Рішення

від 04.06.2021 по справі 483/994/17

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/994/17

Провадження № 2/483/6/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

27 травня 2021 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Рак Л.М.

за участю секретаря Марчук І.В.,

прокурора Чехліної В.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ,

представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , - адвоката Нікітіної Ю.В.,

представника відповідачки ОСОБА_4 - адвоката Мірошніченка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області до Миколаївської районної державної адміністрації, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію прав та витребування земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В :

29 червня 2017 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Савицька М. звернулася до суду в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації із зазначеним позовом до Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Ухвалою від 23 липня 2019 року до участі в справі в якості правонаступника позивача - Миколаївської обласної державної адміністрації залучено Чорноморську сільську раду Очаківського району Миколаївської області, а 05 травня 2021 року в якості правонаступника відповідача - Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області - Миколаївську районну державну адміністрацію.

Свої вимоги прокурор обґрунтовувала тим, що Миколаївською місцевою прокуратурою № 1 було виявлено порушення інтересів держави під час розпорядження Очаківською районною державною адміністрацією земельними ділянками за межами населеного пункту Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. Так, на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації № 108 від 02 червня 2016 року було затверджено звіт № 10077 про експертну грошову оцінку та продаж земельної ділянки державної власності для комерційного використання, наданої в оренду приватному підприємцю ОСОБА_2 під розташування та обслуговування причалу та спортивних майданчиків в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, АДРЕСА_1 . 03 червня 2016 року між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір вказаної земельної ділянки та зареєстровано право власності ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:04:000:0080. В подальшому відповідачкою за рахунок вказаної земельної ділянки було утворено чотири нові земельні ділянки з кадастровими номерами 4825184800:03:000:0895, 4825184800:03:000:0896, 4825184800:03:000:0897 та 4825184800:03:000:0898, які на підставі договорів купівлі-продажу перейшли у власність відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . При цьому, на земельній ділянці з кадастровим номером 4825184800:03:000:0895 знаходиться нежитлова будівля площею 3,2 кв.м, що належала відповідачці ОСОБА_2 , а 31 січня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу перейшла у власність відповідачці ОСОБА_3 . Оформлення права власності відповідачів на земельні ділянки було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки вони розташовані в межах прибережної захисної смуги впритул до урізу води Березанського лиману, відносяться до земель рекреації та на них поширюються обмеження щодо комерційного використання. Крім того, надання у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням суперечить містобудівній документації та чинному містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам. Посилаючись на викладене, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила визнати незаконним та скасувати розпорядження Очаківської районної державної адміністрації № 108 від 02 червня 2016 року, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:04:000:0080, укладений 03 червня 2016 року між Очаківською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 4825184800:04:000:0080, 4825184800:03:000:0895, 4825184800:03:000:0896, 4825184800:03:000:0897, 4825184800:03:000:0898, на нежитлову будівлю площею 3,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , запис права власності ОСОБА_3 на нежитлову будівлю площею 3,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , а також витребувати у відповідачів спірні земельні ділянки у власність держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, додавши також, що ані Миколаївською обласною державною адміністрацією, ані Чорноморською сільською радою Очаківського району Миколаївської області, до складу якої спірна земельна ділянка увійшла 26 жовтня 2018 року згідно з рішенням Очаківської районної ради, не вживалось заходів щодо усунення вказаних вище порушень.

Представник позивача - Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, при цьому наголошував на тому, що на теперішній час спірні земельні ділянки вже перебувають в межах села, і вимоги Водного кодексу щодо дотримання меж захисної смуги на них не поширюються. Крім того, посилався, що на теперішній час виготовлено Генеральний план села, згідно з яким ширина прибережної захисної смуги встановлена з урахуванням вимог чинного законодавства.

Відповідачка ОСОБА_2 та представник відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнали, підтримавши доводи, викладені у письмовому відзиві на позовну заяву, в якому наголошувалося на відсутності у прокурора повноважень на звернення до суду із вказаним позовом, оскільки ним не доведено бездіяльність компетентного органу, який зобов`язаний реагувати на порушення інтересів держави, а також на тому, що витребування земельних ділянок у відповідачів, які є в даному випадку добросовісними набувачами, є суттєвим порушенням гарантованого Конституцією України права кожної особи мирно володіти своїм майном. Крім того, в судовому засіданні представник відповідачів звертала увагу на те, що Очаківська РДА мала усі повноваження передавати спірну земельну ділянку у власність, а також, що вимога прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження є безпідставною, оскільки не може бути скасованим акт індивідуальної дії, який вже втратив свою дію.

Представник відповідачки ОСОБА_4 в судовому засіданні також просив відмовити у задоволенні позову, пославшись на відсутність порушень з боку Очаківської РДА норм чинного земельного законодавства, що діяло на час укладення з відповідачкою ОСОБА_2 договору купівлі-продажу, адже спірна земельна ділянка належала до земель державної власності та знаходилась у розпорядженні Очаківської РДА, що підтверджується даними Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Представник відповідача - Миколаївської районної державної адміністрації та відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 130 ЦПК України, до суду не з`явилися.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов такого.

На підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації № 108 від 02 червня 2016 року було затверджено звіт № 10077 про експертну грошову оцінку та продаж земельної ділянки державної власності для комерційного використання, наданої в оренду приватному підприємцю ОСОБА_2 під розташування та обслуговування причалу та спортивних майданчиків в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 19).

03 червня 2016 року між Очаківською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:04:000:0080, який посвідчено приватним нотаріусом Очаківського районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 166 (т.1 а.с. 25-26).

В подальшому відповідачкою ОСОБА_2 за рахунок вказаної земельної ділянки було утворено чотири нові земельні ділянки з кадастровими номерами 4825184800:03:000:0895, 4825184800:03:000:0896, 4825184800:03:000:0897 та 4825184800:03:000:0898, які на підставі договорів купівлі-продажу перейшли у власність відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Викладене підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки (т.1 а.с. 33-44).

В інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна містяться записи № 14886914 від 03 червня 2016 року про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:04:000:0080, №15774537 від 03 серпня 2016 року про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0895, № 15774821 від 03 серпня 2016 року про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0896, № 15774911 від 03 серпня 2016 року про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0897, №15774726 від 03 серпня 2016 року про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0898, №13407710 від 22 лютого 2016 року про право власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю площею 3,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , та за № 18791440 від 31 січня 2017 року про право власності ОСОБА_3 на нежитлову будівлю площею 3,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 60-70).

Письмовою відповіддю управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації від 06 жовтня 2016 року, наданою на запит прокуратури, підтверджується той факт, що передана у власність відповідачці ОСОБА_2 земельна ділянка розташована в зоні рекреації. В межах вказаної зони передбачалось розміщення санаторіїв, установ відпочинку та туризму, піонертаборів, місць тимчасового відпочинку заказників та причалів (т.1 а.с. 59).

На підставі рішення № 10 від 26 жовтня 2018 року 25 сесії сьомого скликання Очаківської районної ради Миколаївської області Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Чорноморка Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області спірна земельна ділянка увійшла у межі території с. Чорноморка, а Чорноморська сільська рада стала розпорядником спірної землі (т.3 а.с. 238).

Як вбачається з роздруківки з Публічної кадастрової карти України, яка є загальнодоступною та інформація з якої відповідно до ст. 82 ЦПК України не потребує додаткового доведення, спірні земельні ділянки розташовані в межах прибережної захисної смуги впритул до урізу води Березанського лиману, тобто в межах прибережної захисної смуги Чорного моря (т.1 а.с. 73-76).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування передбачені ст. 122 ЗК України, частиною 3 якої визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району, індивідуального дачного будівництва.

Згідно зі ст.ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду, віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

За змістом ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм тощо.

Згідно з ч. 9 ст. 88 Водного кодексу України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду, зокрема, ст. 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Отже, за змістом наведених правових норм (у редакціях, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин) прибережні захисні смуги вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст.ст. 50, 54 Закону України Про землеустрій .

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 ЗК України, суперечить нормам ст.ст. 83, 84 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, а також виходячи з комплексного аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент її передачі відносилась до земель водного фонду та перебувала в межах прибережної захисної смуги.

Доводи представників відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що відповідачі є добросовісними набувачами, а тому відсутні підстави для витребування земельних ділянок не можуть бути взяті до уваги з огляду на таке.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику Європейського суду з прав людини, яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Конституція України, зокрема ст.ст. 13, 14, визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З огляду на наведене, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Повернення спірних земельних ділянок державі із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми ст. 388 ЦК України в зв`язку з порушенням органом державної влади низки вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянка відноситься до земель водного фонду, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц.

Проаналізувавши викладене вище, суд дійшов висновку, що Очаківською РДА при прийнятті оспорюваного розпорядження та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги уздовж моря, були порушені норми земельного та водного законодавства. Такі порушення законодавства є підставою для визнання незаконним та скасування зазначеного розпорядження та визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Оскільки на підставі незаконного розпорядження та недійсного договору купівлі-продажу за відповідачками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельні ділянки та нежитлову будівлю, державна реєстрація цього права власності також підлягає скасуванню.

Вирішуючи позов в частині витребування земельної ділянки у відповідачів, суд виходить з такого.

Способи захисту цивільних прав визначаються статтею 16 ЦК України, і їх перелік не є вичерпним.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неприпустимим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц).

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Вирішуючи даний спір, суд також враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, в якому зазначено, що суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона на обґрунтування своїх вимог або заперечень послалася не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічну правову позицію викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц.

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на пасивність усіх інших органів державної влади та місцевого самоврядування, які б мали вчасно виявити та відреагувати на незаконність передачі у приватну власність земельної ділянки водного фонду, суд дійшов висновку про наявність у прокурора достатніх підстав та повноважень для звернення до суду з цим позовом.

Оскільки прокурор свій процесуальний обов`язок доказування виконав - надав суду належні та допустимі докази того, що спірна земельна ділянка була передана з порушенням вимог земельного законодавства і підлягає поверненню власнику, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, у порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь прокуратури Миколаївської області в рахунок відшкодування сплаченого судового збору з відповідачів - Миколаївської районної державної адміністрації 2666 грн. 67 коп. ( 1600 грн. - за вимогу про визнання незаконним та скасування розпорядження, 800 грн. - частина судового збору за вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу та 266 грн. 67 коп. - частина судового збору за подання апеляційної скарги прокурором на ухвалу суду), з ОСОБА_2 - 11626 грн. 67 коп. (9600 грн. - за 6 вимог немайнового характеру, 1600 грн. - частина судового збору за вимогу про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, 160 грн. - за розгляд заяви про забезпечення позову та 266 грн. 67 коп. - частина судового збору за подання апеляційної скарги прокурором на ухвалу суду), з ОСОБА_3 - 4353 грн. 93 коп. (1600 грн. - за вимогу немайнового характеру, 800 грн. - частина судового збору за вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу, 1527 грн. 26 коп. - за вимогу майнового характеру, 160 грн. - за розгляд заяви про забезпечення позову та 266 грн. 67 коп. - частина судового збору за подання апеляційної скарги прокурором на ухвалу суду), з ОСОБА_5 - 674 грн. 60 коп. (247 грн. 93 коп. - за вимогу майнового характеру, 160 грн. - за розгляд заяви про забезпечення позову та 266 грн. 67 коп. - частина судового збору за подання апеляційної скарги прокурором на ухвалу суду), з ОСОБА_6 - 1197 грн. (771 грн. 33 коп. - за вимогу майнового характеру, 160 грн. - за розгляд заяви про забезпечення позову та 266 грн. 67 коп. - частина судового збору за подання апеляційної скарги прокурором на ухвалу суду), з ОСОБА_4 - 977 грн. 62 коп. (550 грн. 95 коп. - за вимогу майнового характеру, 160 грн. - за розгляд заяви про забезпечення позову та 266 грн. 67 коп. - частина судового збору за подання апеляційної скарги прокурором на ухвалу суду).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області до Миколаївської районної державної адміністрації, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію прав, витребування земельних ділянок - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Очаківської районної державної адміністрації № 108 від 02 червня 2016 року, яким затверджено звіт № 10077 про експертну грошову оцінку та продаж земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 4825184800:04:000:0080, наданої приватному підприємцю ОСОБА_2 під розташування та обслуговування причалу та спортивних майданчиків в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:04:000:0080, укладений 03 червня 2016 року між Очаківською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Очаківського районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 166.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 14886914 від 03 червня 2016 року державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:04:000:0080.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15774537 від 03 серпня 2016 року державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0895.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15774821 від 03 серпня 2016 року державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0896.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15774911 від 03 серпня 2016 року державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0897.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15774726 від 03 серпня 2016 року державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0898.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13407710 від 22 лютого 2016 року державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю площею 3,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 3,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 31 січня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 18791440 від 31 січня 2017 року державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежитлову будівлю площею 3,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , повернути у власність держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,1386 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0895, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради об`єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області, Лагерна коса, 4/3.

Зобов`язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , повернути у власність держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,0225 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0896, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради об`єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області, Лагерна коса, 4/3.

Зобов`язати ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 , повернути у власність держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0897, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради об`єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області, Лагерна коса, 4/3.

Зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , повернути у власність держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0898, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради об`єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області, Лагерна коса, 4/3.

Стягнути з Миколаївської районної державної адміністрації на користь Миколаївської обласної прокуратури - 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) гривень 67 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Миколаївської обласної прокуратури - 11626 (одинадцять тисяч шістсот двадцять шість) гривень 67 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Миколаївської обласної прокуратури - 4353 (чотири тисячі триста п`ятдесят три) гривні 93 копійки судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Миколаївської обласної прокуратури - 674 (шістсот сімдесят чотири) гривні 60 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Миколаївської обласної прокуратури - 1198 (одну тисячу сто дев`яносто вісім) гривень судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Миколаївської обласної прокуратури - 977 (дев`ятсот сімдесят сім) гривень 62 копійки судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04 червня 2021 року.

Головуючий: