Рішення

від 12.10.2021 по справі 947/34646/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/34646/20

Провадження № 2/947/1058/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі - Маценко В.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Київська окружна прокуратура м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернулась до суду з позовом, та просить витребувати у ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку, загальною площею 0,02 га ( кадастровий номер 5110136900:45:008:0018), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,02 га (кадастровий номер 5110136900:45:008:0024), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2015 по справі №520/4781/14-ц частково задоволено позов заступника прокурора Київського району м. Одеси, що діяв в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Одеського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби, державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Привалової Євгенії Євгенівни, 3-ті особи: Управління Державного агентства земельних ресурсів у м. Одесі Одеської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку. Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 315571 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 5110136900:45:008:0017. Витребувано у ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,02 га (кадастровий номер 5110136900:45:008:0018), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,02 га (кадастровий номер 5110136900:45:008:0024), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора та визнано недійсним право власності. Рішення суду набрало законної сили і 27.01.2016 року Київський райсуд м. Одеси видав виконавчі листи щодо примусового виконання рішення. Одеською місцевою прокуратурою №1 виконавчі листи за №520/4781/14-ц було пред`явлено до виконавчої служби для примусового виконання. 24.05.2016 року державний виконавець Київського ВДВС Кіптіков І.О. виніс постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №520/4781/14-ц.

Проте, 31.07.2018 року ОСОБА_4 за договором дарування передає у власність ОСОБА_7 спірні земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, на підставі акту приймання-передачі серія та номер 788 і 789, виданих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., ОСОБА_7 передала земельні ділянки кадастровий номер 5110136900:45:008:0018 і кадастровий номер 5110136900:45:008:0024 в якості майнового внеску до статутного капіталу ТОВ ВІП-ПЛАЗА . 08.10.2020 року ТОВ ВІП-ПЛАЗА передало, а ОСОБА_1 прийняв виплату належної йому частки у статутному капіталі товариства у вигляді земельних ділянок кадастровий номер 5110136900:45:008:0018 і кадастровий номер 5110136900:45:008:0024, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки, в результаті укладення незаконних договорів дарування земельних ділянок, з комунальної власності територіальної громади м. Одеси, безпідставно та без волі власника, вибули спірні земельні ділянки, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який повідомлений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст.ст. 280-282 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у удовому засіданні, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2015 по справі №520/4781/14-ц частково задоволено позов заступника прокурора Київського району м. Одеси, що діяв в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Одеського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби, державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Привалової Євгенії Євгенівни, 3-ті особи: Управління Державного агентства земельних ресурсів у м. Одесі Одеської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку. Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 315571 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 5110136900:45:008:0017. Витребувано у ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,02 га (кадастровий номер 5110136900:45:008:0018), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,02 га (кадастровий номер 5110136900:45:008:0024), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора та визнано недійсним право власності. Рішення суду набрало законної сили і 27.01.2016 року Київський райсуд м. Одеси видав виконавчі листи щодо примусового виконання рішення. Одеською місцевою прокуратурою №1 виконавчі листи за №520/4781/14-ц було пред`явлено до виконавчої служби для примусового виконання. 24.05.2016 року державний виконавець Київського ВДВС Кіптіков І.О. виніс постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №520/4781/14-ц.

31.07.2018 року ОСОБА_4 за договором дарування передав у власність ОСОБА_7 спірні земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

15.05.2020 року на підставі акту приймання-передачі серія та номер 788 і 789, виданих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., ОСОБА_7 передала земельні ділянки кадастровий номер 5110136900:45:008:0018 і кадастровий номер 5110136900:45:008:0024 в якості майнового внеску до статутного капіталу ТОВ ВІП-ПЛАЗА . На дату підписання вказаного акту засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ ВІП-ПЛАЗА була ОСОБА_8

08.10.2020 року ТОВ ВІП-ПЛАЗА передало, а ОСОБА_1 прийняв виплату належної йому частки у статутному капіталі товариства у вигляді земельних ділянок кадастровий номер 5110136900:45:008:0018 і кадастровий номер 5110136900:45:008:0024, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90).

Для відновлення порушеного права власності на земельну ділянку, прокурор заявив вимогу про її витребування від кінцевого набувача.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Цивільний Кодекс України передбачає як одні зі способів захисту порушених прав віндикацію або реституцію.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому, власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Таким чином, особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними .

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У даному випадку судом встановлено, що Одеська міська рада ніяких намірів та дій щодо відчуження земельних ділянок кадастровий номер 5110136900:45:008:0018 і кадастровий номер 5110136900:45:008:0024, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 не вчиняла, земельні ділянки вибули з її володіння поза її волею шляхом вчинення третьою особою ОСОБА_4 у 2018 році неправомірних дій щодо відчуження неналежного йому земельної ділянки, тому суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом витребування спірного майна від останнього набувача - ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Керуючись ст. ст. 2, 12,13, 76-83, 141, 263-265, 273, 280-289, 354-355 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку, загальною площею 0,02 га ( кадастровий номер 5110136900:45:008:0018), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати у ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку, загальною площею 0,02 га ( кадастровий номер 5110136900:45:008:0024), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір за подачу позову в розмірі 61502,80 гривень, судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 1051.00 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2021 року.

Суддя Огренич І. В.