рішення в частині двох немайнових вимог та майнової вимоги залишено без змін, на апелянта покладаються судові витрати в розмірі 9446 грн. Різниця між сплаченим судовим збором при подачі апеляційної скарги (17439 грн.) та розміром, який є пропорційним задоволеним вимогам апелянта (9446 грн.), складає 7 993 грн., яка підлягає відшкодуванню прокурором, як особою, що ініціювала звернення до суду.

Керуючись статтями 374 - 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 травня 2021 року скасувати в частині :

-скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 14886914 від 3 червня 2016 року державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:04:000:0080.

-скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15774537 від 3 серпня 2016 року державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0895.

-скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15774821 від 3 серпня 2016 року державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0896.

-скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15774911 від 3 серпня 2016 року державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0897.

-скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15774726 від 3 серпня 2016 року державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0898.

- скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №13407710 від 22 лютого 2016 року державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю площею 3,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ,

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 3,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 31 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 18791440 від 31 січня 2017 року державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на нежитлову будівлю площею 3,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;

та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Судове рішення в частині:

-визнання незаконним та скасування розпорядження Очаківської районної державної адміністрації № 108 від 2 червня 2016 року,

-визнання недійсним (нікчемним) договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:04:000:0080, укладений 3 червня 2016 року між Очаківською РДА та ФОП ОСОБА_1 ,

-зобов`язання ОСОБА_5 повернути у власність держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,1386 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0895, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради об`єднаної територіальної громади АДРЕСА_1 .

-зобов`язання ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,0225 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0896, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради об`єднаної територіальної громади АДРЕСА_1 .

-зобов`язання ОСОБА_3 повернути у власність держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0897, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради об`єднаної територіальної громади Очаківського АДРЕСА_1 .

-зобов`язання ОСОБА_4 повернути у власність держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0898, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради об`єднаної територіальної громади АДРЕСА_1 - залишити без змін.

Судове рішення в частині стягнення судового збору змінити.

Зменшити стягнення з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури судових витрат з 11 626, 67 грн. до 1226 грн., з ОСОБА_5 - з 4 353 грн. до 1 953 грн.

В іншій частині судове рішення щодо судового збору залишити без змін.

Стягнути з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 7 993 грн. відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: В.В.Коломієць

Н.О.Шаманська

---------------------------------

повну постанову складено 22 жовтня 2021 року