Постанова

від 12.10.2021 по справі 280/9402/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 280/9402/20 Суддя І інстанції - Максименко Л.Я.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства ТЕРРА ПЛЮС до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ФГ ТЕРРА ПЛЮС звернулося до суду з вищевказаним позовом до суду в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Ганненка О.О. про накладення штрафу №ЗП 14953/574/АВ/ТД-ФС від 04 грудня 2020 року, якою на фермерське господарство ТЕРРА ПЛЮС накладено штраф у сумі 100 000,00 грн. за допущення працівників до виконання робіт без укладення трудових договорів чим порушено вимоги ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що контролюючий орган прийшов до помилкових висновків про фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору при наявності укладених цивільно-правових договорів, крім того останні не визнавались недійсними та/або удаваними.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року позовні вимоги було задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Головне управління Держпраці у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що у ході інспекційного відвідування виявлено що в липні 2020 року ФГ ТЕРРА ПЛЮС залучались до роботи по збиранню врожаю гороху та озимого ріпаку дві фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ідентичними договорами підряду з 01.07.2020 р. по 01.08.2020 року без укладення трудових договорів (контрактів) та без повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівників на роботу, що не віповідає вимогам ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, а також перевіривши рішення суду першої інстанції на підставі аналізу встановлених фактичних обставин справи і правильності застосування норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Інспекційне відвідування позивача здійснено на підставі інформації отриманої із Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 02.10.2020 за вх № 12393-8.

08.10.2020 Головним управлінням видано наказ №1417 про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування роботодавців згідно переліку що додається з питань додержання законодавства про працю у термін до 23.10.2020.

В ході інспекційного відвідування ФГ ТЕРРА ПЛЮС в період з 19.10.2020 по 22.10.2020 було встановлено, що в липні 2020 року ФГ ТЕРРА ПЛЮС залучалися до роботи по збиранню врожаю гороху та озимого ріпаку дві фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ідентичними договорами підряду з 01.07.2020 по 01.08.2020 без укладання трудових договорів (контрактів) та без повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівників на роботу, що не відповідає вимогам ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

За результатами виявлених порушень, 22.10.2020 складено акт інспекційного відвідування №ЗП14953/574/АВ, який підписано головою ФГ ТЕРРА ПЛЮС Павелко М.О. з приміткою, що зауваження будуть поданні у триденний строк.

Також, 22.10.2020 інспектором праці на голову ФГ ТЕРРА ПЛЮС Павелко М.О. складено протокол про адміністративне правопорушення.

23.10.2020 ФГ ТЕРРА ПЛЮС подало письмові заперечення на акт інспекційного відвідування за результатами розгляду яких, листом від 28.10.2020 вих.08/03.4-06/9730 ГУ Держпраці у Запорізькій області залишило їх без задоволення.

30.10.2020 ГУ Держпраці у Запорізькій області винесено припис про усунення виявлених порушень ЗП 14953/574/АВ/П.

Уповноваженою посадовою особою ГУ Держпраці у Запорізькій області повідомлено ФГ ТЕРРА ПЛЮС про розгляд справи про накладення штрафу листом від 29.10.2020 № 08/03.4-06/9736 (Ідентифікатор міжнародного поштового відправлення 6900507636864).

04.12.2020 заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О., на підставі Акта інспекційного відвідування від від 22.10.2020 № ЗП14953/574/АВ, прийнято постанову про накладення штрафу № ЗП 14953/574/АВ/ТД-ФС в розмірі 100 000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наведені інспектором праці (в акті перевірки) твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між позивачем та фізичними особами згідно із цивільно-правових договорів не є відносинами цивільно-правового характеру, а дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 3 ст.24 КЗпП України. Крім того фізичні особи були працевлаштовані на іншому підприємстві.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 року №877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (надалі - Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до п.2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підставою для накладення на позивача штрафу стало те, що в липні 2020 року ФГ ТЕРРА ПЛЮС залучалися до роботи по збиранню врожаю гороху та озимого ріпаку дві фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ідентичними договорами підряду з 01.07.2020 по 01.08.2020 без укладання трудових договорів (контрактів) та без повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівників на роботу, що не відповідає вимогам ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Зі змісту договорів підряду, укладених між ФГ ТЕРРА ПЛЮС та ОСОБА_2 від 01.07.2020, а також з ОСОБА_1 від 01.07.2020 вбачається, наступне.

Предметом вказаних договорів є: в порядку та на умовах визначених договором, виконавці зобов`язалися за завданням замовника виконати роботи, передбачені п. 1.2 Договору, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити ці роботи.

Згідно п. 1.2 договорів виконавці мали виконати наступні роботи: збирання врожаю гороху на 432 га та збирання врожаю ріпаку озимого на 168 га.

Пунктом 1.3 договорів передбачено, що роботи проводяться на техніці замовника, та за рахунок паливно-мастильних матеріалів замовника, при цьому ПММ не переходять у власність виконаця, а списується на витрати замовника відповідно до норм витрат ПММ.

Також, п.1.4 та п. 1.5 передбачено, що замовник не несе відповідальність за дотримання виконавцем правил техніки безпеки при виконанні робіт, вказаних у п. 1.2. даного договору. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Термін виконання робіт за вказаними договорами встановлений до 01.08.2020 (п.2.1 договорів).

Згідно п. 3.2 договорів винагорода за виконану роботу складає 30 000,00 грн.

За результатами виконання робіт сторонами складені акти надання послуг № 20 та № 21 від 20.07.2020 (а.с. 28, 29).

Згідно форми 1ДФ ФГ ТЕРРА ПЛЮС нарахувало та виплатило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винагороду за ознакою доходу 102 виплати відповідно до умов цивільно-правового договору .

Також, з виплаченої винагороди, сплачено податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та військовий збір, що підтверджується долученими до справи платіжними документами.

Виходячи з аналізу зазанчених цивільно-правових договорів суд першої інстнації дійшов вірно висновку, що останні не містять ознак трудових договорів, зокрема: обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу тощо.

З матеріалів справи також вбачається ОСОБА_2 та ОСОБА_1 працювали безперервно на ТОВ Терра з 16.03.2020 по 26.11.2020 та 30.12.2020 відповідно, що підтверджується долученим до справи листом від 22.02.2021 вих. №17 (а.с. 93).

Відповідно до п. 3 ст. 24 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, сторони, підписавши цивільно-правові договори підряду, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах. Доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів відповідачем суду не надано.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Доказів наявності у цивільно-правового договорів ознак нікчемних правочинів відповідачем як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції не надано, як і не надано доказів визнання судом цих договорів недійсними.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик; предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, за наслідками яких замовник зобов`язується оплатити підрядникові виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці; метою договору підряду є отримання певного матеріального результату.

Ані у Акті, ані у оскарженій постанові не зазначено про те, що вище переліченим особам роз`яснено їх трудові права та обов`язки, ці особи були проінформовані під розписку про умови праці, наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів, ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, пройшли інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Приписами Порядку визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому як вірно звернув увагу суд першої інстанції інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені інспектором праці (в акті перевірки) твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між позивачем та фізичними особами згідно із цивільно-правових договорів не є відносинами цивільно-правового характеру, а дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 3 ст.24 КЗпП України.

Крім того колегія суддів зазначає, що жодних відомостей щодо непогодження фізичних осіб з укладенням цивільно-правових договорів в акті інспекційного відвідування не було зазначено, пояснення від фізичних осіб не відбиралися. В той же час чинне законодавство України про працю не містить жодного обов`язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов`язання зобов`язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов`язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними, на підставі чого суд дійшов висновку, що вказані договори укладено за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, юридичні особи не обмежені вправі залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів, і не зобов`язані законодавством укладати тільки трудові договори.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

З системного аналізу умов договорів підряду, укладених між позивачем та фізичними особами слідує, що предметом цим договорів є кінцевий результат праці, а не сам її процес. У той час, як для трудових договорів, характерним було би зворотнє.

Аналізуючи зміст укладених цивільно-правових договорів суд першої інстанції вірно виходив з того, що за кожним окремим договором виконавцям визначено індивідуальний перелік робіт. Виконавці жодним чином не підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку та у них був відсутній обов`язок присутнім на підприємстві у визначені робочі години. При цьому, виконавці виконували роботу на власний ризик, а сама організація роботи здійснювалася ними на власний розсуд. Отримання винагороди здійснювалося за кінцевим результатом роботом, що свідчить, що предметом цим договорів є кінцевий результат праці.

Відповідачем не надано жодного пояснення від перелічених у Акті осіб, які б свідчили, що під час підписання договорів ЦПХ відбувалась їх підміна трудовим договорам та/або під час їх підписання Товариством вводило осіб в оману.

Оплату отримували саме за кінцевий результат після підписання акту прийому-здачі виконаних робіт.

Встановлені обставини спростовують висновки акту перевірки про фактичний допуск позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу та спростовують факт наявності в діях позивача порушень ч.ч. 1, 3 ст.24 КЗпП України.

Крім того постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10.11.2020 у справі № 322/1027/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 - голови ФГ ТЕРРА ПЛЮС справу за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито за відсутністю події адміністративного правопорушення. У справі суд дійшов висновку, що між ФГ ТЕРРА ПЛЮС , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися цивільно-правові відносини, які за своєю правовою природою виключають можливість існування трудових, а відтак порушення, яке полягало у допущенні останніх до виконання обов`язків без оформлення трудових відносин не знайшло свого підтвердження.

Таким чином, обставини встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом, апелянтом не спростовано, внаслідок чого, всі наведені апеляційній скарзі доводи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.

В повному обсязі постанова складена 12 жовтня 2021 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник