Постанова

від 17.10.2021 по справі 924/238/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18 жовтня 2021 року Справа № 924/238/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Василишин А.Р. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2021

(ухвалене о 13:41 год. у м. Хмельницький, повний текст складено 13.07.2021)

у справі № 924/238/20 (суддя Вибодовський О.Д.)

за позовом Міністерства оборони України

до відповідачів:

1) Хмельницької міської ради

2) Підприємства "Центр соціально - трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада"

3) Професійно - технічного навчального закладу - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Квартирно - експлуатаційний відділ м. Хмельницький

про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування записів на речові права

за участю представників сторін:

від Міністерства оборони України - Закутній Б.М.;

від Хмельницької міської ради - не з`явився;

від Підприємства "Центр соціально - трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада" - Сис Л.П., Ксьондзик Ю.Ю.;

від Професійно-технічного навчального закладу - Хмельницької об`єднаної технічної школи товариства сприяння обороні України - Пахарчук О.А.;

від Квартирно - експлуатаційний відділ м. Хмельницький - Марків Ю. С.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовною заявою до Хмельницької міської ради, Підприємства "Центр соціально-трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада", Професійно-технічного навчального закладу - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький, в якому (з урахуванням поданого уточнення позовних вимог від 07.06.2021) просив:

1. Витребувати земельну ділянку загальною площею 3,0001 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0111, що розташована по вулиці Митрополита Шептицького, 69 А (Раскової, 69 А) в місті Хмельницький з незаконного володіння Хмельницької міської ради (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код - 33332218) у власність держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код - 00034022).

2. Витребувати земельну ділянку загальною площею 0,8 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0200, що розташована по вулиці Митрополита Шептицького, 71/1 (Раскової 71/1) в місті Хмельницький з незаконного володіння Хмельницької міської ради (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код - 33332218) у власність держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код - 00034022).

3. Скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,8 га з кадастровим номером 6810100000:27:002:0200 Підприємства Центр соціально-трудової, медичної та психологічної реабілітації інвалідів Відрада, код: 32929231, країна реєстрації: Україна, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Митрополита Шептицького, 71/1 (Раскової, 71/1) з одночасним припиненням такого права.

4. Скасувати у Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на земельну ділянку загальною площею 3,0001 га з кадастровим номером 6810100000:27:002:0111, що розташована по вулиці Митрополита Шептицького, 69 А (Раскової, 69 А) в місті Хмельницький запис щодо передачі її в постійне користування Професійно-технічному навчальному закладу - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України.

В обґрунтовування позовних вимог посилається на те, що спірні земельні ділянки незаконно, безпідставно, за відсутності відповідних повноважень Хмельницькою міською радою було передано в постійне користування Професійно-технічному навчальному закладу - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України, Підприємству "Центр соціально-трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада".

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2021 у справі № 924/238/20 відмовлено в позові.

При ухвалені вказано рішення суд першої інстанції виходив з того, що Хмельницькою міською радою на підставі рішень від 03.11.2010 № 14 та від 09.02.2011 № 28, які є чинними, передано в постійне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:27:002:0111 площею 3,0001 га за своїм цільовим призначенням відведена для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти (комунальна власність), правом постійного користування наділений "Професійно-технічний навчальний заклад - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України" та земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:27:002:0200 площею 0,8 га за своїм цільовим призначенням відведена для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, правом постійного користування наділено Підприємство "Центр соціально-трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада".

Судом встановлено, що земельні ділянки із кадастровими номерами 6810100000:27:002:0111 та 6810100000:27:002:0200 входять в межі земельної ділянки загальною площею 2787,6 га, відповідно до Державного акту на право користування землею від 23.12.1975.

Місцевий господарський суд вказав, що Державний акт на право користування землею від 23.12.1975 виданий на ім`я Хмельницької КЕЧ району Хмельницької області Хмельницькій районній раді народних депутатів.

Також, суд взяв до уваги висновок експерта Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 07.04.2021 згідно якого, земельні ділянки із кадастровими номерами 6810100000:27:002:0111 та 6810100000:27:002:0200 входять в межі земельної ділянки загальною площею 2 787,6 га, відповідно до Державного акту на право користування землею від 23.12.1975.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновків, що позивачем належним чином обґрунтовано підставність заявленого позову щодо витребування від відповідачів спірні земельні ділянки, площею 3,0001 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0111 та площею 0,8 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0200, що знаходяться за адресою м. Хмельницький по вулиці Митрополита Шептицького 69 А (Раскової, 69 А) та по вулиці Митрополита Шептицького 71/1 (Раскової, 71/1) та входять до вищезазначеної ділянки спортивно-стрілецького стенду.

Однак, враховуючи подані представниками відповідачів заяви про застосування пропуску строку позовної давності суд вказав, що позивач ще 2002 році був обізнаний з тим, що спірні земельні ділянки перебували у незаконному користуванні та вказав, що останнім було пропущено строк позовної давності, а оскільки відповідачами заявлено заяви про застосування строку позовної давності, то відповідно суд відмовив у позові відмовити за спливом строку позовної давності.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. 19 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 16, 20, 172, 256, 261, 319, 330, 387, 388, 391 ЦК України, ст. ст. 20, 23 Господарського кодексу України, ст. 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Міністерства оборони України, в якій просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2021 у справі №924/238/20 скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає таке.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 у справі № 18/375 зобов`язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України разом з фахівцями Міноборони здійснити інвентаризацію майна, в тому числі і майна Хмельницького стрілецького стенду, та повернути зазначене майно із чужого незаконного володіння на користь Міністерства оборони України.

На виконання вказаного рішення було відкрито відповідне виконавче провадження, яке тривало з 23.02.2004, однак представники ТВМР України систематично ухилялися та перешкоджали належному виконанню рішення суду у цій справі.

Лише 05.04.2019 в ході примусового виконання вказаного рішення було проведено виконавчі дії щодо повернення із чужого незаконного володіння ТВМР на користь Міноборони майна за адресою: м. Хмельницький, вул. Митрополита Шептицького, 71/1.

Передачу будівель та споруд Хмельницького стрілецького стенду було здійснено 24.04.2019, що підтверджується відповідним актом, а право власності на зазначені об`єкти було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.09.2019.

Оскільки набуття права власності на об`єкти нерухомості тягне за собою перехід прав на земельну ділянку, то саме з цього моменту в особи виникає цивільний інтерес щодо земельної ділянки та, відповідно, можливість оформлення прав на неї.

В цьому випадку Міноборони набуло право власності на майно спортивно-стрілецького стенду у 2019 році, а отже, цивільний інтерес щодо земельної ділянки, в межах якої розташовані такі об`єкти, виник саме з цього моменту.

Враховуючи те, що позовну заяву подано у березні 2020 року, можна зробити висновок, що строк позовної давності не пропущено, а відтак висновок суду щодо спливу строку позовної давності є помилковим.

Зазначає, що в предметом спору є усунення перешкод у здійсненні правомочностей власника земельної ділянки, позовна давність до якого не застосовується, оскільки фактично йдеться про негаторний позов.

З посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 06.03.2018 у справі №607/15489/15-ц зазначає, що позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення.

Вказує, що вимогу про витребування земель оборони можна заявити у будь-який час тривання порушення прав власника без строку позовної давності з огляду на те, що відповідно до закону така ділянка в принципі не може бути передана від держави у приватну чи комунальну власність, відтак юридично вона залишається непереданою.

Підсумовує, що оскільки власник - держава в особі Міноборони - не вчиняла жодних дій по відчуженню спірних земельних ділянок, а припинення права постійного користування ними як землями оборони відбулося з порушенням вимог законодавства, можна зробити висновок, що таке порушення має триваючий характер, а тому уповноважений орган має право пред`явити позов упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Враховуючи викладене, позивач не погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним з огляду на те, що воно винесене з неправильним застосування судом норм матеріального права.

Хмельницька міська рада у відзиві на апеляційну скаргу вважає апеляційну скаргу Міністерства оборони України безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем при поданні позову пропущено строк позовної давності.

Також, суд правильно вказав, що твердження позивача про те, що він довідався про порушення свого права на спірні земельні ділянки лише у квітні 2019 року, спростовується посиланням позивача у позовній заяві на рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 у справі №18/375, зазначаючи, що спірні земельні ділянки перебували у незаконному користуванні.

Тому, судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що, знаючи про існування порушення свого права, позивач протягом 18 років не звертався до суду із позовними вимогами про повернення спірних земельних ділянок.

Суд першої інстанції у даній справі вірно зазначив, що позивачем не подано суду поважних причин пропущення позовної давності. Не наведено такі причини і в апеляційній скарзі, при цьому, а твердження скаржника з приводу того, що перебіг права позовної давності починається з моменту набуття права власності на об`єкт не знаходить свого підтвердження, ні в чинному законодавстві, ні в судовій практиці.

На підставі вищевикладеного, Хмельницька міська рада просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 07.07.2021 у справі №924/238/20 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від Підприємства "Центр соціально - трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач-2 вказує таке.

Позивач знав про порушення свого права ще у 2002 році, а його доводи про те, що у подібних правовідносинах не застосовується строк позовної давності є безпідставним. Більше того, в апеляційній скарзі позивач підтверджує факт обізнаності про своє порушене право та зазначає про наявність виконавчого провадження, яке розпочалось з 23.02.2004, що також підтверджує пропуск позивачем строку на звернення до суду.

На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність.

У спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права позивач був зобов`язаний дізнатися.

Позивач достеменно знав про порушення своїх прав (він сам це визнає) як мінімум з дати набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 року у справі №18/375.

За наведеного, відповідач-2 просить залишити апеляційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2021 у справі №924/238/20 без змін.

Професійно-технічний навчальний заклад Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що апеляційна скарга Міністерства оборони України на рішення №924/238/20 Господарського суду Хмельницької області є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарський суд Хмельницької області вірно зробив висновок, що знаючи про існування порушення свого права, позивач протягом 18 років не звертався до суду із позовними вимогами про повернення спірних земельних ділянок.

Зазначає, що твердження скаржника, що перебіг права позовної давності починається з моменту набуття права власності на майно є помилковими, оскільки чинним законодавством України відсутнє відповідне твердження.

Просить залишити рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №924/238/20 від 07.07.2021 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький подав до суду письмові пояснення, відповідно до яких просить задовольнити вимоги апеляційної скарги, з таких підстав.

Спірні земельні ділянки були набуті у власність Хмельницькою міською радою та передані у постійне користування підприємству "Центр соціально - трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада" та професійно-технічному навчальному закладу - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння оборони України незаконно, з грубим порушенням порядку вилучення та передачі з метою набуття у комунальну власність земельних ділянок.

Як вірно вказується в апеляційній скарзі, після судового провадження у 2002 році було відкрито виконавче провадження, яке тривало з 2004 року.

При цьому, лише в 2019 році виконавчі дії принесли позитивний результат та змогу повернути із чужого незаконного володіння ТВМР на користь Міністерства оборони України майна за адресою: м. Хмельницький, вул. Митрополита Шептицького, 71/1.

Окрім того, з позовною заявою Міністерство оборони України звернулося в 2020 року, що вказує на те, що строк позовної давності не був пропущений, та необхідні дії щодо повернення незаконно відчуженого майна здійснювалися.

В апеляцій скарзі представником Міністерства оборони України правильно вказується, що при поданні негаторного позову строк позовної давності не застосовується, як було зазначено Верховним Судом.

З огляду на вказане, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький (вважає вимоги апеляційної скарги Міністерства оборони України обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 18.10.2021 Північно-західного апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №924/238/20 від 07.07.2021 слід скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити.

Представники Підприємства "Центр соціально - трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада" в судовому засіданні заявили, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник Професійно-технічного навчального закладу - Хмельницької об`єднаної технічної школи товариства сприяння обороні України заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький підтримала апеляційну скаргу Міністерства оборони України, просила її задоволити, а оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати так ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

В судове засідання 18.10.2021 представник Хмельницької міської ради не з`явився.

Також, представник Хмельницької міської ради подала до суду апеляційної інстанції клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 було відмовлено в задоволенні такого клопотання, з тих підстав, що воно надійшло до суду в день засіданні і у суду відсутня можливість його розглянути з належним повідомленням іншого суду про доручення йому проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Враховуючи приписи ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що Хмельницька міська рада була належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення, направлені Хмельницькій міській раді (т. 7, а. с. 30), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Хмельницької міської ради.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що у володінні Хмельницької міської ради перебувають об`єкти нерухомого майна, а саме:

- земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:27:002:0111 загальною площею 3,0001 га, що розташована по вулиці Митрополита Шептицького, 69 А (Раскової, 69 А) в місті Хмельницький;

- земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:27:002:0200 загальною площею 0,8 га, що розташована по вулиці Митрополита Шептицького, 71/1 (Раскової, 71/1) в місті Хмельницький.

Вищезазначені земельні ділянки входять до земельної ділянки загальною площею 9 га, яка виділена під будівництво спортивно-стрілецького стенду.

Спірні земельні ділянки сформовані на території Хмельницького стрілецького стенду, що належав колишньому Військово-мисливському товариству Збройних Сил СРСР.

Виконавчий комітет Хмельницької районної ради депутатів трудящих своїм рішенням №277-в від 23.12.1975 затвердив право користування за Хмельницькою квартирно-експлуатаційною частиною району (далі-Хмельницька КЕЧ) земельну ділянку загальною площею 2487,6 га, про що видав відповідний Акт на право користування землею (т. 1, а. с. 56-58).

В подальшому, згідно Наказу начальника Хмельницького військового гарнізону від 26.03.1981 № 47 "Про відвід земельної ділянки Хмельницькій гарнізонній раді військових мисливців та рибалок під будівництво спортивно-стрілецького стенду" земельна ділянка площею 9 га, була виділена під будівництво стрілецького стенду за рахунок земель військового полігону, закріплених за військовою частиною № 22310 (т. 1, а. с. 61).

Зазначена земельна ділянка входить до складу земель полігону "Ружично-Книжківці", що підтверджується схемою закріплення земельних ділянок військової частини № 11828 та закріплена за Хмельницьким вищим артилерійським училищем, підприємством "Військторг" № 405 Хмельницького гарнізону від 15.09.1990, що підтверджується листом Голови Ради військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу від 29.06.1984 (т. 1, а. с. 60, 62).

Відвід земельної ділянки для будівництва спортивно-стрілецького стенду 06.04.1981 був затверджений заступником командувача Прикарпатського військового округу, внаслідок чого 03.01.1989 було затверджено Титульний список капітального будівництва на 1989 рік об`єктів стенду.

На підставі вищезазначеного, між Радою військово-мисливського товариства Червоноармійського Прикарпатського військового округу та військовою частиною № 01393 був укладений Договір підряду № 6 від 16.05.1989 на капітальне будівництво приміщень та огорожі стенду з військовою частиною № 10393 (т. 1, а. с. 66-67).

Протягом 1981-1989 років були проведені всі необхідні будівельні роботи внаслідок чого в період з 23.12.1985 по 22.12.1989 об`єкти стрілецького стенду та огорожі були прийняті в експлуатацію згідно акту державної приймальної комісії.

Внаслідок завершення будівництва стрілецького стенду було складено Акти приймання в експлуатацію комісією завершеного будівництва від 22.12.1989 та 24.12.1990.

Схема розташування будівель і споруд стрілецького стенду свідчить про розташування завершених будівництвом споруд на зазначеній земельній ділянці площею 9 га по вулиці Митрополита Шептицького, 71/1 (Раскової, 71/1) в м. Хмельницькому в межах державного Акту на право постійного користування, виданого - на підставі рішення Хмельницького виконавчого комітету Хмельницької районної ради від 23.12.1975 за № 277-В.

Відповідно до актів прийому в експлуатацію комісією закінченого будівництва від 22.12.1983, 23.12.1985 та 24.12.1990 на спірних земельних ділянках перебувало 17 будівель та споруд, однак на даний час залишились будівлі та споруди, а саме пультова (В) пл.2,8 кв. м, пультова (Е) пл. 2,7 кв. м, пультова (Ж) пл. 3,2 кв. м, пультова (К) пл.2,9 кв. м, пускова (Л) пл. 3,3 кв. м, круговий стенд 93-20 пл. 7,1 кв. м, круговий стенд (№1-2) пл. 7,3 кв. м, траншейний стенд (Г) пл. 35,5 кв. м, траншейний стенд (Д) пл. 31,5 кв. м.

Позивач вказує, що з 13.02.2019 на бухгалтерському та картковому обліку в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Хмельницький перебуває 6 будівель на споруд спортивно-стрілецького стенду згідно Наказу Міністерства оборони України № 58 від 13.02.2019 Про утворення комісії для проведення інвентаризації та приймання нерухомого майна Хмельницького стрілецького стенду, що належало Військово-мисливському товариству Збройних Сил СРСР.

Право власності на зазначені об`єкти нерухомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.09.2019 державним реєстратором за реєстраційним номером 1924850968101, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою (т. 1, а. с. 88-90).

