Постанова

від 21.10.2021 по справі 757/40249/20-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 757/40249/20-а Суддя (судді) першої інстанції: Бусик О.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у м. Києві на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області - в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у м. Києві Управління з контролю за використанням та охороною земель - Поночовного А.П. №818-ДК/0107По/08/01/-20 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП (самовільне заняття земельної ділянки) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова №818-ДК/0107По/08/01/-20 від 09.09.2020 є незаконною та несправедливою, ухваленою неповноважною особою у визначений наказом спосіб; справа розглянута необ`єктивно та упереджено, без з`ясування всіх обставин справи та визначення кола осіб; допущені численні порушення і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права; постанова прийнята без врахування та розгляду всіх доказів та клопотань у справі.

Відповідач у своєму відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначив, що державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області Поночовний А.П. діяв відповідно до вимог Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 №963-1V, Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.01.2017 №6, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Дсржгеокадастру від 20.02.2020 № 53 та інших нормативно- правових актів України. Вказав, що земельна ділянка орієнтовною площею 0.0084 га, самовільно зайнята, чим порушено вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України. Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи за самовільне зайняття земельних ділянок відповідно до законодавства несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт вказує, що посадові особи відповідача мають право здійснювати перевірку об`єктів - земельних ділянок, що перебувають у користуванні юридичних і фізичних осіб, складати акти за результатами таких перевірок та виносити постанови про накладення адміністративного стягнення. Наголошує, що матеріалами проведеної перевірки підтверджується вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 19.08.2020 відповідачем складено протокол № 818- ДК/0089П/07/01/-20, яким встановлено: за адресою: АДРЕСА_1 встановлено паркан, який розміщено на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:136:0090 та огороджено землі не надані у власність чи постійне користування орієнтовною площею 0,0084 га, також на зазначеній території розміщено колодязь для водопостачання.

09 вересня 2020 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області - в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у м. Києві Управління з контролю за використанням та охороною земель - Поночовним А.П. складена постанова №818-ДК/0107По/08/01/-20 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності заст.53-1 КУпАП (самовільне заняття земельної ділянки).

Відповідно до вказаної постанови встановлено, що відповідно до даних з Державного земельного кадастру ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:136:0013 в результаті поділу сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:82:136:0091 та 8000000000:82:136:0090. Земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:82:136:0091, вид використання для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0.0500 га на праві приватної власності належить ОСОБА_2 . Земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:82:136:0090, вид використання - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0500 га на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Виїздом на місцевість за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що парканом, який розміщено на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:136:0090 огороджено землі, не надані у власність чи постійне користування орієнтовною площею 0,0084 га, також на зазначеній території розміщено колодязь для водопостачання.

Згідно акту обстеження земельної ділянки, проведеної посадовими особами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 17.07.2020 №20-0441-06 Київська міська рада рішень про передачу (надання) зазначеної території у власність чи користування не приймала.

Підставою для здійснення заходів державного контролю стала заява ОСОБА_4 , який зазначає, що 09.11.2016 придбав земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:136:0011) та будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Весь цей час прохід на земельну ділянку доводиться здійснювати через земельну ділянку родичів, які живуть поряд. Зараз виникла необхідність в облаштуванні проходу/проїзду, який передбачений документально, до земельної ділянки. На сьогоднішній день проїзд до земельної ділянки залишається закритим парканом сусідів ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 ), що унеможливлює доступ до приватної власності ОСОБА_4 .

Після розгляду звернення від ОСОБА_4 про самовільне зайняття ділянки вжито наступні заходи: складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (8000000000:82:136:0013) від 31 липня 2020 року, у результаті даної перевірки виявлено самовільне зайняття та використання земельної ділянки шляхом розміщення на земельній ділянці паркану, який також огороджує землі не надані у власність чи постійне користування орієнтованою площею 0,0084 та при цьому на території розміщений колодязь для водопостачання.

Позивач, вважаючи вищевказану постанову протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідач не з`ясував чи було вчинено дане правопорушення саме позивачем, не відреагував на клопотання, які заявлялись позивачем під час вирішення справи в адміністративному порядку, не надав можливості подати докази, які б обґрунтовували обставини, які слугували передумовою встановлення паркану та колодязя.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст.10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1Кодексу України про адміністративні правопорушення полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки.

У відповідності до статті 53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Предметом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, є земельна ділянка.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції вірно вказав, що відповідачем не надано жодного доказу, з яких підстав та чим керувався державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель виносячи постанову №818-ДК/0107По/08/01/-20 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП (самовільне заняття земельної ділянки) та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідач не з`ясував чи було вчинено дане правопорушення саме позивачем, не відреагував на клопотання, які заявлялись позивачем під час вирішення справи в адміністративному порядку, не надав можливості подати докази, які б обґрунтовували обставини, які слугували передумовою встановлення паркану та колодязя.

Крім того, відповідачем у справі, який є суб`єктом владних повноважень, під час розгляду вказаного адміністративного позову в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не надано суду жодного доказу щодо правомірності винесеної постанови, яка оскаржується позивачем, що також є підставою для задоволення позову та скасування оскаржуваної постанови.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено жодних достатніх доказів, які б підтверджували самовільне зайняття саме позивачем земельної ділянки орієнтовною площею 0,0084 га, та встановлення з такою метою паркану.

Крім того, спірна земельна ділянка з користування позивачем не вилучалась та не викупалась.

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

Відповідно до ст.242-1 КУпАП Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ст. 53-1 цього Кодексу.

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, старші державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного і Азовського морів та їх заступники, старші державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій.

Таким чином, оскільки справа про адміністративне правопорушення розглядалась Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, то відповідно до ст.242-1 КУпАП повноваження на її розгляд мав лише головний державний інспектор, натомість в даному випадку справу було розглянуто державним інспектором, тобто неуповноваженою особою.

Колегія суддів звертає увагу, що підставою для проведення перевірки за дотриманням земельного законодавства стала заява ОСОБА_4 щодо неможливості користування земельною ділянкою за кодом 82:136:0048, натомість наказ №818-ДК стосується земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:82:136:0013, а оскаржувана постанова стосується земельної ділянки орієнтовною площею 0,084 га.

Тобто оскаржуваною постановою земельна ділянка, що самовільно зайнята не визначена, її місце розташування не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зібрані у справі докази в їх сукупності, вказують на наявність підстав для задоволення позову та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від державного інспектора від 09.09.2020 року № 818-ДК/0107По/08/01/-20 про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 21.10.2021.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна