Ухвала

від 22.10.2021 по справі 914/532/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 914/532/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Магира Тараса Андрійовича

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021

та рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2021

у справі № 914/532/16

за позовом Фізичної особи-підприємця Магира Тараса Андрійовича

до:

1) Науково-виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Стеліт";

2) Державного підприємства науково-телекомунікаційного центру "Українська академічна і дослідницька мережа" Інституту фізики конденсованих систем НАН України

про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

16.08.2021 Фізична особа-підприємець Магир Тарас Андрійович звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 (повний текст складено 05.08.2021) та рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2021 у справі № 914/532/16.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.09.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Магира Тараса Андрійовича залишено без руху з підстав недодержання заявником вимог п. 5 ч. 2, п. 2 ч. 4 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху та вказано на необхідність приведення касаційної скарги у відповідність до вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України і надання документів на підтвердження реальної вартості спірного майна і сплатити судовий збір виходячи із цієї вартості, оскільки у Суду відсутні відомості про вартість спірного майна.

12.10.2021 на виконання вимог вказаної ухвали скаржник подав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги (отримана Судом 21.10.2021), до якої додано: висновок про вартість майна, виконаний Приватним підприємством "ОЦІНКА МАЙНА", з якого вбачається, що ринкова вартість об`єкту оцінки становить 227 335 грн, квитанцію від 11.10.2021 № 13005 про сплату судового збору у сумі 2 281 грн, касаційну скаргу у новій редакції.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги (з урахуванням заяви про усунення недоліків) Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2021 у справі № 914/532/16 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.

Положеннями частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270 грн.

У позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна (п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України).

Предметом позову у цій справі є визнання права власності (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) на міжбудинкові волоконно-оптичні лінії зв`язку та локальну оптоволоконну кабельну мережу в багатоповерхових житлових будинках в XI мікрорайоні, по вул. Сагайдачного, Будівельна, Івана Франка, Енергетична, Шкільна, що в смт. Добротвір та складається з відповідного обладнання вартістю 227 335 грн, що менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році (2 270 грн х 500 = 1 135 000 грн).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас скаржником взагалі не обґрунтовано виключних випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених п.п. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, за наявності яких справу з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути переглянуто в касаційному порядку.

Доводи скаржника по суті зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та необхідності переоцінки доказів та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Таким чином Верховному Суду Законом надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України і це повністю узгоджується із положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

З огляду на відсутність в касаційній скарзі обґрунтувань, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Магира Тараса Андрійовича на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2021 у справі № 914/532/16, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 163, 234, 287, 293 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Магира Тараса Андрійовича на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2021 у справі № 914/532/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

У Х В А Л И В:

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.