Відповідно до досліджень, проведених 24.12.2019 кваліфікованим інженером-геодезистом Гоштою І.В. (сертифікат № 013528 від 25.10.2017, виданий Інститутом інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури) встановлено, що спірні земельні ділянки знаходяться на території земельної ділянки загальною площею 2 687,6 га військового полігону Ружична-Книжківці відведених Хмельницькій КЕЧ району та визначених державним актом на право користування землею в 1975 році на підставі рішення Хмельницького виконавчого комітету Хмельницької районної ради від 23.12.1975 за № 277-В.

Згідно відповіді Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький від 02.12.2019, спірні земельні ділянки перебувають у складі земель загальною площею 2 487,6 га військового полігону "Ружична-Книжківці" відведених Хмельницькій КЕЧ району та визначених державним актом на право користування землею в 1975 році на підставі рішення Хмельницького виконавчого комітету Хмельницької районної ради від 23.12.1975 № 277-В. До зазначеної відповіді додано план розміщення спірних земельних ділянок в межах в минулому спортивно-стрілецького стенду Товариства мисливців та рибалок Збройних Сил України в м. Хмельницький (т. 1, а. с. 113).

Земельні ділянки, площею 3,0001 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0111 та площею 0,8 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0200, що знаходяться за адресою м. Хмельницький по вулиці Митрополита Шептицького 69 А (Раскової, 69 А) та по вулиці Митрополита Шептицького 71/1 (Раскової, 71/1) входять до вищезазначеної ділянки спортивно-стрілецького стенду.

Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 у справі №18/375, залишеним в силі постановою Верховного Суду України від 18.11.2003 було задоволено позов і зобов`язано ТВМР України: разом з фахівцями Міноборони здійснити інвентаризацію майна (згідно переліку затвердженому постановою Кабміну від 13.01.1995 № 18, в який входить і Хмельницький стрілецький стенд; повернути зазначене майно із чужого незаконного володіння на користь Міністерства оборони України ().

Вказаним рішенням суду, зобов`язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України здійснити інвентаризацію та повернути на користь Міністерства оборони України майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, З магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; Г4 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу. До вказаного переліку крім інших також входив і Хмельницький стрілецький стенд.

На виконання вказаних судових рішень, постановою відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції м. Києва від 23.02.2004 відкрито відповідне виконавче провадження, яке триває з 27.02.2019 у Святошинському районному відділі Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві.

05.04.2019 в ході примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002, заступником начальника відділу Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області було проведено виконавчі дії щодо повернення із чужого незаконного володіння ТВМР на користь Міноборони майна за адресою м. Хмельницький, вул. Метрополита Шептицького, 71/1, внаслідок чого було підписано акти прийому-передачі майна та встановлено за місцем знаходження майна сторонами виконавчого провадження (т. 1, а. с. 92-93).

Передача будівель, споруд Хмельницького стрілецького стенду підтверджується відповідним актом від 24.04.2019, що підписаний уповноваженими особами (т. 1, а. с. 94-98).

Хмельницькою міською радою на підставі рішення від 03.11.2010 № 14 та від 09.02.2011 №28, які є чинними, передано в постійне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:27:002:0111 площею 3,0001 га за своїм цільовим призначенням відведена для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти (комунальна власність), правом постійного користування наділений "Професійно-технічний навчальний заклад - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України", код 02723180 та земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:27:002:0200 площею 0,8 га за своїм цільовим призначенням відведена для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, правом постійного користування наділено Підприємство "Центр соціально-трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада" (код 32929231).

Зважаючи та те, що повернути позивачем земельну ділянку, виділену під будівництво спортивно-стрілецького стенду площею 9 га не вдалося, оскільки Хмельницькою міською радою передано її у постійне користування юридичним особам, позивач звернувся із захистом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення суду першої інстанції зводяться до незгоди позивача з пропуском строків позовної давності та відмовою в позові, з підстав застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Господарський суд Хмельницької області дійшов висновків про те, що права позивача були порушені, а також, що позивачем належним чином обґрунтовано підставність заявленого позову щодо витребування від відповідачів спірні земельні ділянки, площею 3,0001 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0111 та площею 0,8 га, кадастровий номер 6810100000:27:002:0200, що знаходяться за адресою м. Хмельницький по вулиці Митрополита Шептицького 69 А (Раскової, 69 А) та по вулиці Митрополита Шептицького 71/1 (Раскової, 71/1) та входять до ділянки спортивно-стрілецького стенду.

Такі висновки суду першої інстанції позивачем в апеляційні скарзі не заперечуються.

Інші учасники справи, зокрема відповідачі, не скористалися правом подачі апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2021 у справі №924/238/20 в частині вказаних висновків.

Враховуючи, що позивач оскаржує рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2021 у справі № 924/238/20, з підстав застосування судом наслідків спливу строку позовної давності, апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах цих доводів.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, до ухвалення рішення в цій справі, представником Підприємства "Центр соціально - трудової медичної та психологічної реабілітації інвалідів "Відрада" 05.07.2021 подано суду заяву про застосування пропуску строку позовної давності (т. 6, а. с. 68).

Також, заяви про застосування пропуску строку позовної давності подані представниками Хмельницької міської ради та Професійно - технічного навчального закладу - Хмельницька об`єднана технічна школа товариства сприяння обороні України 06.07.2021 (т. 6, а. с. 79-82).

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цc18), від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 73), від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 80), від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18, пункт 61), № 522/2201/15-ц (провадження №14-179цс18, пункт 62) та № 522/2110/15-ц (провадження № 14-247цс18, пункт 61), від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12 (провадження № 14-194цс19, пункт 71), від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-27-цс19, пункт 134), від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц (провадження № 14-396цс-19, пункт 51), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17-ц (провадження № 14-448цс19, пункт 28).Як зазначено вище, суд першої інстанції при розгляді цієї справи встановив наявність порушеного права позивача та обґрунтованість вимог, про що вказано в оскарженому рішенні Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2021 у справі № 924/238/20. Вказані висновки не оспорені учасниками справи.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Вказані приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Для вирішення питання про те, чи міг суд застосувати до спірних правовідносин позовну давність, необхідно з`ясувати, до якого різновиду позовів - віндикаційного чи негаторного - належить позов про в цій справі.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Позовними вимогами в цій справі є витребування двох земельних ділянок з чужого незаконного володіння, тобто Міністерство оборони України звернулося з віндикаційним позовом, а протилежні доводи апеляційної скарги ґрунтуються на власному, довільному трактуванню позивачем норм права, яке не відповідає дійсності.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами довідалася та могла довідатися у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17.

При цьому аргументи відповідача про те, що про порушене право позивач міг дізнатися раніше, ніж він стверджує, мають ґрунтуватись не на можливих обставинах (визначене законодавством право отримувати публічну інформацію з державних реєстрів тощо), а на конкретних обставинах, що підтверджуються наданими у справі належними доказами, за яких суд може однозначно (достеменно) встановити момент, коли особа могла довідатись про порушення його прав (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 922/3403/20).

На підтвердження того, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності останній вказує, що 05.04.2019 в межах виконавчого провадження було проведено виконавчі дії щодо повернення із чужого незаконного володіння Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України на користь Міністерства оборони України майна за адресою: м. Хмельницький, вул. Митрополита Шептицького, 71/1.

Тільки під час проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке було прийняте за актом прийому-передачі від 24.04.2019, Міноборони стало відомо про права третіх осіб на спірні земельні ділянки.

Враховуючи той факт, що оформлення прав на об`єкти нерухомості розпочалось у квітні 2019 року, саме з цього часу позивач мав можливість дізнатись про права третіх осіб па спірні земельні ділянки.

Доводи скаржника, що йому стало відомо про порушення його прав лише після виконання вказаного рішення, зокрема оформлення права власності на майно, розташоване на таких земельних ділянках є помилковим, оскільки позивач, у позовній заяві, посилається на рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 у справі №18/375, зазначаючи, що спірні земельні ділянки перебували у незаконному користуванні.

Також, позивач посилається на той факт, що у 2008 році Хмельницька гарнізонна організація товариства військових мисливців та рибалок ЗСУ звернулась з позовом до Хмельницького БТІ про визнання за нею права власності на нежитлові приміщення спортивно-стрілецького стенду по вул. Расковій 71/1.

Окрім того, щодо посилання скаржника на норми ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України та те, що на спірних земельних ділянках знаходиться військове майно, суд зазначає, що в судовому засіданні 18.10.2021 досліджувалося питання розташування на земельних ділянках з кадастровими номерами 6810100000:27:002:0111, 6810100000:27:002:0200 майна позивача.

Зокрема, ні представники позивача та третьої особи, ні матеріалами справи не підтверджено, що в межах земельних ділянках з кадастровими номерами 6810100000:27:002:0111, 6810100000:27:002:0200 наявне будь-яке військове майно чи майно військових частин.

Тому, суд зазначає, що доводи позивача про находження військового майна / майна військових частин в межах земельної ділянки, котра була виділена під будівництво спортивно-стрілецького стенду площею 9 га, без розміщення такого майна на спірних земельних ділянках не можуть бути взяті до уваги та покладені в основу судового рішення.

Апеляційний господарський суд бере до уваги, що відповідно до ст. 1 Закону України" Про правовий режим майна у Збройних силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

За приписами ст. 3 Закону України" Про правовий режим майна у Збройних силах України" (редакція статті в період з 21.09.1999 по 25.07.2021 є незмінною) військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" визначено, що для забезпечення постійного державного контролю за наявністю, якісним станом і ефективністю використання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил України, щорічно проводиться його інвентаризація згідно з Положенням про інвентаризацію військового майна, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення "Про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №748 від 03.05.2000 (далі - Положення), це Положення визначає порядок проведення інвентаризації військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил, та оформлення її результатів.

Згідно з п.2 Положення у ньому поняття "військове майно" і "військова частина" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"

Таким чином, надані для потреб Міноборони України та закріплені за відповідними військовими частинами земельні ділянки також підлягали інвентаризації.

Відповідальність за організацію інвентаризації військового майна несе командир (начальник) військової частини, який повинен створити належні умови для її проведення у стислі терміни, визначити об`єкти (крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим) і терміни проведення інвентаризації (п. 5 Положення)

Інвентаризації підлягає все військове майно, закріплене за військовими частинами, незалежно від його технічного стану, у тому числі те, що перебуває у ремонті, на реконструкції, модернізації, в запасі, а також передане в оренду.

Згідно з п. 14 Положення інвентаризація військового майна проводиться у присутності і за обов`язковою участю матеріально відповідальних осіб. Заборонено проводити інвентаризацію неповним складом комісії та заносити до інвентаризаційного опису дані із слів матеріально відповідальних осіб або за даними облікових документів без перевірки фактичної наявності військового майна.

В п. п. 34, 35 Положення визначено, що командир (начальник) військової частини видає за результатами інвентаризації наказ і доповідає про них вищестоящому командиру (начальнику). Міноборони подає до Кабінету Міністрів України узагальнені дані про результати інвентаризації військового майна щороку не пізніше I кварталу року, що настає за звітним періодом.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження проведення інвентаризації військового майна, в тому числі земельної ділянки, котра була виділена під будівництво спортивно-стрілецького стенду площею 9 га і в межах якої розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами 6810100000:27:002:0111, 6810100000:27:002:0200.

При цьому, як зазначено вище, відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 у справі №18/375, залишеним в силі постановою Верховного Суду України від 18.11.2003 було задоволено позов і зобов`язано ТВМР України: разом з фахівцями Міноборони здійснити інвентаризацію майна (згідно переліку затвердженому постановою Кабміну від 13.01.1995 № 18, в який входить і Хмельницький стрілецький стенд; повернути зазначене майно із чужого незаконного володіння на користь Міністерства оборони України.

Вказаним рішенням суду, зобов`язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України здійснити інвентаризацію та повернути на користь Міністерства оборони України майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, З магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; Г4 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу. До вказаного переліку, крім інших, також входив і Хмельницький стрілецький стенд.

А тому, враховуючи наведені положення законодавства щодо обов`язкової щорічної інвентаризації військового майна, а також рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 у справі №18/375, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач міг дізнатися про порушення своїх прав з дати набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 у справі №18/375, на протязі 2004 року (після проведення інвентаризації 2003 року, з врахуванням постанови Верховного Суду України від 18.11.2003 у справі №18/375) або у період з 2011 року по 2012 рік (після прийняття оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування та проведення інвентаризації за відповідні проміжки часу), однак протягом тривалого періоду часу позивач не звертався до суду із позовними вимогами про повернення спірних земельних ділянок.

За приписами ч.5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В той же час, позивач не зазначив поважних причин пропущення строку позовної давності, а лише зазначає, що такий строк, на його думку, не пропущений.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Враховуючи вищевикладені обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в позові, з підстав пропуску позивачем строку позовної давності на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2021 у справі № 924/238/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства оборони України - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2021 у справі № 924/238/20 - без змін.

2. Справу № 924/238/20 надіслати Господарському суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "22" жовтня 2021 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Грязнов В.В.